Розділ 1. Теоретичні основи аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств 1 страница

 

1.1 Загальні положення аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств

 

Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств за своїм змістом і завданнями багато в чому аналогічний аналізу господарської діяльності в інших галузях національної економіки. Однак методика його проведення має деякі відмінності, зумовлені специфічними особливостями цієї галузі виробництва.

До специфічних особливостей сільськогосподарських підприємств належать такі:

• Результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств залежать від природно-кліматичних умов. Оскільки дощі, мороз, засуха та інші природні явища можуть значно зменшити урожай, знизити продуктивність праці та інші показники. Під час аналізу господарської діяльності слід враховувати природно-кліматичні умови кожного року і кожного господарства. Для отримання правильних висновків щодо результатів господарської діяльності показники поточного року слід зіставляти не з минулим періодом, а з середніми даними за попередні 3-5 років.

• Для сільського господарства характерна сезонність виробництва. Це зумовлює нерівномірне використання протягом року трудових ресурсів, техніки, матеріалів, неритмічну реалізацію продукції, надходження виручки. Наприклад, зернозбиральні комбайни використовують лише 10-20 днів на рік, сіялки - 5 - 10 днів, картоплезбиральні комбайни - 20 - 30 днів. Цю особливість також необхідно враховувати, аналізуючи господарську діяльність,

зокрема, такі показники, як забезпеченість і використання основних засобів виробництва, земельних, трудових і фінансових ресурсів.

• Процес виробництва у сільському господарстві дуже трипалим і не збігається з робочим періодом. Багато показників можна обчислити лише в кінці року. Тому найбільш повний аналіз у рослинництві можна провести тільки за результатами діяльності за рік. Упродовж року аналізується виконання плану агротехнічних заходів за періодами сільськогосподарських робіт.

• Сільськогосподарське виробництво має справу з живими організмами. Тому на рівень його розвитку впливають не тільки економічні, але і біологічні, хімічні та фізичні закони, що ускладнює вивчення впливу факторів на результати господарської діяльності.

• Основним засобом виробництва у сільському господарстві є земля, природні особливості якої пов'язані з кліматичними умовами. Земля під впливом різних факторів змінює природний і економічний характер. Як головний засіб виробництва, земля не тільки не зношується, але і, навпаки, покращується, якщо її правильно використовувати. Однією з особливостей землі є те, що вона надзвичайно універсальна: на одній і тій же землі можна виробляти численні види продукції. Землі властиві такі особливості, як універсальність виробництва, слабка концентрація виробництва, багатогалузевий характер, більш низький рівень продуктивності праці.

• Сільське господарство відрізняється від інших галузей виробництва також і тим, що в ньому частина продукції використовується на власні цілі як засоби виробництва: насіння, фураж, тварини. Тому обсяг реалізованої продукції, як правило, набагато менший від обсягу виробленої продукції.

• Враховуючи специфіку сільського господарства, для оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств використовується багато специфічних показників (урожайність, продуктивність тварин, жирність молока тощо).

• У сільському господарстві більше, ніж у промисловості, однотипних підприємств, що здійснюють виробництво приблизно в однакових природнокліматичних умовах. Тому, на відміну від промисловості, тут можна більш широко застосовувати порів­няльний рейтинговий аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств.

• Наявність широкої бази для порівняння як в межах окремого підприємства, так і в масштабах регіону дає можливість частіше застосовувати в аналізі такі методи і способи, як зіставлення паралельних та динамічних ряді», аналітичні групування, кореляційний аналіз, багатомірний порівняльний аналіз тощо.

Аналіз виробництва, реалізації і собівартості продукції сільськогосподарських підприємств с необхідною умовою ефектив­ного управління сільськогосподарським виробництвом.

Мста аналізу виробництва, реалізації і собівартості сільськогосподарської продукції - виявлення резервів зростання обсягу виробництва і зниження собівартості продукції, формування асортименту реалізованої продукції, збільшення частки ринку при максимальному використанні виробничої потужності, складання прогнозу розвитку виробництва.

Досягнення поставленої мети забезпечить вирішення таких основних завдань аналізу діяльності сільськогосподарських під­приємств:

• Визначення ступеня виконання виробничої програми.

• Аналіз ефективності використання земельних угідь.

• Аналіз якості сільськогосподарської продукції.

• Аналіз резервів підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тваринництва.

• Аналіз собівартості сільськогосподарської продукції та виявлення резервів мінімізації витрат.

• Аналіз перспектив реалізації сільськогосподарської продукції з урахуванням кон'юнктури ринку.

Аналіз виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та її собівартості в умовах застосування сучасних інформаційних технологій ґрунтується на визначенні основних елементів процесу дослідження обсягу виробництва, реалізації та собівартості продукції з метою формування взаємопов'язаних етапів виконання відповідних аналітичних процедур і розробки логічно обґрунтованих алгоритмів розрахунку аналітичних показників. На основі цих показників узагальнюються і оцінюються результати діяльності та приймаються управлінські рішення щодо подальшого розвитку сільськогосподарського підприємства.

Розглядаючи сутність аналізу виробничої діяльності підприємства в умовах функціонування електронної системи обробки економічної інформації, можна визначити його взаємозв'язок з функціями управління виробництвом, реалізацією продукції, її собівартістю.

Перший рівень електронної обробки економічної інформації відповідає етапу первинного обліку фінансово-господарських операцій, який є джерелом фактографічної інформації, що застосовується переважно в оперативному аналізі виробництва та реалізації продукції рослинництва і тваринництва. Слід вказати, що на даному етапі пріоритетну роль відіграє контрольна функція управління виробництвом та реалізацією продукції.

Вихідні документи аналітично-контрольної спрямованості, що формуються на першому рівні електронної системи обробки інформації щодо виробництва і реалізації промислової продукції, складаються відповідно до мети оперативного управління на основі даних первинного обліку, правової та нормативно-довідкової інформації.

Наступний рівень електронної обробки інформації відповідає етапу поточного обліку і дає змогу узагальнити облікову фактографічну інформацію обсягу виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції, перш за все, за відповідними періодами, застосовуючи методичні прийоми ретроспективного аналізу. Електронні регістри поточного обліку с основним джерелом поточної облікової інформації щодо виробництва, реалізації сільськогосподарської продукції та її собівартості, доведеної за відповідний період (переважно за місяць).

Застосування допоміжних електронних регістрів поточного обліку значно розширює інформаційну базу ретроспективного аналізу виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції.

Найвищій рівень узагальнення облікової інформації у формах звітності дозволяє здійснити ретроспективний та перспективний аналіз виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції, оцінити вплив факторів на зміну їх величини, дати загальну оцінку політиці підприємства щодо управління виробництвом, реалізацією і собівартістю продукції.

Побудова організаційно-інформаційної моделі ґрунтується па визначені її як одного з прийомів формалізації аналітичного процесу в управлінні виробництвом і реалізацією сільськогосподарської продукції. Організаційно-інформаційна модель аналізу виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та її собівартості є стислою характеристикою аналітичного процесу щодо суб'єктів і

об'єктів дослідження, системи показників, які визначають параметри об'єктів, інформаційного та методичного забезпечення.

Приблизну структуру організаційно-інформаційної моделі аналізу виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Організаційно-інформаційна модель аналізу виробництва, реалізації та собівартості продукції сільськогосподарських підприємств

Об'єкти ісуб'єкти аналізу виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції
1.1. Об'єкти	1.2. Суб'єкти
• Обсяг виробництва продукції в цілому та за структурою, асортиментом, номенклатурою • Обсяг реалізації продукції в цілому та за структурою, асортиментом, номенклатурою • Собівартість продукції рослинництва в цілому та за видами витрат, видами продукції • Собівартість продукції тваринництва в цілому та за видами витрат, видами продукції • Фактори, що впливають на обсяг виробництва продукції тваринництва і рослинництва • Фактори, що впливають на обсяг реалізації продукції тваринництва і рослинництва • Фактори, що впливають на собівартість сільськогосподарської продукції	• Вищі посадові особи підприємства • Економічні служби підприємства • Керівники виробничих підрозділ і и • Власники та акціонери • Зовнішні користувачі інформації
2. Система економічних показників аналізу виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції
2.1. Абсолютні вартісні показники, джерелом яких є облік	2.2. Відносні показники, які є наслідком аналітичної обробки облікової інформації
• Абсолютна величина виробленої продукції в цілому та за її видами • Абсолютна величина реалізованої продукції в цілому та за її видами • Абсолютна величина витрат у цілому та за їх видами • Залишки матеріальних ресурсів • Площа земельних угідь • Залишки основних засобів • Абсолютні показники динаміки виробництва, реалізації та собівартості продукції	• Відносні показники структури виробництва, реалізації та собівартості продукції • Відносні показники динаміки виробництва, реалізації та собівартості продукції • Відносні показники інтенсивності • Відносні показники ефективності (продуктивність праці, фондовіддача, урожайність, витрати на 1 гри продукції")
3. Інформаційне забезпечення аналізу виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції
3.1. Зовнішня інформація	3.2. Внутрішня інформація
• Правова • Нормативна • Довідкова	• Планова • Фактографічна
4. Методичні прийоми обробки первинної (вхідної) інформації
4.1. Економіко-логічні методи	4.2. Економіко-математичні методи
• Групування • Порівняння • Розрахунок відносних показників • Розрахунок середніх показників • Деталізація • Елімінування	• Методи обробки динамічних рядів • Методи кореляційно-регресійного аналізу • Методи моделювання
5. Узагальнення і реалізація результатів аналізу виробництва, реалізації та собівартості сільськогосподарської продукції
5.1. Узагальнення результатів	5.2. Реалізація результатів
• Систематизація інформації • Кількісна оцінка втрачених можливостей • Кількісна оцінка потенційного збільшення обсягів виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції, зменшення її собівартості • Оцінка вірогідності прогнозованих обсягів виробництва і реалізації продукції • Розробка багатоваріантних заходів щодо збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції сільськогосподарського підприємства у майбутньому періоді • Оформлення результатів аналізу і передача їх в управлінські структури для реалізації запропонованих заходів	• Оцінка заходів щодо збільшення обсягів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, зменшення її собівартості з точки зору їх найбільшої відповідності виробничій стратегії підприємства • Вибір оптимального варіанта заходів щодо підвищення обсягів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції • Прийняття рішення щодо реалізації обраного варіанта заходів • Доведення прийнятого рішення до виконавців • Забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень.

 

Реалізація елементів наведеної у табл. 1.1 організаційно-інформаційної моделі аналізу виробництва, реалізації і собівартості продукції сільськогосподарського підприємства забезпечує досягнення поставленої мсти.

На першому класифікаційному рівні економічну інформацію згруповано за ознакою середовища, у якому вона утворюється, тобто розподілено на зовнішню та внутрішню.

Важливим джерелом нормативної інформації щодо вироб­ництва, реалізації і собівартості продукції є затверджені наказом Міністерства фінансів План рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про його застосування, Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, зокрема, П(С)БО 2 "Баланс", ГІ(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" та деякі інші документи.

Планова інформація стосовно виробництва, реалізації і собівар­тості продукції формується безпосередньо на сільськогосподарському підприємстві, виходячи зі стратегічних напрямів його розвитку, вимог чинного законодавства та відповідних нормативних документів, і міститься у фінансових планах, бізнес-планах, інвестиційних проектах, кошторисах.

Основним джерелом фактографічної інформації щодо вироб­ництва, реалізації і собівартості сільськогосподарської продукції є бухгалтерський облік.

За напрямами використання інформація стосовно виробництва, реалізації і собівартості продукції розподіляється на зовнішню (яка використовується для оцінки та контролю дотриманим чинною законодавства, стандартів бухгалтерського обліку та інших нормативних документів), планову (яка є базою порівняння для аналізу і контролю виконання планових показників), фактографічну.

Методичні прийоми, які включено до моделі, дозволяють здійснити загальний і факторний аналіз виробництва, реалізації і собівартості сільськогосподарської продукції.

Аналіз виробництва, реалізації і собівартості продукції сільського господарства ґрунтується на поетапному розкритті економічної інформації відповідно до його мети і завдань, характеристику яких наведено в організаційно-інформаційній моделі.

1.2. Аналіз природнокліматичних умов діяльності сільськогосподарських підприємств

Результати діяльності сільськогосподарських підприємств суттєво залежать від умов виробництва. Тому економічний аналіз починають з вивчення природнокліматичних умов підприємства, його виробничого напряму, рівня інтенсифікації виробництва, його ефективності, фінансового стану тощо. Тільки з урахуванням конкретних умов можна об'єктивно оцінити результати діяльності підприємства і накреслити шляхи його подальшого розвитку.

Умови сільськогосподарського виробництва, можна поділити на такі групи:

• природні та кліматичні;

• місце розташування господарства;

• економічні умови виробництва.

Кожна з цих груп може бути охарактеризована відповідною системою показників.

З природних умов на результати господарської діяльності найбільше впливають типи ґрунтів, рельєф місцевості, гідрографії і рослинності, особливості клімату.

Для характеристики стану ґрунту використовують такі показники:

• якісна оцінка сільськогосподарських угідь (у балах);

• середній-розмір полів;

• вміст гумусу і мікроелементів у ґрунті;

• потужність гумусного шару;

• частка угідь, що вимагають вапнування і гіпсування;

• механічний склад ґрунту.

При вивченні кліматичних умов використовують такі показники:

• середньорічна кількість опадів, їх розподіл за періодами року;

• тривалість залягання і товщина снігового покриву;

• глибина промерзання ґрунту, дати перших і останніх заморозків;

• тривалість без морозного періоду і періодів із середньодобовою температурою понад 0°, понад +5°, понад +10°С;

• кількість сонячних днів у році та в без морозний період.

Оцінюючи місце розміщення господарства, вивчається відстань від обласного і районного центрів, залізничних станцій, пристаней, постачальних, переробних, ремонтних підприємств, стан транс­портної мережі.

До економічних умов виробництва, від яких залежать результати господарської діяльності, належать:

1. Забезпеченість підприємства земельними, трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами. При цьому наявність у господарстві великої кількості основних засобів виробництва не є гарантією отримання високих результатів виробництва. Для ефективного використання основних засобів, зокрема, в тваринництві, необхідно мати достатню кількість кваліфікованих робітників, створити міцну кормову базу, тобто забезпечити пропорційність всіх

елементів матеріально-технічної бази. Найбільш важливі пропорції, які необхідно враховувати під час аналізу умов діяльності сільськогосподарського підприємства, характеризуються показниками поголів'я тварин на 100 га сільськогосподарських угідь, забезпе­ченості тварин кормом, приміщеннями, фондозабезпеченості, фондоозброєності праці тощо. Вивчення вищезгаданих показників необхідне не тільки для характеристики умов діяльності підприємства, але і для об'єктивної оцінки досягнутих виробничо-фінансових результатів. Під час аналізу всі ці показники порівнюють з відповідними даними конкурентних підприємств, середніми по регіону, а також в динаміці за 5 - 10 років.

2. Рівень спеціалізації і концентрації виробництва.

Основним показником, що характеризує спеціалізацію сільськогосподарських підприємств, є структура товарної продукції. Як додаткові показники можуть використовуватись структура посівних площ, валової продукції, поголів'я тварин, витрат на працю.

За питомою вагою в загальному обсязі реалізації продукції виділяють 2-3 основні, галузі або культури і додаткові. Вивчають обгрунтованість підбору додаткових галузей виробництва, узгодже­ність їх розміру з провідними галузями.

Додаткові галузі часто необхідні для нормального функціонування основних галузей. Наприклад, у свинарстві потрібне молоко для годівлі поросят, у насінництві - розвиток бджолярства. Багато додаткових галузей прискорюють оборотність капіталу, підви­щують ефективність використання земельних ресурсів і основних засобів. У неспеціалізованих господарствах можна спостерігати універсальність виробництва: одночасно здійснюється і реалізується багато видів продукції рослинництва і тваринництва, причому важко визначити, які з них переважають.

3. Рівень інтенсифікації виробництва.

Розширене відтворення у сільському господарстві може здійснюватись двома шляхами:

• екстенсивним (за рахунок розширення посівних площ і збільшення поголів'я тварин);

• інтенсивним (за рахунок покращання якості обробки ґрунту, додаткового вкладення коштів на одну і ту ж площу, поліпшення кормової бази.

Інтенсифікація - головний напрям розвитку сільсько­господарського виробництва на сучасному етапі, що досягається шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового практичного досвіду. Постійне зростання інвестицій на розвиток найсучасніших засобів виробництва, більш кваліфікованої праці в розрахунку на одиницю земельної площі повинно забезпечити основну частину приросту виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення її конкурентоспроможності.

Для детального вивчення процесу інтенсифікації розглядають три групи показників:

1 група - показники, що характеризують рівень інтенсифікації. Головними з них є вартість основних засобів і оборотних активів, величина витрат на 100 га сільськогосподарських угідь, а додатковими - витрати добрив на 1 га, енерго- забезпеченість, забезпеченість господарства тракторами, поголів'я тварин на 100 га сільськогосподарських угідь, обсяг інвестицій у меліорацію.

2 група - показники, що характеризують результати інтенсифікації. До них відносять обсяг валової, товарної продукції, чистий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь, урожайність культур, продуктивність тварин, продуктивність праці, фондовіддача основних засобів, віддача кормів, добрив тощо.

З група - показники, що характеризують ефективність інтенсифікації. їх обчислюють на основі порівняння додаткових вкладень з їх результатами (чистий прибуток на 1 грн інвестованого капіталу, на 1 грн основних засобів, на 1 грн витрат, на 1 робітника тощо).

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСП «СОЛОНИЦЬКЕ»

2.1 Техніко-економічна характеристика ПСП «Солоницьке»

 

У цьому розділі дається повна техніко-економічна характеристика ПСП «Солоницьке». Характеристику підприємства можна дати за допомогою відповідних документів, які отримали на підприємстві.

Приватне підприємство "Солоницьке" є приватним сільськогосподарським підприємством,заснованим на приватній власності громадянина України з правом найму робочої сили.

Підприємство створене на необмежений строк засновником і власником якого є громадянин Вітченко Вячеслав Олексійович, що проживає за адресою: Полтавська обл. Козелвщинський р-н, с. Солониця, паспорт серія КО N 998256 виданий Козельщанським РОМВД(рішення від 2 січня 2000 року)

відповідно до законів України "Про власність".

Повне найменування Підприємства: Приватне сільськогос­подарське підприємство "Солоницьке".

Скорочена назва Підприємства: ПСП "Солоницьке".

Місцезнаходження Підприємства с. Солониця Полтавської обл. Козельщинського р-ну.

Підприємство є юридичною особою, може від свого імені набувати права і нести обов' язки, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному суді. Підприємство набуває статусу юридич­ної особи з моменту його державної реєстрації.

Підприємство не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов' язаннями Підприємства. Підпри­ємство не відповідає за зобов'язаннями своїх працівників, а пра­цівники не відповідають за зобов'язаннями Підприємства. Підпри­ємство відповідає по своїх зобов'язаннях тільки майном, що знаходиться на балансі Підприємства.

Підприємство має свою печатку і штамп зі своїм найме­нуванням, самостійний баланс, розрахунковий і валютний рахунки в установах банку, фірмовий і товарний знаки.

Головною метою діяльності Підприємства:

отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізація та інших видів діяльності не заборонених законодавством України.

Предметом діяльності є:

- сільськогосподарське виробництво та реалізація продукції рос­линництва та тваринництва та сировини;

- переробка сільськогосподарської продукції як власного вироб­ництва так і придбаної;

- виготовлення будівельних матеріалів, виробів з дерева та ви­конання будівельних та ремонтно-будівельних робіт;

- надання автотранспортних, ветеринарних, зоотехнічних, агротех­нічних та інших послуг громадянам, підприємствам, організаціям _;. та. установам;

- організація виставок, ярмарок товарів та послуг;

- здійснення у встановленому порядку зовнішньо-економічної діяльності;

- надання послуг в сфері громадського харчування;

- оптова і роздрібна торгівля товарами власного виробництва, комісійна торгівля (в тому числі і експортно-імпортні операції);

- виготовлення та реалізація сільськогосподарської техніки, інструментів, дрібного інвентаря, предметів побуту тощо;

- брокерська діяльність на товарно-сировинних, фондових та інших бірж:

- діяльність з цінними паперами та страхова діяльність;

- забезпечення підприємств агропромислового комплексу, а також населення паливно-мастильними матеріалами, сільськогосподарсь­кою технікою та запчас-

тинами;

- створення експлуатація магазинів, барів., кафе, ресторанів, готельних комплексів, автостоянок, автозаправочних станцій тех-4.

нічного обслуговування та ремонту автомобілів, сільськогосподар­ської техніки;

- створення домів відпочинку, санаторіїв;

- виробництво та реалізація товарів народного споживання.

Засновник формує трудовий колектив підприємства на контрактній основі з громадянами у відповідності з чинним зако­нодавством.

Колективним договором регулюються виробничі відносини на Підприємстві питання охорони праці, соціального розвитку ко­лективу. Інтереси трудового колективу Підприємства представляє профспілковий комітет.

До виключної компетенції Директора належать:

- управління Підприємством, право вирішального голосу по своїх питаннях діяльності;

- визначення основних напрямків діяльності, затвердження планів та звітів про їх використання, включаючи результати діяльності його дочірніх Підприємств;

- розпорядження грошовими коштами та майном Підприємства;

- вирішення питання про розподіл та внесення змін в розподіл прибутку;

- прийняття рішення про притягання до дисциплінарної та матері­альної відповідальності посадових осіб та працівників Підприєм­ства;

- визначення умов оплати праці посадових осіб та працівників Підприємства та його філій.

- визначення порядку створення та використання фондів;

- визначення структури управління Підприємства, затвердження штатного розкладу;

- найм та звільнення працівників та в разі потреби заступника Директора спеціалістів) в тому числі на контрактній основі);

- затвердження контрактів (угод) з працівниками, які заключені заступником директора;

- затвердження договорів з суб' єктами господарської діяльності (в разі потреби), які укладені заступником директора;

- прийняття рішення про випуск цінних паперів;

- вирішення питань про створення філій, представництв, а також припинення їх діяльності відповідно до законодавства;

- прийняття рішення про припинення діяльності Підприємства.

Майно Підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена на балансі Підприємства.

Підприємство в порядку правонаступництва несе відпо­відальність по боргових зобов'язаннях КСП. Обсяг правонаступ­ництва береться за даними Роздільного Балансу.

Засновник може вносити внески до статутного фонду Під­приємства.

Підприємство є власником:

- майна переданого йому засновником у власність;

- продукції, виробленої Підприємством в результаті господарсь­кої діяльності;

- одержаних доходів, а також іншого майна набутих на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна що є власністю Підприємства, несе Підприємство.

Підприємство здійснює всі права власника щодо свого майна згідно з цілями діяльності, передбаченими даним Статутом, та в порядку установленому засновником та діючим законодавством.

Джерела формування майна Підприємства можуть бути:

- грошові і матеріальні внески засновника;

- прибуток від цінних паперів;

- прибуток, одержаний від господарської діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- безплатні або благодійні внески, пожертвування організацій і підприємства;

- інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Вилучення державою коштів та майна у Підприємстві на­лежних його забороняється за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством. Збитки, нанесені Підприємству внаслідок порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, державними органами та їх посадовими особами, відшкодовуються за рішенням суду або арбітражного суду.

Підприємство може в встановленому порядку одержувати в тимчасове користування або оренду майно колишніх членів КСП "Солоницьке", що складає цілісний майновий комплекс/споруди, будівлі, техніка, обладнання, худоба та інше) і є спільною і частковою власністю, а також майно інших громадян та юридичних осіб.

Майно Підприємства, яке знаходиться в його власності, може бути закладено в кредитно-фінансових установах згідно з чинним законодавством.

Засоби Підприємства складаються з основних та обіго­вих засобів (в тому числі фінансових ресурсів).

Кошти Підприємства знаходяться в його володінні, ко­ристуванні і розпорядженні. Тимчасово вільні кошти Підприємст­вом можуть використовуватись ним у вигляді інвестиційних і кредиторських ресурсів, а також на інші цілі, передбачені цим статутом.

Підприємство створює, за рішенням власника, страхо­вий, резервний та інші фонди.

Прибуток Підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці.

З балансового прибутку Підприємства оплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені діючим законодавством податки та інші обов' язкові платежі до місцевого та державного бюджетів.