Тема 2. Банківське законодавство України

План семінарського заняття

1. Поняття банківського права. Його місце і роль в системі національного права.

2. Характеристика суспільних відносин, що складають предмет банківського права.

3. Неоднорідність методу банківського права.

4. Взаємозв'язок банківського права з іншими галузями права.

5. Суть термінів «банківське законодавство», «комплексність банківського законодавства».

6. Особливості банківського законодавства України.

7. Загальна характеристика джерел банківського права.

8. Конституція України як джерело банківського права.

9. Суть локальних актів як джерела банківського права.

10. Характеристика загальних та спеціальних законів, що регулюють банківську діяльність.

При вивченні даних тем необхідно усвідомити, що на сьогоднішній день словосполучення «банківське право» та «банківське законодавство» стають все більш звичними не тільки серед практиків, а й у наукових колах. Студентам необхідно знати поняття банківського права, його предмет. Вміти охарактеризувати неоднорідність методів банківського права. А також повно надати аналіз загальним та спеціальним принципам банківського права та взаємозв’язок його з іншими галузями права.

На сьогодні словосполучення «банківське законодавст­во» та банківське право стають все більш звичними не тільки се­ред практиків, а й у наукових колах. У навчальних закладах почали викладати спецкурс «Банківське право» або «Банківське за­конодавство». У той же час, коли мова йде про визначення місця норм, які регулюють відносин що виникають у сфері банківської діяльності, у системі права, позиції науковців розходяться.

Зокрема, деякі фахівці вважають, що банківське право є окре­мою комплексною галуззю прана. Наприклад Г. А. Тосунян, А. ІО. Вікулін, А. М. Екмаляп у підручнику з банківського права роблять висновок про те, що у банківському праві містяться нор ­ ми та використовуються методи правового регулювання різних галузей права, у зв'язку з чим воно с комплексною галуззю пра­ва. Іноземні дослідники розглядають банківське право в якості самостійної галузі прана. К. Гавальда, Ж. Стуфле зазна­чають, що об'єктом банківського права є визначення правового становища банків, тобто організацій, які професійно, на постійній основі здійснюють банківські операції. У подальшому ці автори дещо змінили свою точку зору, сформулювавши поняття кредитного права. До предмета кредитного права вони віднесли не тільки визначені вище відносини за участю банків, а й інших кредитних установ, які виконують окремі банківські операції. В іншій частині висловлене ними ра­ніше визначення залишилося без змін. Таким чином, банківське право вони розглядають як частину кредитного права.

Інші фахівці, заперечуючи існування банківського права як галузі права, вважають, що сукупність правових норм, які регла­ментують відносини в сфері банківської діяльності, як комплекс­ний правовий інститут. На думку О. П. Орлюк, банківське право являє собою сукупність різнорід­них норм, що регулюють організацію кредитної системи й діяль­ність банків. Банківське право, з її точки зору, не є ні підгалуззю, ні основною галуззю права. Це комплексне утворення, що має свій специфічний правовий режим.

На думку О. А. Костюченка, банківське право нині можна ви­значити як підгалузь фінансового права України, яка спрямована на мобілізацію, розподіл і використання централізованих фондів з метою забезпечення виконання Завдань держави.

Банківське законодавство – це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Воно є зовнішньою формою банківського права, що відображає цого внутрішню сутність(структуру).

Банківське право розглядається як комплексна галузь права яка тісно взаємопов’язана з іншими галузями права, зокрема “Конституційне право”, “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Цивільне право”.

Бан­ківське право — це міжгалузевий комплексний правовий інсти­тут, що об'єднує норми адміністративного, фінансового, цивіль­ного та господарського права, які регулюють відносини між банками (небанківськими фінансовими установами) та іншими юридичними і фізичними особами в сфері банківської діяльності.

Метод правового регулювання – це сукупність прийомів, способів впливу права на суспільні відносини.

Методами правового регулювання банківських відносин є методи, характерні для публічних та приватних галузей права. Вони поєднують у собі, з одного боку, обов’язковість регулювання з боку держави, видання державних приписів та можливість застосування державного примусу, а з іншого – допускають рівність сторін у ряді банківських відносин. Відповідно, при регулюванні банківських відносин застосовується комплекс імперативних та диспозитивний методи регулювання.

Предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, що регулюють принципи організації та діяльності банків та порядок здійснення ними банківських послуг.

До джерел банківського права України відносяться:

Конституція України, рішення Конституційного Суду України, міжнародні договори, Закони України (загальні закони; спеціальні закони), підзаконні нормативно-правові акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети Кабінету Міністрів України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови Правління Національного банку України, локальні нормативно-правові акти, міжнародно-правові звичаї.

До загальних законів, які є джерелами банківського права, слід віднести, Ци­вільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства», Закон України «Про фі­нансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг» та ін.

Спеціальними законами, які регламентують відно­сини, що виникають безпосередньо в сфері банківської діяль­ності є Закон України «Про Національний банк України», Закон України «Про банки і бан­ківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та пе­реказ грошей в Україні», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та ін.

Банківське законодавство являє собою значний масив різноманітних за юридичною силою, формою і сферою дії нормативних актів, що мають визначену ієрархічну систему. Згідно з цим банківське законодавство має ряд особливостей.

Перша – це міжгалузевий характер банківського законодавства, адже воно містить норми різних галузей права.

Другою особливістюбанківського законодавства України є велика кількість нормативних актів, а законів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності, дуже мало – лише кілька.

Третьою особливістюбанківського законодавства є те, що основний його масив, як зазначалось, представлений відомчими нормативними актами. При цьому деякі державні органи управління спеціальної компетенції (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку) наділені функціями нормотворчого характеру і видають підзаконні нормативні акти, які мають міжвідомчий характер і відображають специфічну сферу їх діяльності, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

 

Самостійна робота до теми 1.

При підготовці самостійної роботи студент повинен ознайомитися з основними поняттями, а також давати змістовні усні відповіді на питання, які стосуються категоріального апарату з курсу «Банківське право».Для того щоб відповідь була позитивною студенту необхідно сформувати словник основних понять. А також дати обґрунтовану відповідь на питання взаємозв’язку банківського права з адміністративним та фінансовим правом.

 

Індивідуальної роботи студентів по темі 1.

1. Історичний розвиток банківського права в Україні. Написання есе.

Беручи до уваги історичний аспект, слід зазначити, що історія давніх віків не залишила достатньо повних відомостей стосовно того, коли виникли банки, які операції вони виконували, що стало рушійною силою їх розвитку.

Згідно з історичними даними, ще за 2300 років до н. е. у народності халлеїв були торгові компанії, які поряд з виконанням своїх безпосередніх функцій видавали також позики. Згадки про перші відокремлені кредитні операції відносяться до VI ст. до н. е. У Стародавньому Вавилоні практикувалася така операція як прийом вкладів та виплата по них процентів.

Виконавцями цих перших банківських операцій, за свідченнями істориків, були як окремі особи, так і деякі церковні установи, де нагромаджувались значні грошові кошти. В старовинних святилищах нагромаджувались величезні багатства. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Навіть злодії в той час ставилися з пошаною до вівтарів, не грабували їх. Вклади, недоторканність яких гарантувалася шанобливим ставленням до релігії, зробили знамениті грець-і храми Делоський, Дельфійський, Самоський одночасно і своєрідними банківськими установами.

З роками повага до недоторканності церковного майна була втрачена. Почастішали випадки пограбування храмів, Що має місце і в теперішній час.

Зародження банківської справи почалося з діяльності середньовічних мінял Північної Італії. Поняття банку, яке закріпилось в нашій свідомості, ототожнювалось з мінялами та їх особливими столами – „банко-столами”. У Стародавній-Греції банкіри називались трапезитами (від грецького „trapeza”, що означає стіл). У Стародавньому Римі існували менсарії (від латинського слова „mensa” – стіл), які займалися обміном валют, а також іншими грошовими операціями.

Перші банки почали виникати в умовах мануфактурної стадії капіталізму в формі банківських домів, які, на відміну від ростовщиків, надавали кредит промисловим та торговим капіталістам з помірного проценту, а пізніше – у вигляді акціонерних банків. Перші банкіри з'явились в окремих італійських містах, таких як Венеція та Генуя в XIV-XV ст.

Необхідно підкреслити, що перші банкіри вже тоді зрозуміли, що накопичувані величезні грошові багатства знаходяться без руху, є непродуктивними, хоча від них можна отримувати суттєву користь та вигоду. Банкіри віддавали грошові кошти в тимчасове користування або відкривали самостійні торгові підприємства. Заставою при цьому, як правило, виступали кораблі, товари, що дорого коштували, будинки, коштовні речі і навіть люди (раби).

Самостійна робота до теми 2

 

1. Шляхи вдосконалення банківського законодавства.

 

Ефективне функціонування банківської системи України багато в чому визначається рівнем її правової основи і неможливе без визначення правового статусу суб'єктів кредитної системи та детального регламентування різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи України і формування правової держави. Важливого значення для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка повинна містити основні напрями та шляхи вдосконалення банківського законодавства. Зокрема, актуальним як у теоретичному, так і в практичному аспекті є питання його кодифікації. В розробленому творчим колективом НБУ проекті концепції розвитку банківської системи України передбачається створити на основі всіх діючих законодавчих і нормативних документів систематизований Кодекс нормативних актів щодо банківської діяльності, постійно підтримуючи його в робочому стані та знайомлячи з ним всі банки України.

Зважаючи на виняткове значення проблем удосконалення банківського законодавства, представляється необхідним вирішити ряд питань. Робота щодо вдосконалення банківського законодавства не обмежується прийняттям лише законів, необхідне йнормативне регулювання окремих сфер банківської діяльності та їх відносин із клієнтами (розрахункових, кредитних, валютних та ін.), формування спеціального механізму реалізації тих чи інших положень у банківській сфері (йдеться про формування кредитно-фінансового інституту трастових операцій, про порядок виконання заставних зобов'язань при неповерненні кредитів, про лібералізацію валютних операцій – переказ іноземної валюти за кордон або залучення іноземних інвестицій, упорядкування засад вексельного обігу, врегулювання інституту арешту коштів банків та ін.).

Індивідуальна робота студентів по темі 2.

1. Місце нормативно-правових актів НБУ в системі джерел банківського права.

 

Рекомендована література:

1. Основна: 1,2,3,4,6,7,10

2. Додаткова: 8,10,20

Закони України: 1,3,5,6