Статістичне вивчення виходу продукції рослинництва

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра фінансів та кредиту

 

Курсова робота

з статистики на тему:

«Статистичне вивчення виходу продукції рослинництва»

 

 

Виконавець: студентка групи 21 – МЕК

денної форми навчання

Патлатюк О.В.

Керівник: Руда О.Л.

 

 

Вінниця 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

Розділ 2. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

2.1. Аналіз рівня факторів виходу продукції рослинництва з 1 га сільськогосподарських угідь методом аналітичного групування

2.2. Кореляційний аналіз

2.3. Аналіз динаміки виходу продукції рослинництва з одиниці земельної площі

2.4. Індексний аналіз фондовіддачі

Розділ 3. ПРОГНОЗУВАННЯ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ РОСЛИННИЦТВА

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

Рослинництво є однією з найважливіших галузей сільського господарства України, яка забезпечує виробництво продуктів харчування рослинного походження, сировини для харчової, легкої, фармацевтичної, комбікормової та інших галузей промисловості, кормів для сільськогосподарських тварин. В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно відображати стан і розвиток цієї галузі.

На сучасному етапі розвитку сільського господарства України все більш помітною стає необхідність наукового, теоретично обгрунтованого підходу до виробництва. Вивчення внутрішніх закономірностей галузі та її ланок – рослинництва і тваринництва – неможливе без використання методів статистичної науки. При цьому необхідно враховувати, що сільське господарство має ряд особливостей, порівняно з іншими галузями виробництва. І з цими природно-економічними, економічними та соціально-економічними особливостями пов¢язана система показників, що за змістом і формою істотно відрізняються від відповідних показників інших галузей матеріального виробництва [1,112].

Природно-економічні особливості сільського господарства проявляються у тому, що економічний процес відтворення тісно переплітається з природним відтворенням рослин і тварин. Виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від природно-кліматичних умов. Треба також наголосити і на сезонності виробництва, при якій проявляється нерівномірність витрат праці і засобів виробництва, а також одержання продукції протягом року[1.113].

Економічні особливості полягають у тому, що відтворення здійснюється безпосередньо на власній основі в натуральній формі. Це призводить до того, що більша частина продукції залишається в сільському господарстві і використовується для поновлення виробництва.

Особливістю розвитку рослинництва як галузі сільського господарства є порівняно висока питома вага селянських, фермерських і особистих підсобних господарств у виробництві зернових, цукрових буряків, овочів та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін посівних площ і обсягів виробництва продукції [5,246].

І тому, враховуючи специфіку сучасного сільського господарства, процедура статистичного аналізу виробництва, інструментарій статистики повинні відображати потреби виробництва, а статистичні показники мають давати змогу зробити висновки і розробити рекомендації щодо можливостей раціонального і ефективного господарювання в умовах нашого часу.

Метою даної курсової роботи виступає статистичне вивчення виходу продукції рослинництва.

Завдання, які необхідно виконати в процесі написання даної роботи, є:

- оглянути літературні джерела, що використовувались при написанні даної курсової роботи;

- опираючись на точки зору різних вчених провести дослідження та використати діючі нормативні акти;

- визначити сутність допоміжних виробництв та їх завдання;

- сформулювати конкретні висновки та запропонувати деякі пропозиції щодо даної теми дослідження.

Об’єктом дослідження є дослідження і аналіз продукції рослинництва.

В цій роботі буде розкрита сутність планування і організація роботи відділів кадрів на підприємстві, інструменти та шляхи вирішення проблем на сучасному етапі.

Робота виконувалась на основі статей вчених та підручників.

 

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Більшість ринкових процесів, нині здійснюються на практиці, потребує глибокого наукового дослідження, яке дозволить виробити певні правила та ефективні моделі їх здійснення.

Одним з таких процесів є реалізація виробленої продукції. Економічним аспектам реалізації виробленої продукції присвячені роботи ряду відомих вчених класичних шкіл минулого, а також більш пізніх зарубіжних і вітчизняних дослідників. У класиці можна назвати марксистське напрямок політекономічного вчення про процеси виробництва, обміну і обігу товарів.

Ринкова література агропромислового профілю охоплює багато аспектів проблеми обміну. [2,234].

Однак, в сучасних умовах розвитку соціально орієнтованого суспільства приватний інтерес обов’язково повинен перебувати в гармонії з інтересом суспільним. І в своїй кінцевій меті будь-яке виробництво має спрямовуватись на краще задоволення суспільних потреб. Особливо це стосується сільського господарства, від результатів функціонування якого безпосередньо залежить продовольча безпека держави, якість харчування і, відповідно, здоров’я нації[3,219].

Тому в сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, забезпечення високої ефективності повинно органічно доповнювати осягнення соціальних результатів, соціального ефекту. Із соціальної сторони критерієм ефективності на мікрорівні виступає частка прибутку підприємства, що спрямовується на покращення умов праці і відпочинку, задоволення соціальних потреб працівників, частка оплати праці у структурі собівартості; на макрорівні – підвищення рівня і якості життя населення, його здоров’я і тривалості життя, освітньо-культурного рівня тощо. Коли мова йде про соціальну ефективність тих чи інших видів продукції, мається на увазі значущість, яку ці види продукції займають у забезпеченні продовольчої безпеки держави, збалансуванні раціонів здорового харчування. Тому з огляду на це державна підтримка розвитку сільського господарства повинна бути орієнтована на підтримку виробництва не лише економічно, але й соціально ефективних видів продукції[4,525].

Як наслідок, всі зусилля виробників сільськогосподарської продукції повинні бути скерованими у двох напрямках: на ефективність і якість продукції, тобто на те, щоб отримувати максимальну кількість продукцію високої якості при мінімальних затратах засобів і сировини. Наприклад, якщо сьогодні набуває поширення вирощування генетично модифікованих сільськогосподарських культур, стійких до хвороб та шкідників, то економічний ефект за рахунок мінімізації витрат на засоби захисту буде очевидним, але враховуючи негативний вплив такої продукції на здоров’я людей, він буде знівельований вкрай негативним соціальним ефектом.

Виключно важливе значення має і екологічна сторона аграрного виробництва, пов’язана із ефективністю природокористування. Специфіка аграрного виробництва і, особливо, рослинницької галузі, що пов’язана із глибоким освоєнням земельних ресурсів, використанням хімічних та біологічних засобів захисту рослин, в кінцевому підсумку призводить до руйнування природних екосистем, зменшення родючості грунту тощо. Це в свою чергу тягне за собою не лише втрати продукції за рахунок природного чинника, але й додаткові витрати на ліквідацію наслідків екологічного забруднення. Тому ефективним з позицій екології можна вважати лише таке виробництво у якого еколого-економічний ефект є позитивним[3,218].

Таким чином, кінцеві результати аграрного виробництва знаходять своє відображення в кількості якісної, екологічно чистої і безпечної для здоров’я людини продукції та економічній ефективності виробництва.

Виходячи з цього, цілком правомірним є визначення ефективності запропоноване колективом кафедри аграрної і міжнародної економіки Вінницького національного аграрного університету, як категорії, що відображає кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці[4,527].

На мій погляд, попри співвідношення корисного ефекту і ресурсів, при визначенні ефективності слід також враховувати критерії оптимальної і ступеня повноти залучення ресурсів і виробництво. На сьогоднішній день можна спостерігати ситуацію, коли частина площ чи обладнання сільськогосподарських підприємств не використовується, працівники зайняті в режимі неповного робочого дня, а в структурі посівних площ переважають найбільш прибуткові сільськогосподарські культури. Тому навіть, якщо підприємство має високі показники рентабельності за рахунок окремих видів продукції, але в умовах неповної зайнятості ресурсів, то таке виробництво не можна вважати достатньо ефективним з позицій суспільства. А нераціональна структура виробництва, недотримання сівозмін в довготерміновій перспективі спричиняють негативний вплив на родючість грунту і урожайність культур[3,220].

Тому ефективність сільськогосподарського виробництва слід розглядати як максимальне співвідношення корисного ефекту і затрат виробництва за умов повного і оптимального використання наявних ресурсів.

Економічна і соціальна ефективність перебувають в органічному поєднанні. Якщо вдається досягти високих соціальних результатів, то можна говорити про подальше підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Це обумовлено тим, що задоволеність умовами праці, належне фізичне і моральне здоров’я людей створює додаткові стимули та умови для підвищення продуктивності праці і підвищення на цій основі ефективності виробництва[8,415].

Галузі рослинництва відіграють винятково важливу роль у формуванні продовольчої безпеки України, оскільки вони забезпечують населення продуктами харчування, тваринництво - кормами, харчову, переробну і легку промисловість - сировиною, зовнішню торгівлю - експортними товарами. Рослинництво охоплює цілий ряд галузей: зернове господарство, цукрово-бурякове виробництво, вирощування олійних культур, картоплі, овочів, кормових та інших культур. Проте на сьогоднішній день багато рослинницьких галузей перебувають у досить важкому стані, є низько прибутковими, що й потребує опрацювання заходів і підвищення їх ефективності у сільськогосподарських підприємствах[2,220].

Питанням аналізу виробництва продукції рослинництва присвячені праці таких науковців, як: В.Г. Андрійчук, П.М.Макаренко, О.Ю. Єрмаков, І.І. Лукінов, О.М. Онищенко, В.В. Юрчишин та ін.

З кожним роком значно зростає собівартість сільськогосподарської продукції і в Україні, а особливо у рослинництві. Якщо у 2004 р. собівартість 1 т зерна пшениці озимої за наявної технології виробництва була в межах 520 грн., то в 2008 р. вона вже становила 962 грн. Різке зростання собівартості продукції зумовлено значним підвищенням ціни на технічні засоби, паливно-мастильні матеріали, мінеральні та органічні добрива, засоби захисту рослин, енергоносії, а також оплату праці. Тому для кожного сільськогосподарського підприємства є актуальним аналіз виробництва продукції рослинництва з метою виявлення існуючого стану та розробки планів на майбутнє[5,246].

В ринкових умовах економічна нестабільність виробництва проявляється не тільки в результативній, але й у витратній складовій ефективності виробництва. Тому важливе місце у вивченні стабільності сільськогосподарського виробництва займає питання економічної ефективності виробництва. Її необхідно розглядати з позиції досягнення вищих кінцевих результатів з меншими витратами трудових, матеріальних і грошових ресурсів. Обов’язковою умовою при цьому повинне бути дотримання екологічних умов і факторів, у першу чергу, збереження ґрунтової родючості як основи одержання високих врожаїв у майбутньому[1,624].

 

РОЗДІЛ 2

СТАТІСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА