У спинному мозку замикається величезна кількість рефлекторних дуг, за допомогою яких реґулюються як соматичні, так і веґетативні функції організму

 

Складною формою рефлекторної діяльності спинного мозку є рефлекс, що реалізує довільний рух. До складної рефлекторної дуги входять пірамідна кора, екстрапірамідна система, мотонейрони спинного мозку, екстра- і інтрафузальні волокна м’язового веретена.

Вісцеромоторні рефлекси виникають при стимуляції аферентних нервів внутрішніх органів і характеризуються появою рухових реакцій м’язів грудної клітини і черевної стінки, м’язів-розгиначів спини.

Рефлекси спинного мозку.

Для дослі­дження рефлексів, що здійснюються спин­ним мозком, використовують спінальну тварину, тобто тварину з відокремленим від головного спинним мозком. У такої тварини після зникнення явищ спінально­го шоку можна спостерігати велику кіль­кість як соматичних, так і вісцеральних реф­лексів.

Соматичні рефлекси — це рухові рефлекси кінцівок, тулуба чи його частин.

Згинальний рефлекс можна спостеріга­ти на спінальній жабі, злегка затиснувши пінцетом пальці задньої ланки. Лапка зги­нається і відсмикується від подразника. Для отримання розгинального рефлексу на­тискають на підошву попередньо зігнутої лапки. Вона розгинається і відштовхує по­дразник.

Потиральний (чухальпий) рефлекс ха­рактерний для тварин з волосяним покри­вом шкіри. Це значно складніший за меха­нізмом рефлекс; у його здійсненні беруть участь велика кількість сегментів спинного мозку і м'язів. У результаті задня лапка спінальної жаби прямує саме до подразню­ваної ділянки шкіри і багаторазовими по­тираннями намагається усунути подразник.

Рефлекси розтягання, або пропріоцептивні рефлекси власні міотатичні рефлекси м'язів — це рефлек­си, які ініціюються подразненням пропріо­рецепторів — рецепторів скелетних м'я­зів або їхніх сухожилків— ахіллів, колінний, двоголовий і триголовий м’язи, що мають моносинаптичі дуги.

Однією з найпростіших рухових реакцій у людини є колінний (сухожилковий) реф­лекс. Він виникає, коли сухожилок чоти­риголового м'яза піддають короткочасно­му розтяганню легким ударом нижче наколінка. Розтягання м'яза викликає корот­кочасне збудження розміщених усередині м'язової тканини рецепторів (внутрішньо-веретенних м'язових волокон). Це при­зводить до стрімкого скорочення чотири­голового м'яза і до різкого, паче здриган­ня, розгинання йоги у колінному суглобі.

Подібні рефлекси можна отримати, вдаря­ючи по ахілловому сухожилку, при цьому скорочується литковий м'яз. М'язи пе­редніх кінцівок також реагують на розтя­гання їхніх сухожилків короткочасним ско­роченням.

Внас­лідок своєї простої будови вони погано гальмуються і координуються головним мозком. Тому людина, що стоїть, може впас­ти навіть після незначного удару по п'ятко­вому (ахілловому) сухожилку.

 

Якщо у спінальної тварини розтягати, наприклад, литковий м'яз, то він скорочу­ватиметься тим сильніше, чим більше його розтягати. Цей рефлекс розтягання від­різняється від попередніх рефлексів за своєю тривалістю: в цьому випадку вини­кає тонічне скорочення, яке триває доти, доки м'яз розтягується, тоді як після под­разнення сухожилка виникає швидке фаз­не скорочення. Ще одна особливість реф­лексу розтягання полягає у тому, що в разі сильного розтягання м'яза рефлекс галь­мується, і м'яз раптово розслаблюється.

 

Слід зазначити, що рефлекс розтягання м'язів-розгиначів у людини відіграє дуже важливу роль у протидії силі гравітації і відповідно підтриманні вертикального по­ложення тіла. Тому він постійно перебу­ває під контролем вищих нервових цент­рів — гальмується при довільному згинанні кінцівки або посилюється за допомогою механізму, що називається у-петлею, коли виникає потреба нерухомо чи струнко стоя­ти тривалий час.

 

Полісинаптичні рефлекси

— це такі реакції, центральна частина рефлекторної дуги яких складається з кількох нейро­нів.

Полісинаптичні рефлекси відіграють важливу роль у локо­моції, харчовій і харчопошуковій функціях, захисті організму від шкідливих подраз­ників.

Одним з таких полісинаптичних реф­лексів є перехресний згинально-розгиналь­ний рефлекс, який забезпечує крокування наземних тварин і здійснюється на рівні спинного мозку. Цей рефлекс виявляється у тому, що на кінцівці, яка згинається і ро­бить крок вперед, відбувається скорочення м'язів-згиначів, розслаблення м'язів-розгиначів, а на протилежній (контралатеральній), яка в цей момент є опорною, — од­ночасно скорочення м'язів-розгиначів і роз­слаблення м'язів-згиначів. Наступний крок відбувається в результаті зміни фаз робо­ти м'язів-антагоністів обох кінцівок на про­тилежні.

 

Така взаємодія кінцівок під час крокування пояснюється тим, що під час збудження центру м'язів-згиначів однієї кінцівки відбувається реципрокне галь­мування центру м'язів-розгиначів цієї са­мої кінцівки і одночасно збуджується центр м'язів-розгиначів і гальмується центр м'язів-згиначів контралатеральної кінцівки.

 

Вісцеральні рефлекси.

Крім рухових спинний мозок здійснює велику кількість вісцеральних рефлексів, за допомогою яких регулює функцію внутрішніх органів і сис­тем.

У спинному мозку знаходиться декілька ефекторних центрів, що належать до веґетативної нервової системи:

- спінальний центр очної мускулатури,

- судиноруховий,

- потовидільний центри,

- центри реґуляції функцій сечостатевих органів і прямої кишки (центри сечовиділення і дефекації).

 

На рівні останнього шийного і двох верхніх грудних сегментів спинного мозку знаходяться нейрони, що іннервують три непосмуговані м'язи ока:

- м'яз-розширювач зіниці,

- очноямкову частину кругового м'яза ока,

- один із м'язів верхньої повіки.

 

Ділянка спинного мозку, від якого йдуть нерви до цих м'язів, називається спіноциліарним центром. Нервові волокна від цієї ділянки проходять у складі симпатичного нерва до верхнього шийного симпатичного вузла, де починається другий нейрон, який закінчується в очних м'язах. Подразнення цих волокон викликає розширення зіниці (мідріаз), розкриття повікової щілини і випинання очного яблука (екзофтальм). Ураження названих сегментів спинного мозку чи перерізання симпатичних нервів призводять до розвитку синдрому Горнера: звуження зіниці (міоз), звуження повікової щілини і западання очного яблука (ендофтальм).

 

У верхніх грудних сегментах спинного мозку розташовані нейрони, що входять до складу центра, який регулює роботу серця і стан кровоносних судин. Тут також наявні нейрони, які іннервують бронхи.

В усіх грудних і верхніх поперекових сегментах спинного мозку розташовані центри, що іннервують потові залози та органи травлення. Ураження окремих сегментів зумовлює припинення потовиділення у ділянках тіла, що втратили симпатичну іннервацію.

У крижовому відділі спинного мозку розташовані спінальні центри рефлексів сечовипускання, дефекації, ерекції та еякуляції. Руйнування зазначених центрів спричиняє статеве безсилля, нетримання сечі і калу. Порушення сечовипускання і дефекації відбувається унаслідок паралічу сфінктерів сечового міхура і прямої кишки.

 

Зви­чайно, ці рефлекси перебувають під конт­ролем вищих відділів ЦНС, зокрема кори великого мозку, проте вони зберігаються і у спінальної тварини, хоча стають менш дос­коналими і неконтрольованими. Вони реа­лізуються через автономну нервову систе­му і детальніше будуть розглянуті пізніше.