Лабораторна робота № 3. Рисований

АППЕРЦЕПТИВНИЙ ТЕСТ (PAT)

 

Вихідні положення

 

Мета завдання: ознайомлення із технологією проведення та інтерпретації Рисованого апперцептивного тесту (PAT).

Загальна характеристика методики. PAT – це компактніший модифікований варіант Тематичного апперцептивного тесту Р. Мюррея, що віднімає менше часу на обстеження і більш пристосований до умов роботи практичного психолога. В першу чергу, Л. М. Собчик розроблений абсолютно новий стимульний матеріал.

Адаптований автором метод PAT представляється необхідним в системному багаторівневому дослідженні особи, щоб за допомогою механізмів ідентифікації і проекції виявити глибинні, такі, що не завжди піддаються контролю свідомості, переживання. Це – змістовна сторона переживань, а також ряд інших істотно важливих особистісних характеристик.

Стимульний матеріал методики представлений 8 контурними малюнками (Додаток Д), на яких зображені 2, рідше 3 чоловічки; кожен персонаж зображений в умовній манері: ні стать, ні вік, ні його соціальний статус з картинки не витікає. У той же час пози, експресія жестів, особливості розташування фігурок дозволяють судити про те, що на кожній з картинок змальована ситуація швидше за все конфліктна і принаймні два персонажі задіяні в складних міжособистісних відносинах. При цьому там, де є третій учасник або спостерігач подій, його позиція може тлумачитися як індиферентна, активна або пасивна.

Відмінність цього методу в тому, що стимульний матеріал ще менш структурований в порівнянні з ТАТ. Тут відсутній наліт епохи, культурно-етнічних ознак, відтінків, які мають соціальне значення, які виразно є видимими в картинках ТАТ.

Методика знайшла собі застосування при обстеженні школярів і молоді в контексті проблем, профорієнтації, в сімейному консультуванні, в соціально-психологічній допомозі пресуїцидентам, при вивченні виробничих, спортивних і військових колективів, а також в клініці неврозів.

У зв'язку з вищевикладеним, психологічне дослідження з використанням PAT сприяє більш цілеспрямованому вибору психокорекційного підходу, не тільки з орієнтацією на змістовну сторону і сферу очікувань випробовуваного, але і з апеляцією до певного мовного і інтелектуально-культурного рівня особистості консультованої психологом людини.

 

Методика

Порядок проведення обстеження. Випробовуваному (або групі обстежуваних осіб) дається завдання послідовно, згідно нумерації, розглядати кожну картинку, при цьому постаратися дати волю фантазії і скласти по кожній з них невелику розповідь, в якій будуть відображені наступні аспекти:

Ø Що відбувається в даний момент.

Ø Хто ці люди.

Ø Про що вони думають і що відчувають.

Ø Що привело до цієї ситуації і чим вона закінчиться.

Висловлюється також прохання не використовувати відомі сюжети, узяті з книг, театральних постановок або кінофільмів, придумувати своє. Підкреслюється, що об'єктом уваги експериментатора є уява випробовуваного, уміння вигадувати, багатство фантазії.

Звичайно випробовуваному дається подвійний аркуш паперу, на якому найчастіше вільно розміщуються вісім коротеньких розповідей, що містять відповіді на всі поставлені питання; щоб у обстежуваного не було відчуття обмеження, можна дати два таких аркуші.

Час також не обмежується, проте експериментатор квапить випробовуваних, щоб одержати більш безпосередні відповіді, підсилити проективний ефект методики.

 

Виконання завдання

1.Студентська група ділиться на «двійки» («експериментатор» та «досліджуваний») для проведення один з одним РАТ.

2. Експериментатор пропонує досліджуваному послідовно, згідно нумерації, розглядати кожну картинку, при цьому постаратися дати волю фантазії і скласти по кожній з них невелику розповідь (див. 4.2).

3. Після проведення методики здійснюється аналіз та інтерпретація отриманих результатів (див. 4.4).

4. На основі виконаної роботи студенти готують письмовий звіт.

 

Обговорення результатів

Інтерпретація. Захисні тенденції можуть виявлятися у вигляді декількох одноманітних сюжетів, де відсутній конфлікт: може йтися про танці або гімнастичні вправи, заняття йогою.

1-а картинка провокує створення сюжетів, в яких виявляється відношення випробовуваного до проблеми влади і приниження. Щоб зрозуміти, з ким з персонажів ідентифікує себе випробовуваний, слід звернути увагу, кому з них в розповіді він приділяє більше уваги і приписує сильніші відчуття, приводить доводи, реабілітуючи його позицію, нестандартні думки або вислови. Розмір розповіді також в значній мірі залежить від емоційної значущості того або іншого сюжету.

2-а, 5-а і 7-а картинки більшою мірою пов'язані з конфліктними ситуаціями (наприклад, сімейними), де складні відносини між двома людьми переживаються кимсь третім (наприклад, дитиною), хто не може рішучим чином змінити ситуацію. При цьому позиція цієї третьої особи виявиться на відповідній картинці ідентифікацією і може виглядати як індиферентна (2-а), пасивна – відхід від втручання (5-а), миротворчі тенденції або інша спроба втручання (7-а картинка).

Якщо 3-а картинка частіше провокує виявлення конфлікту у сфері особистих, інтимних відносин, то 4-а може розглядатися як аналогічна ситуація одними, і як службовий конфлікт іншими, оскільки в першому випадку фігурує лавка (символ поетичних зустрічей), а в другому стілець. На цих картинках також виявляються сюжети з освітленням проблеми самоти, покинутості, фрустрованої аффіліативної потреби, незрозумілості оточуючими і неприйняття в колективі.

2-а картинка частіше за інших викликає емоційний відгук у нестійкої натури. Вона нагадує про безглузді сплески некерованих емоцій, тоді як з приводу 5-ї більше будуються сюжети, в яких фігурує дуель думок, суперечка, прагнення звинуватити іншого і виправдати себе, Аргументування своєї правоти і переживання образи в сюжетах до 7-ї картинки випробовуваним нерідко вирішується взаємною агресією персонажів, коли ця тема для нього значуща. Тут має значення, чи превалює у героя, з яким себе ідентифікує обстежуваний, зовнішньо звинувачувальна (екстрапунітивна) позиція або схильність до приписування самому собі провини за конфлікт, що склався (інтропунітивна позиція).

6-а картинка провокує найбільш виражену значущість агресивних реакцій випробовуваного у відповідь на несправедливість, що суб'єктивно переживається ним, або, якщо він ідентифікує себе з поверженою людиною, виявляється жертовність позиції, приниження.

8-а картинка виявляє проблему відкидання індивіда об'єктом аффіліативної прихильності або втечі від настирливого переслідування відкиданої їм особи. Ознакою ідентифікації себе з тим або іншим героєм розповіді є тенденція приписувати сюжетно розроблені переживання і думки саме тому персонажу, який в розповіді опиняється таким, що належить ідентичній з випробовуваним статі. Цікаво відзначити, що з рівною переконаністю один і той же стимульний образ розпізнається одним випробовуваним як чоловік, іншим – як жінка, при цьому у кожного є повна упевненість, що це не може викликати ніяких сумнівів. «Подивіться, як вона сидить! Судячи з пози – це жінка», – говорить один, «це – безумовно чоловік, відразу видно!», – говорить інша, при цьому вони розглядають одну і ту ж картинку. Цей приклад зайвий раз наочно демонструє виражений суб'єктивізм сприйняття і схильність приписувати вельми аморфному стимульному матеріалу методик абсолютно конкретні якості у тих осіб, для яких ситуація, зображена на картинці звучить як емоційно значуща.

Додаткові особливості інтерпретації.

1. Безумовно, усна розповідь або додаткове обговорення написаних розповідей більш інформативні, але при груповому обстеженні зручніше обмежитися письмовим викладом.

2. Міжособистісний конфлікт, що присутній фактично в кожній картинці, не тільки дозволяє визначити зону порушених відносин з оточуючими, що переживаються випробовуваним, але нерідко висвічує складний внутрішньоособистісний конфлікт. Так, молода дівчина по 4-ій картинці будує такий сюжет: «Він освідчився дівчині в коханні. Вона йому відповіла – «ні». Він йде. Вона – горда і не може признатися в тому, що любить його, оскільки вважає, що після такого визнання вона стане рабою своїх відчуттів, а на це вона піти не може. Мовчки страждатиме. Коли-небудь вони зустрінуться: він – з іншою, вона заміжня (хоча чоловіка не любить). Вона вже перехворіла своїм відчуттям, а він все ще її пам'ятає. Ну і що ж, хай так, проте спокійніше. Вона невразлива». По-перше, в цьому сюжеті багато що привнесене випробовуваною особистого, не витікаючого з картинки. По-друге, зовнішній конфлікт явно вторинний і базується на вираженому внутрішньоособистісному конфлікті: потреба в любові і глибокій прихильності фрустрована через страх випробовуваної перед можливою невдачею, перед страхом випробовувати приниження. Хвороблива самолюбність, що розвинулася на ґрунті негативного життєвого досвіду, блокує вільну самореалізацію і безпосередність відчуттів, примушує її відмовитися від любові, щоб не підвищувати рівень і без того високої тривоги, невпевненості в собі.

3. При інтерпретації слід враховувати, що саморозуміння і усвідомлення своєї власної ролі в складних колізіях життєвих ситуацій погано виражене у осіб з високим рівнем невротизації, у емоційно незрілих, імпульсних осіб.

4. У складних сімейних ситуаціях PAT дозволяє також виявити проблеми підліткового віку. При цьому позицію підлітка в його оточенні методика виявляє набагато чіткіше, ніж він сам зумів би це зробити, навіть якщо б був повністю відвертим, оскільки саморозуміння і життєвий досвід в цьому віці також знаходяться на достатньо низькому рівні.

5. Крім аналізу сюжетів, їх змістовної сторони, увазі експериментатора надається можливість проаналізувати почерк випробовуваного, стиль листа, манеру викладу, культуру мови, словарний запас, що також має велике значення для оцінки особи в цілому.

 

Література

4, 6, 9, 13.