Орієнтовна карта до ПЗ № 5

Інструкція № 5

(для студентів)

з фізіології людини

 

Тема:

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

Оснащення: алгоритми, інструкції, роздатковий матеріал таблиці, планшети, схеми, муляжі, фонендоскоп. секундомір. електрокардіограф, електропровідний гель, кушетка.

 

Конкретні цілі:

Знати:

1. Загальну характеристику системи кровообігу, його роль в організмі.

2. Будову серця, його функції.

3. Серцевий м’яз, його будова, функції.

4. Фізіологічні властивості міокарда та їхні особливості.

5. Автоматизм серця.

6. Провідну систему, її функціональні особливості, швидкість проведення збудження структурами серця.

7. Механізм скорочення та розслаблення кардіоміцитів.

8. Серцевий цикл, його фазову структуру.

9. Тиск крові в порожнинах серця та робота клапанного апарату під час серцевої діяльності.

10. ЕКГ та її зубці.

11. Систолічний і хвилинний об’єм крові, серцевий індекс.

12. Робота серця.

 

Вміти:

1. Пояснювати фізіологічні механізми основних явищ у серці: автоматії, збудливості, провідності, скоротливості, рефрактерності, їх роль у забезпеченні перекачування крові.

2. Визначати частоту пульсу та тривалість серцевого циклу, характеризувати його основні параметри.

3. Вислуховувати тони серця.

4. Проводити дослідження серцевої діяльності та її змін за різних умов зовнішнього впливу на серці жаби.

5. Обґрунтувати електрокардіографію як функціональний метод діагностики серця.

6. Розглядати електрокардіограми, навчитись розпізнавати зубці та інтервали між ними, виясняти їх походження.

7. Графічно зображати ПД клітин водія ритму серця та пояснювати механізм його розвитку;

8. Аналізувати структуру серцевого циклу, частоту серцевих скорочень, верхівковий поштовх, тони серця;

9. Розпізнавати зубці на ЕКГ.

План проведення заняття:

1. Співбесіда з теми

2. Вирішування проблемних і ситуаційні завдань.

3. Відпрацювання практичних навичок.

1. Оформлення щоденників

 

Література:

· В. І. Філімонов «Фізіологія людини»

· О.П. Мотузюк «Практикум з фізіології людини» стор 91-96

· Лекція

Викладач: Гоцуляк І.В.

 

Система кровообігу — це сукупність виконавчих органів та апарату регуляції, які забезпечують без­перервний рух і об'єм крові, адекватний потребам організму.

Серце у системі виконує функцію насоса, судини є шляхами транспорту крові.

Апарат регуля­ції, що складається із нервових і гуморальних ме­ханізмів, забезпечує пристосування систем крово­обігу до відповідного постачання крові (хвилинний об'єм крові — ХОК), згідно з потребами організму. Оптимальне забезпечення кров'ю органів і тка­нин організму — умова їх нормальної діяльності.

Рух крові в організмі здійснюється по великому і малому колах кровообігу.

Велике коло починається від лівового шлуночка і закінчується в порожнистих венах, що впадають у праве перед­сердя.

Мале коло починається від правого шлуночка і впадає в ліве передсердя

Міжпередсердно-шлуночкові перегородки мають отвори, які перекриваються клапанами, їх 4:

· 2 стулкових – двостулковий, між ЛП і ЛШ та трьохстулковий – ПП і ПШ.

· 2 півмісяцевих – знаходяться між аортою і легеневого стовбура.

Клапани призначені для того, щоб кров рухалась лише в одному напрямку і не поверталась назад.

Серце складається з: ендокарду, міокарду, епікарду та перикарду.

Міокард представляє собою функціональне об’єднання (синцитій) великої кількості клітин, які дуже тісно взаємопов’язані між собою, що збудження однієї клітини приводить до розповсюдження ПД до всіх клітин міжкардіального синцитія.

Фізіологічні властивості міокарда:

- збудливість

- провідність

- автоматизм

- скоротливість

- рефрактерність

Автоматія – здатність збуджуватися (генерувати ПД) без дії зовнішнього подразника (або самозбудження). Ця здатність є у структурах серця, побудованих з атипових кардіоміоцитів, а саме, в стимульному комплексі (провідній системі) серця:

1. Сино-атріальний вузол (nodus sinuatrialis) або синусний;

2. Передсердно-шлуночковий вузол (nodus atrioventricularis);

3. Пучок Гісса з правою та лівою ніжками;

4. Волокна Пуркіньє.

Градієнт автоматії – зменшення ступеня автоматії елементів провідної системи серця в напрямку від сино-атріального вузла вузла до волокон Пуркіньє. Ступінь автоматії характеризує частота, з якою центр автоматії генерує імпульси збудження (ПД). Найчастіше імпульси генерує пазухово-передсердний вузол – від ~70 (60-80) імп/хв. Передсердно-шлуночковий вузол генерує ПД з меншою частотою – 40-59 імп/хв, пучок Гісса – 20-39 імп/хв., полокна Пуркін’є – менше 20 імп/хв.

Фази ПД Т-КМЦ:

1. Фаза швидкої деполяризації; початкова фаза її пов’язана із швидким входом йонів натрію, потім додається вхід йонів кальцію.

2. Фаза швидкої початкової реполяризації – дуже короткочасна. Пов’язана з виходом із Т-КМЦ йонів калію та вхід хлору

3. Фаза повільної реполяризації (плато) під час цієї фази мембранний потенціал Т-КМЦ мало змінюється, оскільки вихід йонів калію зрівноважується входом йонів кальцію.

4. Фаза швидкої реполяризації – пов’язана із швидким виходом із клітин калію – відновлення вихідного рівня мембранного потенціалу.

.

Довготривалий ПД є причиною тривалої абсолютної рефрактерної фази (АР) – час протягом якого Т-КМЦ повністю незбудливі. АР відповідає розвитку латентного періоду поодинокого м’язевого скорочення, періоду укорочення та значної частини періоду розслаблення супроводжується звуковими явищами. У п¢ятому лівому міжребер¢ї

Верхівковий поштовх – робота серця по середньо ключичній лінії відчувається серцевий поштовх, що виникає при ударі серця під час систоли в передню стінку грудної клітки. Інструментально вимірюється фонокардіографом.

Систолічний об’єм (СО) – об’єм крові, який серце виганяє за одну систолу. Його визначають шляхом поділу ХОК на ЧСС. Його величина становить 60 – 80 мл.

Хвилинний об’єм крові (ХОК) – це кількість крові, яку викидає кожен шлуночок серця у кровоносні судини за 1 хв.

Серцевий індекс - (СІ) – відношення ХОК до площі поверхні тіла людини.

 

 

 

Період вигнання (0,25 с)

Період наповнення шлуночків кров’ю (0,35 с)

Період ізометричного розслаблення (0,08 с)

Протодіастолічний період (0,04 с)

Період напруження (0,08 с)

 

 

 

Відведення ЕКГ. Розрізняють біполярні та уніполярні відведення. Для отримання уніполярного відведення накладають активний електрод на яку-небудь точку поверхні тіла і реєструють зміну потенціалу під цим електродом по відношенню до так званого рефрактерногоелектрода. Можна рахувати, що референтний електрод поміщений в “нульовій точці” диполя, тобто між позитивним та негативним полюсами.

До біполярних відведень відносяться: стандартні відведення Ейнтховена (І, ІІ, ІІІ); грудні відведення за Небом (D, A, I).

До уніполярних відведень відносяться: посилені відведення по Гольденбергу (aVR, aVL, aVF); прекардіальні відведення за Вільсоном (V1 – V6).

Походження зубців, сегментів та інтервалів ЕКГ:

Сегмент – відстань між двома зубцями. Інтервал – сукупність зубця та сегмента.

Зубець Р – відображає виникнення та поширення збудження по передсердях;

Сегмент PQ – в цей час збудження поширюється по провідній системі серця;

Зубець Q – початок збудження шлуночків (деполяризація лівої поверхні міжшлуночкової перегородки);

Зубець R – поширення збудження через стінку шлуночків від ендокарда до епікарда;

Зубець S – кінець збудження шлуночків (деполяризація правого шлуночка в області основи легеневого стовбура).

Поширення збудження по шлуночках (комплекс QRS) співпадає з реполяризацією передсердь;

Зубець Т – відображає реполяризацію шлуночків.

 

Тони серця – кожен тон серця виглядає як група хвиль, які представляють звукові коливання відповідно першого, другого, третього і рідко – четвертого тону. Кожному серцевому циклу відповідає два основних тони: І – систолічний, збігається із систолою шлуночків; ІІ – діастолічний, утворюється під час діастоли шлуночків. Їх можна вивчати аускультативно та реєструвати графічно – цей метод називається фонокардіографією (ФКГ),

Фонокардіограф – це реєструючий прилад зі спеціально пристосованим мікрофоном, що накладається на грудну клітку в області серця і сприймає звуки низької частоти.

Механізми походження тонів серця.

Перший (систолічний) тон виникає на початку систоли шлуночків. Його формують такі компоненти:

клапанний - закриття стулок передсердно-шлуночкового клапану; це основний компонент першого тону, дає осциляції найбільшої висоти, виникає на межі фаз ізометричного та асинхронного скорочень;

міокардіальний компонент(хордовий) пов’язаний із напруженням та вібрацією стінок шлуночків під час фази ізометричного скорочення;

м’язовий компонент - скорочення папілярних м’язів супроводжується їх вібрацією та вібрацією їх сухожилкових ниток;

- на початку вигнання крові виникає вібрація крупних судин, що теж супроводжується звуковими коливаннями.

Тривалість першого тону становить 0,15 с. В цілому він достатньо тривалий, багатокомпонентний та низьокоамплітудний.

Другий (діастолічний) тон обумовлюється закриттям і напругою півмісяцевих клапанів аорти та легеневої артерії. Він триває 0,12 с, різкий і голосний внаслідок швидкого захоплювання аортальних клапанів.

Третій тон виникає за рахунок вібрації стінок шлуночків при їх швидкому наповненні кров’ю.

Четвертий тон виникає при систолі передсердь за рахунок коливань стінок шлуночків при надходження туди крові.

Фонокардіограма має такий вигляд (ну майже такий):

 

То ни серця найкраще вислуховуються:

Перший тон — двостулковий клапан у п’ятому міжребер’ї ліворуч, на 1 см досередини від середньоключичної лінії; тристулковий клапан — в основі мечоподібного відростка.

Другий тон — півмісяцевий клапан аорти в другому міжребер’ї праворуч від краю груднини, півмісяцевий клапан легеневого стовбура —у другому міжребер’ї ліворуч від краю груднини.

Третій і четвертий тони серця у дорослих звичайно не прослуховуються.

При її аналізі розраховують тривалість тонів та оцінюють їх чистоту (відсутність шумів). Таким чином оцінюють стан клапанного апарату. (В дійсності цей метод вже практично не використовують, бо його повністю замінює УЗД

Підрахунок пульсу і визначення тривалості

серцевого циклу за пульсом

Артеріальний пульс — це ритмічні коливання стінки артерії, зу­мовлені ударами крові, яка виштовхується в аорту при скороченні серця. Частота пульсу є одним із найважливіших діагностичних по­казників функціонування серцево-судинної системи, що характери­зує кількість скорочень серця за одиницю часу (1 хв). Частоту пульсу, або ЧСС, визначають за допомогою спеціального приладу (пульсотахометра) або пальпаторним методом.

ЧСС залежить від функціонального стану серцево-судинної сис­теми, віку, виду основної діяльності людини та інших факторів. У здорової людини середнього віку ЧСС становить 60—70 за 1 хв. Під час фізичних навантажень частота пульсу зростає до 130 і більше за 1 хв.

Мета: визначити тривалість серцевого циклу в людини за пульсом.

Матеріали й обладнання: секундомір.

Об'єкт дослідження: людина.

Хід роботи

Підрахунок пульсу пальпаторним методом. У дистальному від­ділі передпліччя (в основі великого пальця) вказівним, середнім і безіменним пальцями прощупати променеву артерію. Підрахувати кількість пульсових ударів за 5 с протягом 3 хв 3 рази (5-секундні відрізки вибирати довільно). Потім підрахувати кількість пульсових ударів протягом 1 хв.

Визначення тривалості серцевого циклу за пульсом. Поділити 5 с на відповідну кількість підрахованих пульсових ударів, визначити тривалість одного серцевого циклу за 5 с підрахунку. Аналогічно встановити тривалість серцевого циклу за показниками пульсу, от­риманими за 1 хв підрахунку. Для цього 60 с поділити на кількість пульсових ударів.

Рекомендації щодо оформлення протоколу: вказати, чи визна­чається різниця в тривалості серцевого циклу в разі застосування різних методів підрахунку, які переваги має методика визначення тривалості серцевого циклу шляхом підрахунку пульсу кожні 5 с пе­ред методикою підрахунку за 1 хв. Зробити висновки.

 

 

Отримані дані оформити у вигляді таблиці.

№ з/п	Показник	За 5 с протягом 3 хв	За 1 хв підрахунку
					Середнявеличина
	Кількість пульсових ударів (ЧСС)
	Тривалість серцевого циклу

 

Вислуховування тонів серця

Під час функціонування серце створює звуки, які називають тонами. У нормі протягом кожного серцевого циклу за допомогою фонендоскопа прослуховують два основні звукові прояви роботи серця.

Перший тон — глухий, низький, тривалий (0,12 с), спричинений вібрацією внаслідок закриття дво- і тристулкового клапанів на початку систоли шлуночків

Другий — дзвінкий, високий, коротший (0,08 с), зумовлений закриттям клапанів аорти і легеневого стовбура.

Третій тон — м'який, низький. Його прослуховують протягом діастоли в багатьох людей молодого віку.

Четвертий тон - прослуховують незадовго до першого у випадку високого передсердного тиску або зменшення еластичності шлуночка. Він зумовлений наповненням шлуночків і рідко прослуховується у здорових людей (мал. 2).

Для дослідження тонів серця використовують 2 методи: аускультацію (вислуховування), фонокардіографію (графічний запис). Фонокардіографія дає змогу вивчати всі тони, тоді як аускультація лише І і II.

Прослуховування тонів серця має діагностичне значення. У разі патологічних змін у серці, особливо розладів функціонування клапанів, виникають додаткові шуми, подовження або подвоєння тонів.

При аускультації тонів серця слід дотримуватися таких правил:

— в аудиторії має бути тихо;

— фонендоскоп має бути теплим, мембрану фонендоскопа потрібно щільно прикладати до поверхні тіла;

— вислуховування проводять за різних умов (у положенні пацієнта стоячи, лежачи на спині, на лівому, правому боці, після стандартного фізичного навантаження).

МЕТА: навчитися вислуховувати тони серця.

МАТЕРІАЛИ Й ОБЛАДНАННЯ: фонендоскоп.

Хід роботи

1. Досліджуваний пови­нен роздягнутися до пояса і перебувати в стані спокою.

2. За допомогою фонен­доскопа вислухати І тон,який найкраще чути у двох ділянках: для двостулкового клапана — верхівка серця (п'яте міжребер'я по середньоключичній лінії), для тристулкового — в основі мечоподібного відростка груднини.

3. Вислухати II тон, який найкраще чути в двох точках: для кла­панів аорти — друге міжребер'я справа, на 2 см назовні від краю груднини; для клапанів легеневої артерії — друге міжребер'я зліва, на 2 см назовні від краю груднини.

Рекомендації щодо оформлення протоколу: порівняти І і II тон, визначити їх властивості, замалювати схематично точки вислухову­вання І і II тонів.

 

Методика електрокардіографії

Запис електричної активності серцевого м'яза називається електрокардіограмою (ЕКГ), а методика її реєстрації — електрокардіографією.

ЕКГ — це крива, яка складається із п'яти зубців: PQ R S Т, та п'яти інтервалів: Р-Q, Q R S, S – Т, Q-Т, R - R. ЕКГ має три позитивних зубці (направлені догори) — P, R, Т і два негативних зубці, верхівкі яких направлені донизу — Q, S.

Зубець Р є алгебраїчною сумою ПД, які виникають у передсердях. Комплекс QRSТ — шлуночковий комплекс.

Зубець Q — перший зубець шлуночкового комплексу, що завжди спрямований донизу. Це найбільш непостійний зубець з усіх зубців ЕКГ. Він може бути відсутнім у всіх відведеннях. Амплітуда зубця Q у середньому становить 2 мм.

Зубець R — найвищий, спрямований догори зубець шлуночкового комплексу. Він відображає час поширення збудження по бічних стінках і поверхні обох шлуночків та основі лівого шлуночка. Його амплітуда коливається від 3 до 10 мм.

Зубець S свідчить про те, що збудження охопило всі м'язи шлуночків. Як і зубець Q, він непостійний і спрямований донизу.

За зубцем P визначається інтервал P — Q тривалістю 0,12—0,20 с. За цей час збудження поширюється до

пересердно-шлуночкового вузла і провідної системи шлуночків. Весь процес від початку і до повного збудження шлуночків характеризується інтер­валом QRS і триває в середньому від 0,04 до 0,09 с.

Після закінчення комплексу QRS реєструється ізоелектричний інтервал S — Т, який характеризує зникнення різниці потенціалів на поверхні шлуночків і під час їх повного охоплення збудженням. Тривалість інтервалу S — Т коливається від 0 до 0,15 с і залежить від усього шлуночкового комплексу.

Інтервал Q-Т від початку зубця Q і до кінця зубця Т (електрич­на систола) відповідає часу, протягом якого шлуночки перебувають в електричноактивному стані. Тривалість електричної систоли змі­нюється залежно від ЧСС.

ЕКГ характеризує дві основні фізіологічні властивості серця: збудливість і провідність. Показниками стану серця є амплітуда зуб­ців (відстань від ізоелектричної лінії до верхівки зубця) і тривалість інтервалів (від початку одного зубця до початку наступного). За нор­мального положення серця найбільшу амплітуду зубців виявляють на ЕКГ у II відведенні, найменшу — у III.

мета: записати ЕКГ людини, навчитися розпізнавати зубці й ін­тервали між ними.

МАТЕРІАЛИ й ОБЛАДНАННЯ: електрокардіограф, електропровідний гель, кушетка.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: людина.

Хід роботи

1. Підготувати досліджуваного до запису: звільнити від одягу передпліччя та гомілки, вкласти на кушетку.

2. Для кращого контакту між шкірою і електродами відповідні ділянки шкіри знежирити і нанести гель, закріпити їх гумовими бинтами або затискачами.

3. Підключити до електродів різнокольорові штекери в такому порядку: червоний — на праву руку, жовтий — на ліву руку, зелений — на ліву ногу, коричневий — на праву ногу (заземлення).

4. Зареєструвати ЕКГ.

Рекомендації щодо оформлення протоколу: отриману ЕКГ вклеїти в зошит, відмітити зубці й інтервали відповідними літерами, записати, про що вони свідчать, і зробити висновки.

Орієнтовна карта до ПЗ № 5.

1. Намалюйте схему провідної системи серця та позначте її складові.
2. Схематично намалюйте ЕКГ і позначте зубці, сегменти та інтервали.
3. Визначте пульс у сусіда по парті і дайте йому характеристику.
4. Замалювати схематично точки вислухову­вання І і II тонів.
5. Вирішіть тести
6. Завдання

Визначіть тривалість серцевого циклу, якщо частота серцевих скорочень:

А. 68 за хвилину,

Б. 120 за хвилину.

Поясніть, за рахунок якої фази серцевого циклу перш за все може статися укорочення серце­вого циклу?

 

Тести

1. Який клапан вислуховується в V- му міжребер`ї зліва по середньоключичній лінії на 1,5 см ближче до груднини.

А мітральний клапан

Б тристулковий клапан

В півмісяцевий клапан аорти

Г півмісяцевий клапан легеневого стовбура

2. Який клапан вислуховується на основі мечоподібного відростка

А мітральний клапан

Б тристулковий клапан

В півмісяцевий клапан аорти

Г півмісяцевий клапан легеневого стовбура

3. Який клапан вислуховується в ІІ-му міжребер`ї зліва від груднини.

А мітральний клапан

Б тристулковий клапан

В півмісяцевий клапан аорти

Г півмісяцевий клапан легеневого стовбура

4. Який клапан вислуховується в ІІ-му міжребер`ї справа від груднини?

А мітральний клапан

Б тристулковий клапан

В пів місяцевий клапан аорти

Г півмісяцевий клапан легеневого стовбура

5. Як називається збільшення частоти серцевих скорочень?

А тахікардія

Б брадикардія

В брадиаритмія

Г аритмія

Д тахіаритмія

6. Як називається зменшення частоти серцевих скорочень?

А тахікардія

Б брадикардія

В брадиаритмія

Г аритмія

Д тахіаритмія

7. З якою частотою генерує скорочення серця синусний вузол?

А 10 уд за хв.

Б 30 уд за хв.

В 40-50 уд за хв.

Г 60-80 уд за хв.

Д 100 уд за хв.