Герой літератури реалізму: принципи створення, особливості типізації

1. Персонажі є продуктом суспільства, що їх формує. Такі герої є у Гоголя та Бальзака.

2. Персонажі ніби складені з недоліків чи вад середовища (Бальзак – Батько Горіо)

3. Герої, що протистоять середовищу – Жульєн Сорель, Болконський.

«Типовий герой в типових ситуаціях.»

Одним із значних досягнень реалізму було нове уявлення про взаємодію середовища з людиною. Під середовищем реалісти розуміють як реалії так і переконання, але в першу чергу соціальніконфлікти. Саме таке розуміння реалістами створює соціально-часову детермінованість. Тож реалісти винайшли соціально-часову детермінованість героя – вони показали як персонаж, маючи індивідуальні психологічні та інтелектуальні, вольові, фізичні особливості створює вплив на середовище і сам стає об’єктом впливу середовища. Ця взаємодія є постійною, тому персонаж знаходиться у постійному розвитку. Романи реалістів показують це вже складену особистість чи характер героя, а становлення і зміни цього героя. Герої змінюються під впливом середовища. Також реалісти досліджували причинно-наслідкові зв’язки, а це означає, що вони досліджували характери героїв. Згодом сторога логіка, що була розвинута в першій половині реалізму змінилась алогізмом думок. Автор намагався все більше відсторонитись від прямого аналізу своїх героїв. Твори стали все більш об’єктивними.

Спираючись на плідний досвід романтиків у розкритті внутрішнього світу персонажів, психології дійових осіб, письменники-реалісти поглибили можливості типізації характерів. На відміну від творів сентименталистов і романтиків психологізм як один із засобів типізації у реалістів не має самодостатнього значення і пов'язаний з розкриттям узагальнюючого соціального змісту того чи іншого характеру. Психологізм романтиків був сприйнятий і знову відроджений у творчості реалістів. Особливо чітко цей зв'язок простежується в літературному процесі Франції. Типізація передбачає зображення не тільки певних характерів, а й тих умов, які їх породжують, вимагає, щоб обставини не були випадковими, щоб вони містили істотні соціально-історичні риси, і духовні якості людей, яких зображує художник слова, витікали з цих умов і були мотивовані ними.Типізація в мистецтві немає була відкриттям реалізму. Мистецтву всякої епохи на основі естетичних норм свого часу у відповідних художніх формах було дано певною мірою відобразити характерні риси сучасності, притаманні персонажам художніх творів у тих умовах, в яких ці персонажі знаходяться. Літературні типи можна знайти і на попередніх реалізму етапах розвитку мистецтва.Типізація в творчості реалістів являє собою більш високу ступінь цього принципу художнього пізнання й відображення дійсності, ніж у їх попередників. Характерною рисою реалізму виявляється зв'язок психології з соціологією. Вона виражається в поєднанні і органічному взаємозв'язку типових характерів і типових обставин, тобто в зображенні індивіда в єдності з середовищем. Художник-реаліст проробляє велику роботу з відбору істотного, відкидає те, що є випадковим і, навпаки, комбінує і підсилює в створеному ним образі ті риси і якості, які найбільш повно відображають певне явище. Саме в «типовому характері», показаному у вчинках і змінах, обумовленому конкретно-історичними фактами, розкривається сутність соціальних і побутових умов життя суспільства на певному етапі його розвитку. При цьому реалісти прагнуть зберегти масштаби реально-побутової обстановки, малюють своїх героїв у всьому різноманітті їх життєвих зв'язків, конкретно-історичних та побутових відносин, в їх розвитку.У багатющому арсеналі засобів реалістичної типізації аж ніяк не останнє місце займає психологізм, тобто розкриття внутрішнього стану людини. Реалістами зображується складний світ емоцій, властивих «типовому характеру», що виражають його індивідуальність. «Кожна особа - тип, але разом з тим і цілком певна особистість,«цей», як сказав би старий Гегель, так воно і повинно бути» - писав Енгельс Ф. Індивідуалізація характеру - це, звичайно, перш за все зображенні психології дійової особи, втілює в собі людину певної нації, соціального середовища і епохи.