Д. Істон і Г. Алмонд заклали основи різних варіантів концепції політично! системи й дали поштовх до розвитку теорії політичної системи суспільства в цілому. Кожний із варіантів досліджує різні сторони політичної системи суспільства.
Суть першого підходу (Д. Істон), який часто називають мікроскопічним, полягає в розгляді політичної системи під кутом зору її складових підсистем, вивченні сукупності взаємозв'язків і взаємодій, що виникають всередині.
Суть другого підходу (Г. Алмонд), який нерідко називають макроскопічним, полягає в тому, що він концентрується на вивченні входів і виходів, а також зворотніх зв'язків, нкі встановлюються між політичною системою та навколишнім середовищем.
Політична система суспільства грунтується у першому варіанті як система "взаємодій структурних елементів, за допомогою яких у суспільстві авторитарно розподіляються цінності" (Д. Істон), у другому - як система ролей або взаємодій структурних елементів, які виникають на вході і виході політичної системи та асоціюються "із застосуванням або загрозою застосування фізичного примусу" (Г. Алмонд).
Політична система суспільства - це сукупність взаємозв'язаних і взаємозалежних політичних інституцій та організацій, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і функціонування політичної влади в суспільстві відповідно до досягнутого рівня його політичної культури.
Існують також інші визначення структури політичної системи суспільства. Їі становлять такі елементи як:
· політична, державна влада;
· політичні відносини;
· політична організація суспільства;
· політична культура.
Крім функцій, які виникають з концепцій америкнських вчених вітчизняні дослідники виокремлюють ще й наступні:
· Функція забезпечення цілісності громадянського суспільства.
· Владно-політична функція.
· Функція народної, національної інтеграції.
· Функція управління. організації, а саме функціонування як самоціль.
· Функція відтворення політичного життя.
· Функція демократизації життєдіяльності суспільства.
· Функція організації й упорядкованості політичного життя.
· Функція консолідації соціально-політичних сил.
· Функція соціально-політичної модернізації.
· Функція стабілізації соціально-політичного життя (див. детальніше про зміст цих функцій).
Існує інша класифікація функцій політичної системи. За нею політична система виконує 3 головних функції:
· політичне цілепокладання;
· владно-політична інтеграція суспільства;
· регулювання режиму соціально-політичної діяльності
а також мобілізаційну, дистрибутивну функції і функцію легітимації
Типологія політичних систем.
Існує три головні моделі політичних систем:
· командна;
· змагальна;
· соціо-примирлива.
Кожна з цих моделей політичної системи може мати багато модифікацій і не існує в абсолютно "чистому" вигляді.
Моделі політичної системи в залежності від особливостей політичної культури і характеру взаємодії різних політичних інститутів запропонував Габріель Алмонд. Він поділив їх на чотири типи:
· англо-американський (Канада, США, Великобританія, Австралія);
· континентально-європейський тип (Франція, Німеччина):
· доіндустріальний (частково індустріальний) - Африка і Латинська Америка;
· тоталітарний тип (Кітай, Північна Корея, В'єтнам, Куба).
Політична модернізація є однією з функцій політичної системи. На кожному історичному етапі свого розвитку суспільство ставить за мету соціальну модернізацію. Для країн посткомуністичного суспільства це означає швидкий рух до сучасних цивілізованих структур, високого рівня життя. А цього можна досягти на основі нових технологій і зрілих політичних відносин. Суспільство, для якого характерним є процес модернізації, здійснює відтворення на органічній новації, а не на тенденції розриву або руйнування попередніх організацій. Воно прагне до збалансованості, гармонії економічної, політичної, правової та інших систем, а також їхніх внутрішніх елементів.
