Емоційно-вольова сфера людини. ження, колекціонування, радість від прибутків, приємне почуття від споглядання своїх накопичень

ження, колекціонування, радість від прибутків, приємне почуття від споглядання своїх накопичень. Пугнічні почуття (від лат. pugna — боротьба) — це мобілізаційні почуття. Вони походять від потреби подолання небезпеки, від інтересу до боротьби. Це пере­живання гострих почуттів під час ризику, спортивний азарт тощо. Моральні почуття людина переживає, виражаючи своє ставлення до моральних чи аморальних вчинків. Наприклад, почуття відповідальності, честі, патріотизму тощо. їхній розвиток зале­жить від норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Релігійні почуття в людини виникають під час спілкування з Богом, під час молитви, відвідування церкви, участі в Літургії, релігійних процесіях.

Складним почуттям, яке поєднує моральні, естетичні та інте­лектуальні почуття, є почуття комічного — переживання невідпо­відності між формою і, змістом у діях і вчинках людей. Якщо комічне поєднується зі симпатією і доброзичливістю, воно стає почуттям гумору, а якщо з антипатією і недоброзичливістю — то це сатиричні почуття. Філософське почуття гумору є однією з характеристик самоактуалізованої людини.

Одними із найскладніших моральних почуттів людини є почуття дружби, любові та кохання. Дружба є складним моральним почут­тям, її можна визначити як почуття, яке виражається у сталому по­зитивному індивідуально-вибірковому ставленні до іншої людини, заснованому на взаємній прихильності, повній довірі, спільності інтересів, постійній готовності у будь-який момент прийти на допо­могу один одному. До складу дружби входить потреба у спілкуванні зі суб'єктом дружби, задоволення від спілкування, сумісна діяльність та переживання, почуття обов'язку, страх втрати, а також ідеалізована оцінка друга. На відміну від любові та кохання, дружба може бути лише взаємною, усвідомленою і має більш прагматичний характер. В ієрархії цінностей людини вона займає вищий щабель, ніж робота та відпочинок, однак поступається сімейному життю.

Особливо вагоме місце дружба посідає у житті підлітків та мо­лоді до їхнього шлюбу, а також у похилому віці, коли люди вихо­дять на пенсію або втрачають близьку людину. В період дорослості дружба за значимістю поступається роботі та сім'ї. Жінки встанов­люють тісніші дружні взаємовідносини, ніж чоловіки, вони також

більш схильні до саморозкриття і ведуть інтимніші розмови. Чоловіки більш схильні до сумісної діяльності і розваг із друзями.

У виборі друзів людина переважно орієнтується на подібність у соціальних установках, аніж на доповнюваність. Переважна більшість людей надає перевагу дружити з особами свого віку, статі, соціального положення, освіти; бажана також подібність ос­новних цінностей, інтересів та особистісних рис. Окрім того, є лю­ди, які дружать з зовсім протилежними особами щодо психічного складу: відкрита та імпульсивна людина дружить з замкнутою та стриманою. Така дружба зберігається у тому разі, якщо стосунки між ними дають кожному максимальну можливість для самовира­ження при мінімальній конкуренції. Однак повною проти­лежністю одне одному друзі бувають рідко.

Любов полягає у стійкій, самовідданій і свідомій прихильності людини до когось чи до чогось. Вона зумовлена визнанням гід­ності об'єкта любові або спільними переконаннями, життєвими цілями та інтересами людей. Може бути любов до Бога, Бать­ківщини, батьків, дітей, роботи тощо. Важливою характеристикою батьківської любові є її доступність. При цьому є відмінність між материнською та батьківською любов'ю. За Е. Фроммом, відомим американським психологом, материнська любов безумовна, її не треба заслужити, бо мати любить свою дитину за те, що вона існує. Батьківська любов умовна — батько любить за те, що дитина ви­правдовує його очікування. Батьківську любов можна заслужити, але її можна і позбутися. При цьому треба брати до уваги, що мова швидше йде не про конкретних батьків, матір чи батька, а про материнське і батьківське начало в кожній людині.

На відміну від любові, кохання є інтенсивним, напруженим і відносно стійким почуттям однієї людини до іншої, пов'язане з фізіологічним потягом і глибокою духовною прихильністю до іншої людини. Це — любов між чоловіком і жінкою. У 80-х роках XX ст. американський психолог Р. Стернберг запропонував три­компонентну теорію кохання. Він вважає, що кохання має три складові: інтимність, пристрасть та рішення/обов'язок (див. рис. 26). Інтимність — це почуття близькості, яке виявляється в любовних стосунках. Це можуть бути симпатія або тісні стосунки з коханою людиною. Ті, що кохають, відчувають себе пов'язаними

Розділ V