Поняття та класифікація видів стажу

Трудовий стаж має значення для визначення правового статусу особи (пенсіонер, ветеран праці тощо).

За радянських часів трудовий стаж та порядок його обчислення мав велике значення для пересування по службі, для отримання житлової площі або її покращання, був одним із найважливіших важелів підвищення трудової дисципліни на підприємствах, в установах, організаціях.

Тобто трудовий стаж можна класифікувати на види, в залежності від його значення для настання правових наслідків:

Для призначення пенсій:

Загальний;

Спеціальний;

Для призначення допомоги у зв’язку з утратою працездатності:

Загальний;

Безперервний.

Для визначення терміну відпустки:

Загальний;

Спеціальний;

На одному підприємстві.

Для отримання винагороди за загальні результати роботи підприємства:

На одному підприємстві;

В галузі.

Для пересування по службі;

На отримання пільг.

Загальний трудовий стаж, що дає право на пенсію.

Загальний трудовий стаж - це загальна тривалість як трудової, так і іншої суспільно корисної діяльності особи, з якою законодавство України пов’язує певні правові наслідки в пенсійному забезпеченні.

На відмінність від загального стажу, як підсумкової тривалості будь-якої роботи і іншої суспільно корисної діяльності, спеціальний трудовий стаж - це підсумковий облік виконання тільки певної роботи у відповідних умовах праці. Із врахуванням спеціального трудового стажу призначаються пенсії по старості на пільгових умовах, а також пенсії за вислугу років.

Безперервний трудовий стаж і тимчасова непрацездатність.

У разі виникнення тимчасової непрацездатності працівника, чинне законодавство України передбачає надання допомоги за рахунок Фонду соціального страхування України.

Допомога у разі тимчасової непрацездатності видається:

при захворюванні (травмі), яка пов’язана із втратою працездатності;

при санаторно-курортному лікуванні;

при карантині;

по вагітності і пологах;

при хворобі члена сім’ї у випадках необхідності догляду за ним;

при переведенні на іншу роботу у зв’язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням;

при протезуванні з поміщенням у стаціонар;

Розмір указаної допомоги залежить згідно п. 30 Положення від безперервного трудового стажу. Допомога по тимчасовій непрацездатності обчислюється виходячи із безперервного трудового стажу працівника і надається в таких розмірах:

100 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж 8 і більше років;

80 відсотків середньої заробітної плати працівникам, які мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8 років;

60 відсотків % заробітку мають працівники, у яких безперервний трудовий стаж роботи менше 5 років.

Безперервний трудовий стаж при визначенні розміру допомоги обраховується з дня настання непрацездатності у відповідності з Правилами.

Згідно вказаних Правил, при призначенні працівникам допомоги по державному соціальному страхуванню, безперервний трудовий стаж визначається по терміну останньої безперервної роботи на певному підприємстві, в установі, організації. У випадках, передбачених Правилами, в безперервний стаж зараховується також час попередньої роботи або іншої діяльності.

При переході з однієї роботи на іншу безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в роботи не перевищила одного місяця, якщо інше не встановлено законодавством. При звільненні після 1 вересня 1983 р. за власним бажанням без поважних причин безперервний трудовий стаж зберігається за умови, що перерва в робот і не перевищує трьох тижнів. Причини, які визнаються поважними при звільненні за власним бажанням, визначаються державним комітетом.