Розрахунки із застосуванням

Платіжних доручень

Розрахункам із застосуванням платіжних доручень належить ос-

новне місце в безготівковому платіжному обороті.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, яким влас-

ник рахунка в письмовій формі дає доручення обслуговуючому його

банку на перерахування (переведення) певної суми коштів з його ра-

хунка на рахунок іншого клієнта — одержувача коштів.

У безготівковому обороті платіжні доручення використовуються

переважно в місцевих розрахунках для здійснення практично всіх

видів товарних і нетоварних платежів: оплати матеріальних ціннос-

тей та послуг, відпущених постачальником або отриманих покуп-

цем; внесків податків та платежів у бюджет, Пенсійний фонд, фонд

соціального страхування та інші централізовані фонди та ланки

фінансової системи; погашення кредиторської заборгованості; пере-

рахування пені, штрафів, недоутримок, а також сум за рішенням

суду та господарського суду; погашення позик банку та відсотків за

ними, перерахування попередньої оплати за товари, послуги, аван-

сових платежів з податків та ін.

Оформлене платіжне доручення здається в обслуговуючий банк

не пізніше як за 10 днів з дня його виписки. Банк приймає доручен-

ня до оплати (в оплату за товари, послуги, на перерахування по-

датків, платежів, боргів та ін.) лише в тому разі, якщо у платника є

на рахунку необхідна сума вільних коштів.

Оплата — це перерахування банком коштів з рахунку платника

в сумі, вказаній у платіжному дорученні, та зарахування їх на раху-

нок одержувача.

Оплачені платіжні доручення (крім першого примірника) дода-

ються до виписок банку за рахунками платника та одержувача

коштів на підтвердження здійснених за ними операцій.

У договорі про розрахунково-касове обслуговування банк і плат-

ник можуть передбачати можливість подання платником платіжно-

го доручення в довільній формі, яке має містити всі реквізити платіж-

ного доручення типової форми та вказівки платника щодо порядку

оплати банком цього документа.

Платіжні доручення в довільній формі складаються не менше як

у двох примірниках. Вони застосовуються при розрахунках у разі пе-

ріодичного перерахування платником фінансованих сум одним і тим

самим одержувачам коштів, перерахування підприємством заробіт-

ної плати, пенсії тощо на особисті рахунки одержувачів, а також в

інших випадках відповідно до чинного законодавства та/або укла-

дених договорів.

Оформляючи платіжне доручення в довільній формі, в ньому за-

повнюють всі реквізити і вказують призначення платежу. Доручен-

ня здається в банк для оплати у загальновстановленому порядку.

Якщо одержувач коштів не має відповідних рахунків у банках,

платник на його ім’я може перерахувати кошти платіжним доручен-

ням встановленої форми через підприємства поштового зв’язку.

У цьому разі відносини між підприємством зв’язку, платниками та

одержувачами грошей регулюються відповідними нормативно-пра-

вовими актами підприємства “Укрпошта”, тобто отримані кошти

підприємство зв’язку видає одержувачам відповідно до поданих до-

кументів (реєстрів) до платіжного доручення.

2.5.

Розрахунки із застосуванням платіжних

Вимог-доручень

У безготівковому платіжному обороті України значне місце по-

сідають розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, в

якому, з одного боку, передбачається вимога постачальника (одер-

жувача коштів) до покупця (платника) оплатити вартість поставле-

ної йому продукції, наданих послуг відповідно до договору, а з

іншого — дається доручення платника своєму банку про перераху-

вання з його рахунка вказаної у вимозі “суми до оплати” коштів.

Отже, платіжна вимога-доручення складається з двох частин —

верхньої та нижньої. Верхня частина, яка є “вимогою”, заповнюєть-

ся постачальником — одержувачем коштів. У ній він вимагає від

платника сплатити йому відповідну суму коштів за поставлені това-

ри, надані послуги. Нижня частина цього документа містить дору-

чення платника своєму банку про оплату вказаної ним суми поста-

чальнику — одержувачу коштів.

Платіжна вимога-доручення виписується постачальником —

одержувачем коштів на бланку типової форми у двох екземплярах.

При цьому заповнюється тільки його верхня частина — “вимога”.

Перший примірник виписаного документа засвідчується підписами

та печаткою одержувача коштів. Оформлена в такий спосіб платіж-

на вимога-доручення разом із супровідними та іншими документа-

ми, передбаченими договором, надсилається платнику безпосеред-

ньо постачальником або через установу банку.

Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення, вирішує пи-

тання про згоду на його оплату. При погодженні оплатити цю ви-

могу платник оформляє її нижню частину: зазначає цифрами та сло-

вами суму, яку він повинен оплатити, підписує та ставить свою пе-

чатку. Оформлена платіжна вимога-доручення здається в банк

платника, який вирішує питання про його оплату.

Виписана платіжна вимога-доручення діє протягом 20 днів.

2.6.

Розрахунки чеками

Нині в системі безготівкових розрахунків за отримані товари,

виконані роботи та надані послуги дістали поширення розрахунки

за допомогою чеків.

Розрахунковий чек — це розрахунковий документ, що містить

письмове доручення власника рахунка обслуговуючому банку про

перерахування зазначеної в ньому суми коштів з його рахунка на ра-

хунок пред’явника (чековласника) цього чека.

Чекодавець — це юридична або фізична особа, яка підписує чек

та видає його постачальнику для оплати отриманих від нього то-

варів та наданих послуг.

Чекоутримувач — це підприємство або фізична особа, що отри-

мали чек та мають право на стягнення грошових коштів з рахунка

чекодавця для оплати відпущених йому товарів та наданих послуг.

Розрахункові чеки мають встановлену форму з написом “Розра-

хунковий чек”. Отримання готівки за ними не допускається. Виго-

товляються розрахункові чеки Національним банком України на

спеціальному папері та брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів

(чеків).

Для отримання лімітованої чекової книжки клієнт подає до об-

слуговуючої установи банку заяву встановленої форми в одному

примірнику, заповнивши в ній всі реквізити, а також зазначивши

прізвище, ім’я та по батькові особи, якій доручається отримання че-

кової книжки. Виписана заява засвідчується підписами та печаткою

підприємства-одержувача чекової книжки.

Крім заяви на отримання лімітованої чекової книжки виписуєть-

ся платіжне доручення встановленої форми для перерахування з по-

точного рахунка коштів на спеціальний рахунок “Чекові книжки”.

Цим самим банк депонує кошти для розрахунків за лімітованими че-

ками, тобто гарантує їх оплату постачальнику. Водночас кредитним

договором між чекодавцем та банком може бути передбачений по-

рядок, згідно з яким таке депонування не здійснюється, а банк прий-

має на себе зобов’язання оплачувати чеки свого клієнта-чекодавця

(в разі відсутності коштів на його розрахунковому рахунку) за раху-

нок кредиту в межах наперед визначеного розміру.

На основі поданих документів банк виписує чекову книжку вста-

новленої форми із зазначенням в ній найменування власника книж-

ки, номера особового рахунка, з якого оплачуватимуться чеки, стро-

ку дії книжки, з ким і за що здійснюватимуться розрахунки, суми

ліміту для лімітованої книжки. Сума ліміту визначається клієнтом за

погодженням з банком. Крім того, на кожному чеку вказуються най-

менування власника книжки і номер особового рахунка, з якого оп-

лачуватимуться чеки. Після цього чекова книжка підписується

відповідними працівниками банку, засвідчується гербовою печат-

кою та видається касою довіреній особі клієнта під його розписку

на заяві про видачу книжки. Отримана книжка зберігається в бух-

галтерії підприємства як бланки суворої звітності.

Строк дії лімітованих чекових книжок не повинен перевищувати

один рік. Чеки, виписані понад ліміт та вказаного строку дії, вважа-

ються недійсними і до оплати банком не приймаються.

Розрахунки чеками з лімітованих книжок здійснюються в такому

порядку. Підприємство, що бажає придбати необхідні товари, отри-

мати послуги та розрахуватися за них чеком, призначає свого прац-

івника, який повинен отримати ці товари або послуги, видає йому

відповідне доручення, а також лімітовану чекову книжку, і цей пра-

цівник погоджує з постачальником необхідних товарів та послуг

найменування товарів, що купуються, їх обсяг та вартість. Усе це

відображається у виписаній постачальником накладній на відпуск

товарів та надання послуг, на підставі якої довірена особа покупця

виписує розрахунковий чек із зазначенням у ньому кому, скільки і

за що перераховується коштів. Паралельно з виписуванням чека за-

повнюється і його корінець, в якому зазначається сума залишку

ліміту до платежу, сума, що сплачується за чеком, і сума залишку

ліміту до наступного платежу.

Виписуються чеки чорнилом на ім’я конкретних одержувачів

коштів у місці отримання товарів. Поправки та підчищення в чеках

не допускаються. Зіпсовані чеки з чекової книжки не вилучаються.

Мінімальна сума, на яку виписується чек, не встановлюється. Необ-

хідно, щоб виписані чеки мали печатку власника чекової книжки і

були підписані особами, які мають право розпоряджатися коштами

на рахунках підприємства. Як виняток, чеки з лімітованих книжок

може підписувати посадова особа покупця, якій видане доручення

на отримання товару. У цьому разі в чеку перед підписом робиться

напис “За дорученням” із зазначенням його номера та дати випис-

ки. Виписаний чек відривається від корінця та передається поста-

чальнику. Постачальник на отриманому чеку та на його корінці ста-

вить свій штамп, виписує на отримані чеки реєстр чеків у двох-трьох

примірниках та здає по ньому чеки з доданими до них рахунками-

фактурами в обслуговуючий банк для отримання платежу з чеко-

власника. Банк на основі чеків, що надійшли, списує вказану в них

суму з рахунків чековласників та зараховує їх на рахунок одержува-

ча грошових коштів.

Виписаний чек діє протягом 10 днів.

Правильність використання чеків контролюється головним бух-

галтером з поміткою на його корінці. Якщо в лімітованій чековій

книжці залишаються невикористані чеки, підприємство може отри-

мати додатковий ліміт у такому самому порядку, як і для отримання

попереднього ліміту.

Якщо ж чеки використані, а ліміт не вичерпано, то клієнтові на

залишок ліміту може бути видана нова чекова книжка. Якщо строк

дії лімітованої чекової книжки вичерпано та залишився невикорис-

таний ліміт, він перераховується за дорученням клієнта на той раху-

нок, звідки була видана чекова книжка, а клієнту в разі потреби

оформлюється і видається нова книжка

У разі закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання

ліміту чеки, що залишилися невикористаними, мають бути повернені

банку, де була отримана чекова книжка.

2.7.

Розрахунки акредитивами

Сутність акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що по-

купець на основі договору з постачальником та до відвантаження

ним продукції переказує гроші на його ім’я у відповідну установу

банку. Переказ здійснюється шляхом надання установі банку, що

обслуговує покупця, заяви на акредитив встановленої форми.

Акредитив — це документ (договір), згідно з яким банк-емітент

за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені зо-

бов’язаний виконати платіж на умовах акредитива на користь бене-

фіціара чи доручити іншому (виконуючому) банку здійснити цей

платіж.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тільки в разі не-

місцевих розрахунків з одним постачальником.

Відкриття (виставлення) акредитиву може бути здійснене як у

банку платника, так і в банку постачальника з бронюванням або без

бронювання коштів на окремому рахунку.

Акредитив, при відкритті якого бронюються кошти платника на

окремому рахунку в банку платника або в банку постачальника (бе-

нефіціара), називається покритим.

Акредитив, при відкритті якого кошти платника не бронюються

на окремому рахунку, а оплата за ним у разі тимчасової відсутності

коштів на рахунку платника гарантується банком платника за раху-

нок кредиту, називається непокритим.

Крім акредитивів, що передбачають депонування коштів у банку

постачальника, у разі наявності кореспондентських рахунків між

банками застосовуються так звані гарантовані акредитиви.

Гарантованими називаються акредитиви, які відкриваються по-

купцям у банку постачальника шляхом видачі йому права списува-

ти всі суми акредитива з кореспондентського рахунка банку, що об-

слуговує платника (банку емітента).

Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні.

Відкличним є акредитив, який може бути змінений або анульований

банком, що обслуговує платника (банком-емітентом), без попередньо

згоди з постачальником (бенефіціаром) у разі невиконання ним умов

договору.

Безвідкличним є акредитив, який може бути змінений або анульо-

ваний банком за згодою постачальника (бенефіціара), на ім’я якого

він був виставлений (відкритий).

Виставляється акредитив на строк, встановлений у договорі

сторін, але щонайдовше на 15 днів. Мінімальна сума, на яку може

бути відкритий акредитив, не обмежується. Поповнювати акреди-

тив, а також видавати з нього готівку забороняється.

Розглянемо порядок виставлення акредитива та розрахунків за ним.

Для відкриття акредитива з депонуванням коштів у банку покуп-

ця платник виписує заяву на акредитив у трьох примірниках, а при

депонуванні коштів у банку постачальника — у чотирьох. У заяві на

акредитив зазначається, який акредитив відкривається — відклич-

ний або безвідкличний та заповнюються всі реквізити: назви акре-

дитиводавця та постачальника (бенефіціара), їх банків, строк дії

акредитива, його сума, назви товарів і послуг та умови їх оплати

(з акцептом, без акцепту та на підставі яких документів здійснюва-

тиметься оплата).

Виписану заяву на акредитив платник-покупець здає в обслуго-

вуючу установу банку. Останній після перевірки заяви списує кошти

в сумі акредитиву із зазначеного в ньому рахунку та бронює їх на

рахунку “розрахунки за акредитивами” (у разі депонування коштів

у банку покупця). Якщо ж відкривається акредитив з депонуванням

коштів у банку постачальника, то заявник своїм дорученням через

обслуговуючий банк перераховує суму акредитива в банк постачаль-

ника. Останній зараховує її на спецрахунок, що відкривається поста-

чальнику.

Після цього банк покупця сповіщає банк постачальника, надіслав-

ши на його адресу акредитив або повідомлення телеграфом, електрон-

ною поштою тощо про те, кому і який акредитив відкритий.

Отримавши відповідне повідомлення, банк постачальника відкриває

на ім’я постачальника спецрахунок і сповіщає про це постачальника.

Постачальник, отримавши повідомлення про відкриття акредитива,

відвантажує (відпускає) продукцію на адресу покупця, виписує доку-

менти, що підтверджують її відвантаження, та подає їх банку, що об-

слуговує його. Банк, отримавши документи та перевіривши дотриман-

ня зазначених у заяві умов розрахунків списує вартість відвантаженої

(відпущеної) продукції зі спецрахунка, відкритого постачальнику в

його банку (у разі депонування коштів у банку постачальника), і за-

раховує їх на рахунок постачальника. При депонуванні коштів у

банку платника банк постачальника отримані від постачальника до-

кументи на відвантажену (відпущену) продукцію, надані послуги,

надсилає в банк платника, який списує вартість відвантаженої

(відпущеної) покупцю-платнику продукції з відкритого йому спец-

рахунка “Розрахунки за акредитивами” та перераховує їх у банк по-

стачальника для зарахування на рахунок постачальника на оплату

відвантаженої (відпущеної) ним продукції.

Оплата за акредитивом може здійснюватись одразу в повній сумі

акредитива або частково в кожному окремому випадку. У разі не-

повного використання акредитива кошти в невикористаній сумі по-

вертаються покупцеві та зараховуються на рахунок, з якого вистав-

лявся акредитив. Якщо кошти за акредитивом використані повністю

або строк його дії закінчився, він закривається. Достроково акреди-

тив може бути закритий банком платника в разі порушення поста-

чальником його умов за заявою постачальника, якщо це безвідклич-

ний акредитив, або на вимогу покупця в разі виставлення відклич-

ного акредитива.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли між

постачальником і покупцем немає постійних господарських зв’язків

щодо купівлі (поставки) товарів та надання послуг або коли угода

має разовий характер.

2.8.