Тема 11: Правове регулювання оподаткування діяльності банків

План семінарського заняття

1. Характеристика законодавства щодо оподаткування банківської діяльності.

2. Особливості правового статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин.

3. Особливості оподаткування прибутків банків та доходів НБУ

 

Банки та інші фінансові установи можуть брати участь у податкових правовідносинах у двох статусах:

· як особи, що сприяють справлянню податків, зборів (обов'яз­кових платежів);

· як платники податків, зборів (обов'язкових платежів).

Сприяння банків і небанківських фінансових установ справ­лянню податків, зборів та інших обов'язкових платежів полягає у веденні рахунків платників податків, та, відповідно, перераху­ванні сум податків, зборів й інших обов'язкових платежів до бю­джетів та державних цільових фондів.

Обов'язки банків та інших небанківських фінансових установ в сфері податкових відносин визначені, в першу чергу, в Законі України «Про систему оподаткування», Законі України «Про ба­нки і банківську діяльність», Законі України «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами і держа­вними цільовими фондами».

Доходи і видатки комерційних банків перебувають в прямій залежності від чинної системи оподаткування.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, та за їх межами.

Зокрема, доходи банку – це загальна сума грошових коштів, отриманих від здійснення активних операцій. Вони включають в себе:

• Відсотки, отримані у вигляді дивідендів, доходів від здійснення операцій лізингу. Причому податок на дивіденди сплачується до бюджету до або під час виплати дивідендів.
• Доходи та комісія за послуги.
• Доходи від операцій з цінними паперами, включаються за виключенням операцій з їх первинного випуску та операцій з їх погашення.
• Відшкодування клієнтам поштових, телеграфних та інших витрат.
• Доходи від інкасації грошової виручки та перевезення цінностей.
• Доходи від операцій із золотом і дорогоцінними металами.
• Штрафи, пені, неустойки отримані.
• Доходи за операціями касового обслуговування Держбюджету і державного боргу.

Витрати банку – це вся сума витрат за пасивними операціями, включаючи витрати на утримання апарату управління.

До витрат банку відносяться:

• Сплачені відсотки.
• Сплачена комісія за послуги клієнтам, банкам.
• Поштово-телеграфні витрати за операціями клієнтів.
• Витрати на операції із золотом та іншими дорогоцінними металами.
• Витрати на виготовлення, пересилку бланків, паперу, які потрібні для здійснення банківських операцій.
• Витрати на маркетинг.
• Витрати банку на оплату послуг комп’ютерних центрів.
• Штрафи, пені, неустойки сплачені.
• Витрати на утримання підрозділів банку.

Таким чином, прибуток банку – це різниця між доходами та витратами банку. Крім того існує балансовий прибуток банку – це сума прибутку плюс надходження від позареалізаційних операцій, у тому числі від курсових різниць за іноземними операціями, і за місцем збитків від позареалізаційних операцій.

Крім того, до складу валових витрат включаються:

§ суми безнадійної заборгованості у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Крім того, для банків існують особливості застосування цього положення. Але спочатку необхідно визначитись з такими термінами, як безнадійна заборгованість. Наприклад, це заборгованість по зобов’язаннях, за якою минув строк позовної давності;

§ заборгованість, яка виявилась непогашеною внаслідок недостатності майна юридичної чи фізичної особи, оголошеної банкрутом у встановленому законодавством порядку або юридичної особи, що ліквідується;

§ заборгованість, яка виявилась непогашеною, внаслідок недостатності коштів, одержаних від реалізації на відкритих аукціонах майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості;

§ заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у відповідному порядку;

§ прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісті відсутніми (хто ними вважається?), померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Філії, відділення банків-платників податку, які не мають статусу юридичної особи, зобов’язані вести окремий облік своєї діяльності та мати банківський рахунок в Регіональному управлінні НБУ за місцезнаходженням.

Платники податку, тобто банки, що мають філії, відділення без статусу юридичної особи, можуть сплачувати консолідований податок з урахуванням сум податку, сплаченого відокремленими підрозділами у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Заява про перехід до сплати консолідованого податку подається платником податку податковому органу до 1 липня року, що передує року, з початку якого платник податку бажає перейти до сплати консолідованого податку.

Об’єктом оподаткування являється прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку.

Банки (платники податку) самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Платіжні доручення на перерахування податку до бюджету, подаються підприємствами до банківських установ до настання строку платежу. Платники податку мають право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів (податкову декларацію “про прибуток” за звітний квартал та річний бухгалтерський звіт, який повинен бути підтвердженими висновками аудиту) надіслати їх податковим органам з повідомленням про вручення. При цьому спір, який може виникнути між платником податку і поштою з приводу несвоєчасності надіслання такого рекомендованого листа до податкового органу вирішується в судовому порядку.

Протягом кварталу, платники податку (за винятком банків – нерезидентів), сплачують авансові внески податку до бюджету за перший та другий місяць кварталу. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого та другого місяців кварталу до 20 числа другого і третього місяців кварталу відповідно. Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податку самостійно без подання податкової декларації. Штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

Одним із проблемних питань в оподаткуванні операцій, які здійснюють комерційні банки, являється оподаткування депозитних вкладів.

Певні проблеми з питань оподаткування виникають при оптовій торгівлі банківськими металами на валютному ринку, зокрема відносно порядку оподаткування податком на додану вартість.

Фінансові установи починають видаткові операції за рахунком пла­тника податків суб'єкта підприємницької діяльності (крім банку) з дати отримання фінансовою установою документально підтвердженого повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби.

Органи державної податкової служби мають право одержувати без­оплатно від платників податків, а також від установ Національного ба­нку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність», довідки та/або копії до­кументів лише про наявність банківських рахунків. Інформація про об­сяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької дія­льності надається виключно на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 4.1.2 статті 4 Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств» доходи від здійснення банківських, стра­хових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валют­ними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами включаються до валового доходу.

Згідно з пунктом 7.3.8 статті 7 цього Закону банки здійснюють від­мінний від інших платників податку податковий облік результатів опе­рацій з іноземною валютою.

Будь-який банк, а також будь-яка нєбанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів, зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по осно­вному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придба­них цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою до­хідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх гос­подарської діяльності згідно із законодавством.

Окремі банківські операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

· Операції що пов'язані з відкриттям (закриттям) рахунків у національній валюті.

· Операції з документарного оформлення чи підтвердження розрахунків клієнтів.

· Операції, що пов'язані з проведенням розрахунків клієнтів за всіма видами рахунків у національний валюті та іноземній валюті.

· Операції, що забезпечують виконання розрахунків або є їх складовою частиною.

· Операції, що пов'язані з касовим обслуговуванням клієнтів.

· Операції з цінними паперами.

 

Самостійна робота студента

 

1. Особливості оподаткування банків податком на додану вартість.

2. ДПА України як орган що здійснює контроль за діяльністю банківських установ.

3. Порядок оподаткування податком на прибуток від операцій з іноземною валютою.

 

Розглядаючи дану тему студент повинен охарактеризувати окремі банківські операції, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно з Законом України «Про податок на додану вартість».

1. Операції що пов'язані з відкриттям (закриттям) рахунків у національній валюті.

Відкриття, закриття, переоформлення будь-яких рахунків клієнтів у національній та іноземній валюті.

1.1. Переоформлення поточного рахунку клієнта у зв'язку з ліквідацією підприємства на рахунок ліквідаційної комісії.

2. Операції з документарного оформлення чи підтвердження розрахунків клієнтів.

2.1. Надання бланків карток із зразками підписів, у тому числі під час переоформлення юридичної справи.

2.2. Надання виписок з рахунків (у тому числі на паперовому но­сії і в електронному вигляді за допомогою засобів електронного зв'язку, у голосовому режимі по телефонних каналах зв'язку) та до­датків до них.

2.3. Надання дублікатів виписок з рахунків у разі їх втрати клієнтами.

2.4. Надання довідок, пов'язаних з розрахунково-касовим об­слуговуванням клієнтів, видача дублікатів касових, розрахунко­вих довідок та інших документів, які знаходяться в архіві.

2.5. Оформлення документів і переказ коштів в інший банк (фінансову установу), а також у разі закриття рахунку документа з його ініціативи.

2.6. Розшук (запит), повернення, анулювання, зміна умов пе­реказів, авізованих та наданих гарантій, акредитивів, підтвер­дження проведених платежів електронною поштою.

2.7. Видача довідок на вивезення з України іноземної валюти (чеків, платіжних карток), знятої з рахунку або купленої в упов­новаженому банку.

2.8. Надання довідок власнику рахунку на вимогу державних органів, що стосуються розрахунково-касового обслуговування клієнтів;

2.9. Відправлення повідомлень електронною поштою, що пов'язані з уточненням платіжних реквізитів, повернення або відкликання розрахункового документа на підставі документа на відкликання.

3. Операції, що пов'язані з проведенням розрахунків клієнтів за всіма видами рахунків у національний валюті та іноземній валюті.

3.1. Проведення розрахунків клієнтів зі списання та зараху­вання безготівкових коштів, у тому числі внесених готівкою за всіма видами рахунків у національній та іноземній валюті.

3.2. Ведення рахунку банку-кореспондента.

3.3. Супроводження програмного комплексу та розрахункове обслуговування клієнтів із застосуванням систем «клієнт банку— банк».

3.4. Виконання операцій за розрахунками з платіжними карт­ками.

3.5. Виконання операцій за приватизаційними рахунками.

3.6. Приймання комунальних та інших платежів від фізичних осіб.

3.7. Розрахункові операції, що проводяться з використанням систем S.W.I.F.T., REUTERS, DOW JONES, SPRINT, MICRO CASH CONNECTER тощо (крім операцій з придбання обладнан­ня, техніки, ліній зв'язку).

3.8. Конверсійні операції в безготівковій валюті.

3.9. Виконання переказних доручень іноземних банків на ко­ристь громадян.

3.10. Купівля-продаж безготівкової іноземної валюти за заяв­ками клієнтів та за рахунок власних коштів банку.

3.11. Пересилання та передавання розписки одержувача пере­казу відповідно до умов переказаного доручення.

4. Операції, що забезпечують виконання розрахунків або є їх складовою частиною.

4.1. Перевірка документів,виконання операцій, авізування ак­редитивів у будь-якій валюті за внутрішньо торговельними, імпо­ртними, експортними операціями клієнтів.

4.2. Внесення погоджених змін до умов акредитивів та гарантій.

4.3. Авізування гарантій та виконання операцій за авізованими гарантіями.

4.4. Зміна умов кредитних договорів.

4.5. Проведення розрахунків із застосуванням чистого або до­кументарного інкасо.

4.6. Пересилання або повернення на інкасо платіжних докуме­нтів, дорожніх, іменних чеків.

4.7. Зміна умов інкасового доручення або його анулювання.

4.8. Операції з випуску, видачі та погашення ощадних сертифікатів, які згідно з чинним законодавством прирівнюються до депозитів.

4.9. Операції з депозитарного зберігання та обслуговування акцій.

4.10. Проведення розрахунків на кліринговій основі.

5. Операції, що пов'язані з касовим обслуговуванням клієнтів.

5.1. Касове обслуговування клієнтів банку (приймання та ви­дача готівкових коштів) і банків на підставі кореспондентських відносин (продаж готівки іншим банкам).

5.2. Приймання, видача, перерахування готівкових коштів, по­вторне перерахування у разі невідповідності суми, сортування, пакування банкнот і монет.

5.3. Видача готівки за іменними та дорожніми чеками.

5.4. Попередня підготовка готівки для видачі клієнтам.

5.5. Видача готівкою національної та іноземної валюти за бан­ківськими платіжними картками.

5.6. Конверсія готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої держави з наданням відповідних квитанцій або касових ордерів.

5.7. Купівля у фізичних осіб-резидентів та нерезидентів готів­кової іноземної валюти та продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові кошти у грошовій оди­ниці України.

5.8. Зворотний обмін готівкових коштів у грошовій одиниці України на іноземну валюту фізичним особам-нерезидентам.

5.9. Купівля та продаж готівкової іноземної валюти для юри­дичних осіб з наданням відповідних касових ордерів.

5.10. Купівля та продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівкові кошти в грошовій одиниці України, а також купівля та продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівкову іноземну валюту з наданням відповідних квитанцій або
касових ордерів.

5.11. Обмін зношених, значно пошкоджених, з дефектом виробника банкнот (монет), а також тих, що вилучаються з обігу, непридатні до обігу.

5.12. Обмін банкнот на розмінну монету та зворотний обмін.

5.13. Переказ готівки в національній валюті через рахунки і без їх відкриття.

5.14. Приймання установами банків платежів від юридичних (фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності) та фізичних осіб готівкою.

5.15. Вкладні операції (приймання та видача готівки за вкла­дами, переказ вкладів).

6. Операції з цінними паперами.

6.1. Оформлення та видача векселів (крім операцій з продажу бланків).

6.2. Виконання операцій з врахування, авалювання, доміциляції та протесту векселів у разі їх не оплати операції розрахункової палати щодо прийняття векселів до платежу, у тому числі зберігання векселів до настання строку платежу.

Державна податкова служба України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами на території України.

Рекомендована література:

1. Основна: 2,4,6,7,10

2. Додаткова: 2,8,10,18,19

Закони України: 6,19,23