Діагностика:
1.Оглядова рентгенографія черевної попрожнини:
- при непрохідності тонкої кишки: прямі ознаки(чаші Клойберга, відсутність газу(рідина переважає над газом); непрямі ознаки: деформація шлунка, сечового міхура, затемнення в тазу і в бокових відділах живота.
- при непрохідності товстої кишки: просвітлення периферії черевної порожнини за рахунок роздуття газами товстої кишки, і невеликим вмістом чаш Клойберга, вони розташовані в бокових відділах живота.
2.Рентгенографія з барієвою сумішшю через рот.
3.При підозрі на товстокишкову ЗКН – іригоскопія.
4.УЗД внутрішніх органів.
5. Найбільш точною методикою вважається лапароскопія, при якій виконується 2 проколу в очеревині і внутрішні органи досліджуються за допомогою спеціальної медичної мікрокамери.
Лікування:
Спайкова хвороба черевної порожнини - лікування
Млявий перебіг цієї патології без больового синдрому і інтенсивного збільшення кількості зрощень підлягає консервативної терапії. Вона включає в себе:
· ферментні препарати, для поліпшення травлення (Мезим, Креон, Фестал);
· курс пробіотиків (Біфіформ, Наріне);
· озокеритові, парафінові аплікації;
· електрофорез з застосуванням розсмоктуючих розчинів;
· компреси з лікувальної грязі;
· глиняні аплікації.
При низькій ефективності вищевказаного способу лікування і загрозу життю людини потрібне хірургічне втручання з видалення спайок. На сьогоднішній день воно виконується тільки за допомогою лапароскопічної операції, що виключає виникнення рецидивів. Одним з достоїнств цього методу вважається малий термін реабілітації, попередження прогресування спайкової хвороби завдяки встановленню спеціальних органічних бар'єрів.
Білет № 30.
1. Хронічний панкреатит. Нориці підшлункової залози. Етіопатогенез. Клініка. Діагностика.
Нориці підшлункової залози - Патологічне поєднання проток з зовнішнім середовищем або внутрішніми порожнистими органами. Виділяють зовнішні нориці, коли гирло свища відкривається на шкірі, і внутрішні, при яких свищ повідомляється з порожнистим органом (шлунок, тонка або товста кишка). Вони можуть бути повними і неповними. При обтурації проксимальної частини протоки (повний свищ) весь панкреатичний сік виділяється назовні. При неповних свищах основна частина панкреатичного соку відтікає природним шляхом в дванадцятипалу кишку і тільки частина його відділяється по свищу.
Етіологія. Зовнішні нориці найчастіше виникають після відкритої травми живота, після операцій на підшлунковій залозі. Внутрішні свищі зазвичай є наслідком деструктивних змін в залозі, що переходять на стінку сусіднього органу (гострий панкреатит, пенетрація і прорив кісти підшлункової залози).
Клініка:
Внутрішні нориці Великі кісти ПЗ, що існують протягом тривалого часу, небезпечні внаслідок спонтанного прориву в навколишній порожнистий орган. Причиною такого прориву часто є пептична виразка ШКТ із значною кровотечею із арозованої судини. Часто ці цистодігестивні свищі можуть виникати в результаті зрощення кісти з навколишніми органами і не супроводжуватися кровотечею. В деяких випадках при відносно невеликих розмірах кіст процес перебігає безсимптомно..
Клінічна картина внутрішнього свища може бути різноманітною. Радзиховський А.П. розрізняє три періоди розвитку нориці. І період – формування нориці характеризується больовим та диспептичним синдромами, температурною реакцією, початковими ознаками формування інфільтрата. Формування свища вважається також і початком ІІ періоду його розвитку. Якщо нориця не закривається, то в подальшому спочатку клінічно проявляються порушення гомеостаза; наступає ІІІ період, що характеризується, в першу чергу, дегенеративно-дистрофічними змінами ПЗ. Симптоми захворювання неспецифічні. Це – інфільтрат в черевній порожнині; свищ; гіперемія передньої черевної стінки; мацерація шкіри; біль в епігастральній ділянці; субферилітет, особливо вечорами; лейкоцитоз із зсувом формули вліво; сухість в роті; схуднення; олігурія; стеаторея; диспепсія..
Зовнішні нориці При поширеному некрозі ПЗ некротичні маси із значною кількістю ферментів можуть викликати самоперетравлення навколишніх тканин, що призводить до формування отвору на передній стінці живота, через яке відбувається відтік панкреатичного соку. В зв'язку із втратами панкреатичного секрету у хворих порушуються умови травлення, що призводить до змін в ПЗ і в організмі в цілому. Симптоматика зовнішніх свищів формується у відповідності з вищевказаним. Через норицю може виділятися крошкоподібна маса, іноді з гноєм, прозорий або мутний панкреатичний сік, жовч, кишковий або шлунковий вміст. Домішки гною завжди характерні для інфікування вогнища..
Комбіновані нориці Цим терміном визначають поєднання внутрішнього та зовнішнього панкреатичних свищів. При цьому один із свищів відкривається в просвіт порожнистого органа, а інший – назовні, частіше всього на шкірі передньої черевної стінки. Утворення свищів із кісти може відбуватись в 2 етапи: спочатку кіста звільняється від вмісту, наприклад, в порожнину товстої кишки, потім свищ закривається і кіста зпадається. При накопиченні рідини в порожнині кісти або внаслідок нагноєння кіста розкривається назовні, утворюючи зовнішній свищ. Утворення зовнішнього хода – сприятливий вихід для хворого, оскільки це знижує ризик перфорації або повторного прориву кісти в порожину порожнистого органа. Комбіновані нориці можуть бути первинними та рецидивуючими. Утворенню свища сприяє утруднений відтік панкреатичного секрета, соковидільна функція, що не переривається, та прогресуюче напруження панкреатичної кісти. Клінічна картина залежить від фази захворювання. Утворення внутрішнього свища супроводжується підвищенням температури, пропасницею, проносом, відчуттям слабкості. Поступово ці симптоми зникають, що супроводжується покращенням станого хворого. Прориву кісти передує висока температура, тупий, іноді гострий біль в епігастрії, почервоніння і флюктуація на ділянці черевної стінки. При утворенні зовнішнього хода свища виділяється значна кількість гнійної рідини, після чого стан хворого покращується, але із свища періодично виділяється вміст, що подразнює навколишню шкіру..
Післяопераційні нориці Відрізняються від післятравматичних більш тяжким перебігом, особливо, якщо їх утворенню передує тяжкий запально-дегенеративний процес в ПЗ. Утворюються в результаті хірургічних втручань з приводу гострого та хронічного панкреатиту та пухлин ПЗ. У деяких хворих на 5-7 добу після операції на фоні помірних локального або розлитого болю в епігастральній ділянці з'являється гіпертермія, припухлість в ділянці рани та інфільтрат, частіше в центрі. При розкритті інфільтрата, що нагноївся, виділяється мутний вміст. В подальшому гіперемія зникає, біль вщухає та залишається невеликий отвір, з якого виділяється чистий панкреатичний сік – світлий, прозорий, без запаха, кількість якого коливається..
Діагностика зовнішніх свищів великих труднощів не представляє. Остаточний діагноз підтверджується виявленням у виділеннях свища високої концентрації панкреатичних ферментів. Для уточнення діагнозу застосовують фістулографія. Якщо при ній контраст заповнює протоки підшлункової залози, то діагноз не викликає сумнівів.
2. Злукова хвороба черевної порожнини. Етіологія. Патогенез. Методи діагностики.
Спайкова хвороба – це стан, при якому відзначається формування спайок в черевній порожнині. Зазвичай причиною утворенняспайок черевної порожнини є проведена операція, при якій неминуче відбувається травмування очеревинного покриву, що вистилає всі поверхні органів черевної порожнини і малого таза. Порушення очеревинного покриву приводить до того, що між органами виникають спайки (зрощення), які значно обмежують рухливість внутрішніх органів, а в ряді випадків і повністю перекривають їх просвіт.
Етіопатогенез:
l механічна травма очеревини;
l висушування повітрям очеревини ннфекція
l накопичення крові;
l хімічні речовини;
l сторонні тіла;
l парез кишечника;
l тупа травма живота;
l місцева ішемія тканин;
l запальні захворювання органів черевної порожнини;
l вроджені зрощення;
l аутосенсибілізація організму
Механізм розвитку спайкової хвороби
Розвиток спайкової хвороби проходить через декілька етапів. У перший момент після пошкодження очеревини на її поверхню випадає шар фібрину. Надалі зіткнення ділянок очеревини, покритих фібрином, призводить до їх склеюванню між собою. Іноді сформувалися зрощення в подальшому розриваються і розсмоктуються, однак у ряді випадків фібринові зрощення поступово ущільнюються і стають основою для формування спайок. При формуванні спайки фібринові шар поступово починає проростати судинами, а також зміцнюватися колагеновими волокнами.
Злуки при перитоніті:
l серозно-фібринозний ексудат виявляється через 10 хвилин після проникнення бактерій в черевну порожнину;
l на протязі 2 годин проходить злипання поверхні очеревини з кишкою і сальником;
l через 18 годин ці ділянки організуються, але їх можна розділити тупим шляхом
Методи діагностики:
1.Оглядова рентгенографія черевної попрожнини:
- при непрохідності тонкої кишки: прямі ознаки(чаші Клойберга, відсутність газу(рідина переважає над газом); непрямі ознаки: деформація шлунка, сечового міхура, затемнення в тазу і в бокових відділах живота.
- при непрохідності товстої кишки: просвітлення периферії черевної порожнини за рахунок роздуття газами товстої кишки, і невеликим вмістом чаш Клойберга, вони розташовані в бокових відділах живота.
2.Рентгенографія з барієвою сумішшю через рот.
3.При підозрі на товстокишкову ЗКН – іригоскопія.
4.УЗД внутрішніх органів.
5.Лапароскопія, при якій виконується 2 проколу в очеревині і внутрішні органи досліджуються за допомогою спеціальної медичної мікрокамери.
Білет № 31.
1. Шлунково- кишкові кровотечі. Методи ендоскопічного гемостазу та показання до їх застосування.
