Розділ 19 фінансовий менеджмент

19.1. Теоретичні основи фінансового менеджменту

Менеджмент з англійської "manag" — управляти. Відповідно фінансовий менеджмент — це процес управління формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові операції. Фінансовий менеджмент це також сукупність форм, методів і засобів, за допомогою яких здійснюється управління фінансовими ресурсами.

Об'єктивність функціонування фінансів в економічній системі зумовлює об'єктивність фінансового менеджменту. За економічним змістом фінансовий менеджмент — це приведення в дію для досягнення високої ефективності фінансової діяльності всіх складових фінансового механізму.

Фінансовий менеджмент грунтується на знаннях економічних законів розвитку суспільства, закономірності розподілу валового внутрішнього продукту між державою та суб'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями. Все це здійснюється за допомогою фінансового механізму, котрий є системою взаємопов'язаних елементів, за допомогою яких фінансовий менеджер здійснює цілеспрямований вплив у цілому на господарську або зокрема на фінансову діяльність на всіх рівнях економічної системи.

Фінансовий менеджмент включає об'єкт і суб'єкт. Об'єктом управління є централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються І використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб'єкт управління — фінансовий апарат, що зосереджений у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій, апараті міністерства фінансів і місцевих фінансових органах, податковій службі, контрольно-ревізійному апараті, інших фінансових інститутах. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сферу впливу на фінансові відносини в державі.

Суб'єкт фінансового менеджменту впливає на об'єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього впливу є фінансове планування і прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і методи впливу, здійснюються при використанні певних фінансових інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансові ліміти, стимули, санкції тощо.

Центральне місце у фінансовому менеджменті посідає фінансове планування й прогнозування. У процесі планування й прогнозування проводиться оцінка стану фінансів у державі, в підприємницьких структурах, в установі чи організації, виявляються можливості щодо збільшення фінансових ресурсів, їхнього найефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні використовується великий обсяг інформації, що дає змогу глибше дослідити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обгрунтовані рішення.

За умов становлення ринкової економіки фінансове прогнозування передбачає застосування більшого переліку прийомів і методів. Це насамперед вільні ціни, попит і пропозиція, ринок капіталів, конкуренція тощо. В цих умовах слід ураховувати вимоги ринку — швидкої зміни кон'юнктури, можливості додаткового перерозподілу ресурсів через комерційні банки, фондові біржі, акціонерні товариства й компанії.

Фінансове регулювання як елемент менеджменту застосовується для підтримання оптимальної структури виробництва і розподілу. Воно засновується на використанні різноманітних інструментів впливу. Це податки, дотації, різні виплати, за допомогою яких держава досягає поставлених цілей і усуває ті явища при функціонуванні фінансів, котрі не можуть бути вирішені лише за допомогою ринкових механізмів.

Стимулювання в системі менеджменту покликане забезпечити розвиток тих явищ і процесів, що мають на цьому етапі пріоритетне значення або які за інших однакових умов мають недостатньо сприятливі умови для саморозвитку. Використовуючи фінансові методи, держава передусім за допомогою пільг щодо податків та пільгового кредитування створює сприятливі умови для Їхнього розвитку.

Облік і контроль як елементи менеджменту здійснюються в процесі прогнозування, регулювання і стимулювання. Вони дають змогу виявити відхилення фактичного використання

фінансових ресурсів від передбачуваного програмами, бюджетом, іншими планами, виявити резерви до зростання фінансових ресурсів, спрямувати їхнє використання в найраціональні-шому напрямі.

Усі елементи управління фінансами тісно взаємопов'язані і складають одне ціле. У сучасних умовах об'єктивно виникає потреба посилення наукового обгрунтування управлінських рішень щодо фінансів, розширення і вдосконалення форм і методів фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент як явище економічного життя має свою внутрішню багаторівневу структуру. Він включає різні суб'єкти й об'єкти управління, які зумовлюють особливості використання фінансових методів та інструментів. Загалом фінансовий менеджмент включає менеджмент державних фінансів, бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент у підприємницьких структурах, менеджмент у системі оподаткування, менеджмент на фінансовому ринку. Правову основу фінансового менеджменту становить фінансове законодавство.

19.2. Менеджмент державних фінансів

Державні фінанси мають низку підсистем, як-то: державний бюджет, місцеві бюджети, фінанси державних підприємницьких структур тощо.

Проте центральне місце в державних фінансах посідає бюджетна система. Тому дуже важливим є визначення і розкриття змісту й ролі менеджменту державних фінансів як управління фінансами на макрорівні.

Практично управління державними фінансами — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління. Понад 70 відсотків цих фондів становлять кошти бюджетів, тому бюджетний менеджмент — центральна ланка управління державними фінансами.

Бюджетний менеджмент спрямований на управління бюджетними ресурсами в процесі їхнього руху на всіх етапах бюджетного процесу. Менеджмент державних фінансів загалом і бюджетний менеджмент зокрема можуть розгляда-

тися лише відповідно до умов функціонування всіх гілок влади в кожній державі. Бюджетний менеджмент має об'єкт і суб'єкт управління.

Об'єктом управління є процес створення й використання фондів фінансових ресурсів на рівні держави, органів місцевого самоврядування і підприємницьких структур державної форми власності. Суб'єктом управління є фінансові органи держави.

Організаційну й методичну роботу з управління державними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження й основні функції визначаються положенням "Про Міністерство фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів.

Центральний апарат міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розробляючи конкретні методи впливу на ефективність суспільного виробництва, визначаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресурсів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Цього досягається завдяки розробці разом із Міністерством економіки України зведеного фінансового балансу держави і використання його показників для складання бюджетів. Успішне функціонування державних фінансів можливе за наявності правової основи. Для її формування Міністерство фінансів розробляє проекти законів України з питань фінансів, бюджету, податків, видає постанови й розпорядження Кабінету Міністрів. На цій основі розробляються інструкції про порядок їхнього застосування за відповідних економічних умов.

Найважливішими функціями центрального апарату міністерства є організація роботи зі складання і виконання державного бюджету; методичне керівництво роботою в галузі бюджетного і фінансового планування й фінансування передбачених витрат; ведення обліку і складання звіту про виконання зведеного і державного бюджетів; підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів. У процесі мобілізації доходів бюджету Міністерство фінансів організує роботу щодо контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків, розробляє концепцію податкової політики, готує пропозиції щодо встановлення ставок податків і платежів до бюджету та позабюджетних фондів, вирішує питання про відстрочення платежів, надання пільг.

У міністерствах і відомствах, підприємницьких структурах усіх форм власності Міністерство фінансів здійснює перевірки бухгалтерських звітів, грошових документів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших обов'язкових платежів. Воно також аналізує економічне й фінансове становище галузей народного господарства, тенденції та динаміку розвитку форм власності, витрат на виробництво, рівень рентабельності та ефективності виробництва.

Разом з іншими економічними відомствами Міністерство фінансів бере участь у проведенні роздержавлення власності, демонополізації народного господарства, земельної реформи, вивчає вплив цих процесів на зміцнення фінансового становища держави. Воно також проводить роботу зі створення умов функціонування фінансового ринку.

Важливими напрямками роботи Міністерства фінансів є надання методичної та практичної допомоги галузевим міністерствам, відомствам, виробничим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, консорціумам, підприємствам і організаціям із фінансових питань щодо впровадження ринкових відносин, а також місцевим фінансовим органам в організації їхньої роботи. Апарат міністерства здійснює методичне керівництво бухгалтерським обліком, встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, визначення результатів господарської діяльності.

Місцевими фінансовими органами є Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські фінансові управління, районні фінансові відділи. У своїй діяльності вони керуються законами України, постановами Верховної Ради, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів, рішеннями відповідних рад народних депутатів, наказами та інструкціями Міністерства фінансів України. Місцеві фінансові органи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики, аналізують показники розвитку економіки відповідного регіону, вживають заходів щодо оздоровлення фінансового становища галузей підвідомчого раді народних депутатів господарства і збільшення доходів бюджету.

Разом з іншими економічними органами місцеві фінансові органи розробляють проекти зведених балансів фінансових ресурсів для відповідних територій щодо розвитку фінансових можливостей регіону і на їх основі розробляють

бюджети відповідних рад народних депутатів; ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету, готують інформаційні матеріали, доповіді органам місцевої влади й управління про хід і підсумки виконання бюджету та пропозиції щодо збільшення доходів.

Місцеві фінансові органи вирішують питання про відстрочення платежів, вносять пропозиції виконавчим органам про надання пільг щодо податків і платежів до бюджету за висновками податкових інспекцій. За статистичними і бухгалтерськими звітами, аналітичними і прогнозними розрахунками вони аналізують економічне й фінансове становище галузей економіки, тенденції та динаміку розвитку різних форм власності, формують відповідний банк даних із метою вишукування та мобілізації фінансових ресурсів на основі підвищення ефективності виробництва.

Місцеві фінансові органи беруть участь у розробці пропозицій щодо зміни форм власності та методів господарювання на підприємствах комунальної власності, створення ринку цінних паперів.

Вони надають методичну й практичну допомогу виробничим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, підприємствам та організаціям із питань фінансів, бухгалтерського обліку і звітності, впровадження ринкових відносин. Відповідно до затверджених у бюджеті напрямків вони також фінансують заходи щодо розвитку місцевого господарства, освіти, охорони здоров'я, науки, культури, місцевих органів влади й управління, соціально-економічних програм.

19.3. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур

Фінансовий менеджмент підприємницької структури можна визначити як систему управління процесами формування й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпечення господарської діяльності. Фінансовий менеджмент — це специфічна сфера діяльності, яка може здійснюватися лише за таких умов:

— наявності законодавства, яке визначає поведінку підприємства в умовах ринку;

— існування різних форм власності;

— фінансового ринку, конкурентного середовища;

— створення стабільного економічного становища в державі, призупинення темпів інфляції та знецінення національної грошової одиниці.

Фінансовий менеджмент підприємства як система управління має свій об'єкт і суб'єкт. Об'єктом є кругообіг грошових засобів, тобто фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності. Суб'єктом — фінансові служби підприємств, які за допомогою різних форм і методів впливають на ефективність функціонування об'єкта управління.

Основною метою фінансового менеджменту на підприємстві є створення необхідних передумов стабільної його роботи та розвитку в умовах конкурентної боротьби й обмеженості фінансових ресурсів і капіталів. Конкретно це повинно знаходити своє вираження в таких загальноекономічних і фінансових характеристиках, як: забезпечення зростання виробництва і реалізації продукції; зниження валових витрат; мінімізація фінансових ризиків; зростання обсягів прибутку й рівня рентабельності.

Для досягнення означених цілей фінансовий менеджмент повинен задіяти фінансовий механізм, який включає різні інструменти, в тому числі фінансове планування і прогнозування, кредитування, самофінансування, страхування, інвестування, систему розрахунків. Застосування зазначених інструментів повинно -здійснюватися з урахуванням галузі економіки, характеру й технічного рівня підприємства, технологічного циклу виробництва.

Насамкінець, успіх фінансового менеджменту повинен бути спрямований на досягнення високих рівнів платоспроможності, ліквідності, рентабельності. А це, в свою чергу» потребує розробки сучасної, відповідної ринковим відносинам системи планування, контролю й управління рухом фінансових ресурсів, проведення постійної комплексної оцінки фінансового становища підприємства, деталізованого аналізу спрямування й витрат коштів, визначення джерела їх мобілізації для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства. Практична реалізація функції управління фінансами зумовлює необхідність активного впровадження механізму корпоративного менеджменту на основі використання сучасних інформаційних технологій, методів прогнозування й оптимізації, стратегічної діагностики, всебічного застосування в цих цілях елементів функціонально-вартісного аналізу.

При цьому важливо зазначити, що завдання удосконалення фінансового менеджменту повинні розв'язуватися в органічній єдності та взаємозв'язку з проблемами підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, що випускається. Настійна потреба такого підходу грунтується на двох головних передумовах.

Першою є потреба повного усвідомлення того, що для забезпечення конкурентоспроможності на світовому І внутрішньому ринках потрібно постійно підтримувати на належному рівні науково-технічний потенціал підприємства, постійно його нарощувати, здійснюючи активну інвестиційну політику.

Друга передумова випливає з першої і полягає в тому, що за нинішніх умов, коли інвестування виробництва стало майже цілком залежати лише від внутрішніх джерел фінансування, одним із найактуальніших завдань стає проблема забезпечення бездефіцитності бюджету підприємства, пошуку реальних можливостей поповнення власних обігових коштів.

Необхідність посилення інвестиційної бази підприємства за рахунок внутрішніх накопичень зумовила розробку принципово нових концептуальних підходів до корпоративного фінансового менеджменту.

Якщо в умовах планово-централізованої економіки основний акцент робився на аналізі утворення й використання прибутку як джерела формування коштів на розвиток виробництва і соціальної інфраструктури підприємства, матеріальне заохочення робітників, то в сьогоднішніх умовах, з огляду на кризу й інфляцію, підприємство може мати прибуток і не мати коштів на розрахунковому рахунку для виплати заробітної плати, розрахунків із бюджетом, придбання матеріальних ресурсів, фінансування капітальних вкладень. Тому найважливішими компонентами системи управління процесом використання коштів повинні стати розробка балансів грошових потоків, прогнозування фінансових результатів із метою забезпечення видатків власними засобами.

Цілком очевидно, що розв'язання названих вище завдань виходить за рамки узвичаєного підходу до контролю над витратами, заснованого на простому зіставленні фактичних результатів із плановими. В нинішніх умовах процес аналізу грошових ресурсів підприємства як найважливіший складовий компонент корпоративної стратегії в галузі зниження витрат

виробництва і ціноутворення має бути жорстко регульованим і, що особливо важливо, носити застережний характер.

19.4. Податковий менеджмент

Одним із важливих підрозділів фінансового менеджменту є податковий. Його основна функція — забезпечити стійке надходження до бюджетів і централізованих фондів цільового призначення податків, зборів і відрахувань, які визначені чинним законодавством держави.

Об'єктом податкового менеджменту є процес мобілізації платежів у розпорядження виконавчої влади різних рівнів. Суб'єктом податкового менеджменту є державна податкова служба, призначення і функції якої визначаються національним законодавством держави.

Організаційні та правові засади здійснення податкової політики і функціонування податкової системи в Україні визначені в Законах "Про систему оподаткування в Україні" та "Про державну податкову адміністрацію в Україні". Ці законодавчі акти визначають систему податків в Україні, а також апарат державної виконавчої влади, що здійснює податкову політику й організовує справляння податків, зборів і платежів у розпорядження держави.

Апаратом державної виконавчої влади, на який покладені зазначені функції, є державна податкова служба. Державна податкова служба в Україні створена при Кабінеті Міністрів у складі Головної державної податкової адміністрації України і державних податкових інспекцій в Автономній Республіці Крим, в областях, районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та Інших обов'язкових платежів до бюджету, здійснення контролю, забезпечення правильності обчислення і сплати цих платежів.

Для забезпечення роботи щодо обчислення і стягнення податків, зборів і платежів Головна державна податкова адміністрація України виконує такі функції:

— здійснює безпосередньо й організовує роботу державних податкових інспекцій щодо проведення контролю за додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

— розробляє пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

— розробляє та видає інструктивні й методичні вказівки та інші нормативні документи про порядок застосування законодавчих актів про податки та інші платежі до бюджету;

— розробляє форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших платежів до бюджету, а також форми звітів про проведену державними податковими інспекціями роботу;

— роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших нормативних актів про податки й платежі до бюджету і організовує проведення цієї роботи державними податковими інспекціями;

— організовує роботу державних податкових інспекцій;

— здійснює облік, оцінку та реалізацію конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, та скарбів;

— провадить перевірку правильності справляння й збереження коштів, одержаних при сплаті державного мита, а також при здійсненні касових операцій виконкомами сільських і селищних рад народних депутатів щодо коштів, які беруться від населення для сплати податкових платежів;

— провадять обстеження та перевірки організації роботи державних податкових інспекцій усіх рівнів управління, за результатами яких вживаються заходи щодо усунення виявлених недоліків і порушень;

— організовує професійну підготовку та перепідготовку кадрів;

— здійснює заходи щодо створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць, інших засобів автоматизації та комп'ютеризації роботи державних податкових інспекцій.

Державні податкові Інспекції в Автономній Республіці Крим, в областях і містах із районним поділом здійснюють функції головних державних податкових інспекцій. У разі, якщо зазначені державні податкові інспекції безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків або інших платежів до бюджету, вони виконують щодо цих платників ті самі функції, що й державні податкові інспекції в районах у містах і містах без районного поділу.

Державні податкові інспекції у районах, районах у містах без районного поділу виконують такі функції:

-- здійснюють контроль іа додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

— забезпечують своєчасний і повний облік платників податків та інших платежів до бюджету, а також правильність обчислення цих платежів громадянам України та інших країн, іноземним громадянам і особам без громадянства;

— контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням платежів до бюджету, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єктів оподаткування й обчислення податків та інших платежів до бюджету;

— контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

— забезпечують правильність застосування та своєчасність стягнення фінансових санкцій, передбачених іншими законодавчими актами України, за порушення зобов'язань перед бюджетом, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

— передають правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подають до арбітражів і судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законодавством підстав;

— одержують від підприємств, установ, організацій, фінансових органів й установ банків документи про суми податків та інших платежів, які підлягають сплаті та фактично надійшли до бюджету, мають виключне право входження в будь-які інформаційні системи, пов'язані з підприємництвом;

— здійснюють роботу щодо обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, і скарбів;

— розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, підприємств, установ і організацій із питань оподаткування і скарги на дії службових осіб державних податкових інспекцій.

Головній державній податковій адміністрації України, дер-

жавним податковим інспекціям Автономної Республіки Крим, в областях, районах у містах надається право:

— здійснювати у будь-яких суб'єктах підприємництва, розташованих на території республіки, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, одержувати необхідні пояснення, довідки й відомості з питань, що виникають при перевірках;

— одержувати необхідні для цілей оподаткування відомості, довідки, документи і копії з них про діяльність підприємств, установ, організацій і громадян, що перевіряються (включаючи банки та інші фінансово-кредитні установи);

— при здійсненні своїх повноважень обстежувати (з додержанням відповідних правил) будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ, організацій і громадян, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування незалежно від місця їхнього знаходження. У разі відмови керівників підприємств, установ, організацій, а також громадян допустити службових осіб державних податкових інспекцій до обстеження зазначених приміщень державні податкові інспекції мають право визначати оподатковуваний дохід таких підприємств, установ, організацій і громадян на підставі документів, що свідчать про одержання ними доходів, а щодо громадян — з урахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю;

— вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, що перевіряються, усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і законодавства про індивідуальну трудову діяльність та контролювати виконання їх;

-- припиняти операції підприємств, установ і організацій за розрахунковими, іншими рахунками у банках та інших фінансове кредитних установах у разі відмови в проведенні документальної перевірки чи допуску працівників інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів, неподання (або відмови подати) державним податковим інспекціям та їхнім службовим особам бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів,

пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

— вилучати у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) прибутку (доходу) або інших об'єктів від оподаткування, а у громадян, які порушують порядок щодо індивідуальної трудової діяльності, — патенти або реєстраційні посвідчення з наступною передачею матеріалів про порушення виконавчим комітетам рад народних депутатів, що видали дозвіл на зазначену діяльність;

— застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнення:

а) усієї суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) або суми податку за інший прихований (необчислений) об'єкт оподаткування і штрафу у двократному розмірі тієї самої суми, а при повторному порушенні протягом року — штрафу в п'ятикратному розмірі;

б) 50 % належних сум податків або інших обов'язкових платежів за відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням установленого порядку, а також за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, звітів, розрахунків та інших документів, потрібних для обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

— вилучати до бюджету недоїмки за податками та іншими обов'язковими платежами, а також суми штрафів та інших санкцій із підприємств, установ і організацій у безспірному, а з громадян — у судовому порядку або через нотаріальні контори за виконавчими надписами;

— подавати до арбітражів та судів позови до підприємств, установ, організацій і громадян про вилучення в дохід коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установлених законом підстав;

— накладати адміністративні штрафи:

а) на службових осіб підприємств, установ і організацій, винних у приховуванні (заниженні) прибутку (доходу) або приховуванні (необчисленні) інших об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку і перекрученні бухгалтерських звітів, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів,

пов'язаних із обчисленням і сплатою податків та інших платежів до бюджету, в розмірі середньомісячної заробітної плати, а за ті самі дії, вчинені повторно протягом року, — у розмірі двох середньомісячних зарплат;

б) на громадян, винних у порушенні порядку заняття індивідуальною трудовою діяльністю, або тих, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона, а також на громадян, винних у відсутності обліку доходів або у веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій про доходи перекручених даних, — у розмірі середньомісячного доходу, що підлягає оподаткуванню, а за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — у розмірі двох середньомісячних доходів, що підлягають оподаткуванню.

Головній державній податковій адміністрації України надано право скасовувати рішення державних податкових інспекцій в областях та містах Київ і Севастополь у разі невідповідності їх чинному законодавству, а державним податковим інспекціям в областях, містах — рішення нижчих державних податкових інспекцій за тих самих умов.

Рішення Головної державної податкової адміністрації України може бути скасоване судом.

Завдання й запитання для самостійної роботи:

1. Яке призначення фінансового менеджменту?

2. Що є об'єктом фінансового менеджменту?

3. У чому призначення менеджменту державних фінансів?

4. Які особливості фінансового менеджменту підприємницьких структур?

5. Назвіть основне призначення податкового менеджменту.

6. Запишіть у словник визначення таких термінів: фінансовий менеджмент, бюджетний менеджмент, підприємницький менеджмент, податковий менеджмент, фінансова інформація.