Бі/триполярна система передбачає наявність кількох управлінських полюсів, що в результаті консенсусу приймають узгоджені рішення, виконання яких є обов’язковим для решти учасників міжнародних відносин. Ця система передбачає, з одного боку, активізацію міжнародного співробітництва найбільш розвинутих країн світу, які готові йти на компроміси заради досягнення спільних інтересів. З другого боку, дана система інституційної організації передбачає пріоритетність рішень, що приймаються правлячою верхівкою для інших учасників міжнародних відносин. Теорія бі- чи триполярного світу включає до свого складу такі основні напрями інституційного забезпечення глобальних трансформацій:
— коаліції держав;
— коаліції регіональних інтеграційних утворень.
Коаліції держав спрямовуються на створення Центру—альянсу найбільш розвинутих країн, які будуть «підштовхувати» глобалізацію у потрібне русло і вирішувати виникаючі глобальні проблеми у власному вузькому колі, проектуючі власні норми, інтереси і принципи поведінки на увесь світ.
На сьогодні відсутнє чітке ядро, навколо якого міг би розпочатися процес консолідації. Найбільш вірогідними варіантами вважаються:
— «п’ятірка» постійних членів Ради Безпеки ООН (можливим є розширення складу);
— «велика вісімка» (можливим є розширення складу);
— компромісний варіант: «центр» скоріше за все складуть США, ЄС, Японія, Російська Федерація, Китай, Індія.
Першочергово ці країни потребуватимуть укладання між собою низки угод, що визначатимуть їхню загальну позицію стосовно глобальних проблем і питань глобальної безпеки, і декларувати рішучість чинити опір загрозливим тенденціям світового розвитку. Можливості і ресурси, що є у розпорядженні розвинутих країн, повинні використовуватися в цілях вибудовування «центру» як союзу, що ефективно впливає на «периферію», робить її більш керованою і поширює на неї принципи, що були прийнятними у взаємовідносинах між самими державами «центру».
Інституціоналізація нових міжнародних структур надасть країнам «центру» реальну можливість формулювати власні вимоги (що зумовлюються не довільною зацікавленістю, а завданнями боротьби з тими чи іншими загрозливими тенденціями) до решти держав. Головним інструментом тиску на «периферію» можуть стати умови економічного, технологічного і інформаційного партнерства з «центром», які можуть бути більш чи менш сприятливими. Основним завданням союзу є не підкорення, а цивілізація «периферійних» територій.
Коаліція регіональних інтеграційних об’єднань (РІО) закладає підґрунтя майбутнього світоустрою, що полягає у наступному:
— формування угруповань на основі економічних, а не політичних факторів, виникнення яких зумовлено реакцією на глобальні трансформації;
— домінування економічних факторів знижує вірогідність виникнення ієрархічних інституційних структур, рішення яких є обов’язковими для країн-членів;
— спрямованість у першу чергу на створення своєрідних «островів більш ліберального економічного режиму», а не на побудову регіональних протекціоністських анклавів;
— поглиблення рівня регіональної координації економічної політики, що виражається в орієнтації, в першу чергу, на безпосередньому регулюванні господарських процесів у межах національних економік (гармонізація податкових систем, режиму доступу на ринки, систем стандартів тощо) замість вирішення питань, що лежать на поверхні, усунення внутрішніх і зовнішніх бар’єрів між країнами, що входять до складу групування.
28. Природа і типізація глобальних економічних парадоксів. (доделаю)
Наукова думка визначає парадокс (від грецького раrаdохоs — несподіваний, дивний) як:
1) несподіване, незвичне, розбіжне з традицією твердження, тлумачення, явище або висновок;
2) у логіці — протиріччя, яке виникло в результаті зовнішньо логічно вірного міркування, і призвело до взаємно суперечливих висновків.
Наявність парадокса свідчить про несправдженість деякої з аксіом, які використовуються у даному міркуванні, або теорії в цілому, хоча цю несправдженість частіше за все важко виявити, пояснити, а тим більше усунути.
Отже, парадокс набуває прояву у тому разі, коли основні теоретичні постулати явища заперечуються ходом або шляхом логічно вірного міркування, або результатами практичного дослідження.
29. Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій
В праці К.Омая було зазнач, що насьогодні виділ 4 гр факторів „4 і”, які значним чином змінюють традиц ф-ції держ.:1. інвестиції, які є транс кордон і рух не від ур до уряду, а від корпор до корпор; 2. індустрія. Суч ТНК реаліз не держ, а власні інтереси, кі визнч ринк приваблив і цілями технолог обміну.3. інформац технології дозвол реалізов комерц інтереси на світ просторі не створ необхідн безпосеред присутності на окремих сегментах ринку; 4.індивід споживача, які керуються комополітичн інтересами і є за природою глобальн. Таким чином, за думкою Омая посередн роль держ стає застарілою, а обмеж, які є неообхідн для прийн глоб ріш, починають відповід певним географісн підрозділам.
І Насьгодні держ втрачає можл ефект використ таких традиц інструмент регул як митно-тариф регул, курс нац вал, ставки рефінансув. Вона повинна рахув з інтегр ін держ корпорац, а також пристосовув такі внутр сфери регул, як соц політ, податк сист, труд законодав, сист освіти до міжн стандартів.
ІІ Деякі екон процеси не підпад під регул вплив лерж. Для цієї мети необхідн виявл узгодж вплив і коректні заходи багатьох країн. Ефективність аткого впливу буде тим більш, чим більш частку сувереніт кр-чл зможуть делегувати глобал інснтит.
ІІІ держ суверн втрач власн докорінн зміст. Це пон раніше включ волод прир рес, терит, ін струм макро і мікро регул, проте вже на ранній стадії інтернац держ вступ у багатосторон домовл, які обмеж своб дій і звуж сувереніт.
ІV Ознакою суверен стає не мат багатство, а інтелектуальне, яке не є невід’ємн частин держ. Процес перерозподілу повноваж між нац держ буде відбув у 2-х напрямах: - передача повноваж наддерж інстит; - перед повноваж регіон і муніципал ітстит. Таким чином, держ пост буде відчувати трансформац рухи з перетвор на корпорац по управл соц-терит сист.
