Виникла демократія разом із появою держави. Вперше це поняття згадується в працях мислителів Давньої Греції (Демокріта). У класифікації держав, запропонованій Аристотелем, воно означало «правління всіх», на відміну від аристократії («правління обраних»), і монархії («правління одного»).
Кожному історичному типові держави, кожній суспільно-економічній формації відповідала своя форма демократії. У рабовласницькій демократії (Афіни, республіканський Рим) раби були вилучені з системи громадянських відносин. Тільки вільні громадяни користувалися правом обирати державних чиновників, брати участь у народних зборах, володіти майном тощо. За феодалізму елементи демократії почали зароджуватися у формі представницьких установ, що обмежували абсолютну владу монархів (парламент в Англії, Генеральні штати у Франції, кортеси в Іспанії, Державна Дума в Росії, Військова Рада в Запорозькій Січі). Великий прогрес у розвитку демократії започаткували утвердження капіталізму й перемога буржуазних революцій в Англії, Франції, інших країнах. Ліквідація кріпацтва і скасування феодальних привілеїв зумовили появу комплексу демократичних інститутів і процедур, більшість із яких використовується й нині.
Життя розвінчало міф про «соціалістичну демократію», яка нібито була вищим типом демократичного устрою суспільства. За часів «тоталітарного соціалізму» сталося не розширення і збагачення змісту демократії, а навпаки — різке його збіднення, звуження і згортання (репресії, обмеження прав і свобод та ін.). Демократизм суспільства був фальшивим і декоративним, хоча пропаганда й нав'язала значній частині населення ілюзію народовладдя. Розпочатий у роки хрущовської «відлиги» процес демократизації суспільного життя було спершу загальмовано, а потім і взагалі згорнуто. Непослідовним виявився курс на демократизацію і в перебудовний період. Значною мірою труднощі переходу до демократичних форм організації нашого суспільства зумовлені дією тоталітарних і авторитарних традицій.
Звернувшись|обертатися| до проблеми взаємозв'язку між соціалізмом і демократією, Шумпетер розробив власну її концепцію, що залишила помітний слід в соціальних науках, особливо англосакських країн.
У його| трактуванні демократії функціональний момент явно домінує над ціннісним. По Шумпетеру, демократія - "це всього лише|усього лише| метод, так би мовити, певний тип інституційного пристрою|устрою| для досягнення законодавчих і адміністративних політичних рішень|вирішень|". Демократія зовсім не означає, що народ безпосередньо управляє; вона "означає|значить| лише те, що у народу є можливість|спроможність| прийняти або не прийняти тих людей, які повинні їм управляти". Важливим|поважним| критерієм демократії як методу є|з'являється| вільна конкуренція за голоси виборців між претендентами на роль лідерів.
Щоб|аби| розкрити суть демократії, Шумпетер часто удається до аналогій між політикою і економікою: "Дороги|колії|, за допомогою яких формується воля суспільства|товариства| по тих або інших питаннях, і самі ці питання в точності збігаються із|із| способами дії комерційною рекламою". Ефективна аргументація в політиці зводиться до психотехнічних прийомів. Партійні принципи і програми викликають|спричиняють| в|біля| Шумпетера асоціації з|із| товарами, що продаються в універмагах. Більш того|більше того|: "психотехніка управління партією, її рекламна кампанія, гасла|лозунги| і марші - це все не прикраси|прикрашання|. Це і є суть політики".
Шумпетер упевнений, що його власна теорія демократії - він назвав|накликав| її теорією конкурентного лідерства - сповна|цілком| задовільно пояснює|тлумачить| демократичний процес і дозволяє розгадати таємницю співвідношення демократії і соціалістичного порядку|ладу|. Між ними, наполягає учений, немає жорсткого зв'язку. Вони можуть існувати один без одного. В той же час між ними немає і несумісності.
Але|та| навіть у в'язці|зв'язці| з|із| демократією соціалізм в|біля| Шумпетера виглядає не дуже привабливо: "На практиці соціалістична демократія може врешті-решт|зрештою| виявитися лицемірнішою, ніж будь-коли|коли-небудь| була капіталістична". І вже в усякому разі|у всякому разі| "ця демократія не означатиме збільшення особистої|особової| свободи". Фактично "демократичний соціалізм", по Шумпетеру, - це поєднання конкуруючих еліт з|із| державним контролем над економікою.
Віденський джентльмен старої школи явно недооцінив життєві сили ліберальної західної демократії, глибину її соціально-політичного, правового і духовного коріння. Він був подібний до доктора|лікаря|, що уловив багато важливих|поважних| реальних симптомів хвороби, але|та| що поставив помилковий діагноз. Самого Шумпетера зовсім не залучала|приваблювала| соціалістична перспектива, а для багатьох сучасників висновку|умовисновку| ученого звучали сигналом тривоги, спонукаючим до захисту ліберально-демократичних цінностей.
