Тема 12. Управлінські рішення

План лекції

12.1. Сутність управлінських рішень та їх роль в досягненні мети організації.

12.2. Класифікація управлінських рішень.

12.3. Моделі та сучасні підходи до прийняття управлінських рішень.

12.4. Основні вимоги до управлінських рішень та критерії їх оцінки.

& 1, 8, 20, 25, 30.

Ключові слова:

Управлінське рішення (англ. Decision) – це процес вибору керуючою системою однієї або декількох альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямований на досягнення поставлених цілей.

Таблиця 12.1

Класифікація управлінських рішень

№ з/п	Кваліфікаційні ознаки	Вид рішень

1.	За способом прийняття рішень	1. одноосібні 2. колегіальні 3. колективні
2.	Залежно від масштабів впливу	1. загальні 2. часткові
3.	За тривалістю дії	1. перспективні (стратегічні) 2. поточні
4.	За рівнем прийняття (ієрархії)	1. вищі управлінські ланки 2. середні управлінські ланки 3. нижчі управлінські ланки

Закінчення таблиці 12.1


5.	За характером розв’язування задач	1. організаційні запрограмовані 2. організаційні незапрограмовані 3. компромісні
6.	За способом обґрунтування	1. інтуїтивні 2. на судженнях, міркуваннях, висновках
7.	За формою	1. усні 2. письмові

Рис. 12.1. Етапи розробки, прийняття та реалізації управлінського рішення.

Рис. 12.2. Основні форми управлінських рішень, що приймаються на рівні організації.

Тема 13. Інформація і комунікації в менеджменті.

План лекції

13.1. Інформація, її види та роль в менеджменті.

13.2. Поняття і характеристики комунікацій.

13.3. Комунікаційний процес та його організація.

& 2, 11, 20, 25, 28, 32.

Ключові слова: інформація, комунікація, комунікаційний процес, між особова комунікація, модель комунікаційного процесу, інформаційна модель.

Управлінське інформація – це сукупність відомостей про стан і процеси, що протікають всередині організації та її оточенні, які слугують основою прийняття управлінських рішень.

Таблиця 13.1

Класифікація інформації

№ з/п	Ознака класифікації	Характеристика

1.	За призначенням	· Одноцільова, пов’язана з вирішенням однієї конкретної проблеми; · Багатоцільова – використовується при вирішенні кількох найрізноманітніших проблем
2.	За можливостями зберігання	· Письмова – така, що фіксується і може зберігатися практично безстроково, не перекручуючись; · Усна – така, що не фіксується і використовується у момент отримання. Вона також може зберігатися якийсь час, але при цьому поступово викривляється і зникає
3.	За ступенем готовності для використання	· Первинна інформація, яка являє собою сукупність отриманих безпосередньо з джерел несистематизованих даних, які складаються з безлічі зайвого і непотрібного; · Проміжна інформація – складається із відомостей, що пройшли через процес попередньої обробки і систематизації, що дозволяє вирішити питання про конкретні напрямки і засоби їх подальшого застосування;

Закінчення таблиці 13.1


		· Кінцева інформація – дає можливість приймати обґрунтовані управлінські рішення
4.	За повнотою	· Часткова або комплексна (остання дає всебічно вичерпні відомості про об’єкт і можливість безпосередньо приймати будь-які рішення)
5.	За ступенем надійності	· Інформацію можна поділити на достовірну та імовірну.
6.	За обсягами	· Неповна, · Достатня · Надлишкова
7.	За віком	· Застаріла · Своєчасна · Попереджувальна
8.	За способом передачі і розповсюд-ження	· На паперовому носієві, на магнітних стрічках, фото-кіноплівках, дискетах, через канали зв’язку, пресу, телебачення, Інтернет
9.	За джерелами надходження	Довідкова – умовно-постійна. До неї належать: · Директивна, законодавча, правова · Науково-технічна, що має дані про нові наукові розробки прогресивної технології · Економічна інформація, що включає нормативні дані, дані техніко-економічного планування, фінансові плани, всі види облікової та звітної інформації, статистичні дані, дані економічного аналізу Знання і досвід, що накопичені людиною, є оперативно-виробничою інформацією (змінна інформація)

Інформаційна модель об’єднує потік інформації, яку можна розділити на вхідну, проміжну і вихідну. Інформаційна модель дозволяє судити про тривалість переробки інформації з моменту надходження вхідної інформації до формування вихідної.

Обмін письмовою інформацією в організації (фірмі) здійснюється за допомогою таких документів як накази, інструкції, службові записки.

Рис. 13.1. Принципи інформації.

Рис. 13.2. Рівні комунікацій.

Переваги (++)	Недоліки (– –)
ü закріпленість на матеріальних носіях; ü збереження; ü офіційна посвідченність; ü краще засвоєння людьми у порівнянні з усною	ü інформацію складно уточнювати і доповнювати; ü в цілому вона обходиться дуже дорого.

Таблиця 13.2

Напрямки комунікацій

№ з/п	Напрямки комунікацій	Характеристика

1.	Між організацією і зовнішнім середовищем	Інформаційний обмін здійснюється за допомогою вхідних та вихідних документів
2.	Міжрівневі комунікації в організаціях (вертикальний)	Інформація передається від вищого управлінського рівня до нижчого, тобто по низхідній, або від нижчого рівня до вищого, або по висхідній
3.	Між різними відділами, підрозділами (горизонтальні)	Виникають для координації задач і дій, оскільки організація – це система взаємопов’язаних елементів
4.	Керівник-підлеглий	Ділове спілкування між керівником і підлеглим і складає 2/3 комунікативної діяльності в організації
5.	Керівник – робоча група	Характеризує взаємозв’язки між керівниками і робочою групою і дозволяють керівникові підвищити ефективність діяльності груп
6.	Неформальні комунікації	Канал неформальних комунікацій – канал розповсюдження чуток, інформація по них поширюється швидше, ніж офіційними каналами

Комунікаційний процес – це обмін інформацією з двома або більшою кількістю осіб.

Головна мета комунікаційного процесу – забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну тобто повідомлень.

Передача повідомлення та її декодування

Інформація, що закодована за допомогою символів

Генерує ідею або збирає інформацію і передає її

Рис. 13.3. Модель процесу комунікації.

Зворотній зв’язок – це реакція, отримувана на сприйняту декодовану інформацію, яка кодується і відсилається назад відправнику, проходячи через усі етапи комунікаційного процесу, засвідчуючи про міру розуміння, довіри до повідомлення, засвоєння і погодження з повідомленням. Зворотній зв’язок сприяє значному підвищенню ефективності обміну управлінською інформацією.

„Шум” – на мові теорії передачі інформації це те, що викривляє зміст, суть інформації. Джерела шуму, виникають через особливості та відмінності у сприйнятті, через які може змінитися зміст у процесах кодування і декодування і до відмінностей в організаційному статусі між керівником та підлеглими, які можуть ускладнювати точну передачу інформації. Певні шуми присутні завжди, тому на кожному етапі процесу обміну інформацією виникає деяке викривлення змісту.