Правління екс-імператорів фінальної епохи

Справжній Закон імператорського престолонаслідуван-ня в епоху останніх правлінь цілком перестав діяти. На­стали часи, коли імператор не міг далі самостійно керу­вати державними справами. Тоді імператор Госандзьо, який правив з 1068 до 1072 р., після свого зречення та зведення на трон власного сина, розробив план управ­ління державою в ролі екс-імператора.

 

Регентство Фудзівара Йоріміті

Імператор Горейдзей зійшов на престол у 1045 р. і царював 23 роки. Канцлером при ньому був Фудзівара Йоріміті, який, будучи братом імператриці-матері імпе­раторів Гоітідзьо, Госудзаку та Горейдзея³, обіймав по­сади регента й канцлера більше 50 років.

 

Регентство Фудзівара Норіміті

У 1068 р. на початку царювання імператора Госандзьо канцлером став великий князь Нідзьо Норіміті — мо­лодший брат Фудзівара Йоріміті...

 

Госандзьо: повернення в історії

Матір’ю імператора Госандзьо була Йомеймон-ін — дочка імператора Сандзьо...

Норіміті зробив імператрицею одну зі своїх дочок, видавши (її) за імператора Горейдзея, але вона так і не подарувала імператорові сина...

Отже, в момент, коли Госандзьо успадкував у 1068 р. трон, довга лінія імператорських матерів з дочок міністрів (із клану) Фудзівара перервалася.

 

Фінальна епоха й державне керів­ництво екс-імператорів

...Госандзьо відчував і розумів, що люди не зможуть більше жити мирно, якщо міністри продовжуватимуть ді­яти так само, як і раніше: якщо в державі домінуватимуть регенти й канцлери, а імператори зосереджуватимуться лише на проблемах прекрасного. Разом з тим, він чудово усвідомлював, як погано (країні) бути без імператора, тому після зречення взяв у свої руки керівництво дер­жавними справами в ролі екс-імператора.

...Можливо, імператор Госандзьо побачив, що канц­лер Йоріміті діє занадто егоїстично. Бажаючи правити в ролі екс-імператора та зробивши це правилом для всіх наступних імператорів, імператор Госандзьо покинув, ке­руючись цим, престол і восьмого дня 12-го місяця 1072 р. передав (трон) Сїракаві⁴.

...Двадцять першого дня 4-го місяця 1073 р. Госандзьо захворів і сьомого дня 5-го місяця того самого року по­кинув світ у віці 42 років.

Після свого зречення екс-імператор Госандзьо зай­мався всіма державними справами, проте за браком часу він так і не зумів зосередити на собі цілковите керів­ництво (країною)... Цю роль узяв на себе Сіракава, який після свого зречення до 77 років правив державою.

 

Нові події в часи правління Госандзьо

Коли Госандзьо сидів на троні, імператорським ука­зом ери Енкю⁵ були запроваджені стандартні міри об’єму. Ці стандарти досі використовуються. Коли їх подали ім­ператорові на розгляд, він засипав у них пісок (в саді зали Сейрьо) та перевірив їх. Кілька чоловік славили його, говорячи: «Хіба це не чудово!..» Інші вигукували, що їх просто вражають такі незвичні дії (імператора). Люди, можливо, реагували саме так, бо (раніше) в залі Сейрьо займалися лише проблемами вічного й прекрасного.

. Відомство документів теж запровадили в еру Енкю, бо імператор дійшов висновку, що жоден імператорський закон чи документ не фіксує точні права на володіння приватними маєтками (сьоенами). Йому доповіли, ніби в період канцлерства (Фудзівара) Йоріміті вся країна нага­дувала собою маєток Йоріміті, а в деяких провінціях кількість сьоенів настільки збільшилася, що це суттєво ус­кладнило виконання губернаторами їхніх функцій. В ре­зультаті імператорським указом було створено відомство документів, куди (кожен володар сьоену) повинен був подати документи щодо права власності на (свої) ма­єтки...

Після перегляду кількох справ імператор видав ще один указ, котрий запроваджував (таку норму): «Коли названі землевласники подаватимуть до відомства документів документи на право володіння (на землю), вони не повинні надсилати документи колишньому першому міністрові Йоріміті...»

Часи Госандзьо в порівнянні із сучас­ністю

Госадзьо запам’ятався як справді вельми розумний ім­ператор...

Але в цю фінальну епоху дурні міністри, що служили на перших посадах.., постійно чинили дії, які псували відносини між правителем і канцлером або регентом. Так держава йшла до загибелі. Не лише правитель, його мі­ністри й регент, офіційні особи, які служили біля екс-імператора, а й кожен: чоловік і жінка, священик і світ­ський — усі чудово це розуміли. Загалом про управління справами в кланах і общинах можна сказати, що ситуація погіршувалася в усіх суспільних прошарках... Навіть «За­кон 17 статей» перестав діяти в цю епоху фінальних правлінь... Держава йшла до загибелі.

 

Боротьба кланів Кан’ін і Кудзьо за регентство

...Після того, як Сіракава в 1086 р. зрікся престолу на користь Хорікави ⁶, а великий князь Кьогоку Мородзане передав у 1094 р. управління державними справами своє­му синові Мороміті, Мороміті повів себе як вкрай уперта людина. Стверджують, що у своїх діяннях він не слухав нічиїх порад — навіть екс-імператора та власного батька Кудзьо Мородзане...

 

Як канцлер Мороміті прокляв ченців-бунтівників

За правління Хорікави юрба ченців з гори Хіей спус­тилася до столиці, принісши переносну гробницю з ви­могами до імператорського двору. Канцлер Мороміті ви­рішив, що це з їхнього боку зухвалість, і видав письмовий наказ напасти на монахів та покласти край негараздам. Кілька стріл вразили переносну гробницю, а помічник великого синтоїстського жерця Томодзане був поране­ний. Звичайно, Мороміті прокляли, і він невдовзі помер.

 

Сіракава вирішив удруге посісти трон

Коли в 1107 р. помер імператор Хорікава, екс-імпера­тор Сіракава хотів, мабуть, вдруге зійти на трон, але вра­ховуючи, що він уже став ченцем, він посадив на престол свого сина Тобу та керував усіма державними справами будучи екс-імператором. Вдень і вночі три імператор­ських вартових (Мінамото Міцунобу, Мінамото Тамейосі та Мінамото Ясукійо) чергували в палаці (охороняючи екс-імператора).

 

Син Мороміті стає канцлером

...Після 16-річного правління Тоби трон перейшов у 1123 р. до Сутоку⁸, а екс-імператор Сіракава дожив до часів, коли побачив сходження на трон свого внука, і помер у 1129 р. у віці 77 років.

 

Правління Тоби як екс-імператора й початок епохи військових

Як спадкоємець екс-імператора Сіракави, екс-імпера-ор Тоба керував державними справами протягом 1129— 1156 рр., а коли він помер другого дня 7-го місяця 1156 р,. по всій японській країні почалися смуги й настала епоха військових.

 

Коріння епохи військових...

...На схилі років Тоба несподівано став покірливим та добросердечним правителем. Названа дочка Сіракави — дочка Кан’ін Кіндзане — стала його дружиною-імператрицею (під іменем) Тайкенмон-ін. Вона народила імперараторові кілька синів і дочок. Старшим сином був Сутоку. Два наступних сина (Наемія та Мемія) померли, не доживши повноліття, а Сутоку в 1123 р. ступив на трон, четвертий син Госіракава зійшов на трон у 1155 p., а п’ятий залишився в історії під іменем царевич-чернець Какусьо...

Дев’ятого дня 1-го місяця 1129 р. дочку регента (Фудзівара) Тадаміті привезли в палац і зробили дру­жиною імператора Сутоку шістнадцятого дня того ж місяця... Дев’ятого дня 2-го місяця того ж року... вона стала імператрицею (під іменем) Кокамон-ін.

Часи Госандзьо в порівнянні із сучас­ністю

Госадзьо запам’ятався як справді вельми розумний ім­ператор...

Але в цю фінальну епоху дурні міністри, що служили на перших посадах.., постійно чинили дії, які псували відносини між правителем і канцлером або регентом. Так держава йшла до загибелі. Не лише правитель, його мі­ністри й регент, офщійні особи, які служили біля екс-імператора, а й кожен: чоловік і жінка, священик і світ­ський — усі чудово це розуміли. Загалом про управління справами в кланах і общинах можна сказати, що ситуація погіршувалася в усіх суспільних прошарках... Навіть «За­кон 17 статей» перестав діяти в цю епоху фінальних правлінь... Держава йшла до загибелі.

Боротьба кланів Кан’ін і Кудзьо за регентство

...Після того, як Сіракава в 1086 р. зрікся престолу на користь Хорікави ⁶, а великий князь Кьогоку Мородзане передав у 1094 р. управління державними справами своє­му синові Мороміті, Мороміті повів себе як вкрай уперта людина. Стверджують, що у своїх діяннях він не слухав нічиїх порад — навіть екс-імператора та власного батька Кудзьо Мородзане...

 

Як канцлер Мороміті прокляв ченців-бунтівників

За правління Хорікави юрба ченців з гори Хіей спус­тилася до столиці, принісши переносну гробницю з ви­могами до імператорського двору. Канцлер Мороміті ви­рішив, що це з їхнього боку зухвалість, і видав письмовий наказ напасти на монахів та покласти край негараздам. Кілька стріл вразили переносну гробницю, а помічник великого синтоїстського жерця Томодзане був поране­ний. Звичайно, Мороміті прокляли, і він невдовзі помер.

 

Сіракава вирішив удруге посісти трон

Коли в 1107 р. помер імператор Хорікава, екс-імпера­тор Сіракава хотів, мабуть, вдруге зійти на трон, але вра­ховуючи, що він ужг став ченцем, він посадив на престол свого сина Тобу та керував усіма державними справами будучи екс-імператором. Вдень і вночі три імператор­ських вартових (Мінамото Міцунобу, Мінамото Тамейосі та Мінамото Ясукійо) чергували в палаці (охороняючи екс-імператора).

 

Син Мороміті стає канцлером

...Після 16-річного правління Тоби трон перейшов у І123 р. до Сутоку ⁸, а екс-імператор Сіракава дожив до часів, коли побачив сходження на трон свого внука, і помер у 1129 р. у віці 77 років.

 

Правління Тоби як екс-імператора й початок епохи військових

Як спадкоємець екс-імператора Сіракави, екс-імпера­тор Тоба керував державними справами протягом 1129— 1156 рр., а коли він помер другого дня 7-го місяця 1156 р,. по всій японській країні почалися смути й наста­ла епоха військових.

 

Коріння епохи військових...

...На схилі років Тоба несподівано став покірливим та добросердечним правителем. Названа дочка Сіракави — дочка Кан’їн Кіндзане — стала його дружиною-імператрицею (під іменем) Тайкенмон-ін. Вона народила імператорові кілька синів і дочок. Старшим сином був Сутоку. Два наступних сина (Наемія та Мемія) померли, не до­сягнувши повноліття, а Сутоку в 1123 р. ступив на трон. Четвертий син Госіракава зійшов на трон у 1155 p., а п’ятий залишився в історії під іменем царевич-чернець Какусьо...

Дев’ятого дня 1-го місяця 1129 р. дочку регента (Фудзівара) Тадаміті привезли в палац і зробили дру­жиною імператора Сутоку шістнадцятого дня того ж мі­сяця... Дев'ятого дня 2-го місяця того ж року... вона стала імператрицею (під іменем) Кокамон-ін.

 

Негаразди між двома екс-імперато­рами — Тобою й Сутоку

...Доки Сутоку протягом 1123—1141 рр. сидів на троні, екс-імператор Тоба став особливо ніжним з дочкою се­реднього радника Нагадзане — майбутньою імператри­цею Біфукумон-ін, а її синові Коное присвоїли третій ранг, негайно призначивши спадкоємцем престолу. Імпе­ратриця Кокамон-ін — дочка Тадаміті й дружина-імпе-ратриця (імператора) Сутоку — усиновила Коное. Тоба сказав Тадаміті: «Як дід Коное по матері, ви повинні добре дбати про нього». Тадаміті, будучи дійсно дідом Коное по матері, приділив особливу увагу (спадкоємцеві престолу). Потім, коли екс-імператор Тоба порадив Суто­ку покинути трон і передати його спадкоємцеві, Сутоку слухняно передав престол Коное⁹ та оголосив, що бажає дванадцятого місяця 1141 р. зректися трону... Сутоку з приводу цього дуже засмутився та затаїв зло на Тобу.

Коное виріс уже перебуваючи на троні, і лівий міністр та інспектор (Фудзівара) Йорінага чудово йому служив,...(але), будучи гарячою людиною він (Йорінага) чинив непродумані дії, які зіпсували його репутацію.

тим часом люди, коли імператор Коное раптово по­мер у 7-му місяці 1155 р. у віці 17 років, почали говорити," нібито в цьому винний Йорінага. Екс-імператор Готоба повірив, що це правда. Що ж далі? Враховуючи, що імператор Коное помер, Йорінага подумав: «Зараз я стану Канцлером та (верховним) імператорським інспектором». Як лівому міністрові ці посади личили йому згідно з Традиціями (двірцевого посадового життя),...проте двір здивував його рішенням про його (Йорінага) відставку з посади інспектора. Так у 1-й місяць наступного року він залишився тільки на посаді лівого міністра.

 

Смерть екс-імператора Тоби

Двадять четвертого дня 4-го місяця 1156 р. екс-імпе­ратор Тоба змінив назву ери правління з Кюдзю на Хоген. Потім другого дня 7-го місяця того ж року він помер. Доки він хворів, усі — знать і простолюдини, старі й молоді — усі тихо гомоніли: «Що ж буде, коли екс-імпе­ратор не зможе більше жити?»

Смута (років) Хоген: розгром (військ) Сутоку й Йорінаги

(Після похорону Тоби) екс-імператор Сутоку зупи­нився у своєму палаці в маєтку Танака, де, мабуть, пора­дився з Йорінагою, а дев’ятого дня 7-го місяця (1156 р.) несподівано покинув палац. Рушив він до палацу Садзікі,; який називали «палацом зали Аміди з 1000 статуй», або тіакамікадо. Цей палац не належав Сутоку, проте він і- силою до нього увірвався й там осів. Відчуваючи, що ситуація складається саме так, як очікували, канцлер Тадаміті, правий міністр Санейосі та інші (їхні соратники) зібралися в імператорському палаці. Вояки, які покля­лися виконувати накази імператриці Біфукумон-ін, теж прибули до імператорського палацу для його захисту.

А «роздратований лівий міністр» Йорінага перебував у цей час в Удзі. Тільки-но оголосили, що Йорінага, можливо, прибуде до палацу Накамікадо, (щоб приєднатися) до Сутоку, самураєві на ім’я Нобукану наказали перехопити та вбити Йорінагу на річці Хіну. Проте, хоч наказ давали швидко, але Нобукану не встиг (його виконати). Йорінага, тим часом, покинув посеред ночі Удзі та при­був до палацу Накамікадо.

Старшого командира Фудзівара Норінагу, який слу­жив біля Сутоку протягом кількох років, неодноразово посилали до Мінамото Тамейосі (з пропозицією) прибути до Накамікадо. Врешті-решт Тамейосі відповів, що при­буде. Прийшов він з двома синами — Йорікатою та Таметомо, однак його старший син Йосітомо увів частину (клану Мінамото), яка підтримувала імператора Госіракаву (10) (до столиці). Йосітомо вже кілька років не мав приязних стосунків із своїм батьком Тамейосі, проте це довга історія, яку ми тут не будемо описувати. Потім одинадцятого дня 7-го місяця в палаці Накамікадо від­булася нарада, на якій збуджені люди, що прийшли сюди з різних куточків країни, почули такі слова Мінамото Йамейосі:

«Ми зовсім безсилі. Весь мій клан пішов з Йосітомо та (перебуває) тепер в імператорському палаці. Зі мною лише двоє моїх синів. Що ми можемо зробити з такими силами? Безперечно, ми не можемо реалізувати наші задуми сидячи та очікуючи тут нападу наших ворогів. Думаю, ми однозначно й безумовно повинні перейти до Удзі та затримати наших ворогів, розламавши дошки мосту Удзі. Інший (можливий) шлях дій — рушити до провінції Омі, залишаючи в тилу гору Кока, і (там) зібра­ти нам на допомогу самураїв сходу. Якщо ми отримаємо таку допомогу, екс-імператор (Сутоку) зможе перебра­тися до Канто. Якщо ми переріжемо дорогу на схід по горі Асігара й захистимо свої позиції, імператорське вій­сько, можливо, не зможе нас дістати із столиці У східних провінціях клан Мінамото має силу ще з днів Йорійосі та Иосіїе, і тепер усі тамтешні збройні сили — мої. Як і імператорські війська столиці вони теж слідкують за си­туацією. Якщо жоден із цих планів реалізувати не вдасть­ся, може, ми просто рушимо на імператорський палац?»

Але Йорінага, виступаючи перед екс-імператором (Су­току), захищав свою точку зору: «Ми не можемо діяти так спішно. До чого це призведе? По-перше, ми зовсім не маємо сил — тільки людей Хігамі Кадза з провінції Ямато. Я наказав мобілізуватися й терміново рушити сюди силам Йосіно. Можливо, вони тепер у дорозі. Зачекає­мо!» Перед лицем таких непродуманих рекомендацій Та-мейосі вийшов до саду...

А в імператорському палаці (в цей час) Мінамото Йосітомо гаряче відстоював таку думку:

«Що це за план захисту, якщо в ньому не визначений час наступу. Перше, що треба зробити, — це атакувати й розтрощити ворога. Тоді ми маємо план. Мінамото Та-мейосі при підтримці Йорїкати вже рушив до нового палацу екс-імператора, у Накамікадо. Навіть пам'ятаючи, що Тамейосі мій батько, я приєднуюсь до імператорських військ. Якщо я раптово зустріну ворога, він, мабуть, (зму­шений) буде відступити. Тому основна наша мета — на­ступ!»

Однак десятого дня до єдиного рішення так і не прий­шли... Тільки в середині одинадцятого дня імператор (Го-сіракава) видав наказ: «Наздогнати й розбити противника негайно!» Губернатор Сімоцуке Мінамото Йосітомо був у захваті. Енергійно обмахуючи себе віялом із (зображе­ним) на ньому червоним сонцем, він сказав:

«Я багато разів брав участь у битвах і щоразу отри­мував благословіння від імператорського дому. Моє серце не може вчинити злочини проти імператора. Сьогодні я отримав наказ Імператора атакувати й знищити ворогів. Свіжість почуттів, що виникають у битві з ворогом — незрівнянна».

Відокремивши свої сили від (військ) Тайра Кійоморі — губернатора Акі, — Йосітомо покинув імператорський палац у Сандзьо й вирушив при підтримці деяких інших членів клану Мінамото (Йорімаси, Сігенарі та Міцуясу) проти Сутоку, який перебував у палаці Накамікадо. Не­вдовзі після полудня його військо почало наступ. Хоча сил у Мінамото Иорікати й Мінамото Таметомо вияви­лося небагато, вони створили сильну, (систему) оборони. Наступ очолив головний охоронець Йосітомо — Камада Дзіро Масакійо, — вояки якого (безрезультатно) атаку­вали кілька разів. Однак імператорських військ було значно більше, тому вони оточили палац Накамікадо й підпалили його. Екс-імператор Сутоку, одягнутий в пов­сякденне вбрання, взяв коня й поскакав у супроводі за­ступника начальника правих імператорських конюшень Нобудзане до Кокусьо — ченця-настоятеля храму Нін-надзі. Тільки-но Йорінага побачив цю втечу, його обла-дунок одразу потоншав. В обличчя його поранила неві­домо ким пущена стріла, причому поранення в щоку ви­явилося настільки важким, що Йорінагу зняли з коня та внесли в хату простолюдина-общинника.

Того ж дня імператор підписав указ про повернення Тадаміті посади глави клану Фудзівара. Це був перший випадок, коли главу клану Фудзівара призначив імпера­тор.

Самурай на ім’я Сігесада був сином Генти Сігедзане із Toca. Він був 80-річним ченцем, але заявив: «Саме я вистрілив тією стрілою, яка завдала смертельного пора­нення Йоріназі». Щоб проілюструвати свої слова, він витягнув зброю та сказав: «Я маю на своїй зброї сім позна­чок, які називаю «сім зірок». Тому на війні я дістаю підтримку від надприродних сил і ніколи не хиблю стрі­ляючи».

Після поранення Йорінагу поклали в маленький чо­вен, що відчалив від місця з назвою Умецу (і Норінага поплив) річкою Кацура в супроводі свого старшого брата Цунеморі. Йорінага їхав до Удзі, щоб побачити свого батька Тададзане. Проте цього разу Тададзане його не побачив. За день чи два після того, як Цунеморі довіз Йорінагу до місця з назвою Ханняміті (провінції Ямато), Йорінага помер. Коли його сина Накаюкі спитали про подробиці смерті Йорінага, той відповів:

«Я серцем відчув, що Йорінага не може їхати верхи на коні. В розпалі битви він стояв біля розсувних дверей зали Будди храму Омікадо й керував своїми вояками, коли стріла вразила його під вухо. Тоді його перенесли в коляску, що стояла біля воріт, та повезли в супроводі секретаря імператорської канцелярії Цунеморі. Приїхали до ріки Кацура, сіли на рибальський човен і за течією спустилися до гирла ріки Копу. Та коли Йорінага заявив, що бажає побачити свого батька, Тададзане відповів: «З самого початку я чув про те, що трапилося. Я не бажаю вас бачити». Після такої (відповіді) Йорінага помер у човні, а вищезгаданий Цунеморі, секретар відділу книг і рукописів Тосінарі та інспектор Нобуйорі втрьох віднесли тіло Йорінага на 100 сяку¹¹ від головної дороги й спалили його в храмі Ханнядзі.

Після розгрому військ екс-імператора Сутоку, Тамейосі намагався втекти, але його впіймали, а коли Йосітомо спитав імператора, що з ним робити, (йому надіслали) підписаний імператором наказ відрубати Тамейосі голову. Тоді Йосітомо (схопив!) посадив свого батька в паланкін та відіслав його до Йоцудзуки, де Тамейосі відрубали голову. Вся країна була вражена тим, що Йосітомо зітнув голову власному батькові.

Іншим наслідком розгрому стала висилка екс-імпера­тора Сутоку в провінцію Санукі, і тільки завдяки клопо­танню Тадаміті його батька Тададзане відправили під до­машній арешт до маєтку Тісоку.

 

Правління Госіракави

Заколот 1156 р. спалахнув несподівано, але сили імпе­ратора Госіракави без складнощів його придушили й кожного заколотника покарали відповідно до тяжкості його злочину. Хоча смертну кару скасували дуже давно (ще в 810 р.), тепер її поновили, мабуть, через тяжкість злочинів. Відповідно, за участь у керівництві заколотом декого покарали (на смерть).

Протягом царювання Госіракави повний контроль над державними справами тримав (буддійський чернець) Сіндзей... Імператорської влади фактично не існувало, хоча багато відомих людей розуміли, що імператорський палац — особливе, найважливіше місце для здійснення державних ритуалів і церемоній... (Імператорський) палац занепав, і тільки-но князь Тадаміті отримав наприкінці правління Тоби наказ повністю взяти у свої руки ке­рівництво державою в ролі канцлера, він перш за все запланував реконструювати палац. Але це не сподобалося екс-імператорові Сіракаві, який сказав, що Тадаміті дуже старомодна людина. Сіндзей використав сприятливу на­году й сам провів пишну реконструкцію (імператорсько­го) палацу, зруйнованого під час заколоту 1156 р....Він сам керував реконструкцією й завершив її менше ніж за два роки. Люди стверджували, нібито навіть ночами він працював над проектом (реконструкції), перевіряючи результати обрахунків. Він.найкращим чином завершив роботу чітко за власними кресленнями, а потім орга­нізував у новому палаці бенкет, на якому гостей розва­жали танцюристки. Людей вразила пристойність цього святкування...

Одинадцятого дня 8-го місяця 1158 р. імператор Госі-ракава покинув престол, передавши трон імператорові Нідзьо¹².

 

Госіракава почав керувати державни­ми справами як екс-імператор

Після того, як Госіракава почав за прикладом попе­редніх екс-імператорів Сіракави й Тоби сам керувати дер­жавними справами, він несподівано полюбив шляхетну людину високого рангу на ім'я Фудзівара Нобуйорі — сина князя Тадатаки. Тільки-но видатними особами ста­ли екс-імператорські гвардійці низького походження — такі, як брати Тайра Нобунарі, Нобутада, Тамеюкі й Та-меясу, — відразу ж Фудзівара Нобуйорі піднявся до ви­соких посад середнього радника та командира правої двір-цевої гвардії. Сіндзей також надав чини (деяким) своїм синам: Тосінорі призначили правим середнім інспекто­ром, а Нарінорі —імператорським охоронцем...

 

Неспокій і негаразди напередодні сму­ти 1159 р.

В той час, як сини Сіндзея, включаючи певну кіль­кість тих, хто прийняв постриг буддійського ченця, здо­були високий статус, у Фундзівара Нобуйорі виникло від­чуття підозри до Сіндзея. Відмітивши (наявність) супер­ництва між Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморі та усві­домлюючи, що переможець у війні між ними захопить контроль над державою, він приєднався до Мінамото Йо­сітомо й не гаючись почав готувати заколот.

Другою складовою, що сприяла заколоту, було гли­боке невдоволення Мінамото Йосітомо Сіндзеєм. Тільки-но Сіндзей перетворився на особу з необмеженим впли­вом, а Мінамото Йосітомо й Тайра Кійоморі почали між собою суперничати, Йосітомо вирішив зробити сина Сіндзея — Корінорі — своїм зятем...але Сіндзей не схвалив таку пропозицію й відповів грубою (відмовою): «Мій син — учений, і не може бути вашим зятем!» А невдовзі Сіндзей зробив свого сина Сігенорі... зятем Тай-ра Кійоморі. Це й породило в Йосітомо таку ненависть до Сіндзея.

 

Смута 1159 р.

Через деякий час — у ніч на дев’ятий день 12-го місяця 1159 р. — палац Карасума (центрального міністра) Сандзьо був оточений. Усе відбувалося саме там, де в цей час мешкав екс-імператор Госіракава, і де Сіндзей при підтримці своїх синів, як правило, прислуговував Його Величності. Бажаючи повбивати в палаці кожного, Мі­намото Йосітомо та Фудзівара Нобуйорі разом зі своїми вояками оточили його й підпалили.

Потім до центральних воріт подали імператорський екіпаж у супроводі середнього радника Мінамото Моронаки, куди посадили екс-імператора та імператрицю...

Сини Сіндзея — Тосінорі й Саданорі, — котрі слу­жили при екс-імператорі, — втекли...

Відчуваючи загрозу поразки, Сіндзей узяв із собою командира лівої двірцевої гвардії Фудзівара Мороміцу, командира правої двірцевої гвардії Фудзівара Нарікаге, Тагуті Сіро Канеміцу та секретаря правого відділу імпера­торських конюшен Сайто Кійодзане і, використавши цих людей як носіїв паланкіна, дістався до місцевості Тавара в провінції Ямато. Тут вони викопали яму й сховали в ній Сіндзея. Усі четверо, хто допоміг Сіндзею, стали пізніше буддійськими ченцями, тому в історії вони відомі під своїми чернечими іменами: Сайко, Сайкей, Сайдзіцу та Сай'ін. Пізніше Сайко й Сайкей повернулися на службу до Госіракави. Сайко сказав Сіндзею: «Прошу, негайно відпливайте до Китаю. Я попливу з Вами». Проте Сіндзей відкинув цю пропозицію: «Коли я покинув столицю, зір­ки стояли так само, як і при моєму народженні. Я ні в якому разі не тікатиму...»

Підтримуючи імператора Нідзьо, (Фудзівара) Нобуйо­рі взяв керівництво державними справами у свої руки: посадив екс-імператора Госіракаву під домашній арешт в імператорській бібліотеці, негайно провів церемонію, під час якої Мінамото Йосітомо зробили губернатором про­вінції Харіма, а 13-річного сина Йосітомо — Йорітомо — призначили командувачем правої імператорської гвар­дії.

Смерть Сіндзея

Тепер Сіндзей вважав, що він добре сховався, але ко­ли носії паланкіна розмовляли між собою, біля них зна­ходився самурай на ім'я Мінамото Міігуясу. Міігуясу во-юватз на боці Йосітомо, тому негайно передав інфор­мацію, результатом чого став письмовий наказ знайти та схопити Сіндзея. На його виконання до Тавари відрядили пошуковий загін. Тим часом Фудзівара Мороміїгу (Сай­ко) заліз на дерево і звідти, слідкуючи за всім, чув, як знизу Сіндзей молився в ямі (будді) Аміді. Тільки-но Мо­роміїгу побачив (на обрії) великі вогні, він спустився з дерева та крикнув у яму: «Я бачу підозрілі вогні. Будьте пильні!» Відтак він (знову) заліз на дерево й побачив вояків, які наближалися. Сіндзей вважав, що він добре сховався, але вояки Нобуйорі обшукали все довкола й знайшли місце, де знаходилася яма Сіндзея. Перш ніж вони його витягли, Сіндзей заколов себе кинджалом, встромивши його в нижню частину грудей. Вояки (Но­буйорі) відрубали Сіндзесві голову і з тріумфом прибули до столиці, пронісши її вулицями. Синів Сіндзея, включаючи буддійських священиків, відправили до різних про-вищій на заслання.

 

Повернення Тайра Кійоморі до сто­лиці

Коли відбувалися всі ці події, заступник генерал-гу­бернатора (столичної області) Дадзайфу Тайра Кійоморі здійснював паломництво до гробниці Кумано. На зворот­ному шляху, коли він зупинився в Танобе-ін, туди прибіг посланник і розповів про події в столиці. Кійоморі вагав­ся, що йому робити. Його супроводжували двое синів — губернатор Етідзену Мотоморі й губернатор Авадзі 13-річ-ний син Мунеморі та 15 охоронців. Доки йому радили сховатися де-небудь (наприклад, на Кюсю), із провінції Кії приїхав викоігуючий обов'язки губернатора воїн Юаса Мунесіге з 37 кінними вояками — великою силою на ті часи, — і порадив Кійоморі таке: «Я думаю, Ви повинні негайно прибути до столиці...» Кійоморі, не гаючи часу, вирушив до столиці і прибув до неї сімнадцятого дня 12-го місяця 1159 року.

За логікою речей, Мінамото Йосітомо повинен був відразу ж атакувати Кійоморі, але він цього не зробив, — можливо тому, що його підкріплення із східних провінцій ще не підійшли. В той час, як Йосітомо нічого не зробив в умовах, коли до столиці увійшов Кійоморі, централь­ний міністр Сандзьо Кіннорі, колишній перший міністр Санеюкі з Хаітідзьо та інші офіційні особи нижніх рангів радилися щодо загального ходу державних справ... і вирішили, що через те, що Тайра Кійоморі прямо не погро­жує столиці, йому треба перейти у свою резиденцію Рокухару, і туди ж у Рокухару — резиденцію Кійоморі — вирішили перевезти імператора...

 

Імператор Нідзьо переїжджає до маєтку Кійоморі в Рокухару

...Кійоморі швидко відповів: «Це чудова ідея. Зробіть саме так, як ви чудово задумали...»

О другій годині після полудня двадцять п’ятого дня 12-го місяця 1159 року імператора Нідзьо... таємно пере­везли до Рокухари... Коли в столиці настала ніч, у Року­хару (також таємно) перевезли екс-імператора Госіракаву.

 

Безладдя в палаці

Тим часом Фудзівара Нобуйорі, Мінамото Йосітомо й Мінамото Моронака з бігаючими очима борсалися по Пів­денній залі імператорського палацу. Як повідомив пізніше середній радник Моронака, Йосітомо сказав Нобуйорі: «Це відбулося тому, що я покладався на найдурніших людей в Японії!» І Нобуйорі не міг нічого до цього до­дати... Йосітомо швидко позав’язував мотузки свого шо­лома й рушив із палацу в супроводі охоронців, однак опинившись на вузьких вулицях столиці, вони його по­кинули.

 

Напад Тайра Кійоморі

...На боці Тайра функції старших командирів викону­вали командувач лівої двірцевої гвардії Сігеморі та губер­натор (провінції) Мікадо й молодший брат Кійоморі — Йоріморі. Після того, як поранили його коня, Сігеморі зістрибнув на гору деревини на березі ріки Хорі, а потім, використовуючи свій лук як палицю, стрибнув на іншого коня. Величне видовище! Обидва командири поверну­лися до Рокухари з поламаними стрілами, які попро­бивали їхні обладунки...

Мінамото Йосітомо підбіг до паркана, що оточував Рокухару. У безладді, яке потім настало, верховний ко­мандир Тайра Кійоморі кинувся верхи на чорному коні до центральної брами. Увесь у чорному, він мав чорні лаковані стріли, був одягнений у військову уніформу кольору індиго, на яку надягнув чорний смугастий обладунок. Надягнувши свій великий мотикоподібний шолом та міцно його зав'язавши, він кинувся вперед, а 20 – 30 вояків бігли поряд з його конем...

 

Поразка Мінамото Йосітомо й Фудзі­вара Нобуйорі

Тільки-но Йосітомо залишився без десяти своїх охо­ронців, він нічого не міг зробити, тому одразу відступив, сподіваючись, що він зможе стерти пляму поразки, якщо дістанеться до східних провінцій і звідти раптово атаку­ватиме ворогів...

Фудзівара Нобуйорі втік у володіння Какусьо — на­стоятеля храму Ніннадзі, але наступного дня священик змушений був вигнати Нобуйорі. Відтак Тайра Кійоморі, зібравши своїх вартових, заарештував Нобуйорі, якого су­проводжував командир Фудзівара Нарітіка, та розмістив їх неподалік від Рокухари... Знеславлений Нобуйорі во­лав, що він нікому не завдав шкоди, та чи могли його врятувати слова в такій ситуації? Кійоморі пхнув його голову і сказав: «Як ти можеш таке говорити?» Кійо-морівські вояки, розуміючи, що їхній хазяїн відчуває, схопили Нобуйорі... і відрубали йому голову... Інших воя­ків, які підтримували Нобуйорі, теж усіх покарали з різ­ними ступенями суворості.

В цей час Мінамото Йосітомо, що вже не міг сидіти на коні, босоніж утік до провінції Оварі. Його ноги вто­милися й розпухли, тому він прийшов за допомогою до будинку Тайра Тадамуне, який був нащадком гвардійця Лівої двірцевої гвардії Оя Мунецуне та зятем охоронця Йосітомо — Камада Дзіро Масакійо. З огляду на такі зв'язки Тадамуне дав Йосітомо притулок, однак коли Та­дамуне ввічливо сказав, що радий послужити, нагрів воду та влаштував для Йосітомо лазню, Масакійо почав підо­зрювати (щось недобре). Зрозумівши, що їх можуть у цьому домі вбити, він сказав своєму хазяїнові: «Мабуть, неможливо більше уникати розгрому. Ситуація катастро­фічна». Йосітомо у відповідь: «Згоден, я знаю». Тоді Ма­сакійо зітнув голову своєму покровителеві й негайно по­кінчив із собою. Потім вояки Тайра схопили голову Мі­намото Йосітомо й привезли її до столиці, де її пронесли для показу вулицями та вивісили на звичайному дереві біля східної околиці в'язниці...

 

Заслання Цунемуне й Корекати

...З допомогою двох вартових (Тадакаге й Таменага) Кійоморі ув’язнив Цунемуне й Корекату...

Цунемуне негайно вислали до провінції Ава, а Коре­кату — до провінції Нагато. Усіх дітей Сіндзея повернули із заслання. Арешт Цунемуне й Корекати відбувся двад­цятого дня 2-го місяця 1160 р., і сина Мінамото Йосітомо — Йорітомо — теж заслали до провінції Ідзу одинадцятого дня 3-го місяця того ж року...

 

Чвари між екс-імператором Госіракавою та імператором Нідзьо

Протягом 1159 – 1162 рр. стосунки між екс-імперато­ром Госіракавою та імператором Нідзьо були чудовими. Вони радилися й у всьому погоджувалися один з одним: Проте потім пішли чутки, що на імператора наслали про­кляття. Князь Сагенага доповів: через те, що імператор­ське зображення накреслено на поверхні гробниці Камо, можна з'ясувати, хто наслав прокляття. Шляхом зв'я­зування та випитування одного з чоловіків (з обслуги) гробниці з'ясували, що прокляття на імператора наслав Мінамото Суке ката — помічник Госіракави. Тоді другого дня 6-го місяця 1162 р. Суке кату зняли з посади на­чальника управління з ремонту імператорського палацу... Двадцять третього дня 6-го місяця 1162 р. його було від­правлено на заслання...

Десятого дня 6-го місяця 1164 р. Тайра Кійоморі зро­бив своїм зятем канцлера Мотодзане, віддавши йому (за­між свою) дочку Моріко, яка ще не виросла, щоб вийти за Мотодзане заміж, але стала його старшою дружиною.

Через імператора Кійоморі керував усіма державними справами. Для імператора він побудував палац Осікодзі у (кварталі) Тоін, і в 1162 р. імператор переніс туди свою резиденцію. Членам свого клану Кійоморі теж наказав побудувати будинки біля імператорського палацу, в яко­му вони служили вдень і вночі. Кійоморі, як і інші, був зацікавлений у тому, щоб державними справами керував імператор, проте Кійоморі був дуже обережним і (тому сам) найкращим чином завідував справами, виказуючи повагу обом: і імператорові, і екс-імператорові...

Сьомого дня 3-го місяця 1162 р. Цунемуне повернули із заслання, а двадцять другого дня 1-го місяця 1164 р. поновили на посаді старшого радника. У 1166 р. його піднесли до посади лівого міністра... Потім Коре кату та­кож повернули із заслання, це стало пізніше причиною того, що вплив екс-імператора Госіракави при дворі сильно занепав.

 

Дочка колишнього канцлера Тадаміті стає імператрицею

Тим часом молодшу дочку Тадаміті — Ікусі — посе­лили в імператорському палаці й зробили імператрицею імператора Нідзьо... Імператор кохав її більше від інших жінок, але в неї не було дітей. (Від цього) імператор став сильно хворіти й 6-го місяця 1165 р. покинув трон заради свого дворічного сина Рокудзьо¹³. Хто був матір’ю Рокудзьо — ми не чули. 7-го місяця того ж року екс-імпе­ратор Нідзьо помер у 23-річному віці.

 

Сходження Тайра Кійоморі при дворі

Сімнадцятого дня 8-го місяця 1165 р. Кійоморі прого­лосили старшим радником, його зятем був князь Мото-дзане, а сам він горів бажанням контролювати всі дер­жавні справи. Через недовгий проміжок часу — тринадцятого дня 11-го місяця 1166 р. Кійоморі призначили центральним міністром, а одинадцятого дня 3-го місяця 1166 р. він став першим міністром.

Тим часом двадцять шостого дня 7-го місяця 1166 р. помер регент Мотодзане...

Імператриця Кенсюмон-ін — дружина екс-імператора Госіракави — була дочкою Тайра Токінобу й сестрою дружини Тайра Кійоморі, тому КШоморі мав на неї особ­ливий вплив. Коли вона народила від екс-імператора си­на (майбутнього імператора Такакуру), Кійоморі негайно перевіз його до великого східного маєтку Сандзьо, а деся­того дня 10-го місяця 1167 р. його проголосили спад­коємцем престолу. Цього року Кійоморі сильно захворів і в одинадцятий день 2-го місяця 1168 р. прийняв постриг буддійського ченця, але (видужавши) повернувся (до дер­жавних справ). Того ж року 4-річного Рокудзьо скинули з престолу, а на трон посадили 8-річного спадкоємця Така-куру¹⁴. У віці 13 років молодий екс-імператор Рокудзьо помер, навіть не відзначивши своє повноліття...

У 1167 р. синів Тайра Кійоморі — Сігеморі та Муне-морі — призначили старшими командирами лівого й пра­вого (загонів) імператорських охоронців, а самого Кійо­морі проголосили першим міністром. Сігеморі став ще й центральним міністром...

Потім чотирнадцятого дня 12-го місяця 1171 р. правитель-чернець перший міністр Кійоморі ввів в імпера­торський палац свою дочку — майбутню імператрицю Кенреймон-ін, яка десятого дня 2-го місяця 1172 р. була проголошена імператрицею Така кури. Кійоморі хотів, щоб вона народила імператорського сина, котрий був би про­голошений спадкоємцем престолу, а потім ступив би на трон, що дало б Кійоморі, як діду правлячого імператора, можливість по-своєму керувати всіма державними спра­вами...

Одинадцятого дня 11-го місяця 1178 р. в Рокухарі на­родився, як того хотів Кійоморі, імператорський син — (онук Кійоморі). У 1180 р. цей онук зійшов на трон під іменем імператора Антоку¹⁵, що зробило Кійоморі дідом правлячого імператора по лінії матері.

Екс-імператор Госіракава і смута 1177 р.

...Екс-імператор почав вирізняти людину на ім’я Фуд­зівара Нарітіка, тому (для Кійоморі) умови при дворі вкрай погіршилися. Свого часу за участь у заколоті Нобуйорі 1159 р. Нарітіку відправили на заслання, але там і він, і інші змовники демонстрували свою цілковиту лояльність (новому диктаторові Кійоморі), тому всіх учасників зако­лоту, включаючи Моронаку, повернули (із заслання) до столиці... Цього Нарітіку Госіракава вирізняв серед усіх інших, хоча йому служили також Фудзівара Мороміцу та Фудзівара Нарікаге — люди, які в часи смути Сіндзея ¹⁶ прийняли буддійські (чернечі) імена Сайко та Сайкей... Мабуть, екс-імператор ненавидів і заздрив тому, що Тай­ра керували державними справами так, як хотіли...

(У 1177 р.) екс-імператор викликав (до себе) імпера­торського секретаря Тада Юкіцуну й наказав йому здійс­нити підготовку до війни (проти Тайра). Стверджують, нібито екс-імператор дав йому також 30 танів¹⁷ тканини

, удзі, аби пошили білі (кланові) прапори Мінамото. Хоча; Юкіцуна тканину взяв, але замість (виконання вказівок і екс-імператора) прибув до Фукухари (провінція Сену), де!Тайра Кійоморі мешкав з 1168 р. —як став ченцем (Буд­ди). Коли Юкіцуна (показав тканину) та розповів, що збирається зробити екс-імператор, Кійоморі без слів схо-, пив тканину, розклав її на дворі й спалив. Потім він прибув до столиці й наказав заарештувати священика Сайко — одного із синів Сіндзея, який служив екс-імпе­раторові. Мабуть, це відбулося другого дня 6-го місяця 1177 р. Коли Сайко допитали, підбадьоривши бамбуко­вими палицями, він у всьому зізнався, а коли Сайко вримусили підписати зізнання та скріпили (цей доку­мент) печаткою, Кійоморі наказав відвести його гірською дорогою до Судзяку й зітнути йому голову...? За день до того, як відрубали голову Сайко, Кійоморі викликав на зустріч старшого радника Нарітіку, де того несподівано схопили, кинули на землю, зв'язали та по­садили до в'язниці з найсуворішими кійоморівськими охоронцями на зразок Тайра Морітосі — сина Морі-кумі... Нарітіку не стратили, а заслали до провінції Еті-дзен, однак після того, як він протягом семи днів не мав їжі та опинився на засланні в над усяке порівняння жах­ливому місці, він швидко помер...

 

Смерть Тайра Сігеморі

Першого дня 8-го місяця 1179 р. помер центральний міністр Сігеморі. Ми чули, нібито Сігеморі, будучи винятково доброю людиною, заявив, що бажає померти, бо зрозумів, що його батько веде (країну) у смуту...

 

Госіракава й Мотофуса викликають Кійоморі (на бій)

...Екс-імператор Госіракава тим часом, не повідомив­ши Кійоморі, захопив провінцію Бідзен, доходи від якої багато років належали Сігеморі... Почувши про те, що робить екс-імператор,...Кійоморі негайно зібрав свої вій­ська й вирушив із Фукухари до столиці. Казали, що він ніколи ще так не озброювався, як цього разу: ані до, ані після...

Усіх тих, хто служив біля екс-імператора, розіслали по різних провінціях, а самого імператора двадцятого дня (11-го місяця 1179 р.) привезли до палацу Тоба. Жодну (служиву) людину не залишили біля нього, окрім свя­щеника Рокея. Надалі екс-імператор займався тільки своєю улюбленою наложницею другого рангу Танго...

 

Випадок з царевичем Мотіхіто

Син екс-імператора Госіракави царевич Мотіхіто, обізнаний з багатьма науками, вірив, що саме він зійде на трон, проте п’ятнадцятого дня 5-го місяця 1180 р. за наказом (Кійоморі) царевича відправили на заслання. Ви­конати наказ відрядили командира імператорської варти Канецуну — сина Мінамото Йорімаси, але прибувши до маєтку царевича, він дізнався, що царевич вирушив до Міїдери, де монахи таємною дорогою провели його в храм. Мінамото Йорімаса теж спалив свій будинок, прий­няв постриг і в супроводі своїх синів Накацуни (губерна­тора Ідзу) та Канецуни вирушив підтримати царевича...

Не діставшися до Міїдери, царевич Мотіхіто вирушив до Нари з відвідуванням гори Йосіно. Мінамото Йорі­маса спочатку з’явився двадцять другого дня в Міїдері, а потім вирушив до Рокухари, щоб вночі (раптово) напасти на ставку Кійоморі. Але вирушив він пізно, тому... про­вести нічну атаку не встиг. Двадцять четвертого дня він сховався біля Удзі, де провів ніч, а двадцять п’ятого Тай­ра самі рушили в атаку на нього. Військо царевича виявилося дуже несильним, бо складалося лише з вояків Йорімаси. Тому, коли (вояки) Тайра форсували на конях ріку Удзі, що могли зробити царевич і його люди? Мі­намото Йорімаса здійснив самогубство, а царевича Тайра наздогнали, схопили й убили в районі озера Ніено.

 

Кудзьо проти покарання Нари

Коли царевич Мотіхіто покинув Міїдеру, мешканці Нари приготувалися зустріти його на горі Йосіно. Тайра Кійоморі на це дуже образився і, зібравши представників аристократії, оголосив, що бажає помститися Нарі. Такі офіційні особи, як Фудзівара Такасуе та Фудзівара Мітітіка, (в усьому) підтримували політику Кійоморі й погодилися, що Нару треба покарати, але присутні там Омікадо Цупемуне й Кудзьо Канедзане, які кілька років служили правим і лівим міністрами, відверто виступили проти покарання:

«Враховуючи, що немає безперечних доказів (наяв­ності) змови, ми не маємо права карати незрівняні хра­ми...» Так, попри тиск Тайра, представники аристократи погодились, що правий і лівий міністри мають рацію, і пропозиція (про покарання Нари) була категорично від­хилена.

 

Поява другої столиці

Другого дня 6-го місяця 1180 р. столицю несподівано перевели до Фукухари й імператор Антоку, переживаючи небачену ганьбу, переніс туди свою резиденцію. Внаслі­док того, що те, що відбувалося, відбуватися так не мог­ло, було знову скликано нараду представників знаті, а двадцять третього дня 11-го місяця (того ж року) столицю аовернули до Хейану. Вибух людських почуттів відбувся, юли збройні сили Тайра захопили двадцять восьмого дня 12-го місяця (1180 р.) Нару та спалили храми Кофукудзі й Тодайдзі. Керував операцією Тайра Сігехіра — командир їретього рангу. «Катастрофа» — недостатньо сильне сло­во, аби описати те, що відбулося...

 

Посилення Мінамото Йорїгомо

Поки відбувалися всі ці події, ситуація кардинально імінилася. Протягом семи-восьми днів, доки царевич Мотіхіто перебував у Мїїдері, укази царевича були розповсюджені в усіх провінціях і районах країни. Засланий дан Мінамото Йосітомо — командир імператорської гвардії Мінамото Йорітомо — перебував тоді в Ідзу й наполегливо роздумував над світовими проблемами.

Під час смути років Хейдзі¹⁸ Мінамото Йорїтомо був 13-річним командиром в імператорській гвардії. У 12-му місяці 1159 р. заколот придушили, а в 1-му місяці 1160 р. назву епохи було змінено на Ейряку. Дев’ятого дня 2-го місяця того ж року охоронець (Тайра) Йоріморі на ім’я Кайра Мунекіе знайшов і доставив Йорітомо (у Фукухару). Мати Йоріморі — Іке-но Дзенні — була дочкою Жудзівара Мунекане — тимчасового начальника двірцеворемонтного відділу. Вона була надзвичайно красивою дамою, яка надала певну допомогу своєму чоловікові Кайра Тадаморі. На початку заколоту 1156 р. Йоріморі повинен був приєднатися до екс-імператора Сутоку, бо його мати Іке-но Дзенні служила нянькою в старшого сина Сутоку. Але Іке-но Дзенні сказала: «Сутоку, безпе­речно, програє! Ситуація склалася так, що в нього немає шансів на перемогу!» І вона порадила своєму синові Йоріморі підтримати свого старшого брата Кійоморі. Бу­дучи саме такою жінкою, коли вона побачила, що Йорі-томо дуже молодий і розумний, вона плачучи сказала: «Чому йому повинні відрубати голову? Врятуй його за­ради мене!» її прохання виконали, і Йорітомо відправили (на заслання) до Ідзу...

Побачивши наказ царевича Мотіхіто, Мінамото Йорі­томо переповнився надіями: «Відбулося! Я вірив, що хід подій у цьому світі обернеться саме так!»

...У 1180 р. Йорітомо зібрав свої сили й рушив із Ідзу в наступ: йому допомагали, Кадзівара Хейдзо Кагетокі, Дої Дзіро Санехіра та його (Йорітомо) тесть Ходзьо Сіро То-кімаса¹⁹. При підтримці цих людей Йорітомо захопив і підкорив східні провінції, проте Тайра вже протягом три­валого часу контролювали державу й мали багато вояків навіть у східних провінціях, включаючи двох братів Хата-кеяма (Сігенорі й Арісіге). Через те, що брати Хатакеяма перебували тоді в столиці, на бій проти військ Йорітомо вирушив син Сігенорі — Сігетада, який збирався наздог­нати й спіймати Йорітомо в горах Хаконе. Йорітомо тур­бувала недостатня кількість озброєнь, тому Дої Санехіра, як старий вояка, сказав: «Великому воєначальникові па­суватиме скинути свої лати». Він взяв соснову гілку, по­містив її на (знятий ним) обладунок, а зверху поклав шолом. Нам говорили, що дії Санехіри були величними. Відтак Йорітомо сів зі своїми вояками в човен, добрався до замку Хатіро Хіроцуне (котрий виконував обов'язки губернатора провінції Кадзуса) та дістав від Хіроцуне за­хист. Невдовзі Йорітомо підкорилися всі східні провшції, а клан Міура дорогою до Йорітомо зітнувся в битві й розгромив клан Хатакеяма. Тепер у (східних провінціях) сконцентрувалися всі сили Йорітомо., У північних про-вінціях зібрав сили та приєднався до Йорітомо Мінамото Йосіката — «незрівняна людина з Кісо»... Інші, зокрема син царевича Мотіхіто, також приєдналися до Йорітомо. З іншого боку, Тайра Кійоморі схопив і вбив царевича Мотіхіто та, відчуваючи дедалі більшу самовпевненість, творив те, про що вже писалося раніше. Після того, як Мінамото зібрали свої сили в східних провінціях, спри­чинивши загальнодержавну кризу, Кійоморі відправив експедиційний корпус, очолений його старшим сином Тайра Кореморі, давши письмовий наказ: «Напасти й повбивати». Коли двадцять першого дня 9-го місяця

1180 р. Кореморі покинув столицю, обіцяючи розгромити Йорітомо, люди не вірили, дивлячись йому в спину. У битві неподалік від Суруги війська Кореморі відступили, навіть не чинячи опору ворогові, бо не відступають лише ті, хто не захоплює столицю держави й не віддає її вогню й ганьбі. А потім тяжко захворів на лихоманку і швидко помер п'ятого дня 3-го місяця 1181 р. перший міністр правитель-інок Тайра Кійоморі. Керівництво держав­ними справами перейшло до екс-імператора Госіракави, а новим главою клану Тайра став центральний міністр Тайра Мунеморі.

Тоді ж чотирнадцятого дня 1-го місяця 1181 р. помер також екс-імператор Такакура. За лічені дні війська Мінамото окупували східні провінції та район півночі. Тайра провели енергійну підготовку, котра гарантувала б їм перемогу, проте симпатії всіх — і високих, і низьких — були на боці Мінамото, а потім пішли чутки, що Мінамото поступово перемагають. Щоправда, цього не було до сьомого місяця 1183 р. — третього року після смерті Кійоморі, — тільки тоді війська Мінамото захопили провінцію Омі та спробували з півночі ввійти до столиці. В район Етідзен проти Мінамото направили кілька тайрівських армій, але їх було розгромлено й розсіяно в битві поблизу Тонамі. Тим часом через ускладнення ситуації двадцять четвертого дня 7-го місяця 1183 р. імператора Антоку перевезли до тайрівської штаб-квартири в Рокукухарі й там само зібралися лідери (клану) Тайра. (На нарадці вирішили) доручити старшому радникові Тайра Йоріморі охороняти шлях через Ямасіна, що вів до столиці...

 

Втеча екс-імператора із столиці

Усі відчували, що Мінамото Йосінака, Такеда та інші (вояки) східних провінцій здатні в будь-який день з’являлася в столиці, і людей лякало, що велика битва може розгорітися безпосередньо в столиці. Тому посеред ночі четвертого дня 7-го місяця 1183 р. екс-імпера-Госіракава таємно покинув свій палац Ходзюдзі й через (гору) Кураяма перебрався до Йокави, що на горі Хіей. Війська Мінамото в Омі були про це поінформовані.

...Наприкінці тієї ночі, коли екс-імператор покинув столичний палац, тільки-но Тайра дізналися про ці ні події, в Рокухарі почалася паніка. За кілька годин Тайра Мунеморі та його оточення не змогли зробити (нічого кращого), ніж прихопити імператора (Антоку) та втекти до Тоби, де вони посідали на човни й перепливли на Сікоку. Через те, що будинки Рокухари були підпалені, у столиці з’явилися грабіжники, які вдиралися в палаючі будинки й грабували (все підряд).

 

Втеча Тайра

Тим часом Тайра Йоріморі в Ямасіна довідався про втечу Тайра. Аби дізнатися про те, що насправді від­булося, він відправив свого старшого сина Тамеморі, аби він зв’язався з втікачами Тайра, та коли Тамеморі наздог­нав їх у Тоба та спитав, чому вони тікають, ті навіть відповісти не змогли. Зрозумівши, що в них душа у п'ят­ках, Тамеморі спішно повернувся про це доповісти. Йорі­морі (теж) покинув столицю.

 

Екс-імператор і його прибічники

...Пограбунків у столиці виявилося так багато, що, здавалося, нічого цінного не залишиться. Коли із жаху, що бої почнуться в межах самої столиці, члени клану Тайра її покинули, до столиці рано-вранці двадцять шос­того дня повернувся екс-імператор. Першим, хто зустрів екс-імператора, був Такеда, який бився на шляху до Омі. Наступним прибув Мінамото Йосінага, що теж увійшов у столицю двадцять шостого дня...

 

Наступник імператора Антоку

Під час таких подій у столиці, імператор Антоку схо­вався у західних провінціях, маючи при собі священні імператорські (регалії): меч, яшму й дзеркало. Люди слушно вважали, що це неправильно, коли імператора в столиці немає...

Розуміючи, що треба обрати нового імператора, (екс-імператор) Госіракава взяв до уваги трьох синів екс-імпе­ратора Такакури. Одного з них — царевича Морісаду — втікачі Тайра взяли із собою на корабель, бо його вихова­ла Токіко — дружина Кійоморі, але двоє інших царевичів — Кореакіра і Таканарі — залишилися в столиці, тому екс-імператор викликав їх (до себе на співбесіду). Першим прийшов четвертий син екс-імператора Такакури царевич Таканарі, а був він без тіні страху, тому (за порадою правого міністра Кудзьо Канедзане)... вирішили, що він буде найкращим вибором. Двадцятого дня 8-го місяця 1183 р. царевич Таканарі став імператором під іменем Готоба²⁰. Потім з’явилося багато інших претендентів, проте екс-імператор Госіракава, звертаючись за порадою до різних представників знаті, найбільше цінував думку правого міністра Кудзьо Канедзане. Так з’явився новий імператор.

 

Конфлікт між Мінамото Йосінакою та екс-імператором Госіракавою

Тим часом Мінамото Йосінака з Кісо, який увійшов до столиці в 7-му місяці 1183 р., почав дивитися на свого кузена Йорітомо як на ворога. Клан Тайра, осівши на західному узбережжі (Внутрішнього Японського) моря, сподівався на повернення до столиці. Пішла чутка, що лідери (клану) Тайра та Йосінака розпочали (таємно) пе­реговори і планують об'єднати сили й спільно виступити проти Йорітомо в східних провінціях. У той час, коли люди про це шепотілися й говорили, нібито немає в цьо­му правди, рядові ітзардійці з палацу екс-імператора То-моясу та Кімітомо серйозно готувалися.до бою. Впевнені в тому, що людина майбутнього — це Йорітомо (особа з найкращими манерами), вони зосередили свою увагу тільки на ньому й чекали його прибуття до столиці. Від­чуваючи також, що в Йосінаки майбутнє дуже сумнівне, вони перетворили Ходзюдзі (палац Госіракави) на справ­жню фортецю, наповнивши його вояками з клану Міна­мото й деяких храмів та монастирів. Настоятель Мьоун також прийшов у палац екс-імператора, привівши (із со­бою) озброєних ченців з гори Хіей. Оборона Ходзюдзі була дуже сильною.

Йосінака теж відчув, що час виступити настав. Йому служили чотири самурайські родини (Ямада, Хігуті, Тате й Неної), але він вирішив, що зараз краще вивести своїх вояків із столиці, аби, коли виникне необхідність, ви­користати їх найкращим чином, а дев'ятнадцятого дня 11-го місяця 1183 р. (Йосінака) несподівано силами до 1000 вояків (з них 500 вершників) напав на екс-імпера-торський палац Ходзюдзі. На його боці бився член клану Мінамото на ім'я Сабуро. Те, що позиції Йосінаки стали непевними, бо всі його одноклановики виступили на боці екс-імператора, зробило Сабуро ще відданішим Йосінаці, ніж раніше. Цей самурай мав чудовий обладунок, який надійно захищав від стріл, що пускали сохей²¹ настоятеля Мьоуна... (Самураї Сабуро) розгромили та примусили тікати (противника). Сам Сабуро переслідував і розсіяв ці сили та ще й захопив у полон усіх аристократів високого рангу й царевичів, які билися на боці екс-імператора. Одного представника знаті — губернатора провінції Ніко Фудзівара Нобуюкі — в цій битві вбили, проте інші арис­тократи зберегли життя. Всі рядові самураї, що підтри­мували Госіракаву, розбіглися, а сам Госіракава усаміт­нився в монастирі Сьодзьоко. Вояки Сабуро прибули до Госіракави та виявили йому належну повагу...

 

Доля ченців, які підтримали Госі­ракаву

Настоятель Мьоун з гори Хіей і син екс-імператора Госіракави царевич Хатідзьо теж загинули в бою. Голову Мьоуна знайшли в західному каналі Тоін... Людина, яка перебувала тоді поряд з Мьоуном і бачила його смерть, так її описала:

«Мьоун перебував у палаці Госіракави, коли почув, що вояки, які обороняли палац, побігли. Надягнувши на свій довгий шовковий одяг жовту чернечу накидку й не знай­шовши нікого, хто б міг нести паланкін, він сів на коня і в супроводі жменьки соратників поскакав на південь уз­довж стіни храму Ренгео, коли стріла поранила його в стегно над краєм сідла. Коли стрілу вирвали, кров’ю залило ввесь одяг навколо поясного вузла. Вдало діставшися до південної околиці монастиря, Мьоун упав з коня... Голо­ву Мьоуна кинули у (води) західного каналу Тоін...

...Мьоун протягом життя робив один поганий вчинок за одним. Ми чули, що в день смерті Сайко (1177 р.) Мьоун направив західним схилом гори Хіей своїх монахів на допомогу Кійоморі. Ми також чули, що правитель-інок Тайра Кійоморі розстелив у власному саду циновки й наказав молитися священному духові гори Хіей, аж доки не побачив смолоскипи мьоунівських монахів, які лізли гірським схилом. Через те, що Мьоун діяв саме так, природно, що багато людей його ненавиділи...

 

Захоплення столиці Мінамото Йосіцуне

Невдовзі Йорітомо, отримавши інформацію про все, що відбувається у столиці, віддав наказ Дої Санехірі, Ка-дзівара Кагетокі, Накахара Такайосі та своєму молодшому братові Йосіцуне, а ці командири спрямували свої вій­ська на столицю і двадцятого дня 1-го місяця 1184 р. беа особливих ускладнень її захопили. Вони розгромили вій­сько Йосінаки й того ж дня відрубали йому голову...

...Потім із західних провінцій на столицю вирушив у супроводі імператора Антоку центральний міністр Тайра Мунеморі. За його пропозицією армія (Тайра) об’єднала­ся з вояками (загиблого) Йосінаки. Коли Тайра дійшли до Фукухари, самураї Йорітомо вирішили негайно вступити з ними в бій, що розгорівся шостого дня 2-го місяця 1184 р. У місці під назвою Ітінотані Мунеморі був атако-I ваний з тилу (вояками) Мінамото Йосіцуне, і саме від Ітінотані Мінамото Йосіцуне погнав Тайра, полонив вер­ховного командира Тайра Сігехіру (який у 1180 р. спалив храм Тодайдзі в Нарі). Того ж дня загинули ще десять лідерів Тайра, включаючи Мітіморі (сина середнього рад­ника Норіморі) і командира третього рангу Таданорі. Тайра Мунеморі вскочив у човен і втік.

 

Розгром Тайра та імператорське прав­ління

Після таких подій клан Тайра мав ще силу лише на морі й у деяких західних провінціях. Східні провінції були замирені в битвах, але до кінця ситуація ще не врегулю­валася. Жителі столиці теж були дещо збентежені. Однак невдовзі (Мінамото) провели підготовку до воєнно-морської кампанії та визначили час початку нової опе­рації, після чого вояки Йорітомо вирушили із столиці в похід на західні провінції, а двадцять четвертого дня 3-го місяця 1185 р. неподалік від мису Модзі провінції Нагато відбулася воєнно-морська битва біля Данноура. (Після розгрому Тайра) імператорська баба Токіко (мати Муне­морі) взяла імператора Антоку, священну яшму та імпе­раторський меч і кинулася в море. Воістину, вона була справжньою пані!.. Мунеморі, який не вмів плавати й хотів жити, потрапив у полон...

Двадцять п'ятого дня 4-го місяця того ж року священ­ну яшму та імператорське дзеркало, повернули до столиці, проте імператорський меч потонув у морській безодні. Скриня зі священною яшмою плавала на воді, і самураї її знайшли... Імператорське дзеркало виловив із води стар­ший радник Тайра Токітада,...а ось меч так і не знайшли, хоча його пошуками займалися жінки-ниряльнигті.

Страта Тайра Сігехіри

Сьомого дня 5-го місяця 1185 р. Мінамото Йосіцуне привів свои бранців — Тайра Мунеморі й Тайра Сігехіру — у ставку Йорітомо в Камакурі. Пізніше обох полонених відправили до столиці, а двадцять третього дня 6-го мі­сяця поблизу Сети центральному міністрові Тайра Муне­морі відрубали голову. Через те, Що Тайра Сігехіра керу­вав спаленням статуї Дайбуцу («великого Будди») у храмі Тодайдзі, Йорітомо наказав обезголовити Сігехіру непо­далік від Кодзу (провінція Ідзумі), а потім виставити його голову на пагорбах Нари, пояснюючи це бажанням у такий спосіб показати, що вороги буддизму знищені...

Люди схвально сприйняли наказ Йорітомо стратити Сігехіру біля того храму, який він сам спалив.

 

Жахливий землетрус

...Дев’ятого дня 7-го місяця 1185 р. відбувся жахливий землетрус. Не залишилося жодного буддійського храму, муру, будинку або будови, які б не зруйнувалися. Казали, нібито землетрус зробив Тайра Кійоморі, ставши (після смерті) підземним драконом...

 

Посилення непорозумінь між Йосіцуне та Йорітомо

Після землетрусу Мінамото Йосіцуне надали посади командира імператорської варти й губернатора провінції Ійо. Поки він їздив до свого маєтку в Камакуру у східних провінціях, під час повернення до столиці в його душі зростала неприязнь до брата Йорітомо. Доки (Йосіцуне) перебував у східних провінціях, Йорітомо поступово став володарем високих посад при дворі,...та ще й, маючи 500 сьоенів, здійснив конфіскацію (тайрівських воло­дінь), від якої отримав саме те, чого прагнув — зокрема східні провінції Мусасі й Сагамі...

Третього дня 11-го місяця 1185 р. Мінамото Йосіцуне, будучи представником Йорітомо в столиці, несподівано виступив проти свого брата, маючи на руках указ екс-імператора Госіракави, який дозволяв покарати згаданого Йорітомо. Коли екс-імператор радився з (близькими людь­ми) щодо підписання такого указу, хтось з найближчого оточення, побоюючись Йосіцуне, сказав: «Маніфест про покарання повинен містити згадку про злочин. Який зло­чин ставлять у провину Йорітомо? Доки ми не дізнає­мося, що це за злочин, важко сказати, чи існує потреба в такому указі». А після підписання указу йорітомовський самурай, котрого звали «монах з Toca», якось уночі рі­шуче проникнув до резиденції Йосіцуне (щоб його вби­ти). Йосіцуне прокинувся й витримав жорстоку бійку, та хоча смерті Йосіцуне уникнув, але дістав поранення. Не маючи військової переваги, він повісив екс-імператор-ський указ собі на шию і третього дня 11-го місяця 1185 р. сів у човен, заявивши, що тікає в західні про­вінції. Звістка про втечу Йосіцуне із столиці з великою помпою поширилася тієї ж ночі. Говорили навіть, що Йосіцуне може захопити імператора як заручника, але Йосіцуне просто втік. Самураї Йорітомо наздогнали Йо­сіцуне в Кавадзі та розсіяли його сили... Йосіцуне зму­шений був переховуватися,...а потім утік у провінцію Муцу до Фудзівара Ясухіри, але Ясухіра вбив Йосіцуне (хоча йому, мабуть, казали, що це злочин) і доповів про зроблене Йорітомо. Навіть у провінції Муцу люди го­ворили: «Він не повинен був так діяти! Поганий вчинок відбувся!»...

 

Йорітомо призначив Канедзане імпе­раторським інспектором

...Усіх, хто сприяв екс-імператорові Госіракаві (у ство­ренні антийорітомовського указу), посадили під домаш­ній арешт, а двадцять шостого дня 11-го місяця 1186 р. (під тиском Мінамото Йорітомо) був підписаний імпера­торський указ про арешт Мінамото Йосіцуне. Отак дивно розгорталися події!

 

Йорітомо захоплює Муцу

...Завдяки тому, що Йорітомо ніколи не знімав з лука тятиви й нікому не дозволив в себе лук забрати — після того, як він покинув Камакуру, щоб розгромити в битві своїх ворогів, навіть у власних самураїв він викликав жах. А стосовно фізичної сили Йорітомо, то він на ловах пус­кав свого коня за втікаючою ланню, а потім (наздог­навши тварину) хапав лань за роги та звалював її на землю голими руками...

Кудзьо Канедзане призначений реген­том

Нарешті дванадцятого дня 3-го місяця 1186 року пра­вий міністр Кудзьо Канедзане імператорським указом був призначений регентом. Його зробили також главою кла­ну Фудзівара... І Мінамото Йорітомо зі східних провінцій пообіцяв Канедзане допомагати йому в усьому. Люди вже думали, що в державі дійсно навели порядок.

 

Вступ Мінамото Йорітомо до столиці

...Сьомого дня 11-го місяця 1190 р. Мінамото Йорі­томо ввійшов до столиці. Всі з нетерпінням чекали його прибуття. Він побудував собі резиденцію... на місці Року-хари — колишньої ставки Тайра Кійоморі. Через дощ, Йорітомо не відразу, як планував, увійшов до столиці, а зупинився поблизу Сети, але тільки-но сьомого дня він забажав — дощ припинився, і його самураї почали вхо­дити до міста колоною по три. Майже 700 вершників їхали гтеред ним, ще близько трьохсот слідували за ним, а сам Йорітомо, гарцюючи на чорному коні, одягнений у блискуче трикольорове кімоно (темно-синього, блакит­ного й червоного відтінків) та хутрову крилатку, мав просто вражаючий вигляд... Потім Йорітомо прибув до палацу, де серйозно обговорив з Кудзьо Канедзане пи­тання державного управління.

Приязно поговорив Йорітомо і з екс-імператором Госі-ракавою. Було вирішено, що старший радник Фудзівара Цунефуса служитиме зв'язковим представником Йоріто­мо в столиці...

Відтак Йорітомо виділив певний час для того, аби вшанувати такі релігійні святині, як гробниця Хатімана Івасімідзу, храми Тодайдзі й Теннодзі, а потім уранці вісімнадцятого дня 12-го місяця 1190 р. він покинув сто­лицю й вирушив до Камакури...

 

Смерть Госіракави

Тринадцятого дня 3-го місяця 1192 р. екс-імператор Госіракава помер. Він хворів кілька місяців, проте йому обіцяли покращення. Його хворобу описали як «розши­рення живота й мученицьке сечовипускання». Хоча ноги його були виснажені, він до останнього дня творив риту­альні молебні... Ну а про пишність ритуалів, які здійс­нювалися після смерті Госіракави, ми в наші дні й не чули. Чули ми, фактично, лише те, що були вони над­мірними.

У молитовних церемоніях Госіракава брав участь і до того, як став священиком, а ставши жерцем він займався практикою буддизму ще наполегливіше. Десятки тисяч сувоїв буддійських творів, що він прочитав, містять (зок­рема) дві сотні списків Лотосової Сутри. Займався він також постановкою танців і видовищ та ходив див