Розкрийте суть концепції харизматичної особистості М.Вебера

Дайте характеристику типологій лідерства, запропоновану К.Вебером та М.Херманн.

За М.Вебером можна виділити три типи легітимності влади: традиційну, харизматичну та легальну.

Традиційна влада грунтується на переконаності і святості традицій і законності репрезентованих ними органів. Ця влада має дві модифікації:

n базується на патріархальному пануванні, визначається примітивною згодою з продиктованим владою перебігом суспільних процесів і першорядною значущістю при цьому патріарха як володаря;

n базується на становому пануванні з притаманною йому ієрархією, вираженою в моральній та майновій нерівності станів при шануванні існуючих звичаїв і володаря.

Харизматична влада передбачає безумовну та ірраціональну віру в надприродні якості володаря. Термін “харизма” запозичений з історії християнської церкви, де його використовують для позначення проповідників, котрі мали дар безпосереднього спілкування з божеством і обминали при цьому офіційні релігійні інституції. В політичній практиці під харизмою розуміють священний дар, виключні якості керівника.

Легальна влада або раціонально-правова базується на раціонально зрозумілому інтересі. Для цього типу характерна переконаність в законності встановлених порядків. Для забезпечення такого типу панування необхідний професійний апарат. Змістом цієї влади є визнання важливості законів. Люди підкорюються не особистості, а законам, в межах яких обираються і діють представники влади.

Американський політолог М. Херманн пропонує типологію лідерства, яка ґрунтується на змінних інтерактивного аналізу і виводить чотири узагальнені образи лідерства: прапороносця, служителя, торговця і пожежника.

Лідерів-прапороносців відрізняє власне бачення дійсності, у них є свій проект, заради здійснення якого вони часто прагнуть змінити систему. Лідер сам визначає характер процесів, їх темпи і формує політичну проблематику, оскільки відрізняється високою індивідуальною компетентністю.

Лідер-служитель виступає в ролі виразника інтересів своїх прибічників, у цьому випадку самі виборці формулюють ті завдання, які стають центральними для лідера.

Лідер-торговець має здатність переконувати, тому конституєнти "купують" його плани чи ідеї і залучаються до їх здійснення. У цьому випадку лідерство ґрунтується на взаємовідносинах, які лідер встановлює зі своїми виборцями. Особливого значення набуває стратегія, до якої він вдається, щоб досягти підтримки своєї політики.

Лідери-пожежники займаються "гасінням пожеж", тобто реагують на ті проблеми, які навколишнє середовище висуває до їхніх конституентів. Подібні лідери відгукуються на породжувані ситуацією події і проблеми. їх дії визначаються насущними вимогами моменту.

На практиці більшості лідерів притаманні риси всіх чотирьох типів лідерства в досить різній послідовності і поєднанні. Найбільш оптимальним, очевидно, є поєднання якостей лідера прапороносця і лідера-торговця, які доповнюють один одного.

Розкрийте суть концепції харизматичної особистості М.Вебера

Заслугою М. Вебера є те, що він першим це визначення увів у сферу політики, бо раніше харизматичними лідерами були представники релігій, і не просто представники, а їх основоположники – Христос, Будда, Мойсей, Магомет, Заратустра, Лютер, Кальвін та інші. М. Вебер сформулював основні якісні характеристики харизматичного лідера й визначив політичні умови, у яких він стає затребуваним і діє.

Згідно з веберівською концепцією, харизматичний політичний лідер має від природи видатні інтелектуальні, організаторські та ораторські здібності, а його політична діяльність може бути затребуваною в умовах гострих кризових або революційних ситуацій. Політичними прототипами веберівського харизматичного лідера стали В. Ленін і вождь Баварської радянської республіки 1918 року К. Эйснер, хоча бурхливий політичний період перших десятиліть ХХ століття висунув на політичну арену величезну кількість політиків, які залишили значний слід у світовій історії, однак не зараховувалися до харизматиків. Післявеберівські автори концепцій типології політичного лідерства зарахували до переліку харизматичних політиків Ф. Рузвельта, Й. Сталіна, У. Черчілля, А. Гітлера, Б. Муссоліні, Мао Цзедуна, М. Ганді, Ш. де Голля, М. Тетчер, М. Хрущова, Ф. Кастро та інших діячів, які хоча б частково відповідали харизматичним стандартам.