Після того як визн-но найважливіші фактори зовн. сер. необхідно отримати про них усю важливу інформацію. Пошук інформації здійсн. за допомогою сканування, моніторингу та прогнозування зовн. сер. Сканування – це пошук сформованої інф. і внесення її в базу даних під-ва. Моніторинг – це комплекс технічних наук, технол-х, інф. і інших заходів які забезп. систематичний контроль за станом і тенденціями розвитку певних процесів, це відстеження поточної та нової інф. про середовище в якому функц-є під-во. Найвідповідальнішим моментом у пошуку інф. є прогнозування – це виявлення тенденцій та передбачення розвитку подій у майбутньому.
Осн. Методи прогнозування: метод екстраполяції – баз-ся на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій у зовн. сер. Експертні методи – баз-ся на знаннях і досвіді спеціалістів різних кваліфікацій. Методи моделювання – включає економіко-матем., економетричні, інформаційні та ін.. моделі, що мають спільну рису: спробу побудувати моделі об’єктів реал. дійсності, особливо іхньої динаміки, щоб на їх основі виробити оптимальні управлінські рішення.
24. Аналіз галузі та конкуренції в ній. Головним призначенням формування стратегій є встановлення взаємозвязку п-ва та його зовнішнього світу. Зовнішне середовище є досить широким, проте ключовий аспект зовнішнього середовища – це галузь в якій п-во веде свою д-сть. Фактори за межами галузі мають як правило відносне значення, оскільки решта зовн. факторів впливає на п-во однаково, а відмінність проявляється у тому, що п-во по різному пристосовується до цього впливу. Галузь – це сукупність п-в, які випускають однорідну продукцію, використовують однотипну сировину та матеріали, характеризуються спільністю виробничо – господарською д-стю (технологічних процесів, складу обладнання, кваліфікації кадрів). Галузі відрізняються економічними характеристиками та конкуренцією в них. Конкуренція – це боротьба, суперництво між учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та збуту продукції. Згідно М.Портера стан конкуренції в галузі залежить від 5 головних чинників, які з одного боку загрожують існування п-ва, а з іншого формулюють можливості для його подальшого розвитку: потенційні конкуренти, споживачі, існуючі конкуренти, постачальники, товари-замінники. Сукупний вплив усіх чиників впливає на потенціал граничного прибутку в галузі. Де показник прибутковості вимірюється у показниках довгострокової віддачі від інвестиційного капіталу.
25. Вплив існуючих конкурентів на д-ть п-ва. Між п-вами які пропонують однотипну продукцію найбільший вплив чинить конкуренція в середині галузі. Суперництво між п-вами виникає тому що з одного боку п-во може відчувати тиск з боку інших п-в, а з іншого п-во має можливість поліпшити своє становище. Суперництво набуває форми боротьби будь-якими засобами, використовуються такі види заходів, як: Цінова та рекламна конкуренція, введення нових товарів, максимальний рівень сервісу, гарантії, конкурентні ініціативи одного п-ва мають помітний вплив на інші тому можуть викликати протидію або опір цім ініціативам. Це означає, що п-ва взаємозалежним. Така система дії або протидії може поліпшити становище п-ва ініціатора, а може і навпаки. Деякі форми конкуренції особлива цінова не відзначаються стабільностю і цілком можуть погіршити становище в усій галузі с погляду прибутковості. Цінові знижки автоматично повторюються конкурентами, а це зменшує виручку усіх п-в. З іншого боку рекламні баталії можуть збільшити попит, або підвищити рівень товарної диференціації в галузі на користь п-ва. Кокуренція та її інтенсивність є результатами к-кох структурних факторів, які взаємодіють одне з одним. 1. Числені, або зрівноважені конкуренти – коли на ринку діє багато п-в ймовірність індивідуальної поведінки є високою і деякі п-ва звикаються із думкою, що їхєня тактика може бути не поміченою. П-ва можуть бути схильними до взаємної сутички і володіти ресурсами достатньої для тривалої та енергійної боротьби. З іншого боку якщо у галузі домінує одне або більше п-в то лідери можуть диктувати правила поведінки на ринку. 2. Повільне зростання у галузі – збільшення попиту на галузевий продукт перетворюється на конкуренцію за здобуття частки ринку для тих п-в які прагнуть розширення. 3. Великі фіксовані витрати або витрати на зберігання – великі фіксовані витрати створюють значний тиск на всі п-ва, що часто призводить до стрімкого падіння ціни за наявності надлишкової потужності. Коли зберігати готову продукцію є складно і дорого то п-ва можуть маскувати ціни щоб забезпечити збут. 4. Відсутня або не достатня диференціація – у цьому випадку товари різних п-в є дуже подібними, тому вибір покупця значною мірою залежить від ціни та сервісу, що змушує знижувати ціну і конкурувати у сфері послуг. 5. Відмінності між конкурентами – конкуренти відрізняються своїми стратегіями, походженням, особливостями. Вони мають різні цілі та стратегії щодо того як конкурувати і можуть зіткнутись на ринку. Вибір стратегії яка є оптимальною для одного п-ва може зашкодити іншому. 6. Високі стратегічні ставки – суперництво у галузі набуває більшої гостроти, якщо деякі п-ва з метою досягнення успіху ставлять на карту дуже багато. У таких ситуаціях цілі цих п-в можуть бути не лише й відмінними, але й дестабілізувати становище оскільки вони означають готовність пожертвувати прибутковістю для продовження своєї корпоративної стратегії, або щоб створити собі престиж викликати довіру.
26. Загроза входу нових конкурентів на д-сть п-ва. До потенційних конкурентів можуть бути віднесені: 1. Диверсифі-коване п-во, яке працює в суміжних галузях. 2. Споживачі проду-кції виробничо-технічного призначення, які можуть частково чи повністю налагодити переробку чи виробництво такоїж продукції (зворотня інтеграція). 3. Постачальники сировини, матеріалів і комплектуючих, які здатні налагодити переробку та складання на своїх п-вах кінцевої продукції (прогресивна інтеграція). 4. Неве-ликі п-ва, які можуть отримати підтримку держави, або великих п-в, бути поглиненими ціми великими п-вами і за короткий час розвинутись до статусу небезпечного конкуренту.
Нові п-ва, які входять в галузь як правило приносять нові потужності, прагнуть здобуту частку ринку і досить часто значні ресурси для конкурентної боротьби. Це призводить до того, що можуть падати ціни, зростати витрати п-в тих, які вже освоєлися у галузі внаслідок чого може суттево знижуватись їх прибутковість. Загроза входу у галузь залежить від 2 факторів: 1. Існуючих вхідних барєрів на шляху проникнення на ринок. 2. Очікуваної реакції п-в, які діють на ринку на прихід нових конкурентів. Вхідні барєри створються такими способами: 1. Економія за рахунок масштабів – вона означає зменшення витрат на 1 продукції за рахунок збільшення абсолютного обсягу продукції за певний час. Така економія перешкоджає входженню, змушує новачка збільшити обсяги виробництва. 2. Товарна диференціація – означає, що вже існуючі п-ва користуються ідентифікацією марки та прихільністю покупців завдякі первірки часом, проведеній рекламній кампанії. Диференціаія створює вхідний барєр змушуючи новачків витрачати нові кошти на завоювання авторитету у покупців за рахунок пропонування більш низьких цін, високої якості. 3. Вимоги інвестування – необхідно вкладати значні кошти щоб успішно конкурувати створити вхідний барєр. 4. перехідні витрати – цей вхідний барєр створються наявністю перехідних витрат, тобто разових витрат п-ва від виробництва одного товару до іншого. У перехідні витрати включають: вартість перепідготовки персоналу та нового обладнання;
27. Вплив постачальників на діяльність п-ва. Постачальники мають досить вагомий вплив на п-ва та галузь вцілому за рахунок цін, якості, обсягу та умов постачання. Так великі постачальники можуть отримувати значні прибутки за рахунок галузі, яка не здатна покрити зростання своїх витрат у власних цінах. Сила постачальників як фактора конкуренції зростає у таких випадкках: 1. У постачальника дедомінує к-ка компаній, концентрація вище ніж в галузі покупця – постачальники які продають товар більш розрізненим п-вам мають значний вплив у питаннях ціни, якості та строках поставки. 2. Галузь не може задовольнитися товарами заміниками – влада навить великих впливових постачальників може контролюватися, якщо для їхніх товарів існують замінники. 3. Галузь не є важливим покупцем для групи постачальників – якщо постачальники збувають свій товар к-ком галузям, а на конкретну галузь не припадає значної частки збуту то постачальники більш схильні застосувати свої впливи, якщо галузь належить до майбутніх покупців, то успіх постачальників тісно повязується саме з нею, постачальники у цьому випадку зацікавлені створити більш сприятливі умови через пільгове ціноутворення, надані знижок конструкторсько-дослідній роботі. 4. Товар постачальників – важливий ресурс для бізнесу покупця. Такий ресурс є важливий для успішного виробничого процесу чи якості товара п-ва галузі, що посилює вплив постачальника. 5. Товари постачальника є диференційовані. Диференціація обмежує можливість вибору покупця, якому важко замінити постачальника. 6. Постачальники створюють загрозу для прогресивної інтеграції. Це вимагає від галузі поліпшити умови на яких купується товар.
