Англія на першому етапі революції. Прийняття Трирічного акту та Великої ремонстрації (1641)року

1625 р. на престол вступив Карл І,який взяв курс на зміцнення абсолютизму. Король не рахувався з парламентом, швидко розпускав його. У 1628 році парламент подав королеві «Петицію про право», яка відкрила серію конституційних законів, прийнятих у роки революції. Король обіцяв прийняти її до уваги, але 1629 р. розпустив парламент і не скликав його 11 років. В період без парламентського правління внутрішньо- і зовнішньополітична ситуація ускладнювалася. У 1639-1640 Англія вела війну з Шотландією. У квітні 1640 р. король змушений був скликати парламент. Оскільки він почав виявляти королю непокірність вже у травні знову був розпущений і отримав назву Короткого. Це спричинило обурення населення.

На виборах до парламенту в листопаді 1640 більшість місць отримали противники короля (Довгий парламент). 16 лютого 1641 року прийняв важливий конституційний закон «Про недопущення незручностей, що виникають внаслідок тривалих проміжків між скликанням засідань парламенту»(«Трирічний Акт»). У ньому зазначалося:

· парламент повинен бути скликаний щонайменше раз на рік.

· якщо король не скликав парламент,то це право переходило до лорда-канцлера або лорда-зберігача державної печатки, потім до лордів, шерифів, ректорів великих університетів.

· члени обох палат мали право обирати своїх голів-спікерів

Ірландське повстання у жовтні 1641 року стало приводом претензій парламенту до короля.

22 листопада 1641 року парламент прийняв «Велику ремонстрацію» («Великий протест»). Це перелік різних зловживань, на думку парламенту, короля та його чиновників. Короля звинувачували у проведенні невдалої зовнішньої політики,не скликанні чи розпуску парламенту, встановленню незаконних податків порушенні «Петиції про право». Ремонстрація містила заходи спрямовані на ліквідацію цих зловживань і вимагала відповідальності королівських урядовців перед парламентом. Цю демонстрацію не схвалила палата лордів.

Парламент 5 червня 1641 р. видав акт про ліквідацію верховного церковного судилища – Високої комісії, яка чинила розправи над противниками короля. 25 червня парламент видав акт, який ліквідував надзвичайний суд короля – Зоряну палату та її філіали.

38. Проголошення та характеристика республіки в Англії (1649-1660 рр.)

Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за процесом Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про ліквідацію палати лордів – верхньої палати парламенту члени якої не підтримали ідею суду над королем.

Акт від 17 березня 1649р. скасував королівську владу “як марну, тяжку і небезпечну для свободи, безпеки й інтересів англійської нації”. 19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”.

Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общин. В Постанові про оголошення себе вищою владою в державі (4 січня 1649р.) Палата общин проголосила(1) визнання народного суверенітету як основи всякої влади,(2) представницьку і виборчу від общин організацію вищої влади,(3) законодавчі необмежені повноваження представників общин.

Парламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль. Вища виконавча влада передавалась Державній раді(створена 7 листопада 1649р.) із 41 члена. Члени ради вибирались парламентом на 1 рік з числа військових, юристів, вчених. Формально Раді належали тільки повноваження по виконанню рішень парламенту. Фактично ж в ній і в її комітетах зосереджувалась урядова влада. Таке перерозподілення повноважень від парламенту до урядових інститутів також було своєрідною рисою нової республіки.

Політична система влади була нестабільною. В складі Довгого парламенту після 1649р. залишалось близько 80 депутатів. Більшість з них були одночасно членами Державної ради і Ради армії. Надзвичайно виросли авторитет і особиста військова влада О.Кромвеля. В цих умовах організація влади виявляла очевидне тяжіння до військово – диктаторського режиму і одноособової влади.В 1650р. Кромвель замінив Ферфакса на посаді генерала армії, що ще більше зміцнило його позиції серед офіцерів. 20 квітня 1653р., спираючись на підтримку армії Олівер Кромвель розігнав так зване “охвістя” Довгого парламенту(усього 50 депутатів). Ця подія була початком встановлення військової диктатури.Новий державний лад був юридично закріплений Конституцією від 13 грудня 1653р. під назвою “Знаряддя управління”, яку запропонувала Державна рада, а затвердила Рада армії.“ Знаряддя управління ” встановлювало зовні республіканську, а по суті диктаторську систему влади. Законодавча влада “вільної держави Англії, Шотландії і Ірландії” зосереджувалась в подвійному інституті – парламенті і заново заснованому лорді – протекторі. Парламенту нале-жали виключні повноваження змінювати, призупиняти, вводити нові за-кони, встановлювати податки. Парламент повинен був скликатись регу-лярно(раз в 3 роки) і самостійно, не можна було розпускати його раніше ніж після 5 місяців його роботи. Право обирати депутатів до нього нада-валось особам, які володіли майном вартістю 200 фунтів стерлінгів і яким виповнився 21 рік. Парламент повинен був складатись не менш ніж із 60 членів, “відомих своєю чесністю, богобоязливих і доброї поведін-ки”.Поруч із парламентом засновувалась влада лорда – протектора. Ви-бори на цю посаду проводились Державною радою(членів якої у кілько-сті 15 чоловік обирав парламент). Лорд – протектор мав право затвер-джувати чи відхиляти закони парламенту. Він користувався практично необмеженою владою у справах управління. Протектор вважався голо-внокомандуючим армією, йому повністю належали права в сфері зовні-шньої політики. Від його імені проводились всі призначення посадових осіб. Тільки призначення вищих посадових осіб вимагали згоди парла-менту чи Ради.

Особливою статтею конституції повноваження лорда – протектора довічно закріплювались за О.Кромвелем.Прийняття конституції і переобладнання верхів політичної системи не ліквідували протиріч між суспільством і індепендентським керівниц-твом. Під натиском генералітету принципи військової організації були перенесені на адміністративно – територіальний устрій. Літом 1655р. країна була поділена на 11 військових округів на чолі з генерал – майо-рами (тобто старшими генералами). Намісники були як би протекторами в мініатюрі і наділялись значними повноваженнями.22 травня 1657р. Кромвель одержав право самому призначати собі наступника. Одночасно відновлювалась Палата лордів(63 лорди).Режим протекторату був тісно пов’язаний з особою і авторитетом Кромвеля. Як тільки він помер (3 вересня 1658р.), режим потрапив в тя-жкий кризовий стан безвладдя. Призначений наступником батька Річард Кромвель не зміг втримати владу і в 1659р. його змусили відректися від звання і відновити умовну республіку. Громадське невдоволення режи-мом індепендентів і безвладною республікою одночасно стало настільки значним, що питання про відновлення монархії і історичної конституції в країні стало предметом практичної політики.