Релігія народів Давнього Дворіччя

Цивілізація народів Дворіччя сформувалось приблизно в середині ІV тис. до н. е. Вона знала різні царства, що розквітали й занепадали, різні династії й столиці – Шумер, Аккад, Ур, Ларс і, нарешті, Вавилон та Ассирію. У шумеро-аккадський період релігійні уявлення мали політеїстичний характер. Пантеон богів очолив бог неба – Ан. Небо шумерці сприймали як щось священне. Друге божество Енліль – вважалося богом Землі й повітря. Енкі – володар підземних вод і світового океану. Поширюється в цей час і культ богині-матері. Вона – Нінмах, Мамо, Мамі. Своїх богів мають повітря, суша, море, під-земний світ, вогонь, господарювання, землеробські роботи. Дослід-ники нараховують до 3000 імен богів. Шумерійці мали розвинуту міфологію, яка описує сюжети про створення Землі та її мешканців, леген-ди про подвиги Гільгамеша, розповіді про великий потоп як покарання за гріхи жителів міста Сурупак. Шумерські оповідання нагадують біблійну легенду про Ноя.

У месопотамській релігії зародилося уявлення про гріховність людини, яка час від часу страждає за свої гріхи. Релігійними центрами цивілізацій Дворіччя були храмові організації з численним обслуговуючим персоналом – жерцями й жрицями. Жрецтво тримало в руках вавилонсько-ассирійську науку, техніку, культуру, літературу й мистецтво, які справили значний вплив на подальший розвиток людства. Саме з вавилонсько-ассирійських уявлень багато чого запозичили наступні релігії.

Давньогрецька релігія

Давню Грецію справедливо називають колискою європейської цивілізації. Її розвиток припадає на V–IV ст. до н. е., коли тут сформувалося багато галузей сучасної науки й культури. На території Стародавньої Греції ще у VІІІ ст. до н. е. утвердився полісний лад, виникли міста-держави з розвинутими товарно-грошовими відносинами. З усіх полісів найрозвинутішими були Афінська й Спартанська держави.

Суспільне життя в полісах було демократичним і організованим. Для релігії Стародавньої Греції характерним був політеїзм з широко розвинутою міфологією та олімпійською ієрархією богів, які за уявленнями давніх греків, не були творцями світу, а захопили його під час боротьби з титанами. Давні греки розглядали світ як велику родову общину, управління якою здійснювали верховні боги, що мешкали на горі Олімп. Усі вони були втіленням найвищих чеснот.

Олімпійські боги уявлялися тотожними людям, наділеними людськими якостями – їдять, п’ють, сваряться, миряться, народжуються. Відмінність їх від людей полягає в тому, що вони безсмертні, могутні, здатні звершити те, що не під силу людині. Головним, верховним богом у стародавніх греків був Зевс. До його оточення входять богиня перемоги Ніка, богиня права й справедливості Феміда, сим-вол вічної юності – Геба, Аполон – бог сонця й музики, Афродіта – богиня краси й кохання, Афіна – богиня мудрості, брати Зевса – Посейдон – бог моря, Аїд – бог підземного царства. Важливе місце у древньогрецькому пантеоні богів займають боги-герої – Прометей і Геракл.

Своїх богів стародавні греки вшановували в храмах. Вони вважалися пристановищем богів, уособлених у скульптурах. Для давніх греків храм був не тільки культовою, а й важливою громадською спорудою. Тут зберігалися державні та приватні гроші. Будування храмів з колонами й статуями стимулювали розвиток архітектури, які стали провідними в давньогрецькому мистецтві й надовго окреслили тенден-ції розвитку мистецтва Європи загалом. Цікава міфологія стародавніх греків. У міфах вони уявляли світ таким, що розвивається за певними законами.

Релігія у Стародавній Греції була під опікою держави. Нагляд за священним майном здійснювали архонти. Вони керували релігійними процесіями, спортивними змаганнями, які тісно були пов’язані з релігією. Головні серед них – олімпійські. Перші олімпійські ігри були влаштовані 776 р. до н. е. на честь Зевса. Вони прославляли фізичну досконалість людини.

В елліністичну епоху полісна релігія спочатку витісняється різними релігійно-містичними течіями й філософськими вченнями, а з появою християнства релігія стародавніх греків остаточно відкидається. Але їхня релігія й досі викликає великий інтерес серед людей різного віку й професій.