Функції управлінського спілкування

Управління діяльністю персоналу доцільно розглядати на двох рівнях: інтегральному і локальному (В.А.Семиченко).

На інтегральному рівні управлінське спілкування забезпечує життєдіяльність підприємства в цілому і виконує такі функції:

1.Регулятивну, що дозволяє організовувати спільні дії, планувати, з'ясовувати, координувати, оптимізувати взаємодію різних об'єктів управління.

2.Соціального контролю. Способи виконання завдань, принципи й форми професійної діяльності мають нормативний характер, їх регламентація у розпорядженнях, вказівках, групових і соціальних нормах забезпечує цілісність і організованість підприємства, координацію та узгодженість дій виконавців.

3.Соціалізації. Починаючи працювати в колективі, молоді спеціалісти не лише засвоюють комунікативну культуру, а й вчаться розуміти партнерів, швидко орієнтуватися в ситуації спілкування і взаємодії, слухати й говорити, що важливо як у плані міжособистісної адаптації, так і для здійснення безпосередньої професійної діяльності. Важливе значення при цьому має вміння діяти в інтересах трудового колективу, доброзичливе, зацікавлене й терпляче ставлення до співробітників.

4.Соціально-педагогічну. У процесі спілкування вдосконалюється професійна компетентність, відбувається виховання і розвиток особистості працівника, передається практичний досвід.

У результаті систематичних контактів у ході спільної діяльності учасники спілкування набувають різноманітних знань про самих себе, про партнерів, про способи найраціональнішого виконання поставлених перед ними завдань. А також засвоюють необхідні професійні практичні навички.

На локальному рівні розглядаються функції, що реалізовуються в процесі конкретної взаємодії та забезпечують досягнення певних цілей в акті спілкування:

1. Контактна, яка передбачає встановлення контакту як стану спільної готовності керівника і підлеглого до прийому й передачі повідомлення та підтримки взаємозв'язку у формі взаємоорієнтації.

2. Інформаційна забезпечує обмін повідомленнями, тобто прийом і пе­редачу будь-яких відомостей у відповідь на запит. В управлінні це перш за все донесення управлінського рішення до виконавця (наказу, доручення, завдання), одержання інформації про хід і результати виконання завдання, а також обмін думками, планами тощо.

3. Спонукальна, у ході реалізації якої здійснюється стимуляція активності об'єкта управління, спрямування його на виконання тих або інших дій.

4. Координаційна, мета якої — взаємна орієнтація і з'ясування способів дій людей у ході організації та здійснення спільної діяльності.

5. Розуміння — адекватне сприйняття і оцінювання смислу по­відомлення, розуміння партнерами по спілкуванню намірів, настанов, переживань, станів один одного.

6. Амотивна — збудження в партнері необхідних емоційних переживань (обмін емоціями), а також змін за допомогою партнера переживань і станів ініціатора спілкування.

7. Установлення стосунків — усвідомлення і фіксація люди­ною свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків, у яких вона функціонує.

8. Впливу — зміни стану, поведінки, особистісних смислових утворень партнера, у тому числі його намірів, настанов, думок, рішень, уявлень, потреб, дій, активності тощо.

Знання інтегральних функцій спілкування в управлінській діяль­ності дає можливість виявити причини відхилень і порушень цього процесу, недосконалість структури управління. Орієнтація в локаль­них функціях спілкування в ситуаціях безпосередньої взаємодії керів­ника та підлеглого допомагає виявити причини труднощів, які вини­кають у ході виконання конкретного завдання.

 

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає сутність поняття “управлінське спілкування” та які його основні види?

2. Визначте критерії та види міжособистісного спілкування.

3. Які ви знаєте підходи щодо структури спілкування?

4. Яка класифікація компонентів спілкування найбільш диференційовано та практично розкриває особливе значення і цінність спілкування між керівником та працівниками?

5. Назвіть суттєві ознаки процесу обміну інформацією в ході міжособистісної управлінської взаємодії.

6. Охарактеризуйте модель комунікативного процесу за Г.Ласуелом.

7. У чому полягає сутність регулятивно-поведінкового компонента управлінського спілкування?

8. Укажіть особливості соціально-перцептивного та афективно-емпатійного компонентів управлінського спілкування.

9. Розкрийте функції управлінського спілкування на інтегральному рівні.

10. У чому полягає сутність та особливості функцій управлінського спілкування на локальному рівні?

Список рекомендованої літератури

Албастова, Л.Н. Технологии эффективного менеджмента [Текст]: учеб.- практ. пособие / Л.Н.Албастова. − М.: Приор, 1998. - 288 с.

Андреева, Г.М. Социальная психология [Текст] / Г.М.Андреева.− М.: Изд-во МГУ, 1980. - 416 с.

Костриця, Н.М. Методика навчання студентів спілкування в управлінській діяльності [Текст] / Н.М.Костриця, В.І.Свистун, В.В.Ягупов. – К.: Центр навч. л-ри, 2006.- 272 с.

Почепцов, Г.Г. Теорія комунікацій [Текст] / Г.Г.Почепцов. − К.: Вид. центр „Київ. ун-т”, 1999. - 212 с.

Радевич-Винницький, Я. Етикет і культура спілкування [Текст] / Я.Радевич-Винницький. – Л.: Сполом, 2001. - 224 с.

Реан, А.А.Социальная педагогическая психоло­гия [Текст] / А.А.Реан, Я.Л.Коломинский. − С.Пб.: Питер Ком, 1999. - 416 с.

Савчин, Т. Мова і ділове спілкування: норми, етикет, діловодство [Текст] / Т.Савчин. –Т.: Вид-во ТДПУ, 2002. - 264 с.

Урбанович, А.А. Психология управлення [Текст] / А.А.Урбанович. − Мн.: Харвест, 2006. - 640 с.

Щекин, Г.В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию [Текст] / Г.В.Щекин. − К.: Украина, 1994. - 399 с.