Сутність доказування пояснюється процесом пізнання, який реалізується у єдності 2-х видів діяльності:
ü Розумовий або логічний – закони логіки;
ü Практичний або процесуальний – процесуальні дії учасників процесу і суду згідно норм ГП.
Доказування – це логіко-процесуальна діяльність учасників процесу і суду спрямована на з’ясування наявності/відсутності фактичних даних, що мають відношення до справи та з’ясування інших питань.
Предмет доказування – сукупність фактів (фактичних даних), які мають правове значення ст. 32 ГГПК – обставини. На яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Всі такі факти об’єднуються і становлять фактичний склад по справі.
Фактичний склад формується з обставин справи, норм матеріального права.
Обсяг фактів, що становлять предмет доказування може змінюватись у процесі доказування (ст. 32 ГПК)
Але всі факти, що мають значення для справи, потребують доказування:
А) обставини визнані ГС загальновідомими – ч. 1 ст. 35 ГПК;
Б) преюдиціальні факти – ч. 2, 4 ст. 35 ГПК;
Види:
ü факти, встановлені рішенням господарського суду;
ü питання чи мали місце певні дії, ким вони вчинені, встановлені вироком суду з КС чи ЦС, що набрали законної сили.
ü Рішення судів учасників СНД зі спорів пов’язаних із здійсненням господарьскої діяльності відповідно до угоди від 20.03.1992 р.;
ü Рішення судів іноземних держав визнанів в Україні відповідно до ЗУ “Про міжнародне приватне право”.
Не мають преюдиційного значення для ГС: рішення ТС, обставини встановлені в рішеннях АС у справах адміністративної юриздикції, факти викладені в матеріалах дізнання, досудового слідства.
Відповідно до ст. 33 ГПК – обов’язок доказування покладається на сторін, але прийнято вважати, що і на інших осіб, які приймають участь у справі (прокурор).
Докази – будь-які фактичні дані на підставі яких ГС у визначеному законом порядку встановлює наявні чи відстуні обставини на яких грунтується вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Докази складаються з 2-х елементів:
ü відомості про факти (зміст);
ü засоби доказування;
ст. 32 ГПК. Класифікація:
1. Залежно від способу формування:
а) первісні;
б)похідні;
2. За характером зв’язку між тими фактами, які необхідно встановити:
а) прямі докази;
б) непрямі докази;
3. За джерелом одержання:
а) особисті;
б) речові;
4. За формою існування:
а) усні;
б) письмові;
в) речові.
Ст. 43 ГПК – інститут оцінки доказів.
Достовірність доказів залежить від:
ü доброякісного джерела від якого отримано доказ;
ü перевіряється у зіставленні декількох доказів;
ü перевіряється при оцінці доказів у їх сукупності;
ü належність доказів.
Інститут судових доручень передбачає звернення до інших органів з метою надання правової допомоги у випадку і в передбаченому законодавством
Складові інституту:
ü Звернення господарських судів до іноземних судів;
ü Звернення господарських судів до інших компетентних органів іноземної держави.
Розділ 15 ГПК судові доручення є процесуальним документом, яке має відповідати таким вимогам:
ü Мета звернення обов’язково зазначається в судовому дорученні згідно ст. 125 ГПК;
ü Судове доручення має відповідати вимогам міжнародних договорів про надання правової допомоги;
ü Зміст доручення має відповідати ст. 126 ГПК. Мова судочинства – українська, але визначається додавати засвідчений переклад оригінальною мовою з відповідної держави.
Також в Україні згідно ст. 127-129 ГПК передбачає обов’язок господарських судів виконувати ті судові доручення, які надійшли на їх адресу, але лише за умов передбачених законодавством:
ü При виконанні судових доручень іноземних судів;
ü Виконання особою судових доручень іноземних судів, що стосується виклику до суду чи витребування документів.
При виконанні судових доручень застосовується законодавство. Але на прохання іноземного суду процес дій можуть вчинятись із застосуванням правил іншої держави за умов, якщо таке застосування не суперечить законам України
На виконання судових доручень складається протокол судового засідання та інші документи, які складаються в процесі виконання доручення засвідчується підписом судді і гербовою печаткою
В разі неможливості виконання судового доручення воно повертається до іноземного суду без виконання
ТЕМА: СУДОВІ ВИТРАТИ
Судові витрати - це витрати, які пов’язані з розглядом справ в господарському суді (розділ 6 ГПК)
Судові витрати складаються з:
I. Судового збору.
II. Інших витрат пов’язаних з розглядом справ:
а. Сума за проведення судових експертиз;
б. Сума за проведення огляду;
в. Сума за послуги перекладача;
г. Сума за послуги адвоката;
д. Інші витрати.
Функції інституту судових витрат:
ü Компенсаційна – витрати держави пов’язані із здійсненням судочинства;
ü Превентивна – попереднє необґрунтоване звернення до господарських судів;
ü Стимулююча – добровільність виконання суб’єктами господарювання своїх зобов’язань.
За своєю природою у судовий збір входять до судових витрат. Це є збір, що справляється на всій території України за вчинення певних процесуальних дій (за подання заяв, скарг до суду і видачу відповідних документів)
Всі особи. Які наділені правом звернення до господарського суду (ст. 1 ГПК) є платниками судового збору.
В ЗУ «Про судовий збір» є випадки, за які судовий збір не справляється:
ü Подача певних категорій заяв;
ü Категорії учасників процесу, які звільняються від сплати судового збору, згідно ст. 5 ЗУ.
Порядок сплати судового збору – ст. 6 ЗУ
Судовий збір сплачується тільки в національній валюті. Якщо іноземна валюта – еквівалент в національній валюті
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються (ст. 49 ГПК):
ü при задоволенні позову - на відповідача;
ü при відмові в позові - на позивача;
ü при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відновлення процесуальних строків – право, а не обов’язок ГС; може ініціювати сам суд, сторони, прокурор.
Вирішення питання про відновлення залежить від визнання причини пропуску поважною. Вирішення питання може мати позитивний чи негативний результат, який є відображенням у відповідній ухвалі.
Процесуальні строки призначені ГС не відновлюються, а продовжуються ГС. Суд призначає новий строк для чинних процесуальних дій.
