Правила заготівлі, сушіння та зберігання лікарських рослин

Історія застосування рослин > Основні питання загальної фітотерапії

У різних частинах лікарських рослин, залежно від їхньої функції і будови, а також стадії розвитку, накопичуються неоднакові за якостями і в різній кількості діючі речовини: одні — найбільше в корінні, бульбах, цибулинах; другі — у стеблі, листях; треті — в корі; четверті — у квітках, пло­дах чи насінні. У зв'язку з цим заготовляють окремі частини рослин і в певні періоди їхнього життя Авіцениа свого ча­су висловлював такі міркування щодо збирання і заготівлі лікарських рослин: «Квіти варто збирати після повного роз­криття, але до того як вони зав'януть і обсиплються. Стебла рекомендується збирати, коли вони досягли зрілості і ще не почали в'янути та морщитись. Що ж до плодів, то їх зрива­ють після того, як вони цілком достигають, але раніше, ніж будуть готові впасти». Бруньки рослин збирають рано на­весні, коли вони набубнявіли, але ще не розкрились, кору — також навесні у період інтенсивного сокоруху, а підземні органи — ранньою весною або восени, коли зів'яне надземна частина.
Заготовляти лікарські рослини найкраще в сухі, погожі дні, після того як спаде ранкова роса. Квіти й листя зри­вають руками, стебло зрізують ножем або серпом, підземні частини викопують лопатою. Збирають тільки здорові, непо* шкоджені частини рослин.
Після заготівлі, якомога раніше, рослинну сировину ви­сушують у добре провітрюваному приміщенні під навісом. Рослини, які містять ефірні олії, складають товстим шаром і сушать при температурі не вищій за 25—30° С, а ті, що мі­стять алкалоїди і глікозиди,—при 50—60° С. Для сушіння соковитих плодів оптимальна температура 80—90° С, корін­ня й кореневища сушать при 40—50° С.
Доброякісною рослинною сировиною вважається та, яка після сушіння зберегла властиві їй природний вигляд, колір і запах.
При сушінні і зберіганні рослин в них ще деякий час від­буваються ферментативні процеси, зупинити які можна лише повним видаленням вологи. Ці процеси кінець кінцем визна­чають кількість і якість діючих речовин у готовій рослинній сировині. Наприклад, в корі крушини ламкої тільки через 1—2 роки після заготівлі утворюються антрахінонові гліко­зиди, які мають проносну дію.
Правильне зберігання заготовленої лікарської сировини дає змогу зберегти або навіть підвищити фармакологічну ак­тивність діючих речовин рослини.
Більшість сировини зберігають у кошиках, ящиках або мішках. Ті рослини, які містять ефірні олії, потрібно збері­гати окремо від інших у герметичних дерев'яних ящиках, об­битих білою бляхою. У добре провітрюваному, сухому, про­холодному приміщенні лікарська рослинна сировина може зберігатися кілька років. Вбираючи вологу, вона пліснявіє, псується, втрачає специфічний запах і лікувальні властиво­сті.

ВУГЛЕВОДИ

Молекули вуглеводів побудовані з трьох елементів — Карбону, Оксигену і Гідрогену. Вуглеводи — основне джерело енергії для живих організмів. Рослини синтезують вуглеводи в процесі фотосинтезу. Вміст вуглеводів у клітинах тварин рідко перевищує 5 %, але в клітинах рослин може досягати 90 %.

Функції вуглеводів.

1. Енергетична. Під час окиснення у процесі клітинного дихання вуглеводи вивільняють енергію, яка в них міститься, забезпечуючи значну частину енергетичних потреб організму.

2. Захисна. В'язкі секрети (слизи), багаті на вуглеводи, оберігають стінки органів (шлунок, кишечник, бронхи) від механічних і хімічних впливів.

3. Рецепторна. Більшість клітинних рецепторів є глікопротетами. Зв'язуючись з інтегральними мембранними білками, вуглеводи у складі рецепторів беруть участь у розпізнаванні сигнальних молекул (гормонів, нейромедіаторів).

4. Структурна. Вуглеводи є основними структурними компонентами клітин, які утворюють опорні тканини (целюлоза, хітин).

5. Запасаюча. Відкладаючись у тканинах, вуглеводи можуть забезпечити організм енергією уразі голодування (крохмаль, глікоген).

 

Класифікація вуглеводів

Вуглеводи (С, Н, О)

Моносахариди Cn(H2O)n n — від 3 до 9

Олігосахариди Cn(H2O)n

Полісахариди ооскЗ-оо

триози тетрози пентози гексози

Дисахариди: мальтоза лактоза сахароза

крохмаль целюлоза глікоген хітин

Моносахариди, або прості цукри, — сполуки з емпіричною формулою Cn(H2O)n, які не гідролізуються. Це тверді кристалічні речовини, розчинні у воді, мають солодкий смак. За кількістю атомів Карбону моносахариди поділяються:

на тріози C3H6O3 — молочна та піровиноградні кислоти, проміжні продукти вуглеводного обміну;

тетрози C4H8O4 — зустрічаються рідко, частіше в бактерій;

пентози C5H10O5 — рибоза, входить до складу РНК;

C5H10O4 — дезоксирибоза, входить до складу ДНК;

гексози C6H12O6 — глюкоза, фруктоза, галактоза.

Глюкоза — первинне джерело енергії для клітин. Вона обов'язково міститься у складі майже всіх клітин, органів і тканин, регулює осмотичний тиск. Зниження рівня глюкози в крові спричинює порушення життєдіяльності нервових та м'язових клітин.

У розчинах глюкоза існує в циклічній та лінійній формах, між якими встановлюється хімічна рівновага.

Лінійна та циклічні форми глюкози

 

 

Олігосахариди — це вуглеводи,які мають від двох до десяти ланок моносахаридів. Зв'язок між двома моносахаридами здійснюється через атом Оксигену та називається глікозидним.

Олігосахариди, що складаються з двох моносахаридів, називаються дисахаридами. Вони широко поширені в тваринах і рослинних організмах і зустрічаються у вільному стані (як продукти біосинтезу або часткового гідролізу полісахаридів), а також як структурні компоненти глікозидів і ін. з'єднань.

 

До дисахаридів належать:

1) лактоза (молочний цукор), що міститься в молоці, утворена залишками глюкози та галактози;

2) сахароза (тростинний цукор C12H22O11), складається з глюкози та фруктози;

3) продукт часткового гідролізу крохмалю в рослинах — мальтоза, що утворена двома залишками глюкози

4) трегалоза – грибний цукор, що так як і мальтоза утворена двома глюкозними залишками.

 

Полісахариди складаються з великої кількості моносахаридів. Відрізняються між собою складом мономерів, довжиною та ступенем розгалуженості. Полісахариди майже не розчиняються у воді й не мають солодкого смаку.

Полісахариди (за складом)
Гомополісахариди (один вид моносахаридів)		Гетерополісахариди (різні види моносахаридів)

 

Крохмаль, полімер глюкози, має формулу (C6H10O5)n. Він є резервною поживною речовиною рослин і міститься в клітинах у вигляді різних за формою та розмірами крохмальних зерен. Крохмаль знаходить широке застосування в медицині та в багатьох галузях промисловості (харчовій, паперовій, фармацевтичній тощо). У промислових масштабах його отримують із бульб картоплі та зерен кукурудзи. Картопля містить 15—25 % крохмалю в перерахунку на сиру масу, насіння окремих зернових культур — 40-60 %.

Глікоген є полімером глюкози, але з більш розгалуженим, ніж у крохмалю, ланцюгом мономерів. Це головний енергетичний і вуглеводний резерв людини та тварин. Особливо великий вміст глікогену в печінці і м'язах Зустрічається він у грибів і мікроорганізмів.

Целюлоза — структурний полісахарид клітинної стінки рослин, полімер глюкози. На її частку припадає близько 50 % усього органічного вуглецю біосфери. Целюлоза має величезне значення для господарської діяльності людини, складаючи основну масу бавовняних тканин, паперу, штучного шовку, деяких пластмас і вибухових речовин.

 

ЛІПІДИ

Ліпіди — органічні сполуки, різні за структурою, хімічною будовою, функціями, але схожі за фізико-хімічними властивостями: нерозчинні у воді, добре розчинні в органічних розчинниках (ефірі, хлороформі, ацетоні).

Функції ліпідів

1. Енергетична. У разі повного окиснення 1 г тріацилгліцеролу виділяється 38,9 кДж енергії, що приблизно вдвічі більше, ніж під час окиснення 1 г білків або вуглеводів.

2. Структурна. Ліпіди є основними структурними компонентами біологічних мембран.

3. Регуляторна. Ліпіди регулюють текучість мембран, є важливими внутрішньоклітинними сигнальними молекулами, компонентами мієлінових оболонок нервових клітин, попередниками гормонів, вітамінами, беруть участь у регуляції генної активності.

4. Запасаюча. Завдяки високій енергетичній цінності жири є енергетичним депо й ендогенним джерелом води (у разі окиснення 100 г жиру виділяється 107 г води).

5. Захисна. Жири є основним компонентом підшкірної клітковини, вони запобігають тепловтратам і захищають від механічних впливів.

Ліпіди
Жири		Жироподібні речовини: фосфоліпіди, гліколіпіди, стероїди, ліпопротеїди, воски, жирні кислоти

 

Жири
Тверді Переважно тваринні жири. У складі молекул більше насичених жирних кислот.		Рідкі Переважно рослинні жири. У складі моле­кул багато ненасичених жирних кислот.

 

Будова та види жирів

Схема будови молекули жиру: R1, R2, R3 — залишки жирних кислот, за якими відрізняються різні жири

Найпоширенішими сполуками серед ліпідів єжири,до складу яких входять трьохатомний спирт гліцерол і залишки жирних кислот