Форма державного правління
Форма державного правління — це елемент форми держави, що характеризує організацію верховної державної влади, порядок|лад| утворення її органів і їх взаємовідношення з|із| населенням.
Верховною державною владою є глава|розділ| держави (монарх або президент), законодавчий орган, уряд.
Залежно від положення|становища| глави|розділу| держави форми правління підрозділяються на монархії і республіки.
Монархія (від грецького — “єдиновладність”) — це форма правління, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноосібного глави держави, — монарха (короля, пануючи, шаха, імператора і так далі).
Ознаки монархії:
— влада передається по спадку|спадщині|;
— здійснюється безстроково;
— не залежить від волі населення.
Монархії бувають необмежені|, в яких відсутні показні|представницькі| установи народу і в яких єдиним носієм суверенітету держави є монарх (наприклад, абсолютні монархії останнього періоду епохи феодалізму, з|із| сучасних — Саудівська Аравія, Бруней), і обмеженими (конституційними), в яких поряд з|поряд із| монархом носіями суверенітету виступають|вирушають| інші державні найвищий орган, що обмежують його владу (Англія, Японія, Іспанія, Швеція, Норвегія і тому подібне|тощо|).
Монархія була пануючою формою правління в світі впродовж|упродовж| декількох століть|сторіч|. У специфічній формі вона зберігається і сьогодні майже в третині країн світу.
Республіка (від латинського — “державні, суспільні|громадські| справи|речі|”) — це форма правління, при якій глава держави є виборним і змінюваним, а його влада вважається|лічить| похідною від волі виборців або показного|представницького| органу.
Ознаки республіки:
— виборність влади;
— терміновість;
— залежність від волі виборців.
Залежно від того, хто формує уряд, кому воно підзвітне і підконтрольно, республіки підрозділяються на президентські, парламентські і змішані. У президентських республіках (США, Бразилія, Аргентина, Венесуела, Болівія, Сирія|Сірія| і ін.) саме президент виконує цю роль, в парламентських (Німеччина|Германія|, Італія, Індія, Туреччина|Турція|, Ізраїль і ін.) — парламент, в змішаних (Франція, Фінляндія, Польща, Болгарія. Австрія і ін.) — спільно президент і парламент.
У президентській республіці президент обирається незалежно від парламенту або колегією вибірників|виборців|, або безпосередньо народом і одночасно є главою|розділом| держави і уряду. Він сам призначає уряд і керує його діяльністю. Парламент в даній республіці не може винести вотум недовіри| уряду, а президент — розпустити парламент. Проте|однак| парламент має можливість|спроможність| обмежувати дії президента і уряди за допомогою ухвалюваних законів і через установу бюджету, а у ряді випадків може усунути з посади президента (коли він порушив конституцію, скоїв злочин). Президент, у свою чергу|в свою чергу|, наділяється правом відкладального вето (від латинського — “заборона”) на вирішення законодавчого органу.
У парламентській республіці уряд формується законодавчим органом і відповідально перед ним. Парламент може шляхом голосування виразити|виказувати| вотум довіри|довір'я| або вотум недовіри| діяльності уряду в цілому|загалом|, глави|розділу| уряду (голові ради|поради| міністрів, прем'єр-міністрові, канцлерові), конкретного міністра. Офіційно главою|розділом| держави є президент, який обирається або парламентом, або колегією вибірників|виборців|, або прямим голосуванням народу. Проте|однак| в системі органів державної влади він займає|позичає| скромне місце: його обов'язки зазвичай|звично| обмежуються показними|представницькими| функціями, які мало чим відрізняються від функцій глави|розділу| держави в конституційних монархіях. Реальною ж главою|розділом| держави виступає|вирушає| керівник уряду.
Характерною межею змішаних (напівпрезидентська|, напівпарламентська|) республік є подвійна відповідальність уряду — і перед президентом, і перед парламентом. У подібних республіках президент і парламент обираються безпосередньо народом. Главою|розділом| держави тут виступає|вирушає| президент. Він призначає главу|розділ| уряду і міністрів з врахуванням|з урахуванням| розкладу політичних сил в парламенті. Глава|розділ| держави, як правило, головує на засіданнях кабінету міністрів і затверджує його рішення|вирішення|. Парламент має можливість|спроможність| контролювати уряд шляхом затвердження щорічного бюджету країни, а також за допомогою права винесення уряду вотуму недовіри|.
