Розділ 19 фінансовий менеджмент

19.1. Теоретичні основи фінансового менеджменту

Менеджмент з англійської "manag" — управляти. Відпо­відно фінансовий менеджмент — це процес управління фор­муванням і використанням фондів фінансових ресурсів на рів­ні держави, підприємницьких структур, інших господарських об'єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінансові опе­рації. Фінансовий менеджмент це також сукупність форм, ме­тодів і засобів, за допомогою яких здійснюється управління фінансовими ресурсами.

Об'єктивність функціонування фінансів в економічній системі зумовлює об'єктивність фінансового менеджменту. За економічним змістом фінансовий менеджмент — це приведен­ня в дію для досягнення високої ефективності фінансової діяльності всіх складових фінансового механізму.

Фінансовий менеджмент грунтується на знаннях економіч­них законів розвитку суспільства, закономірності розподілу ва­лового внутрішнього продукту між державою та суб'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузя­ми економіки і територіями. Все це здійснюється за допомогою фінансового механізму, котрий є системою взаємопов'язаних елементів, за допомогою яких фінансовий менеджер здійснює цілеспрямований вплив у цілому на господарську або зокрема на фінансову діяльність на всіх рівнях економічної системи.

Фінансовий менеджмент включає об'єкт і суб'єкт. Об'єк­том управління є централізовані й децентралізовані фонди фі­нансових ресурсів, що створюються І використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб'єкт управління — фінансовий апарат, що зосередже­ний у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій, апараті міністерства фінансів і міс­цевих фінансових органах, податковій службі, контрольно-ре­візійному апараті, інших фінансових інститутах. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сферу впливу на фінансові відносини в державі.

Суб'єкт фінансового менеджменту впливає на об'єкт через фінансовий механізм. Основними формами цього впливу є фі­нансове планування і прогнозування, фінансове регулювання, стимулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і ме­тоди впливу, здійснюються при використанні певних фінансо­вих інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансо­ві ліміти, стимули, санкції тощо.

Центральне місце у фінансовому менеджменті посідає фінансове планування й прогнозування. У процесі плану­вання й прогнозування проводиться оцінка стану фінансів у державі, в підприємницьких структурах, в установі чи ор­ганізації, виявляються можливості щодо збільшення фінан­сових ресурсів, їхнього найефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні ви­користовується великий обсяг інформації, що дає змогу глибше дослідити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обгрунтовані рішення.

За умов становлення ринкової економіки фінансове прог­нозування передбачає застосування більшого переліку прийо­мів і методів. Це насамперед вільні ціни, попит і пропозиція, ринок капіталів, конкуренція тощо. В цих умовах слід урахо­вувати вимоги ринку — швидкої зміни кон'юнктури, можли­вості додаткового перерозподілу ресурсів через комерційні банки, фондові біржі, акціонерні товариства й компанії.

Фінансове регулювання як елемент менеджменту застосо­вується для підтримання оптимальної структури виробництва і розподілу. Воно засновується на використанні різноманітних інструментів впливу. Це податки, дотації, різні виплати, за до­помогою яких держава досягає поставлених цілей і усуває ті явища при функціонуванні фінансів, котрі не можуть бути ви­рішені лише за допомогою ринкових механізмів.

Стимулювання в системі менеджменту покликане забезпе­чити розвиток тих явищ і процесів, що мають на цьому етапі пріоритетне значення або які за інших однакових умов мають недостатньо сприятливі умови для саморозвитку. Використо­вуючи фінансові методи, держава передусім за допомогою пільг щодо податків та пільгового кредитування створює сприятливі умови для Їхнього розвитку.

Облік і контроль як елементи менеджменту здійснюються в процесі прогнозування, регулювання і стимулювання. Вони дають змогу виявити відхилення фактичного використання

фінансових ресурсів від передбачуваного програмами, бюдже­том, іншими планами, виявити резерви до зростання фінансо­вих ресурсів, спрямувати їхнє використання в найраціональні-шому напрямі.

Усі елементи управління фінансами тісно взаємопов'язані і складають одне ціле. У сучасних умовах об'єктивно виникає потреба посилення наукового обгрунтування управлінських рішень щодо фінансів, розширення і вдосконалення форм і методів фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент як явище економічного життя має свою внутрішню багаторівневу структуру. Він включає різні суб'єкти й об'єкти управління, які зумовлюють особливо­сті використання фінансових методів та інструментів. Загалом фінансовий менеджмент включає менеджмент державних фінансів, бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент у підприємницьких структурах, менеджмент у системі оподатку­вання, менеджмент на фінансовому ринку. Правову основу фінансового менеджменту становить фінансове законодавство.

19.2. Менеджмент державних фінансів

Державні фінанси мають низку підсистем, як-то: держав­ний бюджет, місцеві бюджети, фінанси державних підприєм­ницьких структур тощо.

Проте центральне місце в державних фінансах посідає бюджетна система. Тому дуже важливим є визначення і роз­криття змісту й ролі менеджменту державних фінансів як управління фінансами на макрорівні.

Практично управління державними фінансами — це су­купність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування й використання централізованих і децентра­лізованих фондів фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні державних органів управління. Понад 70 відсотків цих фондів становлять кошти бюджетів, тому бюджет­ний менеджмент — центральна ланка управління державни­ми фінансами.

Бюджетний менеджмент спрямований на управління бюджетними ресурсами в процесі їхнього руху на всіх ета­пах бюджетного процесу. Менеджмент державних фінансів загалом і бюджетний менеджмент зокрема можуть розгляда-

тися лише відповідно до умов функціонування всіх гілок влади в кожній державі. Бюджетний менеджмент має об'єкт і суб'єкт управління.

Об'єктом управління є процес створення й використан­ня фондів фінансових ресурсів на рівні держави, органів місцевого самоврядування і підприємницьких структур дер­жавної форми власності. Суб'єктом управління є фінансові органи держави.

Організаційну й методичну роботу з управління держав­ними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження й основні функції визначаються положен­ням "Про Міністерство фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів.

Центральний апарат міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розробляючи конкрет­ні методи впливу на ефективність суспільного виробництва, визначаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресур­сів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Цього досягається завдяки розробці разом із Міністер­ством економіки України зведеного фінансового балансу дер­жави і використання його показників для складання бюджетів. Успішне функціонування державних фінансів можливе за на­явності правової основи. Для її формування Міністерство фі­нансів розробляє проекти законів України з питань фінансів, бюджету, податків, видає постанови й розпорядження Кабіне­ту Міністрів. На цій основі розробляються інструкції про поря­док їхнього застосування за відповідних економічних умов.

Найважливішими функціями центрального апарату мі­ністерства є організація роботи зі складання і виконання державного бюджету; методичне керівництво роботою в га­лузі бюджетного і фінансового планування й фінансування передбачених витрат; ведення обліку і складання звіту про виконання зведеного і державного бюджетів; підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів. У процесі мобілізації доходів бюджету Міністерство фінансів організує роботу щодо контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків, розробляє концепцію податкової політи­ки, готує пропозиції щодо встановлення ставок податків і платежів до бюджету та позабюджетних фондів, вирішує питання про відстрочення платежів, надання пільг.

У міністерствах і відомствах, підприємницьких структурах усіх форм власності Міністерство фінансів здійснює перевір­ки бухгалтерських звітів, грошових документів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших обов'язкових платежів. Воно також аналізує економічне й фінансове становище галузей народного господарства, тенденції та динаміку розвитку форм власності, витрат на виробництво, рівень рентабельності та ефективно­сті виробництва.

Разом з іншими економічними відомствами Міністерство фінансів бере участь у проведенні роздержавлення власності, демонополізації народного господарства, земельної реформи, вивчає вплив цих процесів на зміцнення фінансового стано­вища держави. Воно також проводить роботу зі створення умов функціонування фінансового ринку.

Важливими напрямками роботи Міністерства фінансів є надання методичної та практичної допомоги галузевим мініс­терствам, відомствам, виробничим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, консорціумам, підприємствам і орга­нізаціям із фінансових питань щодо впровадження ринкових відносин, а також місцевим фінансовим органам в організації їхньої роботи. Апарат міністерства здійснює методичне керів­ництво бухгалтерським обліком, встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, визначення ре­зультатів господарської діяльності.

Місцевими фінансовими органами є Міністерство фінан­сів Автономної Республіки Крим, обласні, міські фінансові управління, районні фінансові відділи. У своїй діяльності вони керуються законами України, постановами Верховної Ради, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів, рішення­ми відповідних рад народних депутатів, наказами та інструкція­ми Міністерства фінансів України. Місцеві фінансові органи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики, аналізують показники розвитку економіки відповідного регіону, вживають заходів щодо оздоровлення фінансового становища галузей підвідомчого раді народних депутатів господарства і збільшення доходів бюджету.

Разом з іншими економічними органами місцеві фінан­сові органи розробляють проекти зведених балансів фінан­сових ресурсів для відповідних територій щодо розвитку фі­нансових можливостей регіону і на їх основі розробляють

бюджети відповідних рад народних депутатів; ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету, готують інформа­ційні матеріали, доповіді органам місцевої влади й управлін­ня про хід і підсумки виконання бюджету та пропозиції щодо збільшення доходів.

Місцеві фінансові органи вирішують питання про відстро­чення платежів, вносять пропозиції виконавчим органам про надання пільг щодо податків і платежів до бюджету за виснов­ками податкових інспекцій. За статистичними і бухгалтерськи­ми звітами, аналітичними і прогнозними розрахунками вони аналізують економічне й фінансове становище галузей еконо­міки, тенденції та динаміку розвитку різних форм власності, формують відповідний банк даних із метою вишукування та мобілізації фінансових ресурсів на основі підвищення ефек­тивності виробництва.

Місцеві фінансові органи беруть участь у розробці пропо­зицій щодо зміни форм власності та методів господарювання на підприємствах комунальної власності, створення ринку цінних паперів.

Вони надають методичну й практичну допомогу виробни­чим об'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, під­приємствам та організаціям із питань фінансів, бухгалтерсь­кого обліку і звітності, впровадження ринкових відносин. Відповідно до затверджених у бюджеті напрямків вони також фінансують заходи щодо розвитку місцевого господарства, освіти, охорони здоров'я, науки, культури, місцевих органів влади й управління, соціально-економічних програм.

19.3. Фінансовий менеджмент підприємницьких структур

Фінансовий менеджмент підприємницької структури мож­на визначити як систему управління процесами формування й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпе­чення господарської діяльності. Фінансовий менеджмент — це специфічна сфера діяльності, яка може здійснюватися лише за таких умов:

— наявності законодавства, яке визначає поведінку під­приємства в умовах ринку;

— існування різних форм власності;

— фінансового ринку, конкурентного середовища;

— створення стабільного економічного становища в дер­жаві, призупинення темпів інфляції та знецінення національ­ної грошової одиниці.

Фінансовий менеджмент підприємства як система управ­ління має свій об'єкт і суб'єкт. Об'єктом є кругообіг грошових засобів, тобто фінансових ресурсів у процесі господарської ді­яльності. Суб'єктом — фінансові служби підприємств, які за допомогою різних форм і методів впливають на ефективність функціонування об'єкта управління.

Основною метою фінансового менеджменту на підприєм­стві є створення необхідних передумов стабільної його роботи та розвитку в умовах конкурентної боротьби й обмеженості фінан­сових ресурсів і капіталів. Конкретно це повинно знаходити своє вираження в таких загальноекономічних і фінансових характе­ристиках, як: забезпечення зростання виробництва і реалізації продукції; зниження валових витрат; мінімізація фінансових ризиків; зростання обсягів прибутку й рівня рентабельності.

Для досягнення означених цілей фінансовий менедж­мент повинен задіяти фінансовий механізм, який включає різні інструменти, в тому числі фінансове планування і прогно­зування, кредитування, самофінансування, страхування, ін­вестування, систему розрахунків. Застосування зазначених інструментів повинно -здійснюватися з урахуванням галузі економіки, характеру й технічного рівня підприємства, техно­логічного циклу виробництва.

Насамкінець, успіх фінансового менеджменту повинен бу­ти спрямований на досягнення високих рівнів платоспромож­ності, ліквідності, рентабельності. А це, в свою чергу» потребує розробки сучасної, відповідної ринковим відносинам системи планування, контролю й управління рухом фінансових ресур­сів, проведення постійної комплексної оцінки фінансового становища підприємства, деталізованого аналізу спрямування й витрат коштів, визначення джерела їх мобілізації для фінан­сування операційної та інвестиційної діяльності підприємства. Практична реалізація функції управління фінансами зумовлює необхідність активного впровадження механізму корпоратив­ного менеджменту на основі використання сучасних інформа­ційних технологій, методів прогнозування й оптимізації, стра­тегічної діагностики, всебічного застосування в цих цілях елементів функціонально-вартісного аналізу.

При цьому важливо зазначити, що завдання удосконален­ня фінансового менеджменту повинні розв'язуватися в орга­нічній єдності та взаємозв'язку з проблемами підвищення якості й конкурентоспроможності продукції, що випускається. Настійна потреба такого підходу грунтується на двох голов­них передумовах.

Першою є потреба повного усвідомлення того, що для за­безпечення конкурентоспроможності на світовому І внутріш­ньому ринках потрібно постійно підтримувати на належному рівні науково-технічний потенціал підприємства, постійно його нарощувати, здійснюючи активну інвестиційну політику.

Друга передумова випливає з першої і полягає в тому, що за нинішніх умов, коли інвестування виробництва стало май­же цілком залежати лише від внутрішніх джерел фінансуван­ня, одним із найактуальніших завдань стає проблема забезпе­чення бездефіцитності бюджету підприємства, пошуку реальних можливостей поповнення власних обігових коштів.

Необхідність посилення інвестиційної бази підприємства за рахунок внутрішніх накопичень зумовила розробку принци­пово нових концептуальних підходів до корпоративного фі­нансового менеджменту.

Якщо в умовах планово-централізованої економіки основ­ний акцент робився на аналізі утворення й використання прибутку як джерела формування коштів на розвиток вироб­ництва і соціальної інфраструктури підприємства, матеріальне заохочення робітників, то в сьогоднішніх умовах, з огляду на кризу й інфляцію, підприємство може мати прибуток і не мати коштів на розрахунковому рахунку для виплати заробітної пла­ти, розрахунків із бюджетом, придбання матеріальних ресурсів, фінансування капітальних вкладень. Тому найважливішими компонентами системи управління процесом використання коштів повинні стати розробка балансів грошових потоків, прогнозування фінансових результатів із метою забезпечення видатків власними засобами.

Цілком очевидно, що розв'язання названих вище завдань виходить за рамки узвичаєного підходу до контролю над ви­тратами, заснованого на простому зіставленні фактичних ре­зультатів із плановими. В нинішніх умовах процес аналізу гро­шових ресурсів підприємства як найважливіший складовий компонент корпоративної стратегії в галузі зниження витрат

виробництва і ціноутворення має бути жорстко регульованим і, що особливо важливо, носити застережний характер.

19.4. Податковий менеджмент

Одним із важливих підрозділів фінансового менеджменту є податковий. Його основна функція — забезпечити стійке над­ходження до бюджетів і централізованих фондів цільового призначення податків, зборів і відрахувань, які визначені чин­ним законодавством держави.

Об'єктом податкового менеджменту є процес мобілізації платежів у розпорядження виконавчої влади різних рівнів. Суб'єктом податкового менеджменту є державна податкова служба, призначення і функції якої визначаються національ­ним законодавством держави.

Організаційні та правові засади здійснення податкової по­літики і функціонування податкової системи в Україні визна­чені в Законах "Про систему оподаткування в Україні" та "Про державну податкову адміністрацію в Україні". Ці зако­нодавчі акти визначають систему податків в Україні, а також апарат державної виконавчої влади, що здійснює податкову політику й організовує справляння податків, зборів і платежів у розпорядження держави.

Апаратом державної виконавчої влади, на який покладені зазначені функції, є державна податкова служба. Державна по­даткова служба в Україні створена при Кабінеті Міністрів у складі Головної державної податкової адміністрації України і державних податкових інспекцій в Автономній Республіці Крим, в областях, районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної податкової адміністрації є забезпечення додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та Інших обов'язкових платежів до бюджету, здійснення контролю, забезпечення правильності обчислення і сплати цих платежів.

Для забезпечення роботи щодо обчислення і стягнення по­датків, зборів і платежів Головна державна податкова адміні­страція України виконує такі функції:

— здійснює безпосередньо й організовує роботу державних податкових інспекцій щодо проведення контролю за додержан­ням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

— розробляє пропозиції щодо вдосконалення податково­го законодавства;

— розробляє та видає інструктивні й методичні вказівки та інші нормативні документи про порядок застосування законо­давчих актів про податки та інші платежі до бюджету;

— розробляє форми податкових розрахунків, звітів, декла­рацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших платежів до бюджету, а також форми звітів про проведену державними податковими інспекціями роботу;

— роз'яснює порядок застосування законодавчих та інших нормативних актів про податки й платежі до бюджету і організовує проведення цієї роботи державними податкови­ми інспекціями;

— організовує роботу державних податкових інспекцій;

— здійснює облік, оцінку та реалізацію конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадку­вання до держави, та скарбів;

— провадить перевірку правильності справляння й збере­ження коштів, одержаних при сплаті державного мита, а та­кож при здійсненні касових операцій виконкомами сільських і селищних рад народних депутатів щодо коштів, які беруться від населення для сплати податкових платежів;

— провадять обстеження та перевірки організації роботи державних податкових інспекцій усіх рівнів управління, за ре­зультатами яких вживаються заходи щодо усунення виявлених недоліків і порушень;

— організовує професійну підготовку та перепідготов­ку кадрів;

— здійснює заходи щодо створення інформаційної системи, автоматизованих робочих місць, інших засобів автоматизації та комп'ютеризації роботи державних податкових інспекцій.

Державні податкові Інспекції в Автономній Республіці Крим, в областях і містах із районним поділом здійснюють функції головних державних податкових інспекцій. У разі, як­що зазначені державні податкові інспекції безпосередньо здій­снюють контроль за платниками податків або інших платежів до бюджету, вони виконують щодо цих платників ті самі фун­кції, що й державні податкові інспекції в районах у містах і містах без районного поділу.

Державні податкові інспекції у районах, районах у містах без районного поділу виконують такі функції:

-- здійснюють контроль іа додержанням законодавства про податки та інші платежі до бюджету;

— забезпечують своєчасний і повний облік платників по­датків та інших платежів до бюджету, а також правильність об­числення цих платежів громадянам України та інших країн, іноземним громадянам і особам без громадянства;

— контролюють своєчасність подання платниками бухгал­терських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декла­рацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням платежів до бюджету, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення прибутку, доходу, інших об'єк­тів оподаткування й обчислення податків та інших платежів до бюджету;

— контролюють додержання громадянами законодавства про індивідуальну трудову діяльність;

— забезпечують правильність застосування та своєчасність стягнення фінансових санкцій, передбачених іншими законо­давчими актами України, за порушення зобов'язань перед бюджетом, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, уста­нов, організацій та громадянами;

— передають правоохоронним органам матеріали про факти порушень, за які передбачено кримінальну відпові­дальність, а також подають до арбітражів і судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнен­ня в дохід держави коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випадках одержання коштів без установ­лених законодавством підстав;

— одержують від підприємств, установ, організацій, фінан­сових органів й установ банків документи про суми податків та інших платежів, які підлягають сплаті та фактично надій­шли до бюджету, мають виключне право входження в будь-які інформаційні системи, пов'язані з підприємництвом;

— здійснюють роботу щодо обліку, оцінки та реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, і скарбів;

— розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, під­приємств, установ і організацій із питань оподаткування і скарги на дії службових осіб державних податкових інспекцій.

Головній державній податковій адміністрації України, дер-

жавним податковим інспекціям Автономної Республіки Крим, в областях, районах у містах надається право:

— здійснювати у будь-яких суб'єктах підприємництва, роз­ташованих на території республіки, перевірки грошових доку­ментів, бухгалтерських книг, звітів, планів, кошторисів, декла­рацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, одержувати необхідні пояснення, довідки й відомості з питань, що виникають при перевірках;

— одержувати необхідні для цілей оподаткування відомо­сті, довідки, документи і копії з них про діяльність під­приємств, установ, організацій і громадян, що перевіряються (включаючи банки та інші фінансово-кредитні установи);

— при здійсненні своїх повноважень обстежувати (з додер­жанням відповідних правил) будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ, організацій і громадян, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування незалежно від місця їхнього знаходження. У разі відмови керівників під­приємств, установ, організацій, а також громадян допустити службових осіб державних податкових інспекцій до обстежен­ня зазначених приміщень державні податкові інспекції мають право визначати оподатковуваний дохід таких підприємств, установ, організацій і громадян на підставі документів, що свідчать про одержання ними доходів, а щодо громадян — з урахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогіч­ною діяльністю;

— вимагати від керівників та інших службових осіб під­приємств, установ, організацій, а також від громадян, що пере­віряються, усунення виявлених порушень законодавства про податки та інші обов'язкові платежі до бюджету і законодав­ства про індивідуальну трудову діяльність та контролювати виконання їх;

-- припиняти операції підприємств, установ і організацій за розрахунковими, іншими рахунками у банках та інших фі­нансове кредитних установах у разі відмови в проведенні до­кументальної перевірки чи допуску працівників інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів, неподання (або відмови подати) державним податко­вим інспекціям та їхнім службовим особам бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів,

пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та інших обов'яз­кових платежів до бюджету;

— вилучати у підприємств, установ та організацій докумен­ти, що свідчать про приховування (заниження) прибутку (дохо­ду) або інших об'єктів від оподаткування, а у громадян, які по­рушують порядок щодо індивідуальної трудової діяльності, — патенти або реєстраційні посвідчення з наступною передачею матеріалів про порушення виконавчим комітетам рад народних депутатів, що видали дозвіл на зазначену діяльність;

— застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнення:

а) усієї суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) або суми податку за інший прихований (необчислений) об'єкт оподаткування і штрафу у двократному розмірі тієї самої су­ми, а при повторному порушенні протягом року — штрафу в п'ятикратному розмірі;

б) 50 % належних сум податків або інших обов'язкових платежів за відсутність обліку прибутку (доходу) або ведення цього обліку з порушенням установленого порядку, а також за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, звітів, розрахунків та інших документів, потрібних для обчис­лення і сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

— вилучати до бюджету недоїмки за податками та іншими обов'язковими платежами, а також суми штрафів та інших санкцій із підприємств, установ і організацій у безспірному, а з громадян — у судовому порядку або через нотаріальні кон­тори за виконавчими надписами;

— подавати до арбітражів та судів позови до підприємств, установ, організацій і громадян про вилучення в дохід коштів, одержаних ними за незаконними угодами, та в інших випад­ках одержання коштів без установлених законом підстав;

— накладати адміністративні штрафи:

а) на службових осіб підприємств, установ і організацій, винних у приховуванні (заниженні) прибутку (доходу) або приховуванні (необчисленні) інших об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку і перекрученні бухгалтерських звітів, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських зві­тів, балансів, розрахунків, декларацій та інших документів,

пов'язаних із обчисленням і сплатою податків та інших плате­жів до бюджету, в розмірі середньомісячної заробітної плати, а за ті самі дії, вчинені повторно протягом року, — у розмірі двох середньомісячних зарплат;

б) на громадян, винних у порушенні порядку заняття ін­дивідуальною трудовою діяльністю, або тих, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, щодо якої є спеціальна заборона, а також на громадян, винних у відсутності обліку доходів або у веденні його з порушенням встановленого по­рядку, неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій про доходи перекручених даних, — у розмірі середньомісячного доходу, що підлягає опо­даткуванню, а за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — у розмірі двох середньомісячних доходів, що підлягають оподаткуванню.

Головній державній податковій адміністрації України нада­но право скасовувати рішення державних податкових інспекцій в областях та містах Київ і Севастополь у разі невідповідності їх чинному законодавству, а державним податковим інспекціям в областях, містах — рішення нижчих державних податкових інспекцій за тих самих умов.

Рішення Головної державної податкової адміністрації України може бути скасоване судом.

Завдання й запитання для самостійної роботи:

1. Яке призначення фінансового менеджменту?

2. Що є об'єктом фінансового менеджменту?

3. У чому призначення менеджменту державних фінансів?

4. Які особливості фінансового менеджменту підприємницьких структур?

5. Назвіть основне призначення податкового менеджменту.

6. Запишіть у словник визначення таких термінів: фінансовий менеджмент, бюджетний менеджмент, підприємницький менедж­мент, податковий менеджмент, фінансова інформація.