Розділ 1. Теоретичні основи аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств 2 страница

Чистий прибуток Підприємства залишається в розпоряд­женні Підприємства і може використовуватися на:

- матеріальне стимулювання, навчання і підвищення кваліфікації працівників Підприємства;

- фінансування соціальних заходів трудового колективу та соці­ального захисту пенсіонерів і престарілих, осіб з обмеженою працездатністю;

- створення та поповнення страхових резервів та інших фондів;

- створення та поповнення фонду розвитку Підприємства;

- придбання валютних та матеріальних цінностей та інших паперів;

- проведення науково-дослідних, пошукових робіт, вивчення кон'юктури ринку, споживчого попиту, маркетингу, менеджменту;

- впровадження та освоєння нової техніки.та технології;

- поновлення власних основних фондів, покриття витрат- поперед­ніх періодів, будівництво, реконструкцію та оновлення основних засобів;

- благодійну діяльність і спонсорську діяльність;

- користь засновника.

Порядок утворення та використання цих фондів, а також інших необхідних для здійснення статутної діяльності Підприєм­ства фондів, визначається спеціальними положеннями, що затвер­джуються Директором.

- Підприємство зберігає кошти, в тому числі валютні, на розрахункових, депозитних та інших рахунках в установах банку та здійснює всі касові та розрахункові операції, списання кош­тів з рахунків Підприємства може проводитись виключно по вка­зівці засновника або за рішенням арбітражного суду або суду.

Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і подає у встановленому порядку і обсязі органам дер­жавної статистики.

Перевірки та ревізії діяльності Підприємства здійсню­ється за розпорядженням засновника, але не рідше одного разу на рік. З цією метою в Підприємстві створюється Ревізійна комі­сія в кількості п'яти осіб. Персональний склад комісії затверд­жується засновником Підприємства. Ревкомісія поряд з виконанням завдань визначений засновником, здійснює контроль за оприбутку­ванням продукції, нарахування її в рахунок оплати за оренду майнових та земельних паїв.

По закінченню кожного року складається баланс, який розглядається і затверджується засновником.

Підприємство несе відповідальність за правдивість встановленого обліку і звітності.

Підприємство самостійно планує основні напрямки своєї діяльності і визначає перспективи розвитку.

Підприємство реалізує свою продукцію, надає послуги за цінами і тарифами, які встановлюються ним на договірній основі, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Всі розрахунки по своїх зобов'язаннях Підприємство здійснює у безготівковому порядку через установи банків та го­тівкою у відповідності з чинним законодавством.

Підприємство несе повну відповідальність за додержання умов кредитний угод та розрахункової дисципліни.

Головним узагальнюючим показником результатів фінансо­во-господарської діяльності Підприємства є прибуток.

Підприємство несе відповідальність за ефективність своєї зовнішньо-економічної діяльності і раціональне викорис­тання валютних коштів в інтересах розвитку країни. Воно компен­сує збитки у випадку невиконання зобов'язань на суму збитків майном Підприємства та валютними коштами.

Форми, системи та розміри оплати праці працівників Підприємства визначаються при укладанні трудових договорів(кон­трактів) з ними на основі чинного законодавства з урахуванням результатів господарської діяльності, фонду оплати праці та трудового вкладу кожного працівника Підприємства.

Тривалість та розпорядок робочого часу на Підприємстві, порядок надання вихідних днів та також порядок надання відпус­ток, включаючи додаткові, а також інші умови праці визначаються в Правилах внутрішнього трудового розпорядку Підприємства, зат­верджених Директором Підприємства, згідно Закону України " Про відпустки".

Працівники Підприємства підлягають соціальному і медичному страхуванню та соціальному забезпеченню в порядку і на умовах встановлених для робітників та службовців державних підприємств,

Орендодавці мають переважне право на отримання роботи в його виробничих підрозділах та службах управління згідно з їх фахом, кваліфікацією, досвідом роботи з урахуванням потреб Під­приємства.

Техніко – економічна характеристика підприємства в таб. 2.1.

Аналіз економіко-господарської діяльності підприємства ПСП «Солоницьке» виконаємо на основі техніко-економічних показників його діяльності за 2005-2006 роки. Результати збору інформації представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Техніко – економічна характеристика підприємства

№ з/п	Показники	Одиниця виміру	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+/-)
	Дохід (виручка) від реалізації продукції	тис.грн.	1188,0	1649,6	461,6
	Непрямі податки	тис.грн.	188,0	270,4	82,4
	Чистий дохів (виручка) від реалізації продукції	тис.грн.	1000,0	1379,2	379,2
	Інші звичайні доходи	тис.грн.	29,0	127,7	98,7
	Чисті доходи	тис.грн.	184,0	376,2	192,2
	Матеріальні затрати	тис.грн.	697,0	872,0	175,0
	Витрати на оплату праці	тис.грн.	267,0	264,4	-2,6
	Відрахування на соціальні заходи	тис.грн.	41,0	41,1	0,1
	Амортизація	тис.грн.	70,0	65,1	-4,9
	Інші операційні витрати	тис.грн.	77,0	121,2	44,2
	Собівартість реалізованих товарів	тис.грн.	816,0	1003,0	187,0
	Податок на прибуток	тис.грн.	0,1		-0,1
	Разом витрат	тис.грн.	140,0	233,2	93,2
	Чистий прибуток (збиток)	тис.грн.	129,0	267,7	138,7

 

Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) зросла на 461600 грн., що позитивно характеризує діяльність ПСП «Солоницьке». Це свідчить про покращення збутової системи, краще використання ресурсів у процесі збуту.

У звітному періоді непрямі податки та інші вирахування з доходу в порівнянні з минулим періодом зросли на 82400 грн. Це говорить про своєчасне виплачення податків та своєчасне розрахування з фондами соціального відрахування.

Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) розраховується різницею між доходом (виручкою) від реалізації (товарів, робіт, послуг) та непрямими податками та іншими вирахуваннями з доходу. Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) зріс на 379200 грн.

Інші звичайні доходи в звітному періоді в порівнянні з минулим періодом зросли на 98700грн. Це говорить про доходи підприємства із іншої звичайної діяльності.

Чисті доходи розраховується як сума чистого доходу (виручки) від реалізації (товарів, робіт, послуг) та інших звичайних доходів у звітному періоді в порівнянні з минулим періодом зросли на 192200 грн. Це свідчить про позитивну діяльність підприємства, говорить про покращення їхньої діяльності, підприємство гарно функціонує на ринку і у зв’язку з цим зростає попит на їхню продукцію.

Матеріальні затрати звітному періоді в порівнянні з минулим періодом збільшились на 175000 грн.

Витрати на оплату праці звітному періоді в порівнянні з минулим періодом зменшились на 2600 грн. Це говорить про підвищення заробітної плати на підприємстві, виплати премій та заохочень, оплати відпусток і оплати інших невідпрацьованих годин, також лікарняних.

Відрахування на соціальні заходи у звітному періоді в порівнянні з минулим періодом зросли на 1000 грн. Це говорить про своєчасне відрахування на соціальні заходи із заробітної плати на: пенсійне забезпечення, обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування.

Амортизація у звітному періоді в порівнянні з минулим періодом зменшилися на 4900 грн. Це говорить про те, що підприємство поступово списує основні засоби з обліку підприємства.

Інші операційні витрати у звітному періоді в порівнянні з минулим періодом зросли на 44200 грн. Це говорить про те, що вони не входять до складу виробничої собівартості продукції, робіт, послуг; зокрема, включається вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків та зборів (обов’язкових платежів).

 

2.2 Аналіз використання земельних ресурсів

 

Земля є основним елементом національного багатства і головним засобом виробництва у сільському господарстві. Тому раціональне використання земельних ресурсів має велике значення для розвитку національної економіки, зумовлюючи обсяг виробництва сільськогосподарської продукції і продовольчу безпеку держави. Кожне підприємство повинно ефективно використовувати землю, дбайливо ставитись до неї, підвищувати її родючість, не допускати ерозії ґрунтів, заболочувань, заростання бур'янами тощо.

Основним завданням аналізу використання земельних ресурсів є:

• вивчення складу і структури земельного фонду, визначення порушень у землекористуванні та виявлення резервів розширення і покращання сільськогосподарських угідь;

• оцінка ефективності використання земель і розробка заходів, спрямованих на її підвищення.

У сільському господарстві триває процес трансформації земельних угідь, тобто переведення одних видів угідь в інші. При цьому частину несільськогосподарських угідь переводять у сільсько­господарські, а, водночас, певну частину угідь сільськогоспо­дарського призначення відводять під забудову міст, житла, промислових і культурно-побутових об'єктів, доріг, тобто вилучають з господарського обороту. За відсутності належного контролю така ситуація стає причиною абсолютного і відносного зменшення продуктивних угідь.

Тому аналізуючи земельні ресурси, вивчають зміни у співвідношенні угідь сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, тенденції і темпи цих змін. Це дає змогу не допустити або обмежити використання сільськогосподарських угідь, насамперед, їх інтенсивної частини, для потреб, безпосередньо не пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарських культур. Якщо таке явище має місце, слід встановити його причини і вжити заходів щодо ліквідації. Важливе місце належить аналізу обґрунтування проектів розміщення будівель, споруд тощо, тобто, як і в інших випадках, аналіз використання земельних ресурсів повинен мати чітко виражену профілактичну спрямованість.

За даними економічного аналізу обґрунтовують найефек­тивнішу трансформацію угідь відповідно до природних умов, державних замовлень на певні види продукції і перспективного розвитку господарства.

Для аналізу потенційних можливостей грунтів необхідно володіти інформацією про їх типи і ґрунтові відміни. Для конкретного сільськогосподарського підприємства важливо знати і вміст у грунті гумусу та рухомих поживних речовин, що в кінцевому результаті зумовлює систему удобрення певної культури та її врожайність. Маючи інформацію щодо конкретного вмісту доступних рослинам поживних речовин у ґрунті та кількості внесених добрив, можна визначити, наскільки вони забезпечили рівень урожайності окремих сільськогосподарських культур, а також повноту використання потенціалу родючості ґрунтів.

Перед сільськогосподарськими підприємствами стоїть завдання найбільш повного використання кожного гектару землі. Тисячі гектарів покладів, низькопродуктивних сінокосів і пасовищ, чагарників, заболочених земель можна перетворити в продуктивні угіддя. Тому при аналізі використання земельних ресурсів слід вивчити зміни розміру земельних угідь і виявити можливості подальшого розширення площі ріллі, покращених сінокосів та пасовищ у кожному господарстві.

Під час аналізу необхідно порівняти фактичні дані про розмір угідь у поточному році з плановими і даними минулих років. Це дає можливість визначити зміни загальної величини земельних ресурсів, площі сільськогосподарських земель в цілому і за видами угідь. У табл. 2.2 наведено інформацію щодо зміни земельних угідь господарства.

На основі цих даних можна зробити висновок, що за звітний період освоєно 15 га чагарників, 5 га заболочених земель і за рахунок цього розширена площа сільськогосподарських угідь на 20 га. У складі земель сільськогосподарського призначення також відбулись суттєві зміни: освоєно ЗО га покладів, покращено 90 га сінокосів і 80 га пасовищ. Загальна площа сільськогосподарських угідь у звітному періоді порівняно з попереднім збільшилась на 240 га або 5,2 %. Динаміку структури земельних угідь досліджуваного сільськогосподарського підприємства наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка земельних угідь сільськогосподарського підприємства

 

 

 

Земельні угіддя	Площа, га	Відхилення (+,-)
		абсо­лютне	віднос­не
Рілля				9,1
Поклади		-	-30	-100
Сінокоси			-120	-25,0
у тому числі покращені				60,0 7,1
Пасовища
у тому числі покращені				13,6
Багаторічні насадження				33,3
Разом сільськогосподарсь­ких угідь				5,2
Ліс			5 -15	7,1
Чагарник			-7,7
Болота			-5	-1,9
Присадибні ділянки				71,4

Площу земельних угідь сільськогосподарських підприємств можна подивитися на рис.2.1.

 

 

 

Рис. 2.1 Площа земельних угідь сільськогосподарських підприємств

 

Таблиця 2.3

Динаміка структури земельних угідь сільськогосподарського підприємства

 

Земельні угіддя	Структура, %	Відхилення
		абсо­лютне, %	віднос­не, її. її.
Рілля	56,7	57,3	0,6	1,1
Поклади	0,6	-	-0,6	-100
Сінокоси	8,8	6,1	-2,7	-30,7
у тому числі покращені	2,8	4,1	1,3	46,4
Пасовища	15,3	15,3	-	-
у тому числі покращені	10,8	11,4	0,6	5,6
Багаторічні насадження	2,8	3,4	0,6	21,4
Разом сільськогосподарсь­ких угідь	84,2	82,1	-2,1	-2,5

 

 

Динаміку структури земельних угідь сільськогосподарських підприємств показано на рис.2.2.

 

Рис. 2.2.Структура земельних угідь

 

Як свідчать дані табл. 2.3, питома вага сільськогосподарських угідь зменшилась на 2,1 % у зв'язку з розширенням площ присадибних ділянок і невиконанням плану меліорації земель.

Оцінюючи сільськогосподарські угіддя з точки зору інтенсивності їх використання, слід вказати, що найбільш інтенсивно використовуються і дають найкращу віддачу орні землі, а потім - покращені сінокоси і пасовища та природні луги і пасовища. Тому для оцінки ступеня інтенсивності використання земель у господарстві необхідно розглянути показники питомої ваги кожного виду угідь у загальній площі земель сільськогосподарського призначення в динаміці, а також порівняно з даними підприємств-конкурентів, кращими і середніми по регіону або галузі.

Слід зазначити, що у звітному періоді проводилось багато заходів щодо підвищення інтенсивності використання землі, в результаті чого частка ріллі дещо вища минулорічної.

У подальшому, виходячи з конкретних умов діяльності сільськогосподарського підприємства, слід встановити, які заходи доцільно провести, щоб збільшити площу ріллі як найбільш продуктивного виду угідь. Це може бути орання зайвих внутрішніх доріг, очистка полів від чагарників, валунів, раціональне розміщення будівель, ліквідація дрібноконтурності дільниць та ін. Виявлення резервів збільшення площі ріллі в кожному господарстві має не тільки економічне, але і виховне значення. Наведення порядку на землі - це основа умілого і ефективного господарювання.

Для аналізу загальних ресурсів необхідно зробити економічну оцінку землі, ефективності використання сільськогосподарських угідь, виявити резерви її підвищення.

Економічна оцінка землі - це визначення її порівняльної цінності як засобу сільськогосподарського виробництва або визначення дохідності землі.

Враховуючи важливість контролю за використанням меліорованих земель, в аналізі необхідно розглядати показники, що характеризують вихід валової продукції чи вихід кормових одиниць у розрахунку на 100 га цих земель.

Під час економічного аналізу спочатку вивчається динаміка перелічених показників, виконання плану за їх рівнем (табл. 2.4). Потім виявляються фактори і резерви підвищення ефективності використання земельних ресурсів.

 

 

Таблиця 2.4

Оцінка показників ефективності використання землі сільськогосподарським підприємством

Показники			Середні дані по регіону	Відхилення (+,-) від
попереднього періоду	середнього показника
абсо­лютне	від­носне	абсо­лютне	від­носне
1	2	3	4
Вихідна 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн:
• валової продукції					31,2		12,6
• товарної продукції					32,0		14,2
• прибутку					54,9		36,7
Урожайність, ц/га:
• зернових культур	30,2	36,4	32,1	6,2	20,5	4,3	13,4
• картоплі			189,3		9,4	20,7	10,9
Виробництво на 100га сільськогосподарських угідь, ц:
• молока					2,3		0,5

 

Одним з важливих факторів підвищення ефективності використання земель є розширене відновлення родючості ґрунту. Науці та практиці відомі засоби швидкої і тривалої дії на ґрунт. До засобів швидкої дії належать регулювання вологості ґрунтів, внесення швидкодіючих мінеральних добрив, розпушування ґрунтів, до засобів тривалої дії на ґрунти - систематичне збагачення ґрунту органічними добривами, вапнування кислих ґрунтів, меліорація земель, що мають несприятливі природні властивості.

Головним джерелом поповнення гумусу в ґрунті є органічні добрива і післяжнивні залишки. При внесенні тільки мінеральних добрив вміст гумусу в ґрунті знижується з року в рік. Для підтримки в ґрунті оптимальної концентрації гумусу слід щороку вносити не менше 13-15 т органічних добрив на 1 га ріллі.

Для підтримки бездефіцитного і створення корисного балансу гумусу необхідно розширювати посіви багаторічних трав, післяжнивних культур. Після розорювання багаторічних трав вміст гумусу в ґрунті підвищується на 0,2-0,3 %. Продуктивність земель за рахунок посіву сидеральних культур в поєднанні із внесенням гною підвищується на 18-20 %. Сидерати збагачують ґрунт органічними речовинами, є дієвим засобом боротьби з бур'янами і шкідниками рослин. Цьому сприяють також чисті пари, при використанні яких урожайність зернових культур зростає на 20-30 %.

Важливим і суттєвим фактором підвищення продуктивності земель є регулювання водного режиму: відведення фільтраційних вод у вологі роки та орошення в засушливу пору. Невід'ємний і потужний засіб підвищення стійкості та продуктивності землеробства -меліорація. Важливою умовою охорони і раціонального використання землі є система заходів щодо захисту грунту від водної і вітрової ерозії, а саме: мінімальна обробка ґрунту, ґрунтозахисні посівообороти з полосовим розміщенням посівів і парів.

Фактором підвищення продуктивності земель є боротьба з переущільненням ґрунтів. Під дією тяжких тракторів, збиральної і транспортної техніки рівень ущільнення значної частини орних земель перевищує оптимальний. За таких умов коренева система рослин слабко функціонує, в результаті чого погіршується їх життєдіяльність, підвищується засмічення полів, що і стає причиною недобору врожаю. Ущільнення земель зменшується при використанні більш легкої техніки, широкозахватних ґрунтооброблювальних машин. Слід також через кожні 3-4 роки розпушувати ґрунт на глибину 50-80 см без обороту пласта.

На підвищення продуктивності земель значно впливає боротьба з бур'янами і шкідниками сільськогосподарських культур. За оцінками фахівців, потенційні втрати врожаю з цієї причини складають до 35 %. До основних способів захисту рослин належать біологічні, механічні та хімічні. Перші два є екологічно безпечними. Однак останнім часом очевидним є акцент на використання хімічних засобів, небезпечних для людини і природи. Такі засоби бажано застосовувати лише в тих випадках, коли вичерпані альтернативні варіанти.

Підвищенню ефективності використання земельних угідь сприяє вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів. За підрахунками фахівців, з причини несприятливої кислотності ґрунту втрати врожаю щороку складають близько 10 %.

Подальше підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь тісно пов'язане з суттєвим покращанням природних кормових угідь - сінокосів і пасовищ, що займають значну питому вагу в загальній площі сільськогосподарських угідь.

Підвищенню ефективності використання земель сприяють також використання більш урожайних районованих сортів, удосконалення структури посівів, проведення всіх польових робіт в оптимальні строки, підвищення кваліфікації робітників, культури землеробства та ін.

Вплив перелічених факторів на рівень показників ефективності використання земель можна вивчити експериментальним методом шляхом порівняння виходу продукції з 1 га земельних угідь, на яких проводились відповідні заходи і угідь, де вони не проводились.

 

2.3 Аналіз виробництва продукції рослинництва

 

Одним з основних показників, що характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств, є обсяг виробництва сільсько­господарської продукції. Від його величини залежить обсяг реалізації продукції і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування. Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції впливає також на рівень її собівартості, величину прибутку, рентабельність, платоспроможність та інші економічні показники. Тому аналіз діяльності сільськогосподарського підприємства слід починати з вивчення обсягу виробництва продукції, зокрема, продукції рослинництва.

Метою аналізу обсягу виробництва і реалізації є виявлення резервів зростання обсягу виробництва продукції, формування асортименту реалізованої продукції, розширення частки ринку при максимальному використанні виробничої потужності, складання прогнозу розвитку виробництва.

Об'єктами аналізу є валова продукція рослинництва, виробництво окремих її видів, розмір і структура посівів, урожайність культур.

Завданнями аналізу виробництва продукції рослинництва є:

• аналіз динаміки і виконання прогнозованих обсягів виробництва продукції;

• визначення впливу факторів на обсяг виробництва продукції рослинництва;

• виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення продукції рослинництва;

• оцінка діяльності сільськогосподарського підприємства щодо використання можливостей збільшення виробництва продукції з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних факторів;

• розроблення заходів щодо освоєння виявлених резервів збільшення виробництва продукції.

Аналіз виробництва продукції рослинництва здійснюють за такими етапами:

1. Аналіз динаміки і виконання плану виробництва продукції рослинництва.

2. Оцінка розміру і структури посівних площ.

3. Аналіз урожайності сільськогосподарських культур і факторів, що визначають ЇЇ рівень.

4. Виявлення і узагальнення резервів збільшення виробництва продукції рослинництва.

Аналіз динаміки і виконання плану виробництва продукції здійснюють як за окремими видами, так і в цілому по рослинництву. Для оцінки динаміки виробництва продукції рослинництва необхідно мати дані про обсяги виробництва в зіставлених цінах, а також про валовий збір продукції по кожній культурі за останні 5-ю років.

На основі такої інформації обчислюються базисні і ланцюгові темпи зростання, приросту. В табл. 2.5 наведено інформацію щодо динаміки продукції рослинництва сільськогосподарського підприєм­ства, з якої випливає, що на досліджуваному підприємстві за останні п'ять років склалася тенденція до зростання обсягу виробництва продукції рослинництва, про що свідчать обчислені базисні і ланцюгові темпи її зростання, за винятком третього року, коли спостерігається зменшення обсягу виробництва. Аналогічна тенденція склалася і з виробництвом зерна.

Для більшої наочності динаміку виробництва продукції доцільно відобразити графічним методом.

Дані про обсяг виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь слід порівнювати із середніми показниками по району, області, а також з даними підприємств-партнерів.

Таблиця 2.5

Динаміка виробництва продукції рослинництва

 

 

 

 

Рік	Валова продукція рослинництва у зіставлених цінах	Виробництво зерна
тис гри	темпи зростання, %	Ц	темпи зростання, %
базисні	ланцюгові	базисні	ланцюгові

 

Аналіз виконання прогнозованих показників обсягу виробництва продукції рослинництва здійснюють як в цілому по підприємству, так і за окремими бригадами та іншими підрозділами.