| № п/п | Законодавство України (чинне до 01.01.2011р.) | Податковий кодекс України |
| Плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) | Плата за землю | |
| Рентні платежі | Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України | |
| Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету | Скасовано | |
| Збір за спеціальне використання природних ресурсів | Плата за користування надрами | |
| Збір за спеціальне використання води | ||
| Збір за спеціальне використання лісових ресурсів | ||
| Збір за забруднення навколишнього природного середовища | Екологічний податок | |
| Збір за використання радіочастотного ресурсу України | Збір за користування радіочастотним ресурсом України | |
| Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками | Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками | |
| Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності | Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності |
Джерело: Складено автором за даними [5]
Після прийняття Бюджетного кодексу України позабюджетне фінансування стало забороненим. Позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища централізувалися у складі Державного, республіканського АРК та місцевих бюджетів України. І хоча принцип цільового витрачання відповідних коштів формально залишався, у законах України про Державний бюджет на певний рік набула розвитку негативна практика зупинення дії тих норм екологічного законодавства, які регламентували цільове використання таких коштів.
Податковий кодекс України остаточно вніс суттєві зміни до порядку формування та номенклатури вказаних зборів (платежів). Зокрема, збори за забруднення навколишнього природного середовища, справляння яких здійснювалося відповідно до встановленого Кабінетом Міністрів України порядку [5], стали екологічним податком.
Однак екологічний податок не став повним аналогом збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки включив до сфери свого регулювання один з елементів колишнього збору за спеціальне водокористування щодо скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти [37,с. 6]. Водночас у цій частині звужено обсяг введеного цим Кодексом збору за спеціальне використання води, що регламентується розділом ХVІ Кодексу. Окремими розділами цього Кодексу передбачено справляння й інших природоресурсних платежів (зборів) – плати за користування надрами (розділ ХІ), плати за землю (розділ ХІІІ), збору за спеціальне використання лісових ресурсів (розділ ХVІІ). Підзаконні нормативно-правові акти, що раніше визначали механізм справляння цих платежів та зборів, у тому числі й Закон України «Про плату за землю», втратили чинність.
Цільовий характер фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів майже припинив своє існування. Так, кошти від екологічного податку, відповідно до статті 46 вказаного Закону, зараховуються до державного і місцевих бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України, і лише невелика їх частина спрямовується на фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Таким чином, екологічні та природоресурсні податки і збори набули ознак та функцій звичайних податків, визначальною серед яких є фіскальна функція щодо наповнення дохідної частини бюджету [39].
Таким чином, варто констатувати, що у нашій державі з введенням у дію Податкового кодексу України, практично втрачено цільовий характер використання так званих природоресурсних коштів, які надходили до бюджетів різних рівнів і мали б спрямовуватися на природоохоронні заходи, відтворення і підтримку природних ресурсів у належному стані, зменшення негативного впливу на довкілля. Рівень фінансового забезпечення цієї сфери, на жаль, є дуже низьким, що потребує перегляду чинної законодавчої бази.
Основними напрямами реформування системи ресурсних платежів з прийняттям Податкового кодексу мали стати:
- посилення впливу системи природно-ресурсних платежів на стимулювання їх раціонального використання, збереження та повноцінного відтворення природних ресурсів шляхом збільшення розмірів платежів до бюджету;
- запровадження щорічної індексації ставок зборів за користування радіочастотним ресурсом України, за спеціальне водокористування, за спеціальне використання лісових ресурсів та плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, з метою врахування інфляційних процесів в економіці;
- реформування плати за землю шляхом створення справедливої бази оподаткування земельних ділянок на основі нормативної грошової оцінки землі як складової Державного земельного кадастру, що відображає прогресивну світову практику;
- встановлення плати за землю з урахуванням особливостей володіння та використання земельних ділянок;
- розширення бази оподаткування земельним податком шляхом вирівнювання податкового навантаження на суб'єктів господарювання у різних сферах економічної діяльності та встановлення ставок податку для окремих категорій землі, грошову оцінку яких проведено, але розмір ставок податку законодавчо не визначено;
- перегляд системи пільг зі сплати земельного податку з метою скасування пільг, які не мають соціальної спрямованості та економічного ефекту, та продовження застосування ефективних податкових пільг;
- запровадження коригуючого коефіцієнта до ставок рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України у разі зміни тарифів на транспортування продукції магістральними трубопроводами України.
Охарактеризуємо зміни, яких зазнало ресурсне оподаткуванням із прийняттям Податкового кодексу України.
