Предмет, об’єкт та завдання

СТОЛЯРОВ Георгій Степанович

ОГАЙ Марина Юріївна

 

 

СОЦІАЛЬНА СТАТИСТИКА

 

Навчально-методичний посібник

Для самостійного вивчення дисципліни

 

 

Мета і завдання дисципліни

Метою викладання дисципліни є формування у студентів теоретичних знань і практичних навичок кількіс­ної оцінки якості соціальних явищ та процесів.

У процесі навчання студент повинен одержати чітке уявлення про принципи статистичного вивчення таких проблем:

· суть та загальні положення соціальної статистики;

· соціальна система та її складові;

· рівень і умови життя населення;

· соціальне обслуговування;

· вивчення громадської думки.

Виховна мета — виховання у майбутнього спеціаліста таких якостей, як відповідальність за якість та своєчасність виконуваних аналітичних розробок, умін­ня організувати роботу для досягнення поставленої мети.

Практична мета полягає в тому, що студент повинен уміти:

¨ організувати науково обґрунтований збір інфор­мації;

¨ володіти методикою опрацювання статистичних даних;

¨ творчо використовувати професійні знання й навички в прий­нятті управлінських рішень.

Суть та загальні положення соціальної статистики

Предмет, об’єкт та завдання

Термін «соціальний» означає суспільний, громадський, тобто такий, що пов’язаний з життям і відносинами людей у суспільстві.

Предметом дослідження соціальної статистики є кількісна сторона масових соціальних явищ і процесів у тісному зв’язку з їхньою якісною стороною.

Соціальне явище — це будь-який вияв (випадок, подія), що стосується відносин між людьми.

Соціальний процес означає послідовність соціальних явищ, яка являє собою реалізацію функцій соціальної системи або призводить до змін у цій системі. На відміну від процесів природи відображує особливості життєдіяльності людей.

У загальному випадку соціальні процеси поділяються на три види [41]:

· енергетично-речовинні;

· комунікативно-інформаційні;

· духовні.

Складність та багатогранність соціальних процесів зумовлюють наявність багатьох наук, предметом вивчення яких вони є. Це — в першу чергу суспільні науки, окремі їх галузі, науки, що виникли в результаті синтезу суспільних і природничих наук, як-от: соціальна філософія, соціальна психологія, соціологія, соціобіологія, конфліктологія, політологія та ін.

Поряд з науками, відомими людству сотні й тисячі років, сформувалися молоді науки. Виникли нові терміни, поняття, течії, просто види діяльності, які часто претендують на науковість, а по суті є лише модними або кон’юнктурними. Щодо системи наук, які вивчають соціальні процеси, то наведений вище короткий перелік деяких з них показує, що не завжди можна і слід визначати чітку межу між ними. Більш важливим є розуміння, з одного боку, специфіки тієї чи іншої науки та сфери її застосування, з іншого — їх взаємозв’язку, логіки загальної системи, можливості ефективного комплексного використання різних наукових категорій і методів. Так, різні науки можуть вивчати одне і те ж явище, але різні його аспекти; мати при цьому один і той самий об’єкт дослідження; використовувати тією чи іншою мірою одні й ті ж методи дослідження. Проте формулювання мети дослідження, застосування тих чи інших наукових категорій, інтерпретація результатів та побудова наукової гіпотези є прерогативою лише однієї з них. Наприклад, при вивченні такого соціаль­ного явища, як шлюб, статистика визначає кількісні характеристики сукупності фактів шлюбу, оцінює роль окремих факторів, що впливають на це явище, визначає характер загальних тенденцій. Скажімо, медичні, моральні або правові аспекти цього явища є предметом інших наук. При цьому застосовуватимуться і відповідні специфічні категорії, наприклад, для соціології це категорії визначеності, зумовленості та вибору.

Соціальні явища і процеси існують лише в межах соціальної структури суспільства, яка являє собою систему соціальних спіль­нот. Об’єктом соціальної статистики є сукупність соціальних явищ або соціальних спільностей. Під соціальними явищами ми розуміємо також соціальні інститути. Соціальний інститут — форма організації та засіб здійснення спільної діяльності людей, що забезпечують стабільність суспільних відносин (наприклад, сім’я, мораль, система освіти, держава) [41].

Соціальна спільність — реально існуюче і діюче соціальне утворення, що має певну структуру, норми, права та обов’язки. Це, наприклад, народи, нації, класи, політичні партії, професійні або кримінальні групи, суспільство в цілому та ін. Від соціальної спільності заведено відрізняти інші людські угруповання — ситуативні (тимчасові) групи й умовні соціальні групи [7, 41, 43].

 

 

Отже, якщо об’єктом науки є певна сфера об’єктивно-суб’єк­тивної реальності, на яку вона спрямовує своє пізнання, то предмет — це ті сторони об’єкта, що підлягають вивченню за допомогою методів, притаманних саме даній науці. Таким чином, предмет і об’єкт соціальної статистики визначають її основні завдання. Основні завдання нині достатньо визначені і подані тут у вигляді переліку тем (розд. 1.2).

Статистичне вивчення сучасних процесів та явищ провадиться на різних рівнях: органами державної статистики, науковими й громадськими організаціями, окремими комерційними установами (консалтинговими, соціологічними та іншими фірмами), окре­мими експертами і науковцями.

Органами державної статистики соціальні процеси в Україні вивчаються за такими основними напрямами.

1. Статистика житлових умов населення:

— характеристика житлового фонду;

— квартирна черга та надання жилих приміщень;

— доходи і витрати з експлуатації житлового фонду;

— надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, на придбання палива та скрапленого газу;

— оплата населенням житлово-комунальних послуг і електроенергії;

— процес приватизації державного житлового фонду та ін.

2. Правова статистика:

— адміністративні правопорушення;

— кількість та види зареєстрованих, розкритих і нерозкритих злочинів;

— чисельність і структура засуджених (за видами злочинів, мірами кримінального покарання тощо);

— кількість УВП, наявність, рух та склад засуджених;

— виявлення порушень та злочинів у зв’язку з перетином кордону, незаконним виготовленням і розповсюдженням наркотичних засобів;

— результати оперативно-розшукової діяльності, боротьби з організованими злочинними групами, проституцією, незаконними операціями з іноземною валютою та групами ризику;

— робота судів, адвокатських об’єднань, прокурорів та ін.

3. Соціологічні обстеження і вивчення громадської думки:

— соціологічне обстеження з актуальних соціально-економіч­них питань;

— діяльність організацій та установ сфери соціальних послуг.

4. Політична статистика:

— діяльність міжнародних об’єднань громадян, політичних партій, громадських і релігійних організацій.

5. Статистика освіти:

— чисельність та склад дошкільних, середніх, професійно-технічних і вищих закладів освіти;

— охоплення навчанням дітей шкільного віку;

— кількість та склад педагогічних кадрів;

— діяльність дитячих будинків і санаторних шкіл-інтернатів;

— діяльність системи підготовки наукових кадрів та ін.

6. Статистика культури:

— мережа та діяльність закладів культури;

— діяльність засобів масової інформації (випуск друкованої продукції);

— діяльність телерадіоорганізацій;

— мережа та діяльність закладів фізкультури і спорту.

7. Статистика охорони здоров’я:

— здоров’я населення;

— мережа та діяльність закладів охорони здоров’я.

8. Статистика соціального захисту:

— чисельність і структура пенсіонерів за розміром призначених пенсій;

— мережа будинків-інтернатів;

— надання допомоги громадянам та малозабезпеченим сім’ям;

— допомога й працевлаштування інвалідів;

— діяльність центрів соціальних служб для молоді.

9. Обстеження умов життя домогосподарств.

10. Статистика навколишнього середовища.