Встановлення видової приналежності крові. Після

•становлення наявності у плямі крові переходять до визна­чення видової її приналежності, тобто визначають кому належить кров — людині чи тварині, а якщо потрібно, то якого саме виду тварини.

З цією метою використовують реакцію преципітації ' Іистовича- Уленгута.

Ф.Я.Чистович у 1899 р. в лабораторії І.І.Мечникова відкрив явище преципітації, а німецький вчений Уленгуту 1901 p. застосу­вав його в судово-медичній практиці і запропонував для цього спеціальні пробірки.

Принцип реакції полягає у взаємодії відповідних анти-генів-преципітиногенів і анти-преципітинів з утворенням на межі цих середовищ преципітату-осаду білого кольору у вигляді кільця. Як преципітини використовують імунні преципітуючі сироватки, які отримують шляхом повтор­ної імунізації тварин гетерогенним білком.

Ці сироватки мають бути прозорі, жовтуватого кольору, строго специфічні, тобто вони не повинні давати осад із чужорідним білком протягом 1 год. а титр їх має відповіда­ти 1:10 000.

Преципітиногеном є витяжка з плям крові, яку готують на стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду про­тягом 18-24 год. при температурі від +4-5° С. Ця витяжка також має бути прозорою, містити білка 1:1000, що пере­віряється пробою з концентрованою азотною кислотою і пробою Гелера.

Приналежність крові людині вважають доведеною тоді, коли одночасно з випаданням кільця осаду в пробірці з

—————————————— 529 ——————————————

д-^-д Судово-медична експертиза речових доказів -F*

досліджуваною кров'ю під впливом сироватки, що преци-пітує білок людини, буде спостерігатися таке саме кільце при випробовуванні відповідного антигену і не буде вияв­лятися кільце осаду в пробірках зо всіма контрольними об'єктами.

Отриманню позитивних результатів можуть перешкод­жати низька концентрація білка у витяжках, каламутність витяжок, домішки солей заліза, міді, а також властивості деяких предметоносіїв: пластмаси, гуми тощо. У цих випад­ках застосовують реакцію преципітації в твердих середови­щах. Принцип методу полягає в тому, що в агарі в дві лунки поміщають антиген і антитіло, інгредієнти дифундують один до одного і в місці контакту утворюється біла смуга пре­ципітату, що вважають за позитивний результат реакції.

Зараз широко використовують метод зустрічного елек­трофорезу (електропреципітацію). Метод поєднує пере­вагу імунодифузії в агарі і більш високу чутливість по­рівняно з реакцією Чистовича-Уленгута, забезпечує ко­ротші терміни дослідження і рекомендується для визна­чення виду крові в мікрооб'єктах, дослідження крові, що погано розчиняється, і каламутних витяжок.

Метод грунтується на принципі реакції преципітації в електричному полі. Позитивно заряджені іони білка дос­ліджуваної крові мігрують від катода до анода (альбуміни), а негативно заряджені іони білків преципітуючих сирова­ток (гамаглобуліни) — назустріч їм. На межі контакту однойменних антигенів і преципітинів випадають преци­пітати білка у вигляді смуг білого кольору.

До методів визначення виду крові належать методи імунофлюоресценції, хроматографії гемоглобіну, емісій­ного спектрального аналізу, реакції зв'язування компле­менту та анафілаксії. Ці методи мають високий ступінь

—————————————— 530 ——————————————

І

д-і д Судово-медична експертиза речових доказів "зр*

чутливості, проте технічно складні, що утруднює викори­стання їх на практиці.

Якщо треба визначити, чи належить кров ссавцям, дос­ліджують еритроцити, в яких при цьому немає ядер.

Встановлення групової приналежності крові. Виз­начивши приналежність крові в досліджуваному об'єкті людині, потрібно встановити її групу і тим самим виріши­ти питання про походження крові від певної особи, яка брала участь у події. Це становить основне завдання судо­во-медичної експертизи при розслідуванні кримінальних справ, пов'язаних з вбивством, заподіянням тілесних по­шкоджень, зґвалтуванням, кримінальним викиднем, а та­кож при розслідуванні правопорушень медичного персо­налу і розгляданні цивільних справ про спірне батьківство,

материнство чи заміну дітей.

В основі методів визначення груп крові лежать імуно­логічні процеси. Об'єктами дослідження може бути кров у рідкому стані від живих осіб і трупів, а також кров у слідах

на речових доказах.

Зараз у судово-імунологічних відділеннях кров людини може диференціюватися за 10 еритроцитарними система­ми: АБО, MNSs, P. Rh (Rhesus), К (Келле), Kidd (Кідд), Diego (Діего), Le (Льюіс), Lu (Лютеран), Fy (Дафі); лейко­цитарною системою HLA, сироватковими системами Gm, Нр, Gc і ферментними системами — холінестеразою, кис­лою фосфатазою еритроцитів та ін. У кожній із систем сполучення антигенів формують групи крові.

Серед населення України антигени системи АБО роз­поділяються так: О — 34,9%; А — 28,3%: В — 23,1%: АВ

— 13,7% (Старовойтова P.O., 1979).

Встановлено, що за розподілом генів системи крові АВО населення України схоже з етнічними групами Східної і Центральної Європи.

————————————— 531 ——————————————

д^-д Судово-медична експертиза речових доказів -^?

Для визначення групової приналежності за системою АБО рідкої крові використовують реакцію аглютиноген в сольовому середовищі при температурі, близький до тем­ператури тіла людини. Досліджувану кров відстоюють або центрифугують для відокремлення еритроцитарної маси від сироватки і потім досліджують їх окремо.

Антигени системи АБО, що є олігосахаридами, пов'яза­ними з глікопротеінами плазматичних мембран, можуть бути визначені за допомогою нативних гемаглютинуючих сироваток анти-А, анти-В і анти-0, пектинів або рослин­них екстрактів, які містять антитіла анти-Н.

Аглютиніни альфа і бета належать до класу lg M і виявляються тест-еритроцитами груп А і В у вигляді 1% зависі в ізотонічному розчині натрію хлориду.

Реакцію аглютинації для виявлення антигенів А і В, антитіл альфа і бета проводять у чотирьох пробірках. У перших двох досліджують — 1% еритроцита? ну завись в ізотонічному розчині натрію хлориду, в двох останніх — відокремлену від еритроцитів сироватку крові. Потім у перші дві пробірки додають діагностичні стандартні сиро­ватки, яю містять антитіла альфа і бета, у дві останні — тест-еритроцити груп А і В.

Аглютинація еритроцитів у перших двох пробірках свідчить про наявність у них того чи іншого або двох антигенів, а в других двох пробірках — відповідних ан­титіл (таб. 12).

Антиген О визначають таким самим способом, викори­стовуючи як діагностичні реагенти сироватку анти-0 або лектин анти-Н.

У випадках, коли група крові у потерпілого і звинувачу­ваного однакова, щоб їх розрізнити вдаються до дослід­ження наведених антигенів інших серологічних систем.

—————————————— 532 ——————————————

Т

Судово-медична експертиза речових доказів

 

Таблиця 12