Тема 5. Бюджет та бюджетна система

1. Бюджет як економічна та юридична категорія.

2. Функції і призначення бюджету.

3. Бюджетна система та бюджетний устрій.

4. Бюджетний процес та бюджетне регулювання.

5. Бюджетне право.

6. Доходи Державного бюджету.

7. Видатки державного бюджету.

8. Бюджетний дефіцит, причини виникнення та напрями скорочення.

 

 

1. Бюджетний процес та бюджетне регулювання

 

Бюджетний процес — це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Він складається з двох частин:

— бюджетне планування;

— виконання бюджету.

Бюджетне планування включає складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження.

Завдання бюджетного планування:

1) достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

2) оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;

3) збалансування бюджету.

Бюджетне планування починається з визначення можливого обсягу доходів. Достовірність їх планування забезпечує реальність бюджетного процесу.

Оптимальність розподілу видатків визначається ефективністю використання бюджетних коштів з позицій забезпечення економіч­ного зростання та соціальної гармонії у суспільстві.

Збалансування бюджету найбільш складне завдання, оскільки, як правило, потреби у видатках перевищують реальні можливості у формуванні доходів.

Стан бюджету як фінансового плану може характеризуватись трьома показниками:

— перевищення доходів над видатками — бюджетний надлишок;

— рівновага доходів і видатків;

— перевищення видатків над постійними доходами — бюджет­ний дефіцит.

Найбільш доцільним і обґрунтованим станом бюджету є рівновага доходів і видатків. Вона означає, що всі видатки мають відповідні постійні джерела фінансування.

Бюджетний надлишок може виступати однією з форм бюджетних резервів. З позицій планування він не може бути значним за розміром, адже тоді краще або зменшити доходи, або збільшити видатки.

Бюджетний дефіцит є найскладнішим явищем і досить поширеним у світі. Наявність дефіциту вимагає встановлення джерел його покриття, якими можуть бути:

— державний кредит;

— емісія грошей.

Методи бюджетного планування:

а) загальний метод — балансовий;

б) окремих статей — нормативний:

— прямого рахунку,

— аналітичний,

— коефіцієнтів.

Процедура бюджетного планування — послідовність заходів і дій зі складання і розгляду проекту бюджету. Вона визначена Бюджетним Кодексом України і на державному рівні включає такі етапи та стадії:

1. Складання проекту бюджету:

— направлення Верховною Радою Президенту бюджетної резолюції, в якій визначаються основні напрями бюджетної політики на наступний рік;

— розробка Міністерством фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку прогнозного проекту бюджету;

— доведення прогнозних показників проекту бюджету до міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади;

— узгодження показників прогнозного проекту бюджету з пропозиціями міністерств, відомств та інших органів;

— розробка Міністерством фінансів робочого (узгодженого) проекту зведеного та Державного бюджету і подання його в Кабінет Міністрів;

— розгляд проекту бюджету в Кабінеті Міністрів, прийняття рішення про його схвалення і подання Президенту проекту Закону про бюджет;

— розгляд проекту Закону про бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради.

2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України:

— розгляд проекту Закону про Державний бюджет в комісіях і комітетах Верховної Ради;

— доповідь Міністра фінансів на засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;

— обговорення проекту Державного бюджету на засіданні Верховної Ради;

— прийняття відповідного рішення про результати розгляду проекту Закону про Державний бюджет:

а) затвердити Закон про Державний бюджет України;

б) схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання;

в) відхилити і направити на переробку.

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація вико­нання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і казначейством. Виконання бюджету здійснює­ться на підставі розпису доходів і видатків. Цей документ складається після затвердження бюджету в розрізі підрозділів бюджетної класифікації, яка дає повну деталізацію видів доходів і напрямів видатків. Розпис доходів і видатків складається з по­квартальною розбивкою, що дає змогу збалансувати бюджет на різні періоди.

Касове виконання бюджету (зарахування коштів на рахунки бюджету та перерахування з них) може здійснюватись за двома системами: банківською і казначейською. При банківській ра­хунки бюджету відкриваються в установах банківської системи. При казначейській створюється спеціальна структура — казначейство, яке веде рахунки бюджету, мобілізує кошти і фінансує видатки.

Бюджетне регулювання представляє собою частковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів. Основними методами бюджетного регулювання є:

1) нормативи відрахувань до місцевих бюджетів від регулюючих загальнодержавних податків та обов'язкових платежів;

2) бюджетні дотації місцевим бюджетам нижчого рівня;

3) бюджетні субвенції.

Бюджетне регулювання є складовою бюджетного процесу.

 

Бюджетне право

Бюджетні права за своїми юридичними ознаками схожі з обов'язками. Вони значною мірою є водночас і обов'язками (наприклад, право затверджувати бюджет, право розподіляти бюджетні кошти). Отже, здебільшого бюджетне право і обов'язок об'єднані в одному повноваженні, що відображає нерозривність прав і обов'язків суб'єктів бюджетного права.

Основою бюджетно-правового статусу державних органів влади та його територіальних підрозділів є право на самостійний бюджет яких і здійснюється право на самостійний бюджет. Це право на отримання відповідних доходів, розподіл і використан­ня їх на потреби визначених територій, а також право на регулювання бюджетних відносин у межах обумовленої компетенції.

Бюджетно-правовий статус державних та місцевих органів влади становить сукупність таких прав:

— право на власний бюджет;

— право на отримання бюджетних доходів і залучення їх до відповідного бюджету,

— право використання бюджетних коштів на потреби держави, місцевих органів влади за призначенням;

— право розподілу бюджетних доходів між бюджетами даної території;

— право утворення і використання в межах бюджету цільових або резервних фондів.

Ці права відображають взаємодії різних суб'єктів у галузі бюджетних відносин, що зумовлено їхніми еконо­мічними та політичними відносинами.

Бюджетна ініціатива – це право членів законодавчого органу вносити зміни в представлений урядом проект бюджету. Такими правами наділені народні депутати і Президент.

На кожному рівні бюджетні права мають свої особливості і створюють специфічні відносини, властиві суб'єктам лише певного рівня. Бюджетні права України забезпечують створення фінансової бази, без якої неможливе здійснення державного суверенітету. За допомогою бюджетних прав здійснюється єдина бюджетно-фінансова політика на території усієї держави, і, в кінцевому підсумку, єдина соціально-економічна політика.

Бюджетні права закріплені у Конституції України, Бюджетному Кодексі України, в законах про затвердження бюджету на поточний фінансовий рік.

Держава має право:

- розподіляти бюджетні доходи між державним бюджетом і місцевими бюджетами;

- визначає компетенцію місцевих органів влади щодо встановлення на підвідомчій їм території податків, збо­рів, інших бюджетних доходів та їхній обсяг, запроваджує основи розмежування видатків між ланками бюджетної сис­теми, здійснює регулювання бюджетів шляхом передачі відрахувань від податків та інших джерел доходів, а також ви­окремлення в них дотацій, субвенцій з державного бюджету;

- утворювати в державному бюджеті оборотну касову готівку в обсязі, необхідному для покриття тимчасових касових розривів;

- - створювати резервні фонди в розпорядженні виконавчих органів, а також цільові бюджетні фонди..

Державі надано повноваження для організації бюджетної звітності, у тому числі для складання зведеного бюджету. Міністерство фінансів України визначає конкретні строки і форми звітності.

Бюджетно-правовий статус місцевих органів влади охоплює сукупність таких прав:

— місцеві органи влади самостійно формують, затверджують і виконують місцеві бюджети, здійснюють контроль за їхнім виконанням;

— у доходи місцевих бюджетів зараховуються місцеві податки, збори та штрафи, відрахування від загальнодержавних податків і зборів, відповідно до нормативів, запроваджених відповідними законами, а також Законом України «Про Державний бюджет України» на плановий рік. Фінансові ресурси, передані органами державної влади для реалізації окремих державних повноважень, надходження від приватизації державного майна, від надання комунальної власності в оренду, від місцевих позик і лотерей, частка прибутку підприємств комунальної власності, дотації, субвенції, трансфертні платежі та інші надходження відповідно до законодавства і рішень місцевих органів влади, а також інші кошти, які утворюються завдяки діяльності місцевих органів влади;

— місцеві органи влади самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів. Сума перевищення доходів над видатками за результатами звітного року не підлягає вилученню до основного бюджету;

— у доходній і видатковій частинах місцевих бюджетів окремо передбачається фінансування заходів місцевого та державного значення;

— відповідно до чинного законодавства органи державної влади забезпечують місцевим органам мінімальні місцеві бюджети шляхом закріплення доходних джерел для покриття мінімально необхідних видатків місцевих бюджетів.

 

Доходи Державного бюджету

 

Держава може виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією, якщо вона має у своєму розпорядженні достатню кількість коштів. Залучення державою коштів, тобто мобілізація державних доходів, є складовою частиною фінансової діяльності держави.

Доходи Державного бюджету України включають:

1. доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66 та 69 Бюджетного кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів";

2. власні надходження установ, які утримуються за рахунок Державного бюджету України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. №659 "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання" і доходи з інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі у майні господарських товариств;

3. гранти і дарунки у вартісному вимірнику;

4. міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Класифікація доходів Державного бюджету здійснюється за такими критеріями:

1) залежно від повноти зарахування доходів до бюджету:

закріплені - згідно з чинним законодавством повністю зарахо­вуються до бюджету;

регулюючі - зараховуються у певному відсотковому відношенні;

2) за частотою появи:

звичайні - регулярно включаються в доходи;

надзвичайні - з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин;

3)за методами залучення: податки; збори; обов'язкові платежі; інші надходження;

4) за розділами відповідно до Бюджетного кодексу:

ü податкові надходження;

ü неподаткові надходження;

ü доходи від операцій з капіталом;

ü офіційні трансферти;

ü цільові фонди;

5) за способом зарахування: загальний фонд; спеціальний фонд.

Склад доходів державного бюджету визначається Бюджетним кодексом України та законами про державний бюджет на відповідний бюджетний рік. Починаючи з 2000 року, державний бюджет поділено на дві складові частини: загальний фонд і спеціальний фонд, що має забезпечити прозору та реальну систему оцінки всіх джерел доходів і визначених пріоритетів їх витрачання.

Доходи загального фонду державного бюджету (загальні доходи) призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не спрямовуються на конкретну мету. Доходи спе­ціального фонду державного бюджету (спеціальні доходи) включають доходи, призначені на конкретну мету.

До доходів загального фонду державного бюджету зараховуються в повному обсязі:

- податок на додану вартість;

- акцизний збір;

- ввізне мито;

- платежі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення;

- збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту;

- платежі за користування надрами загальнодержавного значення;

- плата за ліцензії на певні види господарської діяльності, крім тих, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад та місцевими органами виконавчої влади;

- державне мито в частиш, що відповідно до закону зараховується до державного бюджету;

- адміністративні штрафи та інші грошові стягнення, крім адміністративних штрафів, що накладаються виконавчими органами відповідних рад, районними державними адміні­страціями або утвореними в установленому порядку адміні­стративними комісіями;

- кошти від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду, скарбів, майна, одержаного державою в порядку спадкоємства чи дарування, безгосподарного майна;

- податок на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств комунальної власності, 50 відсотків податку на прибуток підприємств, що сплачується платниками за місцезнаходженням у місті Києві, та податку на прибуток підприємств, визначеного відповідним пунктом Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств");

- суми перевищення розрахункової величини фонду оплати праці на підприємствах-монополістах;

- частину надходжень, визначену законом про державний бюджет, від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, до розмежування земель державної та комунальної власності;

- кошти, що надійдуть у рахунок сплати реструктурованої податкової заборгованості;

- кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України, та частина коштів, встановлених законом про державний бюджет за вчинення консульських дій за межами України;

- надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України;

- дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є в державній власності, крім підприємств паливно-енергетичного комплексу;

- рентна плата за нафту, що видобувається в Україні;

- збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України;

- плата за оренду цілісних майнових комплексів;

- митні збори;

- єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України;

- збір за використання радіочастотного ресурсу;

- плата за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою;

- інші доходи, що зараховуються до загального фонду державного бюджету в розмірах, встановлених законодавством.

До доходів спеціального фонду державного бюджету належать:

- частина податку на прибуток підприємств, визначена від­повідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- надходження коштів від збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- відсотки за користування державним пільговим кредитом, наданим індивідуальним сільським забудовникам;

- відсотки за користування пільговим довгостроковим держав­ним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла;

- надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової й спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань і правоохоронних органів;

- рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні;

- відрахування від плати за транзит природного газу через територію України;

- надходження до страхового фонду безпеки авіації;

- частина надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях, встановлена законом про державний бюджет на поточний рік;

- власні надходження бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України (в тому числі надходження від платних послуг, що надаються бюджетними установами, кошти на виконання окремих доручень, бла­годійні внески);

- збори на обов'язкове пенсійне страхування, що відповідно до закону сплачуються з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння та при відчуженні легкових авто­мобілів, з виробництва та імпорту тютюнових виробів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, послуг стільни­кового рухомого зв'язку (додаткові збори на виплату пенсій), у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- надходження від реалізації матеріальних цінностей держав­ного резерву;

- надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях;

- надходження до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- збір за забруднення навколишнього природного середовища до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

- платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, відповідно до укладеної міжурядової угоди;

- кошти, що надійдуть від рекламодавців алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- кошти, що надійдуть у рахунок відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва;

- дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) підприємств і господарських товариств паливно-енергетичного комплексу, які є у державній власності;

- зарубіжні гранти;

- кошти, що надійдуть від позичання матеріальних цінностей державного матеріального резерву;

- надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву понад обсяги, визначені законом про державний бюджет на поточний рік;

- інші надходження, що зараховуються до спеціального фонду державного бюджету згідно із законодавством.