Формування в молодших школярів досвіду пошукової діяльності

Немає сумнівів, що діти найбільше вчаться, наслі­дуючи, писав К.Д.Ушинський, але було б помилкою вважати, що з наслідування сама собою виросте самос­тійна діяльність. Наслідування дає багато матеріалу для самостійної діяльності, проте, якби не було самостійної діяльності, незалежної від наслідування, не було б і що наслідувати.

Думки великого педагога про необхідність самостій­ної діяльності, незалежної від наслідування, співзвучні сучасним вимогам до формування творчості дитини, яка має розвиватися в тій діяльності, що вимагає активного застосування її творчих здібностей.

Готуючись до уроку, вчитель розв'язує принципове питання: як краще організувати засвоєння нового ма­теріалу — через репродуктивну або пошукову діяльність учнів. Дослідження шляхів розвитку пізнавальної само­стійності молодших школярів показали, що в початковій школі доцільно використовувати п'ять форм організації пошукової діяльності.

 

 

 

Наші дослідження показали, що критеріями добору навчального матеріалу, який доцільно засвоювати в про­цесі пошукової діяльності молодших школярів, є:

• зв'язок нового з раніше засвоєним матеріалом;

• можливість логічного членування навчального ма­теріалу на чіткі кроки та елементарні завдання;

• наявність протиріччя між опорними і новими знан­нями;

• готовність школярів до участі в пошуковій діяльності.

Кожна з форм організації має свої функції у на­бутті дітьми досвіду творчої діяльності. Через систему пізнавальних завдань за прийомами розумової діяльності вдосконалюються вміння учнів аналізувати, ди­ференціювати ознаки, виділяти головне, узагальнювати, класифікувати, доводити. Це — той виконавчий інстру­мент, без якого не здійснити жодної творчої роботи.

Евристична бесіда (від гр. знаходити). Евристичну бесіду інколи називають сократівською. Це пов'язано з іменем грецького філософа Сократа, який так вів бесіди із своїми учнями, що вони самостійно приходили до відкриття істини. Цей метод сприяє організації частко­во-пошукової діяльності учнів, коли вони самостійно виконують тільки окремі кроки пошуку, а цілісне роз­в'язання проблеми досягається разом з учителем. Тому евристична бесіда доступна й для учнів слабко під­готовлених, які вчаться логічно міркувати на зразках.

Реалізація розвивальних функцій бесіди починаєть­ся з постановки проблеми, коли створюється ситуація необхідності пошуку нового знання. Тут варто навмис­не загострити увагу дітей на об'єкті пошуку. Коли проб­лему сформульовано, учні під керівництвом учителя відокремлюють відоме від невідомого, актуалізують за­своєні знання. Це робиться для того, щоб з'ясувати: можна в цьому разі піти відомим шляхом (тоді проблему розв'язують сильніші учні з місця, на основі перенесен­ня), чи треба шукати нові способи (Н.Г.Каневська).

Зіставимо основні етапи роботи вчителя й учнів під час евристичної бесіди.

 

Діяльність учителя	Діяльність учнів
Створення умов для виникнен­ня проблемної ситуації.   Спонукання учнів до формулювання проблеми. Керівництво процесом пошуку: використання допоміжних запитань і засобів, стимулювання учнів до спостережень, порівняння, застосування раніше здобутих знань у новій ситуації. Корекція висновку.	Усвідомлення неможливості застосувати відомий спосіб для розв'язання проблемної ситуації. Формулювання проблеми.   Висунення припущень, їх перевірка (порівняння, аналіз і диференціювання ознак, зіставлення власних спостережень з новою задачею).   Формулювання висновку.

Для структури евристичної бесіди характерне чергу­вання репродуктивних і продуктивних запитань, що спонукають школярів до напруженої розумової діяльності: усвідомити суперечність, побачити проблему, сформу­лювати її, висловити різні припущення, визначити пра­вильний спосіб дій.

Чим вища готовність учнів до участі у пошуковій діяльності, тим ширші кроки пошуку; чим точніші запи­тання вчителя, тим стрункіша структура бесіди. Струк­тура бесіди — не рядоположна послідовність запитань і відповідей, а їх можливий взаємозв'язок, вихідним мо­ментом якого є проблема — кульмінація цього методу, а завершення — розв'язкою.

Отже, внесок евристичної бесіди у формування по­шукової діяльності в тому, що діти під керівниитвом учителя проходять повний цикл пошуку, розгорнутість якого залежить від рівня їхньої під­готовленості й точності запитань.

 

Метод аналогії. Суть аналогії полягає в тому, що властивості одного об'єкта з'ясовуються на основі йо­го подібності до іншого. У логіці встановлено, що віро­гідність здобутих знань на основі аналогії залежить від певних умов, а саме: 1) кількість спільних для обох предметів ознак має бути якомога більшою; 2) спільні ознаки мають бути істотними й охоплювати різні сто­рони порівнюваних об'єктів; 3) ознака чи спосіб дії, що передбачається в іншого об'єкта, має бути такого само­го типу, як інші ознаки, спільні для обох предметів. У психології і педагогіці аналогія розглядається як най­важливіший засіб розвитку мислення і творчих здіб­ностей дітей (Д.М.Богоявленський, М.Н.Шардаков, М.С.Рождественський, П.М.Ерднієв, С.П.Бондар та ін.).

Міркування за аналогією ґрунтуються на операції порівняння у формі співвіднесення й зіставлення істот­них ознак об'єктів, а сам процес здійснюється на основі аналізу, абстрагування, синтезу. За рівнем творчості розрізняють три види аналогії: асоціативна, алгорит­мічна, евристична.

Асоціативна аналогія відбувається на рівні репро­дуктивної діяльності, висновки на її основі мають си­туативний характер. Але для молодших школярів — Це доступний і цікавий спосіб формулювання нових висновків, пошуку нових ознак, якостей, функцій. Розвиткові асоціативної аналогії сприяють ігрові завдання типу: "Що на що схоже?", "Хто так співає, хто так кричить?", "Словесне плетиво" тощо. Останнє завдання продуктивне і для розвитку мовлення. Наприклад, учи­тель починає нескінченний ланцюжок: "літера до літе­ри — склад", а учні продовжують: склад до складу — слово, слово до слова — речення... книжка до книжки — бібліотека; травинка до травинки — лужок; зернинка до зернинки — колосок...

Цікаві завдання на цей вид аналогії дає природ­ничий матеріал. Наприклад: Чи можна порівняти ліс з багатоповерховній будинком? Чому? Сніг, лід, вода — найближчі родичі. Про які природні явища можна ска­зати так само?

Художні твори, з якими діти ознайомлюються на уроках читання, — основа для вправляння з асоціатив­ної аналогії. Це можуть бути, зокрема, такі завдання:

— Підготуйся розповісти оповідання так, ніби ця подія трапилася з тобою.

— Спробуй продовжити розповідь хлопчика так, ніби це ти навчаєшся майструвати.

— Продовж, для чого ще потрібні руки людині.

— Поетеса пише: "Руки мамині — колиска, ко­раблик, місточок..." А що ти хочеш додати?

— Діти розповіли, що осіннє небо сумне, тривожне, холодне. А яким буде твоє слово?

— Спробуй закінчити речення і скласти подібні: Крапелька до крапельки, та й буде...; Листочок до листочка...; Слово до слова...; Квіточка до квіточки..., Усмішка до усмішки...

Інші функції у розвитку пізнавальних здібностей молодших учнів виконує алгоритмічна аналогія, за допомогою якої діти, спираючись на відомий спосіб дії, самостійно доходять висновку про можливість його за­стосування в дещо змінених умовах, тобто вносять у відомий спосіб певні зміни.

Наведемо приклади формулювання завдань із засто­суванням цього виду аналогії.

— Прочитайте речення.

листя на березі зелене

Літнє вбрання кетяги зелених ягід висять на калині

Змініть одне слово в кожному реченні гак, щоб вийшов опис осіннього вбрання дерев.

Доповніть речення:

Озеро поблискує на сонці, ніби величезне дзеркало. Достиглі хліба на полі, наче.... Налилися соком яблука, немов....

Прийшов щедрий....

Спробуйте у такій самій послідовності скласти ре­чення про зимову* пору.

У межах алгоритмічної аналогії спосіб виконання завдання — скласти твір за аналогією до прочитаного. Таку роботу доцільно розпочати з II півріччя другого класу. Твори для роботи за аналогією повинні мати чіткий сюжет і виразні характеристики дійових осіб.

Високого рівня самостійності мислення вимагає від учнів застосування евристичної аналогії. Суть її в тому, що на основі подібності явищ або об'єктів, які, здава­лося б, не можна порівнювати, виникають здогадки, припущення про спосіб розв'язування проблеми. Цей вид аналогії потребує високого ступеня абстрактного мислення учнів, їхньої аналітико-синтетичної діяль­ності.

Завдання на евристичну аналогію даються на різних уроках. Особливо доцільне їх використання на уроках математики, природознавства, української і російської мов (як других).

Наведемо приклади завдань на евристичну аналогію з уроків природознавства:

• Пригадайте, куди хилилося полум'я в досліді із запа­леною свічкою. Подумайте, яке явище в природі пояснюється цим дослідом.

• Пригадайте, як утворилися краплі на кришці каструлі з киплячою водою. Подумайте, яке явище в природі можна пояснити за допомогою цього досліду. Чому?

Самостійне ознайомлення з новим матеріалом. Розвивальні функції цієї форми пошукової діяльності виявляються в тому, що вона передбачає самоорга­нізацію та виконання учнями у взаємозв'язку багатьох навчальних дій, спрямованих на один результат. Само­стійно ознайомлюючись з новим матеріалом за підруч­ником чи іншим джерелом, школяр фактично виконує кілька супідрядних завдань: визначає мету, вичленовує невідоме, зосереджує увагу на головному, встановлює послідовність дій, контролює їх.

Що має бути орієнтиром для вчителя у визначенні матеріалу для самостійної пошукової роботи? Це: І) міцне, свідоме володіння учнями знаннями, на яких ґрунтується новий матеріал; 2) можливість актуалізації опорних знань через підготовчі вправи; 3) доступність, чіткість викладу матеріалу в підручнику; 4) рівень сформованості вмінь працювати з підручниками, картками, достатній темп письма і читання.

Визначаючи матеріал для пошукової самостійної роботи, вчитель повинен виходити з того, що діти добре засвоїли попередній матеріал, на якому тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового. Так само треба дуже уважно поставитися до способу постановки завдання. Інструкція має бути лаконічною, але точною і повною, відбивати послідовний хід міркувань, практичних дій, які треба виконати. Доречно, скажімо, в процесі опанування третьокласниками прийому розв'язування прикладів з повним поясненням вивісити на дошці таку інструкцію:

1. Запиши зменшуване.

2. Заміни від'ємник сумою розрядних доданків.

3. Прочитай пошепки знайдений вираз. (Від числа... відняти суму... і....)

4. Пригадай правило віднімання суми від числа.

5. Подумай, який спосіб розв'язання тут найзручніший.

6. Розв'яжи приклад і зроби перевірку.

Для самостійного ознайомлення з новим матеріалом учням 3 — 4-го класів цілком доступні й нові види задач. У методичній літературі підкреслюється, що сучасна програма початкових класів ставить вимогу формувати в дитини вміння розв'язувати не певний вид задач, а будь-які. Саме тому система добору й розміщення їх у підручнику спрямована на забезпечення сприятливих умов для узагальнення способів дій.

У визначенні змісту і характеру допомоги дітям під час розв'язування задачі звичайно класовод орієнтується на загальні вимоги до роботи над нею. Готуючись до уроку, корисно продумати, який вид короткого запису найдоцільніше застосувати під час розв'язування; починати розбір від шуканого чи від даних, орієнтуючись на основне запитання задачі; чи можливі різні способи розв'язування і, якщо так, то який з них найраціональніший; як оформити розв'язок. Роботу краще будувати так, щоб не стримувати думки учнів, щоб вони вчилися самостійно міркувати. А для цього слід також передбачити, які питання можуть виникнути.

Для самостійного ознайомлення учнів з новим природничим матеріалом їм здебільшого пропонують текст з підручника описового характеру. Перед читанням учитель за хвилину повідомляє мету роботи, називає статтю, яку слід опрацювати, та обов'язково ставить контрольні запитання, на які треба підготувати відповіді в процесі читання.

Іноді доцільно поставити перед учнями й проблемне запитання, вислухати їхні міркування, а потім запропонувати прочитати статтю й зробити правильний висновок (Н.С Коваль).

Не завжди варто (особливо в третьому класі) пропонувати для самостійного опрацювання весь текст. Якщо самостійна робота розрахована на 5-7 хв, можна обмежитися й логічно завершеною частиною. Нерідко статті у підручнику побудовано так, що спочатку подаються фактичні відомості, а узагальнення їх завершують. Залежно від рівня підготовки дітей до самостійного читання з певною настановою вчитель може запропонувати лише ту частину статті, яку діти зможуть зрозуміти без допомоги, а решту залишити для читання та усвідомлення під своїм керівництвом. Перед самостійною роботою, звичайно, слід пояснити незрозумілі слова.

Важливо, щоб у процесі виконання самостійної роботи вчитель пропонував дітям пізнавальні завдання: сортування навчального матеріалу за певними критеріями; порівняння у формі зіставлення і протиставлення як засіб відкриття нових властивостей, ознак предметів, що вивчаються; підготовка висновків за аналогією; класифікація; виділення головного; встановлення причин-но-наслідкових зв'язків; доведення істинності суджень.

Дослідницькі завдання. Виняткові можливості для формування досвіду творчої діяльності учнів має дослідницький метод (О.Я.Герд, І.Я.Лернер, Т.В.Кудрявцев, А.В.Матюшкін). Деякі вчителі вважають його недоступним для молодших школярів. Так, він справді складний за способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів, вимагає від дітей розвинених пошукових умінь.

Але дослідження показують, що виконання учнями 3—4-х класів елементарних дослідницьких завдань — не тільки можливе, а й ефективне для їхнього розвитку (Т.М.Байбара). Встановлено, що протягом навчання в початковій школі учні за умов відповідної процесуальної і мотиваційної підготовки спроможні брати участь у різноманітних видах навчально-дослідницьких завдань (див. табл.)-