1. Сутність та характерні риси світового фінансового ринку.
2. Структурні елементи світового фінансового ринку.
3. Інституційна структура світового фінансового ринку.
1. Специфічною сферою ринкових відносин, де об’єктом угоди є грошовий капітал, є світовий фінансовий ринок, формування якого обумовлено розвитком міжнародних економічних відносин. З функціональної точки зору – це система ринкових відносин, яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків з метою безперервності та рентабельності відтворення. З інституціональної точки зору – це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків.
Об’єктивною основою розвитку міжнародних валютних, кредитних та фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. За допомогою ринкового механізму тимчасово вільні кошти залучаються в кругообіг капіталу та забезпечують безперервність відтворення та прибуток підприємцям. Світовий фінансовий ринок виник на основі національних ринків, тісно взаємодіє з ними, але має і певні специфічні відмінності. Характерними рисами світового фінансового ринку є:
великі масштаби, за деякими оцінками щоденні операції на світових валютних та фінансових ринках перевищують за обсягами операції зі світової торгівлі товарами в 50 разів;
відсутність територіальних кордонів;
цілодобове проведення операцій;
використання валют провідних країн, а також СДР, євро;
учасниками є банки, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;
залучення до операцій суб’єктів або інституцій з високим рейтингом або репутацією;
широкий діапазон використовуваних фінансових інструментів;
уніфікація правил та стандартів операцій;
високий рівень використання інформаційних технологій.
Таким чином, під світовим фінансовим ринком розуміють складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб’єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал.
2. Світовий фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Слід зазначити, що єдиної класифікації цієї системи немає. Найчастіше виділяють чотири головні елементи світового фінансового ринку: валютний ринок, ринок боргових зобов’язань, ринок титулів (прав) власності, ринок похідних фінансових інструментів (рис.1).
 |
|  |
Рис. 1 Структура світового фінансового ринку
Міжнародний валютний ринок – це сфера ринкових відносин, де здійснюється купівля-продаж валют по курсу, який встановлюється на основі попиту та пропозиції. На світовому валютному ринку взаємодіють три найбільші учасники – державні центральні банки, корпорації та комерційні банки. Торгівля провідними валютами здійснюється на спотовому та форвардному ринках. Торгівля на спотовому ринку передбачає негайну, тобто в день укладання угоди, поставку купленої валюти. Виконання цих угод забезпечує асоціація 12 нью-йоркських банків, яка називається Міжбанківською кліринговою системою. На форвардному ринку комерційні банки та корпорації домовляються обміняти певну суму в одній валюті на іншу за певною ціною у відповідний момент у майбутньому.
Міжнародний ринок боргових зобов’язань – це сфера обігу боргових зобов’язань, що гарантують кредитору право стягувати борг з боржника. Міжнародний ринок боргових зобов’язань складається з двох головних сегментів: міжнародного кредитного ринку, що по суті є ринком банківських кредитних зобов’язань, та міжнародного ринку боргових цінних паперів, який переважно є міжнародним ринком облігацій.
Міжнародний ринок титулів власності є сферою купівлі – продажу цінних паперів, що засвідчують участь інвесторів у капіталі підприємства. До таких цінних паперів відносять акції та депозитарні розписки.
Міжнародний ринок похідних фінансових інструментів охоплює групи нових фінансових інструментів, що використовуються для передачі або нейтралізації ризиків. Фінансові деривативи – це інструменти торгівлі фінансовим ризиком, ціни яких прив’язані до інших активів (ціни товарів або акцій, курсу валют, процентної ставки). Розрізняють два механізми обігу фінансових деривативів:
1) торгівлю деривативами на біржах;
2) торгівлю деривативами поза біржами.
Інша модель світового фінансового ринку базується на функціональному критерії типів фінансових операцій (кредитних та інвестиційних) та наведена на рис. 2.
|
|
|
 |
Рис. 2 Структура фінансових ринків з урахуванням критеріїв типів фінансових операцій та термінів реалізації майнових прав
Головною ознакою, що відокремлює різні типи фінансових операцій у цій моделі, є можливість або відсутність вільної купівлі – продажу фінансових зобов’язань або фінансових інструментів. Якщо така вільна купівля – продаж можлива, її суб’єкти виступають учасниками ринку цінних паперів. В протилежному випадку вони виступають учасниками ринку боргових зобов’язань. Залежно від часових параметрів реалізації майнових прав розрізняють грошовий ринок (короткі терміни купівлі – продажу короткострокових боргових інструментів) і ринок капіталів (тривалі терміни купівлі – продажу довгострокових боргових зобов’язань та акцій).
Поділ світового ринку на два великі сектори – кредитний та інвестиційний – є певною мірою умовним. В останні десятиріччя відбувається процес трансформації кредитних операцій в операції з цінними паперами, який дістав назву “сек’юритизації кредитів”, тобто перетворення мало ліквідних фінансових активів на інструменти ринку капіталів, придатних до продажу. На суми виданих кредитів банки випускають цінні папери і продають їх з метою зниження кредитних ризиків та забезпечення притоку грошей в банк до настання термінів погашення кредитів.
Між деяким структурними елементами світового фінансового ринку не можна провести чіткої межі. На рис. 3 наведено взаємозв’язок між структурними елементами світового фінансового ринку.
Рис. 3 Взаємозв’язок між елементами світового фінансового
ринку
Згідно з наведеною на рис.3 схемою, міжнародний ринок облігацій є складовою частиною міжнародного ринку боргових зобов’язань, водночас за іншими критеріями він є елементом міжнародного ринку цінних паперів. Міжнародний ринок титулів власності, будучи структурним елементом міжнародного рику цінних паперів, є також одним з двох головних сегментів міжнародного ринку капіталів.
Досить складно виокремити такий елемент світового фінансового ринку як міжнародний ринок похідних фінансових інструментів. З одного боку, він має певні риси міжнародного грошового ринку. З іншого боку, міжнародний ринок похідних фінансових інструментів використовує деякі інструменти міжнародного ринку капіталів. Похідні інструменти мають елементи окремих довгострокових боргових інструментів ринку капіталу.
Таким чином, світовий фінансовий ринок є складною системою взаємопов’язаних та взаємозалежних елементів.
3. Інституційна структура світового фінансового ринку представляє собою сукупність суб’єктів міжнародних фінансових операцій, до яких відносяться депозитні інституції (банки), спеціальні фінансово-кредитні інституції (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку, регіональні банки розвитку: Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку), фондові біржі.
Інституційна структура світового фінансового ринку наведена на рис. 4.
Сукупність кредитно-фінансових установ акумулює величезні обсяги грошових ресурсів світу. Потім ці ресурси через кредитні та інвестиційні механізми перерозподіляються між країнами, даючи потужний імпульс подальшому зростанню централізації та концентрації капіталу. Саме такий алгоритм руху та перерозподілу світових фінансових потоків в подальшому, враховуючи стрімкий розвиток глобалізацій них процесів у світовій економіці, сприяє розвитку процесів транснаціоналізації капіталу, економічні наслідки якої мають як позитивний, так і негативний характер.
Рис. 4 Інституційна структура світового фінансового ринку
Світові потоки фінансових ресурсів під впливом конкурентної боротьби через інституційний механізм світового фінансового ринку спрямовуються у ті сфери, регіони світової економіки, де на них відчувається найбільший попит, а отже є можливість отримати найбільші прибутки. В економічній літературі це дістало назву “золоте правило економіки”.
