Існування перепон, що ускладнюють розвиток двосторонньої торгівлі має об’єктивні економічні причини. Певна тотожність української та російської економік у деяких галузях і схожість номенклатури товарів, що пропонуються країнами на зовнішніх ринках, робить їх природними конкурентами.
Ефективність двостороннього договору про створення зони вільної торгівлі, підписаного ще у 1993 р., нівелюється встановленням низки виключень і обмежень на певні категорії товарів, що оформлені відповідними протоколами. Фактично повноцінної зони вільної торгівлі між Україною і Росією сьогодні не існує.
Митні збори, квоти і обмеження заважають динамічному розвитку економічного співробітництва Росії й України, вважає Президент України Віктор Ющенко. «Я маю на увазі митницю. На думку В. Ющенка, митні та прикордонні перепони — це «проблема для вільного ринку» [16].
У зв’язку зі вступом України до СОТ і лібералізацією торгівлі з країнами-членами цієї організації, Росія висловила стурбованість можливістю зростання реекспорту Україною до Росії дешевих імпортних товарів. Тому можна очікувати застосування РФ додаткових заходів щодо захисту російського ринку. Під нові обмеження може потрапити м’ясна продукція, рослинна олія, цукор, спирт, а також деякі промислові товари, у тому числі продукція авіаційної промисловості, кольорової металургії, меблі. Тоді (1 вересня 2008) перший віце-прем’єр І. Шувалов дав доручення міністерствам захистити російську економіку від товарів, що поставляються з України (вплинув вступ Києва в ВТО).
Серед головних перешкод в збільшенні об'ємів українського експорту в Росію слід виділити тарифні і нетарифні обмеження (квотування, санітарні, ветеринарні стандарти), антидемпінгові розслідування. На даний час діє ряд торгових обмежень щодо українських товарів: антидемпінговий збір на оцинкований прокат (24,3%), спеціальні тарифи на карамель (21%), шарикопідшипники (0,35 євро за 1 кг). Зберігається квотування на експорт труб великого діаметру, продукцію металургії (оцинкований прокат), м'ясо птиці, спирт, цукор.
З січня 2006 р. введена заборона на постачання українській продукції тваринництва в Російську Федерацію. Найбільш відчутними виявилися обмеження для виробників молочної продукції (масла, сирів, сливок), 90% експорту яких орієнтовано на російський ринок. Що стосується постачань м'ясній продукції, то українська сторона визнала порушення умов експорту м'яса і м'ясних виробів до Росії; зокрема, були виявлені підроблені сертифікати, випадки несанкціонованого реекспорту і інші порушення.
Обмежувальні заходи щодо експорту українських товарів до Росії (2006 р.) включають: компенсаційний митний тариф у розмірі 21% митної вартості - з 23 січня 2006 г.; антидемпінговий митний тариф на труби малого і середнього діаметру в розмірі від 8,5 до 55,3% митної вартості - з 31 січня 2006 г.; щорічну квоту на постачання до Росії електричних ламп в об'ємі 8 млн. шт. - з березня 2006 р.
Висновки і рекомендації:
Головними передумовами українсько-російського партнерства є спільність і тотожність стратегічних інтересів обох держав в економічній сфері. Інтереси України у відносинах з Російською Федерацією полягають у створенні умов для розвитку довгострокових економічних зв'язків. У цьому контексті набуває значення забезпечення процесу подальшої економізації двосторонніх відносин в усіх галузях міждержавного співробітництва.
Російська сторона, зі свого боку, зацікавлена у збереженні економічних зв'язків з Україною, яка лишається ринком збуту російської продукції, що не є конкурентноспроможною на інших ринках; має значний науково-технічний потенціал, що застосовується для вирішення економічних проблем Росії. Росія також зацікавлена у збереженні сприятливого режиму використання української транспортної інфраструктури (магістральних трубопроводів, морських портів, залізничних та автомобільних шляхів, ліній електропередач); набутті шляхом придбання контрольних пакетів акцій контролю над підприємствами та організаціями України, що працюють у машинобудівному комплексі, паливно-енергетичному комплексі.
Розбіжності інтересів України та РФ можуть проявлятися: в захисті своїх внутрішніх ринків, запровадженні обмежень доступу товарів, послуг, капіталів та робочої сили шляхом прийняття відповідних законів з обох сторін; в конкуренції на ринках інших країн світу щодо експорту військової техніки, продукції металургійної, хімічної та інших галузей промисловості; в наявності різних підходів до ціноутворення і тарифної політики, насамперед щодо транзиту територією України російської експортної продукції. Подолання розбіжностей в інтересах сторін має здійснюватися шляхом зближення нормативно-правової бази економічного співробітництва, уніфікації податкової і тарифної політики; узгодження позицій обох країн на ринках третіх країн, створення спільних транснаціональних корпорацій, фінансово-промислових груп та підприємств у провідних галузях промисловості.
Аналіз українсько-російських економічних відносин за останні 5 років свідчить, що загрозами економічній безпеці України з боку Росії можуть бути: посилення позицій російського капіталу в економіці України; введення Росією ліцензування, квотування, додаткового імпортного мита, обмежувальних заходів із транзит, витіснення українських товарів з російського ринку; посилення залежності України від постачання російських та середньоазійських енергоносіїв; перешкоджання зусиллям України щодо транспортування каспійської нафти через територію України в Європу; реалізація схем транспортування російських енергоносіїв в обхід території України.
Україна і Росія до цього часу мають переважно пострадянську структуру економіки, яка не відповідає стандартам індустріально розвинених держав світу. Оскільки ресурсу кожної окремо взятої країни для проведення модернізації і технологічного переозброєння промисловості недостатньо, обидві країни мають посилити взаємну кооперацію на цьому напрямку, особливо за умов глобальної фінансово-економічної кризи.
Довгострокові економічні відносини України та Росії мають будуватися на рівноправних засадах, з урахуванням національних економічних інтересів обох держав. Тому слід розробити відповідну концепцію українсько-російських економічних відносин, яка б комплексно охоплювала всі сфери зовнішньоекономічної діяльності країн, включаючи торгівлю, виробничу кооперацію, спільне підприємництво, інвестиційне та інноваційне співробітництво, науково-технічну кооперацію, координацію дій на ринках третіх країн. Модель економічних відносин має будуватися на засадах рівноправного партнерства і взаємовигідної інтеграції ринково-орієнтованих економічних систем обох держав.
