Лабораторна робота № 1. Тест Люшера / метод кольорових виборів

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

до лабораторних робіт з практикуму з загальної психології.

Тема: «Проективні методи в психології»

для студентів усіх форм навчання спеціальності

6. 030102 – «Психологія»

 

 

Методичні вказівки до лабораторних робіт з практикуму з загальної психології. Тема: «Проективні методи в психології» для студентів усіх форм навчання спеціальності 6. 030102 – «Психологія» / Укл.: М.С. Хрустальова, Т.О. Бородулькіна – Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. – 86 с.

 

 

Укладачі: М.С. Хрустальова, доцент, к.політ.н.

Т.О. Бородулькіна, ст.викл.

 

Рецензент: О. К. Іванова, к. психол. н., доцент.

 

Затверджено

на засіданні кафедри

психології

 

Протокол № 10

від «28» травня 2009

ЗМІСТ

1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ.

ПРОЕКТИВНІ МЕТОДИКИ...................................................................5

2. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1. ТЕСТ ЛЮШЕРА / МЕТОД

КОЛЬОРОВИХ ВИБОРІВ.......................................................................7

2.1. Вихідні положення …………………………………………….……7

2.2. Методика…………………………………………………….….…....9

2.3. Виконання завдання………………………………………….…….10

2.4. Обговорення результатів…………………………………….…….11

2.5. Контрольні питання………………………………………………..18

2.6. Література…………………………………………………………..18

3. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 2. КОЛЬОРОВИЙ

ТЕСТ СТАВЛЕНЬ (КТС) А.М. ЕТКІНДА ……………………………18

3.1. Вихідні положення …………………………………….…………. 18

3.2. Методика…………………………………………………….……..19

3.3. Виконання завдання……………………………………..…………19

3.4. Обговорення результатів…………………………………….…….20

3.5. Література………………………………………………..…………21

4. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3.

РИСОВАНИЙ АППЕРЦЕПТИВНИЙ ТЕСТ (PAT) …………….……24

4.1. Вихідні положення …………………………………………..….…24

4.2. Методика……………………………………………………..….....25

4.3. Виконання завдання…………………………………………..……25

4.4. Обговорення результатів……………………………………..……26

4.5. Література…………………………………………………….…….28

5. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4. МАЛЮНКОВА

МЕТОДИКА «НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА»…………………….……...28

5.1. Вихідні положення…………………………………….…….……..28

5.2. Методика……………………………………………………....……31

5.3. Виконання завдання………………………………………..……....34

5.4. Обговорення результатів……………………………………..……34

5.5. Література…………………………………………………….…….39

6. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5. МЕТОДИКА

«МАЛЮНОК СІМ’Ї» …………………………………………….…….39

6.1. Вихідні положення……………………………………………...….39

6.2. Методика……………………………………..………………….….39

6.3. Виконання завдання………………………………………………..41

6.4. Обговорення результатів……………………………………..……42

6.5. Література………………………………..………………….…..….43

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ………………………………….44

Додаток А. Таблиці інтерпретацій кольорових пар....................45

Додаток Б. Комплексні контрольні завдання

з теми «Методика Люшера»...................................................................82

Додаток В. Приклад бланку для протоколювання результатів

тесту Люшера та КТС А. М. Еткінда ……………………….…………84

Додаток Г. Приклад заповненого бланку КТС …………….…………85

Додаток Д. Стимульний матеріал РАТ …………………...……..……86

 

 

1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ.

ПРОЕКТИВНІ МЕТОДИКИ

Проективна техніка – це група методик, призначених для діагностики особистості, для яких характерний в більшій мірі глобальний підхід до оцінки особистості, а не виявлення окремих її рис. Найбільш істотною ознакою проективних методик є використання в них невизначених стимулів, які випробовуваний повинен сам доповнювати, інтерпретувати, розвивати і т.д. Ці методи засновані на аналізі продуктів уяви і фантазії і направлені на розкриття внутрішнього світу особистості, світу її суб'єктивних переживань, думок, установок, очікувань. Пріоритет у використанні терміну «проекція» для позначення особливої групи методів належить Л. Франку, який виділив ряд загальних ознак у деяких відомих техніках оцінки особистості. Специфічні особливості проективних методик наступні:

- відносно неструктуроване завдання, що допускає необмежену різноманітність можливих відповідей;

- неоднозначні, розпливчаті, неструктуровані стимули, що виконують роль своєрідного «екрану», на який випробовуваний може проектувати характерні для нього особистісні риси, проблеми, стани;

- глобальність підходу до оцінки особистості і, перш за все, до виявлення її прихованих, неусвідомлюваних, завуальованих сторін.

Так, випробовуваним пропонується інтерпретувати зміст сюжетних картинок, завершувати незавершені речення, давати тлумачення невизначених контурів і т.п. В цій групі методик відповіді на завдання також не можуть бути правильними або неправильними; можливий широкий діапазон різноманітних рішень. При цьому передбачається, що характер відповідей обстежуваного визначається особливостями його особистості, які «проектуються» в його відповідях. Мета проектних методик відносно замаскована, що зменшує можливість випробовуваного давати такі відповіді, які дозволяють справити бажане про себе враження.

Ці методики носять в основному індивідуальний характер і в більшій своїй частині це наочні або бланкові методики.

Прийнято розрізняти наступні групи проективних методик:

- методики структуризації: формування стимулів, додання їм сенсу (Методика чорнильних плям Г. Роршаха (Rorschach Inkblot Test));

- методики конструювання: створення з деталей осмисленого цілого;

- методики інтерпретації: тлумачення якої-небудь події, ситуації (Тематичний апперцептивний тест (Thematic Apperception Test – TAT) (автори: К. Морган і Р. Мюррей); Тест дитячої апперцепції (Children's Apperception Test – CAT) (автор Л. Беллак); Методика рисуночної фрустрації Розенцвейга (Rosenzweig Picture Frustration Study));

- методики доповнення: завершення речень, розповіді, історії;

- методики катарсису: здійснення ігрової діяльності в особливо організованих умовах;

- методики вивчення експресії: малювання на вільну або задану тему («Намалюй людину» (Machover Draw-a-Person Test- DAP) (автор: К. Маховер); «Малюнок сім'ї» (Вульф і ін.), «Будинок, дерево, людина» (Дж. Бук), тест «Дерево» (К. Кох), «Автопортрет» (Р. Бернс));

- методики вивчення імпресії: перевага одних стимулів (як найбільш бажаних) іншим.

Виникаючи, як правило, в клінічних умовах, проективні методи були і залишаються в основному інструментом психолога-клініциста. На їх теоретичних обґрунтуваннях відобразився вплив психоаналітичних концепцій і перцептивних теорій особистості.

Проективні методи в даний час поширені, їх число велике і продовжує збільшуватися; література по ним обширна – по окремій техніці число публікацій перевищує 6000.

Разом з тим вони продовжують залишатися улюбленою мішенню для критики. Загальноприйнятою є думка про недостатню об'єктивність проективної техніки, про невідповідність багатьох методик вимогам, що зазвичай пред'являються до психодіагностичного інструментарію. У числі їх недоліків зазвичай бачать відсутність або неадекватність нормативних даних, що приводить до труднощів і суб'єктивізму інтерпретації індивідуальних результатів, коли психолог вимушений довірятися своєму «клінічному досвіду». Інший недолік полягає в тому, що в деяких проективних методиках відсутня об'єктивність у визначенні показників, часто незадовільними є коефіцієнти гомогенності і ретестової надійності. Спроби їх валідизації страждають методичними недоліками або із-за поганої контрольованості умов експерименту, або із-за необґрунтованості статистичного аналізу, або із-за невірного формування вибірки.

Проте, не дивлячись на відмічені недоліки, популярність і статус проективних методик практично не міняються. В першу чергу це пояснюється тим, що вони, по визнанню психодіагностів, у меншій мірі схильні фальсифікації із сторони випробовуваного, ніж опитувальники, і тому більш придатні для діагностики особистості. Ця перевага проективних методів пов'язана з тим, що їх мета зазвичай замаскована, і випробовуваний не може вгадати способи інтерпретації діагностичних показників і їх зв'язок з тими або іншими проявами особистості; тому він не вдається до маскування, спотворення, захисних реакцій при обстеженні.

Крім того, проектні методи ефективні для встановлення контакту з випробовуваним, в роботі з маленькими дітьми. Вони, як правило, викликають інтерес із сторони випробовуваного, який залучається до їх виконання.

Таким чином, при використанні проективних методик проблема створення і підтримки мотивації на діагностування не є такою гострою, як при застосуванні інших типів методів [1, 4, 14].

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1. ТЕСТ ЛЮШЕРА / МЕТОД КОЛЬОРОВИХ ВИБОРІВ

Вихідні положення

Мета завдання: ознайомлення із технологією проведення та інтерпретації Кольорового тесту Люшера / Методу кольорових виборів.

Загальна характеристика методики. Метод кольорових виборів є адаптованим варіантом кольорового тесту Люшера. Розробник оригінального варіанту тесту – Макс Люшер, лікар і соціолог, доцент кафедри психотерапії швейцарського антропологічного інституту в Базелі.

Розробка тесту базується на чисто емпіричному підході і спочатку пов'язана з установкою на вивчення емоційного і фізіологічного стану людини. В основі інтерпретаційної схеми автора лежить соціально-історична символіка кольорів, елементи психоаналітичного і психосоматичного підходу. Видано чимало книг на цю тему, в яких вітчизняні автори обмежувалися перекладом зарубіжного видання тесту Люшера. Виняток становлять серйозні публікації, в яких автори (А.М. Еткінд, Е.Ф. Бажин, П.В. Яньшин, О.В. Сафуанова, Л. Сивік і ін.) відображають свої погляди на кольоросприйняття.

Перевага тесту Люшера перед багатьма іншими особистісними тестами полягає в тому, що він позбавлений культурно-етнічних основ і не провокує (на відміну від більшості інших, особливо вербальних тестів) реакцій захисного характеру. Методику можна застосовувати при обстеженні осіб будь-якого віку, у тому числі і для вивчення особливостей дитячої психіки. Методика виявляє не стільки усвідомлене, суб'єктивне відношення випробовуваного до кольорових еталонів, скільки його неусвідомлені реакції, що дозволяє вважати метод глибинним, проективним.

Механізм дії різних кольорів на людську психіку. Г.Е. Бреслав вважає, що колір – «це відчуття, що виникає в мозку людини як реакція на світло певної довжини хвилі, що потрапило в сітківку її ока». П.В. Яньшин стверджує, що кольори взаємодіють не тільки із зором, але і зі всім організмом людини.

У роботах, спрямованих на дослідження семантичного поля кольорових переваг (Ч. Осгуд, Л. Сивік, О.В. Сафуанова), вивчався в основному вербальний аспект кольорових асоціацій і транскультурні особливості кольоросприйняття.

Л. М. Собчик розуміє кольорове бачення як процес сприйняття кожного конкретного кольору і через призму опосередкуючого суб'єктивного досвіду, і через неусвідомлювані, чисто фізіологічні реакції «старого мозку», тобто діенцефальної області, яка є диригентом в складному оркестрі автономних систем організму і має індивідуальні відмінності залежно від генетично закладених індивідних особливостей (темпераменту людини).

Вибір кольорового ряду залежить як від набору стійких (базисних) особистісних характеристик, так і від актуального стану, обумовленого конкретною ситуацією. Дані тестування за допомогою тесту Люшера виявилися зіставними з індивідуально-типологічним підходом, який узгоджується з концепцією цілісного багаторівневого розуміння особистості в рамках теорії провідних тенденцій.

Вивчення восьмикольорового тесту з цих методологічних позицій значно розширило рамки застосування методики. Методика підкуповує лаконічністю і простотою в пред'явленні, здатністю виявляти найбільш безпосередні, непідвладні свідомості індивідуально-особистісні властивості. Природно, в поєднанні з іншими методиками надійність одержаних даних підвищується, хоча такого роду комплексне обстеження займає всього 10-15 хвилин. Комп'ютерний варіант, що передбачає як прямий діалог з комп'ютером, так і введення одержаних при обстеженні даних уручну, ще в більшій мірі полегшує роботу психолога, видаючи на виході готову інтерпретацію і рекомендації по вибору професії і заходів психологічної корекції.

 

Методика

 

Процедура обстеження. Випробовуваному пропонується вибрати з розкладених перед ним кольорових таблиць найприємніший колір.

Розкладаючи перед обстежуваним кольорові еталони, слід використовувати індиферентний (білий) фон. Освітлення повинне бути рівномірним, достатньо яскравим (краще проводити дослідження при денному освітленні). Відстань між кольоровими таблицями повинна бути не менше 2 см. Вибраний еталон забирається із столу або перевертається. При цьому експериментатор записує номер кожного вибраного кольорового еталону. Запис йде зліва направо. Номери, привласнені кольоровим еталонам, такі: темно-синій – 1; синьо-зелений – 2; померанчево-червоний – 3; жовтий – 4; фіолетовий – 5; коричневий – 6; чорний – 7; сірий – 0.

Кожного разу випробовуваному слід запропонувати вибрати найбільш приємний колір з тих, що залишилися, поки всі кольори не будуть відібрані.

Через 2-5 хвилин, заздалегідь перемішавши кольорові таблиці, потрібно знову розкласти їх перед випробовуваним в іншому порядку і повністю повторити процедуру вибору, сказавши при цьому, що дослідження не спрямоване на вивчення пам'яті і що він вільний вибирати кольори, що наново подобаються йому, так, як йому це буде йому до вподоби. [1]

Інструкція досліджуваному. Оберіть, будь ласка, картку найбільш приємного для Вас кольору. Орієнтуйтесь на своє безпосереднє сприйняття у цей час, а не на звичайні переваги у кольорі одягу, меблів, авто та ін.

 

Виконання завдання

1. Студентська група ділиться на «двійки» («експериментатор» та «досліджуваний») для проведення один з одним Тесту Люшера.

2. Експериментатор розкладає перед досліджуваним кольорові еталони та пропонує здійснити вибір № 1 (за інструкцією), фіксуючи у спеціальному бланку (табл. 2.1.) номера обраних кольорів.

Таблиця 2.1- Бланк для тесту Люшера

Порядок вибору	1 позиція	2 позиція	3 позиція	4 позиція	5 позиція	6 позиція	7 позиція	8 позиція
Позначки функціональних груп
Колір
Позначки тривоги
Позначки функціональних груп
Колір
Позначки тривоги

 

3. Після проведення методики здійснюється аналіз та інтерпретація отриманих результатів (див. 2.4). Студенти аналізують кожний свій результат за такою схемою: 1) виділяють функціональні пари у кольорових виборах та розставляють відповідні значки (++, хх, ==, --) над кожною цифрою у двох кольорових виборах; 2) розставляють знаки тривоги та компенсації; 3) інтерпретують кольорові пари[2] (один з варіантів інтерпретації представлений у Додатку А).

4. На основі виконаної роботи студенти готують письмовий звіт.

 

Обговорення результатів

 

Загальні орієнтири. Важливими є загальні орієнтири, на яких можна будувати вивчення провідних індивідуально-типологічних тенденцій і виявляти ступінь адаптованості (або дезадаптації) обстежуваного. Для виявлення більш менш стійких індивідуально-типологічних рис слід проводити повторні, лонгитюдні дослідження. При цьому потрібно обов'язково мати на увазі конкретну ситуацію, яка в значній мірі позначається на кольорових виборах обстежуваного.

Таким чином, перші 4 вибори (позиції) кольору визначають особистісні особливості як поєднання першочергових (I позиція), вторинних (II позиція) і другорядних (III і IV позиції) індивідуально-типологічних властивостей, проте з обмовкою: якщо цей вибір не носить суто випадкового характеру, якщо це – стійкий, властивий обстежуваному впродовж тривалого періоду вибір.

Кольори розділяються на основні (1 – темно-синій, 2 – синьо-зелений, 3 – померанчево-червоний і 4 – ясно-жовтий) і додаткові, серед яких 7 (чорний) і 0 (сірий) – ахроматичні, а 5 (фіолетовий) і 6 (коричневий) – змішані.

У нормі і при повній врівноваженості, яскраві кольорові еталони повинні знаходитися на перших позиціях. Додатковим кольорам відводиться роль тих, що як би розділяють основні.

Перший вибір характеризує бажаний стан, другий – дійсний. Залежно від мети дослідження можна інтерпретувати результати відповідного тестування.

В результаті тестування одержуємо 8 позицій:

Ø 1 і 2-а – явна перевага (позначаються ++);

Ø і 4-а – перевага (позначаються * *);

Ø 5 і 6-а – байдужість до кольору (позначаються ==);

Ø 7 і 8-а – антипатія до кольору (позначаються – -).

На підставі аналізу більше 36 000 результатів досліджень М. Люшер дав зразкову характеристику вибраних позицій: 1-а позиція відображає засоби досягнення мети (наприклад, вибір синього кольору говорить про намір діяти спокійно, без зайвої напруги); 2-а позиція показує мету, до якої прагне випробовуваний; 3-а і 4-а позиції характеризують перевагу кольору і відображають відчуття випробовуваним дійсної ситуації, в якій він знаходиться, чи образ дій, який йому підказує ситуація; 5-а і 6-а позиції характеризують байдужість до кольору, нейтральне до нього ставлення. Вони як би свідчать, що випробовуваний не пов'язує свій стан, настрій, мотиви з даними кольорами. Проте в певній ситуації ця позиція може містити резервне трактування кольору, наприклад, синій колір (колір спокою) відкладається тимчасово як невідповідний в даній ситуації; 7-а і 8-а позиції характеризують негативне ставлення до кольору, прагнення подавити яку-небудь потребу, мотив, настрій, що відображуються даним кольором.

Запис вибраних кольорів здійснюється переліком номерів у порядку переваги з вказівкою позицій. Наприклад, при виборі червоного, жовтого, синього, сірого, зеленого, фіолетового, коричневого і чорного кольорів записується:

+ + х х = = – -

3 4 1 0 2 5 6 7

Зони (++, хх, ==, --) утворюють 4 функціональних групи.

Інтерпретація результатів тестування. Одним з прийомів трактування результатів вибору є оцінка положення основних кольорів. Якщо вони займають позицію далі 5-ї, це означає, властивості, які характеризуються ними, та потреби не задоволені, отже, мають місце тривожність, негативний стан. Розглядається взаємне положення основних кольорів. Коли, наприклад, 1 і 2 (синій і зелений) знаходяться поряд, утворюючи функціональну групу, підкреслюється їх загальна межа – суб'єктивна спрямованість усередину. Сумісне положення кольорів 2 і 3 (зеленого і червоного) указує на автономність, самостійність в ухваленні рішень, ініціативність. Поєднання кольорів 3 і 4 (червоного і жовтого) підкреслює спрямованість зовні. Поєднання кольорів 1 і 4 (синього і жовтого) в одній функціональній групі підкреслює сприятливий баланс залежності від середовища і суб'єктивної спрямованості (синій колір) і автономності, спрямованості зовні (червоний колір). Поєднання зеленого і жовтого кольорів (2 і 4) розглядається як зіставлення суб'єктивного прагнення усередину, автономності, упертості прагненню зовні, залежності від середовища.

Основні кольори, на думку М. Люшера, символізують наступні психологічні потреби: 1 (синій) – потреба в задоволенні, спокої, стійкій позитивній прихильності; 2 (зелений) – потреба в самоствердженні; 3 (червоний) – потреба активно діяти і добиватися успіху; 4 (жовтий) – потреба в перспективі, надіях на краще, мріях.

Якщо основні кольори знаходяться в 1-5-й позиціях, вважається, що ці потреби певною мірою задовольняються, сприймаються як ті, що задовольняються; якщо вони в 6-8-й позиціях, має місце який-небудь конфлікт, тривожність, незадоволеність через несприятливі обставини.

Відкиданий колір може розглядатися як джерело стресу. Наприклад, відкиданий синій колір означає незадоволеність відсутність спокою, прихильності.

Можливості оцінки працездатності в ході аналізу вибору кольорів М. Люшер враховував, виходячи з таких посилок. Зелений колір характеризує гнучкість вольових проявів в складних умовах діяльності, чим забезпечується підтримка працездатності. Червоний колір характеризує силу волі і відчуття задоволеності прагненням до досягнення мети, що також сприяє підтримці працездатності. Жовтий колір відображає надії на успіх, спонтанне задоволення від участі в діяльності (іноді без чіткого усвідомлення її деталей), орієнтацію на подальшу роботу. Якщо всі ці 3 кольори знаходяться на початку ряду і всі разом, то вірогідна продуктивніша діяльність, вища працездатність. Якщо ж вони знаходяться в другій половині ряду і відокремлені один від одного, прогноз менш сприятливий.

Показники тривоги. Якщо основний колір стоїть на 6-му місці, він позначається знаком «-», та всі інші, що знаходяться за ним (7-8-а позиції), позначаються цим же знаком. Їх слід розглядати як відкидані кольори, як причину тривожності, негативного стану. У тесті Люшера такі випадки додатково позначаються буквою А над номером кольору і знаком «-», наприклад: показник компенсації. За наявності джерела стресу, тривоги, що виражається яким-небудь основним кольором, поміщеним на 6-у і 8-у позиції, колір, поставлений в 1-у позицію, розглядається як показник компенсації (компенсуючий мотив, настрій, поведінку). В цьому випадку над цифрою, що займає 1-е місце, ставиться буква С.

Вважається явищем більш менш нормальним, коли компенсація проходить за рахунок одного з основних кольорів. В той же час сам факт наявності показника стресу і компенсації завжди свідчить про недостатню оптимальність стану. У тих же випадках, коли компенсація відбувається за рахунок додаткових кольорів, результати тесту трактуються як показники негативного стану, негативних мотивів, негативного відношення до навколишньої ситуації. Показники інтенсивності тривоги характеризуються позицією, займаною основними кольорами. Якщо основний колір займає 6-е місце, чинник, що викликає тривогу, вважається відносно слабким (це наголошується одним знаком оклику); якщо колір – в 7-й позиції, ставляться 2 знаки оклику (!!); якщо основний колір – у 8-й позиції, ставляться три знаки оклику (!!!). Таким чином, може бути поставлено до 6 знаків, що характеризують джерела стресу, тривоги. Подібним же чином оцінюються випадки несприятливої компенсації. Якщо компенсацією служить який-небудь з основних кольорів або фіолетовий, не ставиться ніяких знаків. Якщо сірий, коричневий або чорний колір займають 3-ю позицію, ставиться 1 знак, оклику, якщо 2-у позицію, ставиться 2 знаки (!!), якщо 1-у позицію, ставиться 3 знаки (!!!). Таким чином, їх може бути 6. Вважається, що чим більше знаків «!», тим прогноз більш негативний.

З урахуванням отриманих результатів тестування доцільно організовувати заходи щодо регуляції і саморегуляції психічних станів, аутогенного тренування. Повторне тестування після таких заходів (у поєднанні з іншими методиками) може дати інформацію про зниження тривожності, напруженості. Особливо важливе значення при інтерпретації результатів тестування має оцінка кольору в останній, 8-й позиції (або в 4-й функціональній групі за наявності двох кольорів із знаком «-»). Якщо кольори в цій позиції помічені знаками окликів, це означає, що достатньо великою є вірогідність розвитку у випробовуваного стану тривожності. Зверніть увагу на співвідношення 1 і 8-й позицій, чи має місце компенсація, чи по нормальній схемі вона побудована. Також може бути проаналізовано відношення кольорів в 2 і 3-й позиціях (бажана мета і фактична ситуація). Чи немає між ними конфлікту? Наприклад, червоний колір в 2-й і сірий в 3-й позиціях символізують конфлікт між метою, мотивами і самооцінкою реального свого стану. Аналізуючи і інтерпретуючи результати тесту Люшера, одержану психодіагностичну інформацію слід зіставляти з матеріалами анкетування, спостереження, бесід, вивчення документів про випробовуваних. Тільки при такому різносторонньому вивченні особистості можна робити якісь серйозні висновки про її риси, її психологічні особливості. Те ж саме можна сказати про перспективи використання результатів тесту для оцінки стану, зокрема емоційного стану, напруженості, тривожності. Проте збіг показників кольорового тесту (вибір кольорів 6, 7, 0 в 1-й позиції) і даних анкетування і спостереження дозволяє з більшою впевненістю судити про розвиток у випробовуваних будь-яких негативних станів.

Інтерпретація кольорових пар за Люшером наводиться у Додатку А.

М. Люшер склав спеціальну таблицю (табл. 2.2), в якій відмічені поєднання кольорів в різних позиціях, що припускають віддзеркалення конфліктів, що переживаються випробовуваними (не стосуючись причини, мотивів цих конфліктів). Розглянемо дві перші і дві останні позиції з набором кольорів, що відображають серйозні конфлікти:

Таблиця 2.2 - Таблиця «конфліктного» поєднання кольорів в різних позиціях

Профорієнтаційні аспекти кольорових переваг. Дослідження за допомогою кольорового тесту репрезентативних груп осіб, об'єднаних професійною приналежністю, показало, що надання переваги 1-му кольоровому еталону властива представникам професій, в яких потрібні такі якості, як вдумливість, зосередженість на змістовній, смисловій структурі інформації, гуманістичний характер діяльності, тяга до кабінетного стилю роботи без залучення в широкий круг контактів. Це, як правило, особи з переважанням вербального стилю пізнавальної діяльності. При високому інтелекті це можуть бути наукові діячі, теоретики, мистецтвознавці, словесники, літератори. При невисокому інтелекті особи через відповідальність і старанність успішно справляються з канцелярською роботою, з виконанням діяльності, чітко регламентованої певними правилами і інструкціями, з тими видами роботи, де немає необхідності ухвалювати самостійні рішення. Типологічно ці особи відрізняються сензитивністю, тривожністю, інтровертованістю.

Надання переваги 2-му кольоровому еталону частіше зустрічається у осіб з формально-логічним мисленням, що спирається на цифрову знакову систему, тяжіючих до точних сфер знань. У поєднанні з 1-м еталоном він формує пару, яка відображає здібності до математики, техніки або фізики, прагнення системно оцінювати інформацію, спираючись при цьому на конкретний досвід. Звідси і сфера їх інтересів нерідко лежить в області економіки, інженерно-конструкторської діяльності, пов'язана з бухгалтерською справою, а також виявляє здібності до викладання точних наук і до військової кадрової служби. Якщо спеціальність не насищає провідну потребу в копіткій, точній роботі, то люди, що надають стійку перевагу 2-му кольору, у вільний час займаються випилюванням, малюванням, в'язанням, шиттям, конструюванням і ін. Різні види ремесел, пов'язаних з ручною, вимагаючою точність працею, також нерідко представляють вид діяльності, до якого тягнуться люди даного типа, що відрізняються рисами педантизму, інтровертованості, ригідності.

3-й еталон на перших позиціях зустрічається вельми часто в різних професійних групах як ознака лідерства, заповзятливості, цілеспрямованості, схильності до ризику. Більшість керівників, адміністраторів, суспільних активістів відрізняються перевагою 3-го кольору. Крім того, такий вибір часто зустрічається серед льотчиків, шоферів, танцюристів, артистів. У поєднанні з 5-м кольором він особливо підкреслює наступальну позицію і творчу незалежність осіб, високу пошукову активність, спонтанність і неконформність вчинків і думок, імпульсну і підвищену інтуїцію, що нерідко підміняє опору на досвід.

Надання переваги 4-му еталону зустрічається у людей, професія яких так чи інакше пов'язана з широкими контактами, залученою в різні сфери спілкування. У будь-якій справі сам процес діяльності, що суб'єктивно подобається, означає для індивіда значно більше, ніж та мета, до якої ця діяльність веде. До того ж явна перевага віддається тим видам роботи, в яких менше формальностей і більше простору для вільного вибору дій. Це – люди з переважанням художнього складу розуму і образного сприйняття. Поєднання 4-го еталону з 5-м часто зустрічається серед артистів, вчителів і осіб, що захоплюються суспільно-добродійною діяльністю; типологічно ці особи відносяться до емоційно-лабільних, вразливих, тривожних і в той же час оптимістичних, з рисами демонстративності.

Перевагу 5-го еталону, за винятком дітей і підлітків, віддають особи з оригінальним, нестандартним мисленням і своєрідністю інтересів. Діти і підлітки, вибираючи 5-й колір, демонструють тим самим і емоційну незрілість, і відсутність стереотипів мислення, що створює певні передумови для подальшого розвитку творчого, самобутнього початку в структурі особистості, реалізація якого в значній мірі залежить від процесу виховання і дбайливого підходу до індивідуальності дитини. Вибір професії у осіб, що віддають перевагу 5-у кольору, нерідко пов'язаний з сублімацією нереалізованих потреб (педагогіка, мистецтво) і з своєрідністю ієрархії цінностей (психологія, філософія, психіатрія, нетрадиційні методи лікування, астрологія).

Надання переваги ахроматичним і змішаним кольорам свідчить про утруднену адаптацію.

Що ж до когнітивного стилю, то він визначається перевагою яскравих еталонів.

Надання переваги 1-му еталону виявляє переважання вербального типа мислення, аналітичного стилю пізнавальної діяльності; перевага 2-го еталону означає наявність системного, формально-логічного, конкретного, такого, що спирається на мову цифр і інших символів складу розуму; перевага 3-го говорить про інтуїтивний, цілісний, випереджаючий досвід евристичний когнітивний стиль; перевага 4-го – про наочно-образний, художній тип сприйняття.

У нормі наявність всіх яскравих кольорових еталонів свідчить про поєднання різних типів мислення, але колір, що знаходиться на першій позиції, як правило, виявляє переважаючий когнітивний стиль.

Це означає, що слід розвивати всі варіанти пізнавальної діяльності, але при виборі улюбленого предмету і майбутньої професії дитина тягнеться (не завжди усвідомлено) до того виду активності, який органічно пов'язаний з його ведучою індивідуально-типологічною тенденцією і з похідним від неї переважаючим стилем когнітивної діяльності. Це повинен враховувати і педагог для вироблення диференційованих заходів навчання, і шкільний психолог, що бере участь як у формуванні освітнього процесу, що індивідуалізувався, так і в наданні допомоги учням при виборі майбутньої професії.

Необхідно підкреслити, що кількісні критерії для даного методу важко піддаються чіткому визначенню. Деякі психологи не відносять метод Люшера до тестових із-за неможливості його жорсткої стандартизації.

 

2.5. Контрольні питання

 

Див. Додаток Б.

Література

2, 8, 9, 11, 12, 16