Згідно ст. 45 Конституції Україн, кожен, хто працює має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку і оплачуваної щорічної відпустки.
Право на відпустку мають всі особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності,виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Стаття 4 Закону України «Про відпустки» передбачає відпустки, які надаються в залежності від терміну роботи. До таких відпусток відносяться:
щорічні основні відпустки;
щорічні додаткові відпустки
Стаття 9 Закону передбачає, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується:
час фактичної робот (в том у числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка;
час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і йому виплачувалося допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з наданням власником обов’язкових або наданих у порядку, передбаченому колективним договором відпусток без збереження заробітної плати, за винятком відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;
час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців не денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти;
час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємств, скороченням чисельності або штатів працівників;
Додаткові щорічні відпустки поділяються на:
додаткові відпустки за роботу зі шкідливим та важкими умовами праці;
додаткові відпустки за особливий характер роботи:
окремим працівникам, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризик для здоров’я;
працівникам із ненормованим робочим днем.
До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки зараховуються:
час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий в цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади. Показники і критерії умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки, працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів визначені Міністерством охорони здоров’я та Міністерством праці та соціальної політика України.
час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу.
Щорічні додаткові відпустки за роботу пов’язану з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів надаються працівника виробництв, цехів професій і посад, передбачених відповідними розділами Списку, затвердженому Кабінетом міністрів України.
