Судово-медична експертиза статевих злочинів

До статевих злочинів належать передбачені кримі­нальним законодавством суспільне небезпечні дії, що по­сягають на статеву волю громадян, узвичаєні статеві відносини, нормальний фізичний, моральний і статевий розпиток неповнолітніх. Такими злочинами є зґвалтуван­ня, задоволення статевої пристрасті неприродним спосо­бом, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбещення неповнолітніх, мужолозтво, навмис­не зараження вензахворювання та СНЩом.

>у-і З-

Зґвалтування (cm. 117 КК України) — це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози або використанням безпорадного стану потерпілої.

Поняття зґвалтування є юридичним, оскільки мається на увазі намір. Судово-медична експертиза в разі підозри на зґвалтування має встановити факт злягання що відбуло­ся, виявити ознаки фізичного насильства, яким воно суп­роводжувалося, а також оцінити медичні наслідки злочину — розлад здоров'я, настання вагітності, зараження вене­ричною хворобою.

Як розслідування, так і судово-медична експертиза в разі підозри на зґвалтування потребує ретельного з'ясу­вання та аналізу всіх обставин випадку. Велика увага приділяється опитуванню жінки про обстановку, в якій відбулося зґвалтування; послідовність дій особи, яка вчи­нила насильство; ступінь опору потерпілої; тілесні по­шкодження, які вона отримала; коли заявила про це; які тілесні пошкодження спричинила під час опору насильни-

Експертиза статевих злочинів

ку і де потрібно їх виявляти. Збирають також спеціальний анамнез. •

Слід враховувати, що спостерігаються випадки симу­ляції зґвалтування, при яких можна виявити пошкоджен­ня, спричинені власною рукою, садна, синці, іноді поверх­неві різані рани, а також розриви одягу,

Під час огляду жінка має бути повністю роздягнена для виявлення всіх пошкоджень. Найчастіше вони виявляють­ся на обличчі, шиї, грудних залозах, стегнах, зовнішніх статевих органах, сідницях. Переважно це садна, подряпи­ни, синці, іноді рани. На зовнішніх статевих органах мо­жуть бути виявлені сперма, кров, волосся. Якщо злягання відбулося з жінкою, яка раніше не жила статевим життям, можна виявити розриви дівочої пліви, а інколи навіть розриви піхви. Розриви піхви і промежини також спостері­гаються при спробах насильницького злягання з дітьми. У жінок, які жили статевим життям після насильницького злягання в області зовнішніх статевих органів може не виявлятися ніяких пошкоджень і змін. На статевий акт, що відбувся, крім пошкоджень дівочої пліви, вказують вияв­лення сперми у піхві, зараження венеричною хворобою з локалізацією в ділянці статевих органів, а також вагітність, яка збігається за строком з часом зґвалтування. На одязі потерпілої можуть бути виявлені сліди крові, сперми, во­лосся насильника. В таких випадках одяг потерпілої на­правляють для дослідження до судово-медичної лабора­торії, при цьому волосся з одягу знімають і направляють до лабораторії окремо.

Встановлення факту перебування жінки в безпорадно­му стані при її зґвалтуванні проводиться разом з лікарями-клініцистами. Причинами безпорадного стану можуть бути фізичні особливості жінки: сліпота, глухота, відсутність

Експертиза статевих злочинів

кінцівок, хвороба, травма, старість тощо. Безпорадний стан потерпілої може бути спричинений штучно з викори­станням наркотичних засобів.

У випадках зґвалтування важливу роль відіграє своє­часний ретельний огляд особи, яка підозрюється в скоєнні зґвалтування. Підозрюваний має бути повністю роздягне­ний. На його тілі можна виявити різні пошкодження як ознаки самозахисту жінки. Вони можуть розміщуватись на обличчі та інших частинах тіла, як відкритих, так і закри­тих. На шкірі, в ділянці статевих органів, можуть бути виявлені сліди крові, волосся, а в мазках-відбитках з голов­ки статевого члена при дослідженні вмісту порожнини передньої шкірочки (препуціального мішечка) виявляють еритроцити, клітини піхвового епітелію, сперматозоїди, мікрофлору. По свіжих слідах у мазках із кінцевої частини сечівника можна виявити сперматозоїди, а при дослід­женні піднігтьового вмісту — кров, вміст піхви, волокна одягу потерпшої. На місці зґвалтування можуть бути вияв­лені сліди боротьби і самооборони під час статевого акту або спроби до нього обірвані ґудзики, застібки, частини жіночого туалету, волосся, кров, сперма.

Зґвалтування може супроводжуватись статевим актом в спотвореній формі, що несе за собою відповідальність за ст. 118 КК України — насильницьке задоволення статевої потреби неприродним способом. При цьому статевий член вводиться в рот або пряму кишку потерпілої. Завданням судово-медичного експерта в таких випадках є вирішення двох основних питань:

1) встановлення ознак статевого акту в спотвореній формі, що відбувся;

2) виявлення ознак фізичного насильства.

Експертиза статевих злочинів

В таких випадках ретельно досліджують ділянку відхідника потерпілої, звертаючи увагу на наявність свіжих пошкоджень на шкірі навколо відхідника і слизової обо­лонки прямої кишки, (синці, садна, тріщини, рани). Якщо иоісрпілане мала акту дефекації, то потрібно взяти ватним тампоном мазки зі слизової оболонки прямої кишки на глибині 3-5 см для виявлення сперматозоїдів. Вміст там-понін мазком переносять на заздалегідь промарковане чи-С'іи предметне скло і після їх висушування при кімнатній Температурі направляють до лабораторії для дослідження. Якщо потрібно, беруть також мазки із ротової порожнини. Ннннлення, опис і судово-медичну оцінку пошкоджень проводять згідно із загальними правилами.

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої ірілості (ст. 120 КК України). При цьому мають на увазі добровільні статеві зносини осіб чоловічої або жіночої стяті з особою, яка не досягла статевої зрілості, в тому числі і к умовах фактичного шлюбу.

Під результатів експертизи в цих випадках залежить подальша юридична кваліфікація наявності чи відсутності злочину у діях осіб, які вступили у статеві зносини з підлітками. Тому вирішення цього питання завжди має проводитись у категоричній формі: так або ні. Криміналь­ник кодекс передбачає, що статеві зносини, навіть на основі добровільної згоди, можуть зумовлювати шкідливі наслідки для здоров'я осіб, які не досягли статевої зрілості.

Якщо потерпіла внаслідок малолітнього віку, розумової відсталості не здатна була розуміти характеру і значення здійснюваних з нею дій, то це розглядається як зґвалтуван­ня

Розбещення неповнолітніх. Кримінальному покаран­ню підлягає вчинення розпутних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку (ст. 121 КК України).

Г

Експертиза статевих злочинів

 

До розпутних дій належать дії фізичного характеру, які не є статевим актом ні в природній, ні в спотвореній (неприродній) формі — непристойні доторкання до стате­вих органів руками, статевим членом, тертя його об стегна тощо. Розпутні дії можуть мати інтелектуальний характер —демонстрація порнографічних листівок, магнітофонних записів тощо.

Потерпілими можуть бути особи обох статей, які не досягли 16 років. Судово-медичній експертизі, як правило, підлягають дівчатка.

Розпутні дії звичайно не супроводжуються значними механічними пошкодженнями, а тому експертні дані дуже незначні. Проявами розпутних дій можуть бути гіперемія слизової оболонки присінка піхви, надриви, розриви діво­чої пліви і крововиливи у ній, подряпини і синці в ділянці зовнішніх статевих органів. На малих статевих губах може виявитись їх червонуватість, набряклість. Особливу увагу під час огляду слід звертати на стан ямки присінка піхви і задньої спайки великих статевих губ, тому що в разі систе­матичних розпутних дій ці ділянки піддаються тиску, внас­лідок чого може виникати зіяння статевої щілини, лійко­подібне западання, атрофія шкіри промежини, задньої спай­ки великих статевих губ і ямки присінка піхви.

Запальні зміни в ділянці зовнішніх статевих органів та слизові або гнійні виділення зумовлені ними можуть бути проявом негігієнічного утримання зовнішніх статевих органів, а тому їх потрібно оцінювати обережно. Такі зміни можуть бути проявом гельмінтозів, мастурбації.

Вагомим доказом розпутних дій є зараження венерич­ною хворобою, а також наявність на одязі сперми.

Мужолозтво, або педерастія, є одним із видів чолові­чого гомосексуалізму. Гомосексуалізм є чоловічий і жіно-

Т

Експертиза статевих злочинів

 

чий. Під мужолозтвом розуміють задоволення статевої потреби чоловіка з чоловіком, яке здійсниться череззадній прохід. Якщо мужолозтво вчинене із застосуванням фізич­ного насильства, погрози або використанням безпорадно­го стану потерпілого, то таке діяння кваліфікується як кримінальний злочин (ст. 122 КК України). В даному випадку юридичні ознаки чоловічого гомосексуального насильства такі самі, як і гетеросексуального, поняття якого охоплюється ст. 117 КК України. Якщо акт мужолоз­тва здійснюється за взаємною згодою, то він не має ознак кримінального злочину, за винятком випадків вчинення його щодо неповнолітнього.

Встановлення акту мужолозтва можливе лише у сві­жих, недавніх випадках. У активного партнера після здійснення статевого акту можна виявити часточки калу на статевих органах (особливо у препуціальному мішечку), на білизні, а в пасивного — після взяття ватним тампоном вмісту зі стінок прямої кишки і його лабораторного дослі­дження — сперматозоїди. Якщо на білизні виявляють плями, підозрілі на сперму, їх також піддають лаборатор­ному дослідженню. У випадках насильного акту мужолоз­тва у потерпілого і обвинувачуваного на тілі виявляють сліди боротьби або самооборони (садна, синці, укуси), а також зім'ятий і подертий одяг. Доказовим фактом мужо­лозтва у пасивного партнера є також зараження венерич­ною хворобою з локалізацією первинного вогнища в прямій кишці.

Зараження венеричною хворобою. Зараження вене­ричною хворобою, до яких відносять сифіліс, гонорею, м'який шанкр, паховий лімфогранульоматоз, трихомоніаз, г злочином проти здоров'я людини і карається згідно зі ст. 108 КК України. Особа, винна в зараженні, притягується

Т

Експертиза статевих злочинів

 

до відповідальності в тих випадках, коли вона знала, що хвора на венеричну хворобу.

Судово-медична експертиза по справах зараження ве­неричною хворобою проводиться за участю лікаря-дерма-товенеролога, а також уролога або гінеколога що визна­чається статтю особи, яка підлягає експертизі. Залежно від характеру хвороби і поставлених перед експертизою пи­тань, обстеження може проводитись в умовах стаціонару. Чим раніше проводиться експертиза після зараження, тим легше встановити наявність хвороби, її давність і на підста­ві цього вирішити питання, хто є джерелом зараження. Якщо стадії хвороби у партнерів різні, то вирішити це питання неважко, а якщо однакові — виникають значні труднощі. В розпорядження експертів слідчим мають бути надані медичні документи з усіх лікувальних установ, де могли обстежуватися і лікуватися обидва захворілих. Вив­чення медичних документів дозволяє скласти уявлення про початок і послідовність розвитку хвороби у кожного хворого. В таких випадках, коли одна особа є джерелом зараження кількох осіб, потрібне обстеження всіх захво­рілих, а експертам повинні бути подані медичні документи на всіх цих осіб.

Зараження ВІЛ. Ця хвороба є однією з найбільших соціальних і медичних проблем в світі. Як і в інших краї­нах, в Україні прийнята Національна програма профілак­тики СНЩу, існують "Правила медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ, обліку, медичного обстеження і профілактичного нагляду за ВІЛ-інфікованими" (1992). ВШ викликає смертельне інфекційне захворювання, кінце­ву стадію якого називають синдромом набутого імунодеф­іциту (СНЩ), передається статевим шляхом, а також при безпосередньому попаданні в організм людини. До кате-

Т

Експертиза статевих злочинів

 

Юрії ВІЛ-інфікованих належать як особи без клінічних проявів хвороби (носії ВІЛ), так і хворі на СНЩ. ВІЛ-інфіковані особи попереджуються в письмовій формі про необхідність дотримання профілактичних заходів з метою попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції та про крим­інальну відповідальність у разі свідомого поставлення в і іебезпеку зараження або зараження іншої особи ВІЛ-інфек-цією. Згідно ст. 108 2 КК України це карається позбавлен­ням волі на строк від 5 до 8 років. Для проведення експер­тизи в таких випадках залучаються відповідні фахівці, проводиться лабораторну діагностикаВІЛ-інфекції за тест-системами на ВІЛ-1/2.

РОЗДІЛ XVIII