Характеристика реформ короля Людовика ІХ у Франції

Виникнення та особливості суспільного і державного устрою Франції в ІХ – ХІІ ст.

В ІХ-Х ст. Франція вважалась єдиним королівством лише номінально, бо була роздроблена між королем і численними феодалами-магнатами, часто рівними королеві за знатністю та могутністю. Графи, герцоги були майже незалежними правителями: мали свою армію, свою велику територію. Дехто з них навіть не визнавав короля (герцог Бургундський, Аквітанський, Тулузький, Нормандський). За суспільним устроєм існував поділ: дворянство, духовенство, прості люди. Дворянство поділялось на ранги, різні за правовим становищем. На чолі стояв король. Другий ранг – пери (графи, герцоги, маркграфи). Потім йшли віконти, барони. Найнижче стояли рицарі – шевальє. Великі феодали (сеньйори) частину своїх земель роздавали дрібнішим дворянам, які її орендували (васали). Обов’язки васала: підтримувати свого сеньйора під час війни, допомагати порадою, підтримувати матеріально за потреби. Духовенство було другою складовою частиною класу феодалів. Часто між світським та духовним дворянством розв’язувались війни, однак вони завжди об’єднувались при конфлікті з масами міщан та селян. Взагалі духовенство грало дуже велику роль у середньовічній Франції, адже вони підкорялись Папі, який стояв навіть вище короля. У зв’язку з розвитком міст формується новий стан – міщани. У верстві селян існувало кілька груп: серви (залежні від пана, прикріплені до землі), віллани (особисто вільні, орендували землю у пана), челядь (двірцева прислуга, майже раби). За державним устроєм король виступав король франків – верховний сеньйор. Вважався головнокомандувачем армії та верховним суддею. Весь королівський двір очолювали міністеріали на чолі з сенешалом (керівник королівського двору, заступник короля у суді). Поступово військові функції переходять до конетабля, а всі інші – до канцлера. Вищі урядовці та феодали утворювали королівську раду. Місцеве управління в королівському домені представляли прево (очолювали округи королівського домену, мали адміністративну, військову, судову, фінансову владу). Їх призначав король. Також було створено посаду балії (призначав король, здійснювали нагляд за діями прево).

Характеристика реформ короля Людовика ІХ у Франції.

Велику роль у підвищенні авторитету королівської влади та зміцнення центральної адміністрації зіграли реформи короля Людовика IX (1226-1270 гг.). Важливе місце серед них займала військова реформа: створення міської міліції, загонів наймитів. В результаті король меншою мірою став залежати від феодального ополчення, більш ефективно використовував збройні сили в боротьбі з непокірними васали.
Прагнучи приборкати феодальні міжусобиці, Людовик IX заборонив приватні війни в королівському домені. На решті території вводилися так звані 40 днів короля. Протягом цього терміну феодали не могли починати військові дії, з тим щоб будь-яка з сторін,що сперечалися могла перенести спір до суду короля. Новий порядок істотно підсилює позиції королівської влади. Розширення і ускладнення функцій королівської юстиції вимагали її організаційного уособлення. Із королівської курії була виділена особлива судова палата – Паризький парла-мент, який здобув право приймати на свій розсуд апеляції на рішення сеньйоріальних і міських судів. Поступово він став виконувати функції вищого королівського суду.
Корпорація юристів підпорядковувалась тільки королю. У Парижі 1253 р. був заснований навчальний заклад для під-готовки спеціалістів з права.
Людовик IX ввів на території домену єдину королівську монету, заборонивши тут використання грошей, випущених іншими феодалами. На іншій частині країни королівська монета мала право обігу поряд з місцевими монетами і поступово витісняє останні. Королівська скарбниця отримала таким чином нове джерело доходів. Із королівської курії виділяється ще одна установа – рахункова палата, яка вела облік судового мита. Була створена також система спеціальних інспекторів, які слідкували за вірністю королю сенешалів і Бальї, розглядали скарги на їх дії.
Реформи Людовика IX, активно проводити політику по подоланню феодальної роздрібленості, розпочату ще на початку XIII в. Пилипом II Август, сприяли територіальному об'єднанню країни і консолідації основної маси феодалів і міського населення навколо короля. Таким чином, зміни що сталися в XIII в. в суспільному та державному ладі заклали основу для подальшого виникнення у Франції станової представницької монархії.