Лабораторна робота № 4. Малюнкова

МЕТОДИКА «НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА»

 

Вихідні положення

 

Мета: ознайомлення із технологією проведення та інтерпретації малюнкової методики «Неіснуюча тварина».

Малюнкові тести. Серед діагностичних засобів, використовуваних в світовій психологічній практиці, малюнкові методи стоять на першому місці.

Численні дослідження дитячих малюнків показали, що в розвитку малювання є чіткі вікові стадії, які змінюють одна одну в певній послідовності. При порушеннях в розумовому розвитку спостерігається запізнювання в переході дитини від стадії до стадії, свого роду зупинки на ранніх стадіях. Ця закономірність і дозволяє оцінювати розумовий розвиток за допомогою малюнкових тестів.

Застосування малюнкових тестів для виявлення особистісних особливостей людини засноване на принципі проекції, тобто на винесенні зовні своїх переживань, уявлень, прагнень і т.п. Малюючи той або інший об'єкт, людина мимоволі, а іноді і свідомо передає своє ставлення до нього. Навряд чи вона забуде намалювати те, що здається їй найбільш важливим і значущим; а ось тому, що вона вважає другорядним, буде приділено значно менше уваги. Якщо якась тема її особливо хвилює, то при її зображенні виявляться ознаки тривоги. Малюнок – це завжди якесь повідомлення, зашифроване в образах. Завдання психолога полягає в тому, щоб розшифрувати його, зрозуміти, що говорить йому обстежуваний.

Для діагностичного використання малюнків дуже важливо, що вони відображають, в першу чергу, не свідомі установки людини, а її несвідомі імпульси і переживання. Саме тому малюнкові тести так важко «підроблювати», представивши в них себе не таким, який ти є насправді.

Як і інші проективні тести, малюнкові методики дуже інформативні, тобто дозволяють виявити безліч психологічних особливостей людини. При цьому вони прості в проведенні, займають небагато часу і не вимагають ніяких спеціальних матеріалів, окрім олівця і паперу.

Додатковою гідністю малюнкових методів є їх природність, близькість до звичайних видів людської діяльності. Той або інший досвід малювання є практично у кожної людини. Найближче це заняття дітям, тому при обстеженні дітей малюнкові методи застосовуються особливо часто. Дитині легко зрозуміти тестову інструкцію, для виконання методик не потрібен високий рівень розвитку мови. Разом з тим, малюнки – зручний привід для того, щоб невимушено зав'язати клінічну бесіду.

На відміну від більшості інших тестів, малюнкові методики можуть проводитися багато разів і скільки завгодно часто, не втрачаючи свого діагностичного значення. Вони застосовні до клієнтів самого різного віку – від дошкільного до дорослого включно. Це дозволяє використовувати їх для контролю динаміки стану і для спостереження за ходом психічного розвитку протягом тривалого періоду.

Останніми роками все більше підкреслюється психотерапевтичне значення малювання, як і художньої діяльності взагалі. Таким чином, завдяки застосуванню малюнкових методик стирається грань між психологічним обстеженням і психотерапевтичним сеансом. Все це і зробило малюнкові методики найпоширенішим інструментом в роботі практичного психолога.

Встановити автора, який першим запропонував використовувати малюнки для виявлення психологічних особливостей людини, не представляється можливим. Спроби реалізувати цю ідею робилися багатьма дослідниками в різних країнах, але до Ф. Гуденаф, що створила в кінці 20-х років першу стандартизовану малюнкову методику – тест «Намалюй людину», – ніхто не розробив досить однозначних і обґрунтованих критеріїв оцінки малюнків.

Згодом діагностична інтерпретація тих або інших показників виконання завдань переглядалася і істотно видозмінювалася. Було виявлено багато нових критеріїв оцінки малюнка. Разом з тлумаченнями, розробленими раніше, став розвиватися підхід, що спирається на більш загальні уявлення про форми самовираження людини в художній діяльності, зокрема в малюванні.

Починаючи з 50-х років XX століття і до теперішнього часу розробляється безліч різних малюнкових тестів. Як нові, так і раніше створені методики постійно удосконалюються. Пропонуються оригінальні варіанти процедури проведення тестів, доповнення і поправки до принципів інтерпретації результатів.

Зрозуміло, малюнкові методи не позбавлені недоліків. Головний з них – відносно низька надійність одержуваних результатів, пов'язана з суб'єктивністю інтерпретації. На відміну від більш формалізованих тестів, таких як тести інтелекту або особистісні опитувальники, малюнкові тести, як правило, не дозволяють кількісно зміряти оцінювані психічні властивості. Терміни, в яких проводиться інтерпретація малюнків, звичайно позбавлені тій строгості і однозначності, яка характерна для формалізованих тестів. Через це важко науковими методами підтвердити надійність і валідність малюнкових методик.

Відмічені особливості цих методик призводять до того, що багато авторів відмовляються вважати їх справжніми тестами. Інші, хоч і визнають малюнкові методики психологічними тестами, відводять їм підлегле положення.

Проте психологів-практиків мало бентежить недостатня «науковість» малюнкових методів. Для них виявляється важливішою та користь, яку вони приносять в роботі з клієнтами. Та все ж специфіку малюнкових тестів не можна недооцінювати. Вона породжує певні обмеження в їх застосуванні, порушення яких може привести до небажаних наслідків.

По-перше, слід украй обережно відноситися до їх використання в статистичних наукових дослідженнях. Необхідною умовою такого використання є залучення декількох (як мінімум, двох) незалежних експертів, вживаних тестів, що добре володіють інтерпретацією.

По-друге, робити остаточні висновки про психологічні особливості суб'єкта на основі одних лише малюнкових тестів не рекомендується. Ці тести дають підстави для обґрунтованих припущень, але не для безапеляційних думок. Остаточний висновок може бути винесений лише при зіставленні особливостей малюнків з іншими даними (наприклад, з результатами спостережень, даними клінічної бесіди або додаткових, строгіших тестів).

І, нарешті, висновок у жодному випадку не повинен ґрунтуватися на окремих ознаках малюнка, узятих ізольовано, поза їх зв'язком один з одним. Інтерпретація може бути відносно надійною лише в тому випадку, якщо вона базується не на одній окремій ознаці, а підтримана, щонайменше, кількома ознаками, що виявляються в малюнках.

Неіснуюча тварина. Це одна з найбільш інформативних малюнкових методик. Її рекомендується використовувати, починаючи із старшого дошкільного віку (з п'яти – шести років).

 

Методика

 

Проведення малюнкових тестів. Кожен тест виконують на окремому листі нелінованого паперу. Бажано використовувати лист формату А4 (21 х 30 см), але допустимо і менший формат. Для тесту «Малюнок людини» лист розташовують перед обстежуваним вертикально, для решти тестів – горизонтально. Якщо надалі обстежуваний його повертає, то йому в цьому не перешкоджають.

Тести виконують простим олівцем. Олівець повинен бути не дуже твердим: бажано М або 2М. Твердіший олівець не дозволяє достатньо точно оцінити силу натиску, оскільки навіть при сильному натиску він залишає тонку лінію. М'якший олівець швидко затупляється і сильно розмазується, залишаючи на малюнку брудні плями.

Зручно використовувати олівець з гумкою. Якщо олівець без гумки, то її дають окремо, але спеціально привертати до неї увагу обстежуваного не слід. Деякі автори не рекомендують давати обстежуваному гумку, щоб було видно всі пробні дії під час малювання.

Інструкцію до кожного тесту перед початком малювання потрібно відтворювати дослівно, без видозмін і доповнень. Після закінчення малювання виражають схвалення, незалежно від досягнутого результату. Потім корисно обговорити з обстежуваним малюнок, що вийшов. Деякі питання, які рекомендуються при обговоренні, приведені при описі методик. На відміну від первинної інструкції, подальша бесіда не повинна бути формалізованою, її проводять у вільній формі. Можливо видозміна пропонованих питань і введення додаткових.

Процес малювання відображають в протоколі. На кожному листі з малюнками і на кожному листі протоколу пишуть ім'я і прізвище обстежуваного (або його шифр) і дату обстеження. На першому листі указують вік, склад сім'ї, причини звернення, анамнестичні дані.

У протоколі відзначають:

• темп виконання завдань, паузи і перерви в роботі;

• послідовність, в якій виконувалися різні частини зображення;

• питання і вислови обстежуваного;

• короткий зміст подальшої бесіди.

Проведення методики «Неіснуюча тварина». Лист паперу кладеться перед обстежуваним горизонтально. Інструкція: «Я хочу подивитися, наскільки у вас розвинені уява, фантазія (як ти умієш фантазувати, уявляти). Придумайте і намалюйте тварину, якої насправді немає, ніколи не було і якого до вас ніхто не придумав – ні в казках, ні в комп'ютерних іграх, ні в мультфільмах».

Якщо обстежуваний говорить, що не знає, як малювати, не уміє, не може нічого придумати і т.п., то треба підбадьорити його, пояснити, що для цього завдання не потрібне нічого уміти. Оскільки потрібно намалювати тварину, якої насправді немає, то абсолютно все одно, якою вона вийде. Якщо обстежуваний довго думає, не приступаючи до малювання, то слід порадити йому почати малювати, як виходить, а далі придумувати по ходу малювання.

Коли обстежуваний закінчує малювати, його просять придумати тварині назву. Її записують в протоколі. Якщо придумування назви викликає дуже великі утруднення, то цю частину завдання опускають. При необхідності з'ясовують, якій частині тіла (або якому органу) відповідають ті або інші деталі зображення.

Буває, що замість неіснуючої тварини зображають звичайну, відому, що відображається в її назві (заєць, осел і т.п.). В цьому випадку потрібно попросити зробити ще один малюнок, намалювавши цього разу тварину, якої насправді не буває. Інструкцію при цьому повністю повторюють. Якщо і повторний малюнок є зображенням реальної тварини, то цю роботу припиняють. Якщо вид намальованої тварини цілком звичайний (наприклад, явно зображений заєць), але назване воно незвично (наприклад, сказано, що це «чарівний заєць»), то завдання вважається успішно виконаним і повторювати його не потрібно.

З'ясувавши назву тварини, експериментатор говорить: «Тепер розкажіть про неї, про її спосіб життя. Як воно живе?». Розповідь записують, по можливості, дослівно. При обстеженні підлітка або дорослої людини можна запропонувати йому написати розповідь про спосіб життя придуманої тварини самостійно.

Якщо в розповіді немає достатніх відомостей про тварину, то після закінчення роботи задаються додаткові питання:

• Чим воно харчується?

• Де живе?

• Чим зазвичай займається?

• Що любить робити найбільше?

• А чого найбільше не любить?

• Воно живе одне або з ким-небудь?

• Є у нього друзі? Хто вони?

• А вороги у нього є? Хто? Чому вони його вороги?

• Чого воно боїться, або воно нічого не боїться?

• Якого воно розміру?

Потім обстежуваному пропонують уявити, що ця тварина зустріла чарівника, який готовий виконати будь-які три його бажання, і питають, якими могли б бути ці бажання. Всі відповіді записують в протоколі.

Бесіда про придуману тварину може варіюватися експериментатором залежно від особливостей обстежуваного і від цілей обстеження. Наведений список питань – не обов'язковий, а орієнтовний.

 

Виконання завдання

1. Студентська група ділиться на «двійки» («експериментатор» та «досліджуваний») для проведення один з одним методики «Неіснуюча тварина».

2. Експериментатор пропонує досліджуваному згідно інструкції (див. 5.2)намалювати малюнок неіснуючої тварини, придумати їй назву та скласти невеличке оповідання про неї.

3. Після проведення методики здійснюється аналіз та інтерпретація отриманих результатів (див. 5.4).

4. На основі виконаної роботи студенти готують письмовий звіт.

Обговорення результатів

 

Типологія неіснуючих тварин. Навряд чи можливо провести скільки-небудь послідовну класифікацію неіснуючих тварин. Проте є декілька широко поширених варіантів виконання тесту, з якими корисно познайомитися. Найбільш примітивний варіант – це зображення реально існуючої тварини, що супроводжується описом природного для неї способу життя. Зображення реально існуючої тварини замість уявної є нормальним для дошкільного віку, хоча при хорошому рівні розвитку навіть дошкільник здатний хоч би дати своїй тварині нестандартну назву. У більш старшому віці це свідоцтво особливо низького рівня розвитку уяви. Подібне виконання завдання нерідко зустрічається при розумовій відсталості або при порушеннях навчання (затримці психічного розвитку).

В окремих випадках причиною відходу від інструкції служить не стільки відставання в когнітивній сфері, скільки дуже висока тривожність. Тривожній людині важко виконувати невизначені завдання. Не розуміючи, які критерії оцінки такого завдання, він наперед чекає свідомо негативну оцінку, що може повністю блокувати змістовну діяльність. Зображення існуючої тварини в деякому розумінні безпечніше за придумування чогось нового. Тому тривожна людина спрощує собі виконання завдання, фактично підміняючи поставлене перед нею незвичне завдання більш знайомим.

Таке виконання завдання є нормальним для дітей до 8-9 років. Пізніше воно свідчить про бідну уяву і низький загальнокультурний рівень (часто при педагогічній занедбаності) або при затримці психічного розвитку.

Найбільш поширений спосіб виконання завдання – це зображення тварини, не співпадаючої з жодною одною з тих, що реально існують, але побудованої за стандартною моделлю: горизонтально розташоване тіло, голова з очима і ротом, кінцівки (ноги, щупальця, руки, крила). Можливі додаткові деталі – вуха, ніс, шия, плавники, хобот і інші частини тіла звичайних тварин. Серед подібних тварин виділяються два типи: складена і цілісна.

Складена тварина будується з частин різних реальних тварин. Назви таких тварин звичайно більш-менш повно відображають їх будову. Цілісна неіснуюча тварина також будується відповідно до загальної схеми тварини, але без залучення частин тіла конкретних тварин, хоча результат і може нагадувати дракона, слонопотама, собаку або щось ще. Назва в цьому випадку не включає вказівок на прототипи. Цей тип образу характерний для художньо-емоційного підходу до творчого завдання. Чим менше створена тварина схоже на щось реально існуюче (у природі або в культурі), тим вище оцінюється рівень уяви.

Особливу групу складають людиноподібні тварини. Тулуб у них розташовується вертикально, внизу – ноги, зверху – голова, з боків – руки (замість рук або ніг можуть бути крила або щупальця). Можливо збільшення числа рук або ніг, включення додаткових органів. Людиноподібна тварина може бути названа роботом або кіборгом, може нагадувати біса, може бути оголошена інопланетянином та ін. Зображення таких тварин характерне для високої потреби в спілкуванні. Зокрема, воно особливо типове для підліткового віку, коли потреба в спілкуванні найбільш висока.

Значно рідше зустрічаються зображення неіснуючих тварин, що по суті є механічними конструкціями або що включають в свій склад окремі механічні частини. Прикладами можуть бути марсіанин і дивна тварина, яка служить будинком для людей. Подібні зображення характерні для неконформних людей з своєрідним мисленням і нестандартним підходом до світу і до життя, з низьким рівнем соціалізованості. Часто це люди з шизоїдною акцентуацією, з труднощами у сфері спілкування.

І, нарешті, у деяких людей зустрічаються тварини, побудовані за оригінальною моделлю, що не відповідає ні тварині, ні людині, ні технічним конструкціям. Ці моделі можуть бути вельми складними і хитромудрими: багатогоголовка, аура, а можуть бути гранично простими. Цей спосіб говорить про творчий склад особи. Він можливий як при переважно раціоналістичному, так і при переважно художньому підході до дійсності, якщо тільки у людини є реальні творчі можливості. У дітей молодше 9-10 років такий спосіб побудови образу зустрічається досить рідко. При творчому підході до завдання рівень уяви оцінюється за мірою природності істоти, що вийшла, і, зокрема, за ступенем відповідності між її зовнішнім виглядом і описом способу життя.

Найбільш нестандартні тварини, забезпечені незвичайними органами чи ж взагалі позбавлені органів, часто зустрічаються у людей з шизоїдною акцентуацією.

Якщо зображення дуже химерне, то звичайно це свідчить не стільки про творчість і оригінальність, скільки про прагнення продемонструвати оточуючим свою несхожість на інших.

Емоційні особливості.

Депресія, зниження настрою. У малюнку неіснуючої тварини, як і в інших малюнкових тестах (зокрема, в малюнку людини), депресивні тенденції часто виявляються в зменшенні розмірів зображення, іноді – в його розміщенні в кутку листа. Крім того, вони зазвичай виразно відображаються в розповіді про спосіб життя тварини.

Тривога, емоційна напруженість. При підвищеному рівні тривоги загальні особливості малюнка неіснуючої тварини такі ж, як і малюнка людини. Це множинні лінії, стирання і виправлення ліній, специфічна штрихова лінія, штрихування малюнка, збільшення його розміру. Проте в методиці «Неіснуюча тварина» малюнок можна вважати збільшеним, тільки якщо він займає весь лист.

Підкреслення незвичності тварини, її несхожість на інших і особливо бажання стати звичайним типові для людей, що вважають себе не такими, як інші, «неправильними», не такими, якими слід бути. Це відчуття часто зустрічається при високій тривожності, в невротичному стані, при виражених порушеннях спілкування.

При особливо сильній тривозі, високій емоційній напруженості часто з'являються зображення, що не поміщаються на аркуші, або буквально «втиснуті» в його простір.

Логічні суперечності в описі способу життя тварини часті як при когнітивних порушеннях, так і при гострому невротичному або психотичному стані.

У малюнку неіснуючої тварини, зробленому за оригінальною моделлю, підвищена тривожність часто відображається в надмірній кількості органів чуття. Тривожна людина сама підвищено чутлива до можливих небезпек і тому наділяє підвищеною чутливістю свої створення. Тема високої чутливості (дуже гострий слух, тонкий нюх, виключно хороший зір) нерідко звучить і в розповіді про спосіб життя тварини.

Емоційна лабільність. У малюнку неіснуючої тварини головні ознаки високої емоційної лабільності, як і в малюнку людини, – це значні коливання сили натиску на олівець, ступені деталізованості і акуратності зображення.

Емоційна ригідність. Основними проявами емоційної ригідності в тесті «Неіснуюча тварина», як і в тесті «Малюнок людини», служать надмірна кількість деталей, підвищена акуратність і ретельність малюнка, сильний рівномірний натиск на олівець. Схильність до надмірної деталізації, одноманітним перелікам виявляється і в розповіді про тварину.

Сфера спілкування екстравертність. Екстравертність, тобто спрямованість особи зовні, на контакти з іншими людьми, виявляється в наявності у неіснуючої тварини різноманітних і часом вельми численних органів, обернених в різні боки. Це можуть бути ноги, руки, щупальця, крила, хвости, голови.

Руки, розставлені в сторони, як символ екстравертної спрямованості, зустрічаються також в зображеннях, побудованих за оригінальною моделлю і особливо у людиноподібних тварин.

Інтровертність. Якщо для екстравертів характерна спрямованість зовні, то для інтровертів – всередину. Неіснуючі тварини інтровертного типу можуть або взагалі не мати кінцівок, або їх кінцівки повернені у бік тіла. Така тварина як би «замкнута в собі», відокремлена від навколишнього простору.

Демонстративність. Ознакою демонстративності в малюнку неіснуючої тварини, як і в малюнку людини, служить прагнення прикрасити тварину, а також приписування їй різних позитивних якостей.

Проблеми соціалізації. Частим проявом пониженої конформності, недостатньої соціалізованості людини служить відхилення від загальноприйнятого способу зображення в малюнках, в цілому відповідних схемі тварини або людини (до тварин, побудованих за оригінальною моделлю, цей критерій не підходить).

При труднощах соціалізації замість тварини часто зображуються механічні конструкції.

Надлишок органів чуття – ознака підвищеної тривожності.

Теми поліції, злочинців і злочинів характерні для асоціальних людей, яким доводиться часто стикатися з труднощами із-за недостатнього володіння соціальними нормами.

Агресивність.

Низький рівень агресивності. Показником відсутності агресивних тенденцій служить відсутність агресивної символіки (знарядь нападу і т.д.).

Підвищена агресивність. Одна з найбільш поширених ознак підвищеної агресивності в малюнку неіснуючої тварини – це наявність гострих виступів і виростів, незалежно від того, що вони зображують (роги, вуха, щупальця, клішні).

Підкреслене промальовування мускулатури, кулаки і особливо широкі плечі говорять про високу значущість маскулінних (чоловічих) цінностей.

Схильність до вербальної агресії. У малюнку неіснуючої тварини схильність до вербальної агресії, як і в малюнку людини, виражається в підкресленні зубів.

Боязнь агресії і захисна агресія. Крім рівня власної агресивності в малюнку неіснуючої тварини виявляється ставлення до можливої агресії оточуючих. Боязнь нападу приводить до прагнення захистити придуману тварину.

Захисна агресія не завжди виявляється такою нешкідливою. Нерідкі випадки, коли вона активно виявляється на поведінковому рівні. Не дивлячись на те, що сама людина сприймає її як захисну, насправді вона може ставати такою, що випереджає: чекаючи нападу (можливо, без жодних підстав), людина поспішає наперед напасти першою.

Невротична агресія. Невротична агресія, як і захисна, є відповідною реакцією на несприятливу зовнішню ситуацію. Проте це значно більш узагальнена реакція, ніж захисна агресія: вона направлена не безпосередньо на джерело потенційної загрози, а на все оточення. У таких випадках говорять, що людина із-за своїх невдач зла на весь світ. Ознакою невротичної агресії в тесті «Неіснуюча тварина» служить поєднання невротичних і агресивних проявів. При цьому дуже поширений випадок, коли в початковому варіанті тесту (просто неіснуюча тварина) присутня тільки невротична симптоматика, а агресія виявляється в малюнку злої і страшної тварини.

 

Література

5, 10, 14, 16