Здоров¢я як фактор ефективної діяльності керівника

Для діяльності менеджера, на якого покладається функція управління та відповідальності за успішну роботу колективу організації, дуже важливе фізичне та психологічне здоров'я. Сучасні менеджери повинні швидко орієнтуватися щодо своїх шансів на ринку, але практично не приділяють уваги сім'ї та дітям. Вони повинні тримати під контролем будь-які ситуації, проте майже кожен другий із них підлягає щоденному стресу. Вони претендують на ефективне керування своїми організаціями, хоча майже 90 % із них змушені доопрацьовувати роботу вдома.

Погоджуючись, що сучасний менеджер змушений працювавати 12-14 год на добу і що час його коштує дуже дорого, один із авторитетних американських фахівців у цій галузі Л.Якокка застерігає керівників про виснаження та наслідки зневажання своїми сім¢ями заради справи. Ю.Мельник розглядає здібність сучасного управлінця керувати своїм здоров¢ям як показник менеджерської компетентності. На думку автора, керування здоров¢ям – це прийняття рішення про ті чи інші способи здорової поведінки, яке залежить від вихідної інформації щодо його стану.

Відсутність або нестача компетентності у сфері управління своїм здоров¢ям, за справедливим зауваженням М.Вудкока та Д.Френсіса, є одним із потенційних обмежень у діяльності менеджера. При цьому самоуправління психічним здоров¢ям передбачає не тільки усвідомлення необхідності постійно за нього боротися, але і впевненість у своїх можливостях на цьому шляху, знання себе. Останнє означає, що людина повинна вміти “розшифровувати” свій психічний стан і впливати на нього в разі потреби, знати свої найбільш сильні та слабкі характерологічні особливості, вміти адекватно оцінювати справжній рівень своїх фізичних та психічних можливостей.

Український психолог Л.Орбан-Лембрик з цього приводу вживає термін, про який згадував І.Мечников –“ортобіоз особистості керівника”. Поняття «ортобіоз» тлумачать як правильний, ро­зумний спосіб життя. Ортобіотика досліджує механізми протистояння стресам, способи захисту від несподіванок, службових неприємностей, навчає спокійно сприймати успіхи сво­їх колег тощо. Вона, на думку І. Мечникова, є системоутворювальною умовою довголітньої працездатності людини.

Управлінська діяльність пов'язана з постійним напруженням нервової системи, інтелекту людини, персо­нальною відповідальністю, постійним виникненням позаштатних ситуацій, які загрожують здоров'ю діло­вих людей. Це висуває проблему ортобіозу особистості керівника на перший план. Великий обсяг аналітико-синтетичної діяльності мозку, хронічний дефіцит часу, високий рівень особистої мотивації, щоденно впливаю­чи на вищу нервову діяльність керівника, спричиняють стреси, втомлюваність, погіршення його здоров'я. Біль­шість захворювань ділових людей виникає через дефі­цит рухової активності, нервові перевантаження, пору­шення роботи серцево-судинної системи, відчуття пси­хологічної незахищеності.

Щоб уберегти себе від передчасних захворювань і старіння, перш за все необхідно розібратися, з яких компонентів складається здоров¢я. Як правило, виділяють три види здоров¢я:

Ø фізичне;

Ø психологічне;

Ø духовне.

Фізичне здоров'я – це сталий функціональний стан організму, який забезпечує успішну життєдіяльність людини (як окремих її тканин, органів і систем, так і всього організму в цілому). Важливо зазначити, що стійкий функціональний стан розглядається в межах вікової норми.

Дуже важливо сприймати себе здоровою людиною. Не випадково існує приказка: поки людина не задумується про своє здоров¢я, вона здорова.

Фізичне здоров¢я пов¢язане з біологічним (фунціональним) віком, тобто функціональною зрілістю організму. Критерії біологічного віку змінюються залежно від періоду розвитку і враховують:

Ø морфологічні критерії (скелетна та зубна зрілість, зрілість форм тіла, його пропорції, розвиток первинних та вторинних статевих ознак);

Ø функціональні критерії (зрілість центральної та вегетативної нервової систем і опорно-рухового апарату);

Ø біохімічні критерії (ферментативні, гормональні та цитохімічні показники).

Психічне здоров¢я оцінюється за трьома основними критеріями:

− адаптації;

− соціалізації;

− індивідуалізації (індивідуації).

Під адаптацєю розуміють здатність людини свідомо ставитись до функцій свого організму (наприклад, травлення, виділення та ін.), здатність регулювати свої психічні процеси (керувати своїми думками, почуттями, бажаннями). Межі змісту індивідуальної адаптації існують, але є і загальні для всіх людей закономірності. Критерієм успішної адаптації є здатність людини жити в сучасних геосоціальних умовах.

Існують такі прояви соціалізації:

Ø людина реагує на іншу людину, як і на рівну собі (“Інша людина така сама, як і я”);

Ø людина визнає існування норм у взаєминах між людьми (“Між людьми існують норми взаємин і я керуюся ними”);

Ø людина визнає необхідну міру самотності та відносну залежність від інших людей, тобто між параметрами “самотній” і “залежний” існує певна гармонія (“Я – єдиний, але не самотній; я потребую оточення, я – серед подібних собі”).

Таким чином, критерієм успішної соціалізації є здатність людини жити в умовах сучасних соціальних норм, в системі “я - інші”.

Індивідуалізацію (індивідуацію) розуміють як здатність:

- усвідомлювати власну неповторність та індивідуальність як цінність і не дозволяти руйнувати її іншим;

- порівнювати свою індивідуальність з проявами індивідуальності інших людей.

Таким чином, критерієм успішної індивідуалізації є здатність людини ставитися до самого себе та до оточуючих як до індивідуальностей.

До основних ознак та показників духовного здоров'я людини належать такі:

Ø сприймаючи життя як цінність, людина намагається створити нові цінісні риси;

Ø гуманістичні способи впливу на себе і на оточуючих (заохочення, покарання, прощення);

Ø цілісність внутрішнього світу, яка задається системою правил та суджень, усвідомлено прийнятих людиною (так звана “життєва філософія”);

Ø переживання радощів від життя.

Духовне здоров¢я проявляється єдністю людини з усім світом та виражається:

Ø у релігійних почуттях;

Ø почутті краси та світової гармонії;

Ø почутті захоплення та прихильності перед життям.

До характеристик здорових людей, підтверджених спостереженнями А.Маслоу, належать такі:

1) об¢єктивне сприйняття реальності;

2) повне прийняття себе, інших і природи;

3) безпосередність, простота та природність поведінки;

4) захоплення та відданість якій-небудь справі (концентрація уваги на проблемі, а не на собі);

5) незалежність та потреба в самотності;

6) автономія, незалежність від культури та оточення;

7) свіжість оцінювання та сприйняття;

8) вершинні або містичні переживання;

9) суспільний інтерес, відчуття причетності, єднання з іншими, доброзичливість;

10) довірливі міжособистісні відносини;

11) демократичний тип характеру;

12) розмежування засобів і цілей;

13) філософське почуття гумору;

14) креативність, творчий підхід до життя;

15) опір окультурюванню.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що духовно здорові люди ідеальні. Насправді у них є недоліки і, як і інші люди, вони не досконалі. Але все-таки нагадують нам, що потенціал психологічного зростання людини, його можливості стати духовно здоровим значно вищі, ніж ті, яких досягло людство.

Всесвітня організація охорони здоров¢я виділяє чотири групи узагальнених чинників, які впливають на стан здоров¢я:

Ø спадковість (20%);

Ø екологічно сприятливе середовище (20%, з часом показник буде збільшуватися);

Ø медичне забезпечення (10%, з часом показник цього чинника буде зменшуватися);

Ø спосіб життя людини (50%).

Спосіб життя – це сукупність особливостей повсякденного життя людей, яка визначається:

1) індивідуальними психологічними особливостями;

2) потенціалом здоров'я, який має кожна людина;

3) життєвим досвідом;

4) сімейними та місцевими звичаями;

5) стандартами життя, характерними для певних соціального прошарку, регіону, держави.

Спосіб життя охоплює:

Ø трудову діяльність;

Ø побут;

Ø форми використання вільного часу;

Ø форми задоволення матеріальних та духовних потреб;

Ø норми поведінки людини в типових ситуаціях.