Перспективи та проблеми членства України в СОТ

Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 1993 р.,16 травня 2008 року Україна стала 152-м членом Світової організації торгівлі.

Членство в СОТ надає такі економічні переваги, як:

-зменшення тарифних і нетарифних обмежень у доступі українських товарів майже на всі світові ринки,

-захист національних виробників від недобросовісного імпорту,

-стабільність розвитку торговельних відносин та справедливе розв'язання торговельних спорів з партнерами;

-підвищення рівня іноземного інвестування в українську економіку для виробництва товарів і послуг, як наслідок модернізація структури українського виробництва та створення нових робочих місць;

-постійна трансформація українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм і стандартів СОТ, що довели свою ефективність у найрозвиненіших країнах світу;

-приєднання України до СОТ дало змогу лібералізувати умови торгівлі та співпраці з країнами-членами Європейського Союзу, що є однією із необхідних передумов економічної інтеграції України в ЄС.

-Найголовнішим позитивом від вступу до СОТ є можливість України через роботу в організації впливати на торгівельну політику 153 її членів.

У вступила до цієї МО у несприятливий період розвитку св.. господарства і, відповідно, МТ. Йдеться про вплив світової фінансово-ек. кризи на економіку У.

Лібералізація та відкритість внутрішнього ринку за умов зростання платоспроможного попиту надає широкі можливості для експансії імпорту, погіршення конкурентних, переважно цінових переваг нац.. виробника.

Так, обсяги експорту товарів 2008 року збільшилися порівняно з 2007-м на 35,9% - до 67,7 млрд. доларів, а імпорт зріс на 41,1% і сягнув 86 млрд. доларів. Високі темпи приростання зумовлені насамперед сприятливою для українського експорту кон’юнктурою на зовнішніх товарних ринках усередині року, а також значним внутрішнім попитом на імпортні товари споживчого та інвестиційного призначення.

Негатив:Від вступу України до СОТ виграли експортоорієнтовані галузі, i дещо втратили ті підприємства, чия діяльність зосереджена на внутрішньому ринку. Найбільше програють ті підприємства, які працюють завдяки численним пільгам, що передбачені чинним законодавством України, але не відповідають загальноприйнятій міжнародній практиці, зокрема положенням угод СОТ.

Критика СОТ: Встановленою ціллю СОТ є підтримка вільної торгівлі та економічного зростання. Багато людей аргументують думку, що вільна торгівля не допомагає зробити життя звичайних людей процвітаючим, а лише робить багатих (країн та людей) багатшими. Узгодження СОТ звинувачуються в частковому та нечесному ухилі в бік міжнародних корпорацій та багатих націй.

Критики доводять, що малі країни у СОТ користуються незначним впливом, і всупереч цілі СОТ, замість допомоги країнам, що розвиваються, впливові нації у СОТ фокусуються на своїх власних комерційних інтересах. Вони також стверджують, що принципи здоров'я, безпеки та охорони довкілля стабільно ігноруються.

Ймовірно, цілющий вплив членства України в СОТ був би вагомішим, якби процес приєднання відбувався за умов активнішого реформування національної економіки та системи державного регулювання

77. Політико – правовий вимір глобалізації

Глобалізація політичних ринків виражається насамперед у розшир кола екон суб'єктів, на запити яких змушені реагувати як нац-ні уряди, так і між організації. Мова йде про те, що коло джерел політ підтримки уряду (а виходить, і суб'єктів, у чиїх інтересах форм економ політики) виходить за рамки територіально-державних кордонів. Стосовно міжн економ організацій політична глобалізація означає появу числа нових "гравців" світогосп системи (у першу чергу ТНК і неуряд організацій), вплив яких по ряду параметрів порівн з впливом нац урядів. Трансформ політ системи як в нац, так і в глоб масштабах є важл рушійн фактором глобалізації. Складовою частиною глобалізації стали політ фактори, насамперед розпад соціаліст табору і СРСР, за яким пішла і самоліквід режимів соціаліст орієнтації в десятках країн, що розв. У зв'язку з цим одержують розвиток такі концепції, як обмеж нац суверенітету, створ єдиного світ правопорядку, створення світових органів ек і політ керув. Важл фактором глоб є викор політ інстр. Основний зміст тиску розвинених держав на інших країн полягав у доданні глобалізації загальн х-ру, а також у прискор її темпів таким чином, щоб вони випереджали темпи розв ек й об'єктивних темпів росту МПП, незалежно від полож тих чи інших країн. На розвиток політ глоб великий вплив справляє взаємна адаптивність політ. устроїв, зокрема, демокр та недемокр. Міжнар. політика є своєрідним мех-змом задоволення або узгодження інтересів суб’єктів міжн. відносин. Адекватна реаліз принципів МЕВ можлива в стабільному політ серед-щі. При цьому важливу роль відіграє політ. стаб-сть країн (це невелика імовірність зміни політ. статусу країни протягом тривал. часу у вигляді виникн-ня соц. конфліктів і політ. актів типу тероризму, путчів.) Діалектичну протилежність до політ. стаб-сті складає політ. ризик, що передбачає можл-сть: ·політ. змови й політ. перевороту; ·конфіскації майна; ·націоналізації і навіть експропріації обєктів приват. власності; ·нац-ного, класового неприйняття, неприйняття на грунті релігії та інше.

78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.

Альтерглобалізм – представляє собою новий тип базової демократії, мінімальною програмою якого є взяти за основу соціальне партнерство, соц. захист, соц. держави, і реальну демократію. Альтерглобалізм представляють різноманітні антиглобальні рухи, дії яких спрямовані проти наступних негативних наслідків глобалізації: 1антидержавні дії інститутів Вашингтонського консенсусу;2 скорочення дотацій на боротьбу з бідністю; 3обмеження прав профспілок; 4впровадження політики зниження з/п під тиском СОТ; 5створення баз даних на всіх громадян спецслужбами країн світу;6 обмеження на в`їзд до країн;7 комерціалізація наукових розробок; 8 монетаризація промисловості; 9розширення платної освіти; 10 всевладдя фінансового капіталу;11подорощення медикаментів (у 15-20 років);12дискримінація жінок і молоді

Програма антиглобалістів передбачає діяльність за двома взаємопов`язаними напрямками:-створення альтернатив- спротив, який передбачає протидію укріпленню влади корпоративного капіталізму.

Основні цілі антиглобалістів: -змусити представників державних і міждержавних інституцій прислухатись до громадської думки-мобілізувати і надихати людей на активні громадські дії. Основні принципи руху антиглобалістів є: децентралізація гнучкість легкість і швидкість створення і розпаду структур; загальна доступність ресурсів антиринкова спрямованість рівні права інтеркласовість самоорганізація асоціативність Основні протиріччя руху антиглобалістів: А) зовнішні - протиріччя між альтерглобальною природою руху і його включенність в глобальний капіталізм - протиріччя між принципами добровільної асоціації і необхідністю використовувати фінансові і політико-правові механізми - протиріччя між соц-ек нерівністю учасників і їх рівноправних діалогах - протиріччя між мережевим принципом організації руху і необхідністю взаємодії з структурами влади Б) внутрішні - мережева організація руху є його слабкістю - протиріччя між соц. творчістю окремої особи або спільноти і єдиним процесом спільної, узгодженої діяльності Основні вимоги антиглобалісті, які є об`єднаними в генуезький соц. форум передбачають: глобалізацію права, а не тільки доходів рівний доступ до охорони здоров`я для всіх незалежно від доходів 1анулювання боргів країн, що розвиваються розвинутим країнам 2підписання Кіотського протоколу 3конвенція військової промисловості. Головною формою антиглобального руху є масові акції, кампанії протесту, акції цивільної непокори. На сьогодні антиглобалізм може бути представленим як лівим так і правим крилом. Праве крило закликає до зміцнення суверенітету і влади національної держави на противагу ТН контролю. Реальним інструментом цього є підтримка національного виробника (АТТАК, Субкаманданте Маркас) Ліве крило відмовляється бачити в державі майбутнє, вважаючи державу інструментом панування і гноблення. Закликає демонтувати державні структури і замінити їх само організованим суспільством.

79. ТНК як рушійні сили глобальних економічних трансформацій

ТНК - компанія, що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. ТНК здійснюють свою діяльність, ґрунтуючись на кількох важливих принципах: 1. Здійснення прямих іноземних інвестицій з метою створення виробничих потужностей за кордоном. 2. Використання різних форм міжнародного поділу праці. 3. Внутрішньокорпоративна торгівля, яка здійснюється між окремими підрозділами ТНК із застосуванням трансфертних цін. 4. Глобальний підхід до управління - оптимізація діяльності корпорації у цілому, а не окремих її складових. Цей принцип означає необхідність субсидувати розвиток окремих підрозділів з метою досягнення максимального прибутку у довгостроковому періоді. В цілому ТНК забезпечують близько 50% світового промислового виробництва. На ТНК доводиться більше 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК, тобто вони відбуваються не за ринковими цінами, а за так званими трансфертними цінами, які формуються не під тиском ринку, а під довгостроковою політикою материнської корпорації. Дуже великі ТНК мають бюджет, що перевищує бюджет деяких країн. З 100 найбільших економік в світі, 52 - транснаціональні корпорації, інші - держави. ТНК справляють великий вплив в регіонах, оскільки мають значні кошти, вплив на громадськість, політичне лобі. Транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в глобалізації. ТНК мають дуже вагому роль в світових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробках (НІОКР). На частку ТНК доводиться більше 80% зареєстрованих патентів, при цьому на частку ТНК доводиться і близько 80% фінансування НІОКР. ТНК - це не тільки виробничі компанії, такі, як, наприклад, Siemens, але і транснаціональні банки, телекомунікаційні компанії, компанії страховок, аудиторські компанії, інвестиційні і пенсійні фундації.

80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви

Економічна криза характеризується наступними показниками: падіння обсягів виробництва; падіння фондових індексів; ріст безробіття і массові звільнення; падіння обсягу споживання індивідуальними господарствами. Сучасна глобальна фінансова криза - глибока фінансова криза, найгірша криза з часів великої депресії. Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ в США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до банкрутства декількох європейських банків та падіння різних біржових індексів та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Криза була викликана іпотечною кризою та є гострою фазою фінансової кризи 2007-2008. Основні зовнішні чинники що вплинули на формування кризових явищ: світове падіння попиту на металургічну продукцію більш ніж в 2 рази потягнуло за собою значне падіння ціни. Внаслідок цього значно скоротилася частка експорту і відповідно валютних надходжень, відповідно зменшилися обсяги виробництва, на міжбанку зріс попит на долар і курс долара. Для подолання економічної кризи та всіх негативних наслідків, потрібно: часткова націоналізація комерційних банків із одночасним посиленням державного контролю за їхньою діяльністю; надання банкам державних гарантій за зарубіжними позиками в іноземній валюті; зо6ов'язання банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати стратегічні галузі економіки; мобілізація заощаджень населення та повернення довіри до банківської системи; комплексна допомога малому та середньому бiзнecy; підтримка програм професійної підготовки молоді та розширення програм перепідготовки некваліфікованих i старших за віком працівників; підтримку експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей (наприклад, автомобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо); створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних проектів; надання додаткових повноважень відповідним органам влади для жорсткого моніторингу фінансових трансакцій; ліквідація або суттєве о6меження податкових пільг. Потрібно акцентувати свою увагу на таких ключових питаннях, як зайнятість населення, заробітна плата, економічне життя, банківська стабільність та обмінний курс.

81.Євразійський інтеграційний вектор України. характеристика і сценарії реалізації

Євразійс екон співтов було створено відповідно до договору, підписаного в Астані 10 жовтня 2000 року. Білорусь, Казах, Киргиз, Рос і Тадж. Офіційно Єдиним екон простором вваж терит країн — уч договору.Серед цілей такого простору — ефективне функц спіл (внутр) ринку тов, послуг, капіталу та праці; створ спіл системи заходів держ підтримки розвитку пріоритетних галузей екон, виробн та наук-технолог кооперації. Щодо України, то сьогодні її відносини з країнами — членами ЄврАзЕС і так уже регулюються цілою системою як багатостор угод у рамках СНД, так і двостор договорів. Крім того, Україна має двостор угоди з країнами — членами ЄврАзЕС про пром коопер, вільну торг тощо. Щодо зацікавленості України в ринках ЄврАзЕС, то, як свідчить статист, найбільше цікавить нашу країну ринок Росії. Загалом для зовн торгівлі України сьогодні характерне переорієнт експорту з ринку СНД на ринки інших країн, тоді як в імпорті питома вага колиш рад республік залиш досить вис (за рахунок енергонос та деяких інших видів прир ресурсів). Можливі позитивні наслідки вступу до ЄврАзЕС. Переваги від набуття повноправ членства можуть проявитися на рівні держ, окремих галуз і вир-в. Певне поліпшення умов збуту на ринках Співтов укр продукції, передусім — товарів перероб промисл. Скасування експ мита на найважлив сировин товари з Росії. Зниження собівартості продукції вітчизн вир-ва через усунення квотув поставок нафти та прир газу та відпов— зниження сер ціни рос сирої нафти при експорті в Україну. Запровадж більш ефектив мех вирішення спорів, що виникають у відн з держ— уч. Скороч практики спеціал та антидемпін розслідувань стосовно укр виробників. Поліпш умов виробн коопер та нау співроб з держ— уч — передусім, через застосув узгоджених умов реаліз такого співроб та зниження при цьому рівня комерц ризиків. Гарантув рівнопра доступу до транзитних потужн держ-уч. Можна очікувати і на ефективніше використ вироб-техніч бази вітчизн транспор-шляхового комплексу, підвищ якості міжн перевезень і зміцнення конкурен позицій України на міжн ринку транспор послуг. Саме ЄврАзЕС нині формує майже 90% вантажопотоків, що прямують терит України. Негативні наслідки Обмеж самост країни у формув еконї, фін, митної, вал політики. Це унеможл постановку питання про набуття член в ЄС навіть у віддаленій перспективі та може значно зменш наші шанси на набуття статусу асоційов членства. Перегляд договорів про вільну торг з кр, що не належать до ЄврАзЕС (насамперед з кр— чл ГУУАМ), а також необхідність складного узгодж зі Співтов системи преференцій 3 країнам. Можливість виникн конфлікту між зобов’яз з адаптації укр законодав до законодав ЄС і його гармонізац (уніфікацією) у рамках ЄврАзЕС. Окрема проблема — вплив приєдн до ЄврАзЕС на конк-жність укр виробників. Загалом наявність досить складн і суперечл комплексу плюсів та мінусів дає підстави для висновку про те, що набуття Укр повноправ членства в ЄврАзЕС навряд чи можна вважати реал перспективою.

82. Тенденції постіндустріалізму та новітня поляризація світу

Постіндустр револ на Заході, яка почал в останню чверть ХХ ст, фактично ознамен перехід до - стадії інформ-інтелект роз, а за своїми можл й наслідками не має собі рівних в історії людства. У перспективі вона відкриває шлях до ноосферної стадії розв на основі нової якості людськ рес, а не матеріальних (фінансових) інтересів.Постіндустр ек-це ек знань,постійн змін,Інтернет ек. Уже нині США та інші країни-лідери Глобалізація розв стали "країнами знань". Матер вир-во почало набувати інтелект, інформац-сервісний х-р,а осн осн в-ми рес стають інтелект, інформац та інновації (інформ-інтелекті технології). Інтелект-інформ ресурси не може бути монополізов(на відміну від її попередн) є практично необмеж і людина є не лише творцем знань, а й їхнім власником-носієм. Конкур в постінустр ек значною мірою переноситься в Інтернет і набуває рис моделі доскон конкур, тому що формує достаток інформації, необмеж кільк покупців та продавців, зводить до нуля операц витрати і ліквідує всі бар’єри для нових учасн ринку. Різновид торгових майданчиків відповідає потребам галузі або учасників ринку. Для взаємодії на них створюють каталоги і проводять аукціони, що дає змогу зводити велику кількість покупців та продавців з усього світу і вчасно ліквід надлишки продукції. Торгівлю стандартиз товаром однієї галузі здійсн на електронбіржах. При цьому Інтернет забезпечує велику прозорість, що образно назвати «оголено економікою».Уперше в країнах постіндустр стадії розв виникає можл поступово, хоч і не без конфліктів, забезпне форм, а реал рівні права кожному громадянинові. Постіндустр револ не призводить до заверш історії розвитку, а фіксує якісні зміни структури суспільного вир-цтва. Перша стадія постіндустр - глобалізм - не запезпеч повної свободи, бо має інші ек інтереси. Незалежність може дати лише вища - ноосферна стадія розвитку цивілізації. Ноосферизм - це майбутнє глобальне суспільство, де панують не нтереси, а людський розум і колективний інтелект. Глобальна постіндустріальна економіка з пануванням глобальних корпорацій підриває товарне виробництво, обмін і вартість, але не усуває їх.Отже,в основі постіндустріал лежить Зростання постання нового технол способу вир-ва, в основі якого інтелектуалізація, інформатизація, комп ютеризація.В суч глобалізов світі, крім країн-лідерів постіндустр Глобалізація-цивіліз розв, дуже багато держав, які перебув лише в індустр (Рос, Україна, Китай,) і навіть доіндустстадії розв (країни Африки). Викреслити їх зі світової цивілізації неможливо. І так буде завжди. Нерівномірний, несинхронний розвиток у суч умовах є його закономірністю. Сучасною Глобалізація парадигмою розв може бути лише глобально-цивіл підхід і нова постіндустріальна теорія й методологія, яка ґрунтується на інформаційно-інтелектуальному технологічному способі виробництва та його глобальній економічній організації. Дослідження постіндустріальної системи глобалізму ХХІ століття стає найвищим науковим пріоритетом.Отже,процес глобаліз протікає в умовах сильно поляриз світ системи в плані ек міці і можлив. Таке полож є потенц джерелом ризиків, проблем і конфліктів. Кілька ведучих країн контрол значну частину вир-тва і спож, навіть не прибігаючи до політ чи ек тиску. Їхні вн пріоритети і ціннісні орієнтири наклад відбиток на всі найбільші сфери інтернаціон. Глобалізація сприяє стиранню грані між вн і зовн політикою держав. Політика, що виход за рамки однієї країни, охоплює усе більш широке коло проблем. Енерг, наук-техн, транспор, соц, еколог політика усе сильніше інтернаціоналізується.

83. Глобальні виміри демографічної проблеми

Демографічна проблема — сукупність соціально-демографічних проблем сучасності, що зачіпають інтереси всього людства. Найважливіші проблеми народонаселення, які загрожують украй негативними наслідками: стрімке зростання населення, або демографічний вибух, у країнах, що розвиваються, і загроза депопуляції, або демографічна криза, в економічно розвинених країнах. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються, кризу великих міст у деяких розвинених країнах, стихійну внутрішню й зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між державами.

Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою нові проблеми: визначення допустимих меж чисельності народонаселення Землі (з урахуванням низки обмежувальних чинників — продовольчого, енергетичного, економічного, соціально-психологічного — називають цифри від 10 млрд до 20 млрд осіб); строки досягнення стабілізації чисельності населення планети (за прогнозами — середина XXI ст.); найактуальніша проблема науки й демографічної політики — стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.

84. Антиглобалістські рухи.Ідеологія і програми.

Програма антиглобалістів передбачає діяльність за двома взаємопов`язаними напрямками:-створення альтернатив- спротив, який передбачає протидію укріпленню влади корпоративного капіталізму.

Основні цілі антиглобалістів: -змусити представників державних і міждержавних інституцій прислухатись до громадської думки-мобілізувати і надихати людей на активні громадські дії. Основні принципи руху антиглобалістів є: децентралізація гнучкість легкість і швидкість створення і розпаду структур; загальна доступність ресурсів антиринкова спрямованість рівні права інтеркласовість самоорганізація асоціативність Основні протиріччя руху антиглобалістів: А) зовнішні - протиріччя між альтерглобальною природою руху і його включенність в глобальний капіталізм - протиріччя між принципами добровільної асоціації і необхідністю використовувати фінансові і політико-правові механізми - протиріччя між соц-ек нерівністю учасників і їх рівноправних діалогах - протиріччя між мережевим принципом організації руху і необхідністю взаємодії з структурами влади Б) внутрішні - мережева організація руху є його слабкістю - протиріччя між соц. творчістю окремої особи або спільноти і єдиним процесом спільної, узгодженої діяльності Основні вимоги антиглобалістів, які є об`єднаними в генуезький соц. форум передбачають: глобалізацію права, а не тільки доходів рівний доступ до охорони здоров`я для всіх незалежно від доходів 1анулювання боргів країн, що розвиваються розвинутим країнам 2підписання Кіотського протоколу 3конвенція військової промисловості. Головною формою антиглобального руху є масові акції, кампанії протесту, акції цивільної непокори. На сьогодні антиглобалізм може бути представленим як лівим так і правим крилом. Праве крило закликає до зміцнення суверенітету і влади національної держави на противагу ТН контролю. Реальним інструментом цього є підтримка національного виробника (АТТАК, Субкаманданте Маркас) Ліве крило відмовляється бачити в державі майбутнє, вважаючи державу інструментом панування і гноблення. Закликає демонтувати державні структури і замінити їх само організованим суспільством.