Державний суверенітет і проблема відкритої економічної

Державний суверенітет - верховенство державної влади всередині країни, тобто зосередженість всієї повноти влади у державних органах, і незалежність держави у зовнішньополітичній сфері. Суверенітет держави - політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.

Відрізняють дві сторони державного суверенітету:

внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної території;

зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.

Відкрита ек-ка -це таке госп-во, напрям розвитку якого визнач-ся тенденціями, що діють в світ. госп-ві, а зовн.-ек. зв’язки постійно розширюються. При цьому, зовн.-торг. оборот (ЗТО) досягає такого рівня, коли він починає стимулювати загальноекон. зростання. ЗТО=Е+І. Вважається, що коли ЗТО досягає 25% від ВВП, тоді він стимулює загальноекон. зростання. За інш. умов ми можемо говорити, що країна є замкнутою (з закритою ек-кою). Ек-ка СРСР вважалася закритою. Іншими словами, відкрита ек-ка- ек-ка країни, яка здійснює експорт товарів і послуг – це політика мін. Втручання Д. у ЗТ, що розвив-ся на основі вільних ринкових сил попиту та пропозициї. Така політика базується на усуненні будь-яких перешкод до ввез-ня та вивез-ня інозем-х та вітчизн-х тов-в. Митні органи викон-ть лише реєстрац-ні функції. Цю політику проводять країни з високим рівнем розвитку продукт-них сил, що дає змогу місцевим підприємцям витримувати конкур-цію.

У. у МТ віддає перевагу політиці вільної торгівлі, але водночас проводить політику протек-зму стосовно певних країн та груп товарів. У. уклала угоди про вільну торгівлю з такими країнами: ратифіковано - Білорусь, Росія, Азерб-джан, Вірменія, Грузія, Естонія, Латвія, Молдова, Туркмен-тан, Узбек-тан; не ратифіковано: Казах-н, Литва. Також У. уклала угоди з встанов-ням режиму набіл-го сприяння з: Австрією, Болгарією, Грецією, Єгиптом, Індією, Китаєм, Німеччиною, Гвінеєю, Швейцарією, Францією та ін. Крім того, укладені контингентні угоди з Киргиз-ном, Туркмен-ном, Росією, Узбек-ном, які передбач-ть, що режим вільної торгівлі не пошир-ся на певні групи товарів.

Економіка У. є досить відкритою, оскільки належить до економічних систем із високим значенням як експортної квоти – більше 45-50%, так і імпортної квоти – 40-45%. Водночас при існуючій ситуації – високій частці як експорту, так і імпорту у ВВП країни – відбувається формування серйозної залежності функ-ня і розвитку вітчизн. ек. від кон’юнктури св. ринків і вразливості до кризових явищ.

При аналізі рівня відкритості країни необхідно звертати увагу не тільки на міжнародну торгівлю, а й на міжнародний рух факторів виробництва. Так, ПІІ в Україну станом на 01.04.2010 р. складають 40007,4 млн. дол. США, у той час як прямі іноземні інвестиції з України в економіку кран світу майже у шість разів менші – 6793,2млн. дол. США.

Підвищення рівня відкритості нац..ек. як наслідок членства У. в СОТ зумовлює необхідність зростання конкурентоспроможності вітч. виробника та поліпшення інцест. клімату в Д. Цьому мають сприяти відповідні заходи держ. структ. політики, зокрема, щодо заохочення інцест. та інновац. розвитку, ресурсо- та енергозбереження, підвищення ефективності організації ек. процесів.

На стані відкритої економіки У. протягом років реформ негативно позначалися занадто високі показники інфляції та зро-стання цін, які «тягнули» за собою показники ставок кредитуван-ня. Останнє, у свою чергу, погіршувало умови інвестування, зок-рема інвестування міжнародного. Утім, на етапі виходу з кризи саме цю проблему, як очікується, значною мірою вдасться розв’язати. Щоправда, погіршення світової кон’юнктури призве-де до нових ускладнень у формуванні платіжного балансу, пере-дусім рахунку поточних операцій, через зниження попиту на віт-чизняну експортну продукцію

86.. сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України

Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і розвитку її міжнародних економічних відносин безпосередньо випливає на формування ефективної структури економіки країни. Зовнішньоекономічні зв'язки у процесі інтеграції України у світове господарство охоплюють також комплекс розв'язуваних спільними зусиллями екологічних проблем. Поряд з об'єктивною необхідністю інтеграції України у світове господарство і розвитку її зовнішньоекономічних відносин існують і об'єктивні можливості для таких процесів. До них, насамперед, належить економічний потенціал нашої країни, що дає підставу для участі в міжнародному поділі праці.

Об'єктивною можливістю для інтеграції у світове господарство є вироблення механізму зовнішньоекономічних зв'язків, по-перше — на макрорівні (загальнодержавному); по-друге — на мікрорівні підприємств; по-третє — на глобальному і регіональному рівнях шляхом участі у спеціалізованих і багатоцільових економічних міжнародних організаціях ООН і регіональних економічних об'єднаннях типу ЄС, певних структурах СНД, зони вільної торгівлі між Грузією, Україною, Узбекистаном, Азербайджаном і Молдовою (ГУУАМ), Чорноморської зони співробітництва тощо. Поєднання об'єктивної необхідності й об'єктивних можливостей входження України у світове господарство робить цей процес закономірним