Суть, зміст, структурні елементи соціального управління

Головні характеристики соціального управління як системи:

1. Визначення людини як суб’єкта та об’єкта управління. (управління людьми та за допомогою людей).

2. Цілеспрямований свідомий вплив на поведінку людей і соціальних груп з метою організації та координації їх діяльності в процесі досягнення цілей, які стоять перед суспільством.

3. Розробка і вибір бажаних методів впливу на об’єкти управління на основі пізнання і використання закономірностей його розвитку, інформації про наявний стан об’єкту управління та зовнішнього стосовно нього середовища.

Типи систем соціального управління:

1. Універсальна. Орієнтована на всіх і кожного (юридичний закон).

2. Спрямована. Орієнтована на конкретного, визначеного адресата.

3. Дифузна. Не має конкретного адресату і звернена до всіх, кого це “не стосується” (система масової комунікації).

Компоненти системи соціального управління:

1. Механізм управління. Сукупність законів і принципів соціального управління, а також форм і методів взаємодії між суб’єктом та об’єктом:

· “Закон єдності системи соціального управління”;

· “Закон пропорційності керованої і керуючої підсистем соціального управління”;

· “Закон активного співвідношення централізації та децентралізації соціального управління”.

2. Структура Управління.

3. Функції управління.

4. Кадри управління.

5. Процес управління.

Багатозначність поняття “бюрократія”. Концепція формально-раціональної бюрократії Вебера

У демократичному суспільстві основні функції бюрократії зводяться до того, що, по-перше, бюрократія система забезпечує функціонування політичної системи, політичних та суспільних соціальних інститутів. По-друге, бюрократія система сприяє виробленню відповідних справжніх інтересів народу, демократичних концепцій і механізмів їх реалізації практично. По-третє, здійснення контрольних функцій за діяльністю окремих елементів бюрократичної системи з метою відвернення їх ймовірного відходу від демократичних принципів політичного і суспільного управління, закритості і недоступності для будь-якого громадянина суспільства. По-четверте, керівництво діяльністю спеціальних інститутів по вивченню політичних процесів, що відбуваються в суспільстві, узагальненню досвіду і вироблення рекомендацій поглиблення демократизації політичного життя.

Бюрократія - властива структура соціально неоднорідного суспільства, неминучий атрибут державних, особливо виконавчих органів. Бюрократія обслуговує інтереси, насамперед, панівних в суспільстві соціальних сил, створює умови для утвердження таких політичних відносин, які б сприяли зміцненню базових відносин. Проте бюрократичний, чиновницький апарат є не тільки породження об'єктивних обставин, панівних в економічній базі сил, а й здатний конкретними зусиллями сприяти докорінним перетворенням у базі з метою формування нових панівних у економіці і політиці сил. Ознаки бюрократизму (формалізація ієрархічність, регламентація) властиві будь-якій системі соціального управління.

Характеристики раціональної бюрократії:

1. Чіткий розподіл праці, що приводить до появи висококваліфікованих фахівців на кожному посаді.

2. Ієрархічність рівнів управління, при якій кожен нижчестоячий рівень контролюється вищестоящим і підкоряється йому.

3. Наявність взаємопов'язаної системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і скоординованість різних завдань.

4. Дух формальної знеособленості, з яким офіційних осіб виконують свої посадові обов'язки.

5. Здійснення найму на роботу в строгій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами.

6.Захищеність службовців від довільних звільнень.