У відновлювальному процесі

Оборот активів – показник використання активів, що визнача-ється як співвідношення чистої виручки з продаж до середньої величини сукупних активів компанії; є одним з показників ефективності використання активів.

Оборотні засоби – грошові кошти підприємства, що авансуються в об’єкти, які використовуються в межах одного відновлювального циклу або в короткостро-ковому періоді (до одного року) – запаси сировини, матеріалів, інструменти, інвентар, запаси готової продукції, кошти в розрахунках.

Оборотність грошей – кількість оборотів, які роблятьза рік грошові кошти підприємства.

Оборотність обігових – постійно відновлювальний рух грошових ко-

коштів штів підприємства у сфері виробництва таобігу; розрізняють чотири стадії: грошові кошти, виробничі запаси, незавершена продукція, готова продукція; оцінюється коефіцієнтом оборотності обігових коштів, тривалістю одного обороту в днях.

Оборотність основних – повернення авансових оборотних коштів за

засобів період від часу купівлі необхідних матеріальних

цінностей для виготовлення певної продукції до отримання готівки за її реалізацію; визначається кількістю оборотів оборотних коштів, що є часткою від ділення собівартості реалізованої продукції на середню суму оборотних коштів, що були в розпорядженні підприємства в пев-ний проміжок часу.

Обстеження – нагляд, перевірка, спеціальне вивчення пробле-ми. Можливі вибіркове статистичне обстеження, управлінське обстеження, технологічне та ін.

Обсяг – кількісний економічний показник, що відобра-жає величину затрат ресурсів, окремих факторів виробництва, попиту і пропозиції товарів і послуг і вимірюється у вартісних (грошових) або натуральних (фізичних) одиницях.

Ознака – характерна риса, властивість, якість цілісної економічної системи, її окремих стадій і етапів, а також певних економічних явищ і процесів.

Окупність інвестицій – чистий прибуток після сплати податків, поділе-ний на активи.

Операційний леверидж – регулювання постійних витрат для збільшення прибутку фірми.

Операційний цикл – період часу між придбанням сировини (інших ресурсів) для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації продукції.

Опитування експертів – метод прогнозування, за якого думки експер-тів у різних галузях зводяться до єдиного, усереднюються.

Оптимальна структура – теоретична структура капіталу, за якої досяга-

капіталу гається найнижча якої вартість капіталу та най- вищий дохід.

Оптимальний критерій – показник (система показників) якості роботи

системи (суб’єкта), значення якого (яких) має бути мінімізоване за певних обмежень.

Оптимальність – найкращий спосіб економічних дій (вирішення суперечностей).

Оптимізація – обрання найкращого варіанта рішення з бага-тьох можливих; приведення системи в оптимальний (найбільш вигідний) стан.

Опціон – право купувати та продавати акції за визначе-ною ціною.

Опціонні стратегії - методика, яку використовують інвестори на ринку цінних паперів для формування портфеля фінансових активів і управління ними з метою отримання достатньо широкого спектра інструментів і вибору оптимального з них залежно від ситуації на ринку (відкриті позиції, закриті позиції, комбіновані стратегії).

Оренда – угода, з якою орендатор набуває права користу-

стування.

Орендаопераційна – оренда інша, ніж фінансова.

Оренда фінансова – це оренда, що передбачає передачу орендарю.

Оцінка – процес вираження інформації, що має значення для господарських відносин, у грошовому вартісному вимірі.

Оцінка економічна – кількісна міра впливу економічних процесів, господарських дій тощо на результативність (ефективність) функціонування економічних систем чи структур.

Оцінка номінальна – один із інструментів і результатів економічно-ного виміру, який своєю структурою і загаль-ною величиною, відображає лише власний обсяг економічних параметрів та економічних процесів.

Оцінка оборотних коштів – система способів виміру вартості оборотних засобів (матеріальних цінностей), вартість яких повністю переходить на собівартість продукції.

Оцінка основних засобів - система способів вимірювання вартості осно-новних засобів залежно від конкретної мети і завдань обліку та аналізу.

Оцінювання лінейно- – тип економічного оцінювання (економічного

масштабне (елементарне) виміру), за якого економічні форми визначають-ся кількісно лише щодо їх власного змісту і

здійснюється у певній системі взаємодій.

Оцінювання системне – один із функціональних типів економічного вимірювання, що полягає у здійсненні вимірювальних процедур, результати яких відображають вплив одних елементів систем на інші (або на результативність функціонування систем загалом).

Очікувані доходи – майбутні доходи від інвестицій, на які сподіва-ються інвестори.

Параметр – показник, величина якого істотно впливає на економічні процеси.

Пасиви стійкі – частина оборотних засобів, що порівнюються до власних, але не належать підприємству і перебувають у його господарському обороті.

Перевага ліквідності – вибір між можливими варіантами, за якого вибір припадає активам у грошовій формі, а не на інші менш ліквідні активи.

Перегрупування акцій – перегляд співвідношення міжобсягами стату-тного капіталу та вартістю акцій підприємства внаслідок заміни привілейованих акцій на прості (випуску привілейованих акцій обміном на прості) або обміну акцій внаслідок зміни номіналу акцій.

Переоцінка – дооцінка (збільшення вартості) або уцінення (зменшення вартості) активів підприємства внаслідок зміни економічної кон’юнктури, зміни валютних курсів, поліпшення чи зношення основних фондів, зміни ринкової вартості здійснених інвестицій.

Період базовий – певний період часу (місяць, рік і т. ін.) з дани-ми якого зіставляються дані іншого періоду.

Період окупності – термін, упродовж якого вкладена сума інвести-

цій в певний інвестиційний проект повністю повертається.

Підприємницький ризик – ризикованість вкладеньв активи підприємст-ва, що не дає боргів; невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності.

Піраміда фінансова – розподіл активів підприємства за рівнями ризи-ку, за якого обсяг капіталовкладень обернено пропорційний ризику.

План – найвища та найскладніша форма (модель) май-бутнього, що передбачає виділення ресурсів та систему заходів: комплексна характеристика, модель розвитку основних показників, а також шляхи і способи досягнення цілей і завдань, необхідні для цього ресурси.

Планування оптимальне – комплекс методів, за допомогою яких із де-кількох альтернативних варіантів плану або програми розвитку обирається такий, який забезпечує найефективніше використання ресурсів і отримання найбільшого прибутку.

Платоспроможність – здатність суб’єкта своєчасно і в повному обся-зі виконувати свої зобов’язання, що випливають з торговельних, кредитних та інших операцій.

Повна раціональність – припущення в окремих економічних концеп-ціях, згідно з яким суб’єкти повністю використовують доступну їм інформацію, на основі якої розраховують найраціональніше використання доходів, їх реакцію на зміну цін, іншу кон’юнктуру і т.п.

Податковий коректор – ступінь впливу на ефект фінансового леверид-жу рівня оподаткування прибутку.

Подвійно-понижуючий – метод нарахування амортизації активів, коли

балансовий метод балансова вартість активів списується за нормою, що, як правило, удвічі вища за норму амортизації при рівномірному нарахуванні зносу.

Позитивні методи – пізнавальні методи застосування емпіричних

економічного аналізу фактів: формалізування економічних процесів до певної математичної (вербальної, матричної) форми; індукції; аналізу практики господарювання; абстракції; аналізу історичної практики розвитку систем, процесів, явищ; інші графічні, матрічні, економетрічні методи.

Показник – кількісна характеристика певної особливості об’єктів і процесів; якісно визначена змінна величина, що набуває повного значення з множини можливих, що є результатом намірів чи розрахунків.

Показник дохідності – відносний показник, що визначається як спів-відношення величини усього отриманого підприємством доходу за певний період (як правило, за рік) у розрахунку на 100 % акцій до їх поточної ціни.

Показник конкуренто - – показник, який синтезує окремі показники і

спроможності груповий і відображає загальний рівень задоволення по-

треби.

Показник конкурентоспро-- – відношення групового показника за технічни-

можності інтегральний ними параметрами товару до групового показни-ка за економічними його параметрами.

Показник – відношення певного технічного (натурального)

конкурентоспроможності показника параметру товару до економічного по-

одиничний казника за умови задоволення потреб спожива-чів.

Показник оборотності – показник швидкості обороту оборотних оборотних засобів засобів (період, упродавж якого авансовані ко-

шти здійснюють повний обіг) і тривалості обороту.

Показник фінансового – співвідношення суми основного капіталу до

стану підприємства функціонуючого, поточного боргу підприємст-

Ва.

Портфель інвестицій – усі активи, якими володіє підприємство.

Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придба-ння цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку.