Тема 4. Організації як об’єкти управління

План лекції

4.1. Поняття організації та її внутрішнє і зовнішнє середовище.

4.2. Загальні риси організації та їх види.

4.3. Культура організації.

& 1, 2, 4, 20, 25, 27, 28, 30, 31, 32.

Ключові слова:

організація, ціль, місія, внутрішнє і зовнішнє середовище, життєвий цикл організації, культура організації.

Організація – це соціальне утворення, в якому загальними прагненнями об’єднано двоє і більше людей для досягнення спільної мети.

Будь-яка організація має місію, цілі та завдання.

Місія (від лат. missio – доручення). В широкому розумінні місія – це покликання, чітко виражена причина існування організації.

Так, наприклад, місія торговельного підприємства полягає в тому, щоб задовольняти потреби покупців в товарах і послугах.

Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище.

Будь-яка організація має зовнішні перемінні складові елементи, які мають тенденцію до змін.

Рис. 4.1. Внутрішнє та зовнішнє середовище організації.

Таблиця 4.1.

Основні види організацій та їх класифікація

№ з/п	Ознака класифікації	Види організації та її коротка характеристика
1	2	3
1.	За походженням або генетично	Первинні – спочатку утворюється організація, а потім вона наповнюється людьми. Вторинні – організації створюються їх членами, які самі визначають норми своєї поведінки і правила взаємовідносин з організацією, наділяють її необхідними ресурсами. Вони бувають двох видів: корпоративні і асоціативні.
		Корпоративними – різного роду товариства, їхню долю визначають збори членів товариства, тому пріоритет	Асоціативні – взагалі не мають у відношенні до своїх членів пріоритету. Останні підпорядковані організації лише в тому

Закінчення таблиці 4.1.

1	2	3
		організації хоч і має місце, але є умовним.	випадку, якщо самі цього побажають, тобто добровільно.
2.	За механізмом функціону-вання і взаємодії між окремими елементами	Механістичні (бюрократичні) мають однозначні внутрішні взаємозв’язки і жорстку регламентацію всіх сторін діяльності. Органічні (адаптивні) – мають більшу гнучкість у побудові і управлінні, створюють у людини додаткові стимули до праці, характеризуються такими ознаками: a. розмитість меж; b. значна самостійність окремих ланок; c. слабка ієрархічність; d. перевага неформальних відносин. Вони переважають в сферах діяльності, пов’язаних з інноваційними процесами, науковими дослідженнями, дослідно-конструкторськими розробками і впровадженням їх результатів.
3.	За характером внутрішніх взаємовідно-син між людьми	Формальні – зареєстровані певним чином у встановленому порядку. Неформальні організації розглядаються як будь-яка спільна діяльність індивідуумів, у якої немає усвідомленої загальної мети, хоча ця діяльність призводить до загальних результатів, існують у будь-якому колективі і відображають зв’язки і відносини, які формуються на основі симпатій, антипатій, спільних інтересів, взаєморозуміння, утворюючи малі групи, що існують: · короткий або тривалий час; · відкриті чи закриті для інших членів колективу; · пасивні чи активні у залученні інших членів; · стійкі або нестійкі до розпаду; · впливові чи невпливові в колективі. Менеджер повинен усвідомлювати існування неформальних груп, намагаючись використати їх в процесі поточного управління, не вступаючи з ними в конфлікт.
4.	За галузевою приналеж-ністю	- підприємства по видобутку корисних копалин; - промислові підприємства; - сільського господарства; - підприємства торгівлі; - громадського харчування; - готельного господарства; - банки; - науково-дослідні заклади тощо.
5.	За формою власності	1. державні; 2. комунальні; 3. колективні; 4. іноземні; 5. приватні.
6.	За розміром	Малі, середні, великі.
7.	За організаційно-правовою формою	Державні, колективні, приватні, малі, всілякі товариства, концерн, холдинг, асоціація, корпорація тощо.

Таблиця 4.2.

Основні ознаки організації та їх призначення

№ з/п	Ознака організації	Роль ознаки в забезпеченні діяльності організації
1	2	3
1.	Наявність мети	Мета зумовлює визначеність і спрямованість дій її членів, згуртовує і об’єднує їх у повсякденному житті, слугує орієнтиром для особистих завдань.
2.	Наявність певної кількості осіб	Люди, доповнюючи один одного, об’єднуючи свої зусилля, забезпечують реалізацію мети організації.
3.	Наявність внутрішнього координуючого центру	В крупних організаціях може бути кілька центрів, один з них – головний, інші – периферійні, підпорядковані йому. Центр надає стабільність організації, рівновагу внутрішнім і зовнішнім процесам і є умовою її нормального функціонування і розвитку.
4.	Координація внутрішніх процесів на основі принципу саморегулювання	Організаційний центр на основі отриманої інформації самостійно приймає рішення, яке стосується внутрішнього життя організації і координує дії її членів.
5.	Відокремленість організації	Наявність меж, що відділяють її від зовнішнього середовища і від інших організацій.
6.	Організаційна культура	Являє собою сукупність норм поведінки, традицій, символів, всього, що вирізняє організацію з-поміж інших. Організаційна культура формується поступово, в цей процес вносить вклад кожен з членів організації, а шляхом цілеспрямованого виконання і навчання вона прививається новачкам, збагачуючись одночасно тими корисними для організації елементами, які вони із собою приносять.

Життєвий цикл організації, аналогічний життєвому циклу біологічних об’єктів („біологічний підхід”).

Організації старіють як живі істоти: знижується сприйняття всього нового, що виходить за формалізовані рамки, перетворюючи організації в закриті системи.

Закрита система перестає розвиватись, втрачає здатність до адаптації.

Роль керівника підприємства полягає в підтриманні системи у стані відкритості, орієнтуючи ресурси організації на інновації, які забезпечать виживання підприємства.

Підтримання відкритості системи обходиться дорожче, ніж управління на принципах планування, але є основним фактором виживання підприємства в сучасних умовах.

Виживання і ефективність діяльності організацій залежить від періодичної і планомірної зміни цілей, кадрового складу і керівництва організацією.

Розвиток організації – постійне її перетворення у відповідності із внутрішнім та зовнішнім середовищем, що змінюються, шляхом переходу до нового стану, відновлення рівноваги, що порушувалась.

Рис. 4.2. Напрямки розвитку організації.

Таблиця 4.3.

Розвиток організації передбачає систематичне планомірне вдосконалення, яке знаходить вираження в таких діях:

§ формуванні нових і раціоналізації існуючих внутріорганізаційних структур

§ вдосконалення трудових, виробничих і управлінських процесів та їх взаємодія

§ регламентація функцій окремих підрозділів і працівників

Таблиця 4.4.

Принципи побудови нової організації

1. Організація – інструмент для досягнення чітко визначених цілей, тому в неї добираються люди, спроможні забезпечити їх досягнення.

2. Принцип єдиноначальності: жодна особа не повинна звітувати більш, ніж перед одним начальником і отримувати накази лише від цього начальника.

3. Принцип спеціалізації у сфері управління: усі дії, що регулярно повторюються, розподіляються між працівниками апарату і не дублюються

4. Принцип діапазону управління (керованості): рекомендується керувати не більше 6-12 підлеглими

5. Постійне скорочення кількості ієрархічних ступенів в структурі організації (чим більше підприємство, тим складніше ним керувати

6. Принцип делегування повноважень: керівник ніколи не повинен сам робити те, що може зробити його підлеглий

Рис. 4.3. Закони життя організації.

Рис. 4.4. Основні фактори, що впливають на процес відродження організації.

Рис. 4.5. Форми вираження культури організації.

Рис. 4.6. Основні фактори, під впливом яких формується культура менеджменту організації.

Рис. 4.7. Основні функції організаційної культури.

Контрольні завдання та запитання

1. Що відображає культура організації?

2. В яких формах виражається культура організації?

3. Які фактори впливають на формування культури організації?

4. Визначити загальні риси організації.

5. Визначити основні фактори внутрішнього і зовнішнього середовища організації, які впливають на її діяльність.