Тема 7. Культуральні властивості бактерій.
Нагромаджувальні та чисті культури мікроорганізмів. Способи культивування мікроорганізмів.
Лабораторна робота 7
Культуральні властивості бактерій
Самостійна 7. Різновиди колоній
План лекції
1. Поняття про колонії, їх характеристика
2. Основні принципи і методи виділення чистих культур мікроорганізмів:
2.1. Бактеріологічне дослідження:
1. техніка посівів мікроорганізмів
2. посів шпателем і тампоном у чашки Петрі
3. посів матеріалу в товщу живильного середовища
2.2. Методи виділення чистих культур, засновані на механічному принципі:
1. метод послідовних розведень
2. метод Коха (метод пластинчастих розведень)
3. метод Дригальського
4. метод штрихових посівів
Методи виділення чистих культур, засновані на біологічному принципі
1. За типом дихання.
2. За спороутворенням
3. Стійкість мікробів до дії кислот і лугів
4. Рухомість бактерій
5. Чутливість мікробів до дії хімічних речовин, антибіотиків та інших протимікробних засобів.
6. Введення деяких антибіотиків
7. Здатність мікроорганізмів проникати через неушкоджені шкірні покриви.
8. Чутливість лабораторних тварин до збудників інфекційних захворювань.
3. Етапи виділення чистих культур мікроорганізмів та їх ідентифікація:
1. Виділення чистої культури аеробних мікроорганізмів
2. Виділення чистої культури анаеробних бактерій - методи створення анаеробних умов (фізичні, хімічні, біологічні)
Поняття про колонії, їх характеристика
На поверхні щільного поживного середовища мікрорганізми можуть утворювати суцільний, густий ріст або ізольовані колонії. Колонія - це видимі неозброєним оком скупчення бактерій на поверхні або в товщі живильного середовища. Як правило, кожна колонія формується з нащадків однієї мікробної клітини (клон), тому їх склад досить однорідний. Утворення її є проявом культуральних властивостей бактерій.
Характеристика колоній - важлива складова частина роботи бактеріолога і лаборанта, адже мікроорганізмам кожного виду притаманні свої особливі колонії.
| 
|
Характеризувати колонії можна за різними ознаками:
За величиною (діаметром) вони поділяються на великі (4-6 мм і більше), середні (2-4 мм), дрібні (1- 2 мм), карликові або точкові (менше 1 мм). Форма колоній може бути найрізноманітнішою: правильно кругла, неправильна (амебоподібна), ризоїдна. Вони бувають прозорими, що пропускають світло, і мутними.
За рельєфом і контуром форми у вертикальному розрізі колонії поділяються на плоскі, опуклі, куполоподібні, каплеподібні, конусоподібні. плоскоопуклі, плоскі, що стеляться по поверхні середовища, із вдавленим центром, з припіднятою у вигляді соска серединою.
Поверхню колоній вивчають спочатку неозброєним оком, а потім за допомогою лупи чи малого збільшення мікроскопа. Вона може бути матовою або блискучою, з глянцем, сухою або вологою, гладенькою або шорсткою. Гладенькі колонії позначають як S-форми (smooth - гладенький), а шорсткі - R-форми (rough - шорсткий, нерівний).
Форма шорстких поверхонь також може бути різноманітною: зморшкуватою, гірозною, бородавчастою, шагреневою, мати радіальну посмугованість тощо.
За забарвленням:
Переважна більшість мікроорганізмів утворює безбарвні колонії або мутно-молочного кольору. Однак деякі з них формують кольорові колонії. Їх колір визначається пігментом, який синтезують бактерії: білі, кремові, жовті, золотисті, сині, червоні тощо.
Структуру колоній досліджують у прохідному світлі при малому збільшенні мікроскопа. Вони можуть бути гіалінові, зернисті, ниткоподібні і чи волокнисті, які характеризуються наявністю переплетених ниток у товщі колоній.
При доторканні до колонії петлею можна визначити її консистенцію: пастоподібна, в’язка або слизова, суха, крихка тощо.
На рідких живильних середовищах бактерії також можуть рости по-різному. хоча особливості проявів росту бідніші, ніж на щільних.
Бактерії здатні викликати дифузне помутніння середовища, колір його при цьому може не змінюватись або набуває кольору пігменту. Такий характер росту найчастіше спостерігається у більшості факультативно-анаеробних мікроорганізмів.
Деколи відбувається утворення осаду на дні пробірки. Він може бути крихтоподібним, гомогенним, в’язким, слизистим та ін. Середовище над ним може залишатись прозорим або ставати мутним. Якщо мікроби пігменту не утворюють, осад має сірувато-білий або жовтуватий колір. Подібним чином ростуть, як правило, анаеробні бактерії.
Пристінковий ріст проявляється утворенням пластівців, зерен, прикріплених до внутрішніх стінок пробірки. Середовище при цьому залишається прозорим.
Аеробні бактерії мають тенденцію до поверхневого росту. Часто утворюється ніжна безбарвна або голубувата плівка у вигляді ледь помітного нальоту на поверхні, яка зникає при струшуванні або збовтуванні середовища. Плівка може бути волога, товста, мати в’язку, слизову консистенцію та прилипати до петлі, тягнучись за нею. Однак, зустрічається й щільна, суха, крихка плівка, колір якої залежить від пігменту, що виробляється мікроорганізмами.
