Емоційно-вольова сфера людини. ражати свої переживання називають експресивністю

ражати свої переживання називають експресивністю. Засобами експресії емоцій та почуттів є мовлення (насамперед, інтонація, тембр, модуляція голосу), вираз обличчя (особливо очей), міміка, пантоміміка, рухи, поза. На обличчі виражається більшість елементарних емоцій, і здатність до їхнього розуміння є вродже­ною. Експресія жестів формується упродовж життя і може зміню­ватися під впливом культурного середовища. Керуючи виразними рухами, ми тим самим частково керуємо і нашими емоціями та по­чуттями. Наприклад, стримуючи виразні рухи під час гніву, ми зменшуємо гнів. Чим більше виражені зовнішні реакції, тим експресивнішою є людина.

Зазначимо, що не завжди за зовнішнім виразом можна судити про справжні переживання людини. Так само відсутність експресії ще не свідчить про те, що людина не переживає ті чи інші емоції. Во­на може їх приховувати. Не завжди емоції, особливо їхній зовнішній вияв, слід показувати оточуючим, бо при надлишковості або неадек­ватності вони можуть дезорганізовувати діяльність людини, поста­вивши її в незручне становище. Тому для людини дуже важливо є навчитися контролювати зовнішнім виявом емоцій та почуттів. Контроль експресії проявляється у трьох формах: придушенні, тоб­то приховуванні емоційного стану; маскуванні, тобто заміні зовнішнього виразу того стану, який переживається, іншим станом; симуляції, тобто вираженні емоцій, які людина не переживає.

Останнім часом учені все більше говорять про так званий емоційний інтелект, який охоплює низку здібностей людини: розпізнавання власних емоцій, опанування емоціями, розуміння емоцій інших людей. Наявність емоційного інтелекту є важливою складовою успіху людини.

* * * * *

Емоції — це відносно прості та короткотривалі душевні пережи­вання, які характеризують ситуативне ставлення людини до навколишнього світу і до самої себе. Почуття — це складні та довготривалі душевні переживання, які характеризують стале і узагальнене ставлення людини до навколишнього світу і до себе. Почуття виникають на основі емоцій, а розвиваються у процесі суспільного формування людини. Вони важко надаються вольовій регуляції, їх неможливо викликати за власним бажанням.

Емоційно-почуттєва сфера характеризується такими власти­востями: суб'єктивна забарвленість, полярність, амбівалентність, інтенсивність, тривалість, предметність. Емоції та почуття ви­конують сигнальну, регулятивну, комунікативну, організаційну, синтезуючу, експресивну, спонукальну, антиципуючу, евристичну, адаптаційну та оздоровчу функції.

Теоретичними підходами до емоцій є еволюційна та психоор-ганічна теорії, теорія когнітивного дисонансу, когнітивно-фізіо­логічна, інформаційна, психоаналітична і теорія диференційованих емоцій. Еволюційна теорія вважає, що емоції з'явились у ході ево­люції живих істот як життєво необхідні адаптаційні механізми до довкілля. Психоорганічна теорія емоції пов'язує зі змінами, що відбуваються в організмі людини. Теорія когнітивного дисонансу розглядає емоції як основний мотив людських вчинків. За когнітив-но-фізіологічною теорією знання, якими володіє людина, дають змогу маніпулювати її емоційними станами. Інформаційна теорія припускає, що емоції є результатом відображення мозком людини певної актуальної потреби та ймовірності її задоволення. Психо­аналітична теорія стверджує, що емоції є різновидом мимовільної активності організму як результату розрядки несвідомої інстинк­тивної енергії. Теорія диференційованих емоцій основну увагу звер­тає на 10 фундаментальних емоцій, кожна з яких наділена унікаль­ними мотиваційними функціями.

Емоції та почуття класифікують за наступними ознаками: рівнем організації (нижчі та вищі), знаком (негативні та пози­тивні), характером впливу на життєдіяльність людини (активні та пасивні), ступенем розвитку (прості та складні), потребами і цілями діяльності (альтруїстичні, комунікативні, глоричні, прак­тичні, романтичні, гностичні, естетичні, гедонічні, акизитивні, пугнічні, моральні, релігійні). До складних (фундаментальних) емоцій належать такі переживання людини, як інтерес, радість, здивування, гнів, відраза, презирство, страх, сором, сум і провина.

Дружбу характеризують позитивні сталі індивідуально-вибіркові міжособистісні відносини, засновані на взаємній прихиль­ності, повній довірі, спільності інтересів, постійній готовності у будь-який момент прийти на допомогу один одному. Любов полягає у стійкій, самовідданій і свідомій прихильності людини до когось чи

Розділ V