Матеріали для відбитків і моделей 2 страница

"Сіеласт-69" (-03, -05, -21) розроблений і випуска­ється Харківським заводом медичних пластмас і стома­тологічних матеріалів. Це матеріал, який одержують ме­тодом холодної вулканізації на основі полідиметилсилоксапу з додаванням зшивального агента, каталізато­ра, пластифікатора, наповнювачів, барвників, речовин, які коригують запах і смак. Пружні властивості цієї маси регулюють шляхом пластифікації вазеліновим мас­лом. Пластифікація необхідна в тих випадках, коли від­биток знімається без компресії па тканини протезного поля (розвантажувальний відбиток).

"Сіеласт-69" випускається в комплектах, що містять тюбики пасти блакитного кольору (120 г), рідину № 1 (каталізатор 8 г), рідину № 2 (пластифікатор),

2 пластмасових флакони-крапельниці, мірну лінійку,
інструкцію. Масу готують так. Під скляну пластинку підкладають паперову лінійку з поділками. Зверху на скло витискають із тюбика потрібну кількість пасти. На кожну поділку лінійки, де є паста, додають із піпет­ки 5 — 6 крапель каталізатора і старанно перемішують шпателем. Потім до суміші додають пластифікатор (4 — 5 крапель на кожну поділку лінійки) і знову старанно
перемішують протягом 1 — 1,5 хв. Суміш ретельно пере­мішують, відбиткову масу накладають на індивідуаль­ну відбиткову ложку і вводять до ротової порожнини.
Твердіння маси настає через 5 —7 хв після змішування каталізатором. Відбиток виводять із ротової порож­нини. Він дуже точний, термостійкий за температури
до 200 °С. Перед відливкою моделі відбиток слід помістити на 3 — 5 хв у мильну воду, а потім промити його чистою проточною водою. При виготовленні комбінова­ної (легкоплавкий метал із гіпсом) чи металевої (з лег­коплавкого сплаву) моделі відбиток треба старанно ви­сушити, щоб уникнути розбризкування рідкого металу при взаємодії його з водою.

"Сіеласт-69" зберігає свої властивості протягом тер­міну, зазначеного в інструкції, що додається до комп­лекту. При довготривалому зберіганні каталізатор № 1 може кристалізуватися, на дні посудини випадає білий осад. У такому випадку посудину з рідиною потрібно помістити в теплу воду. Осад розчиняється, і рідину можна знову використовувати, але зберігати її недо­цільно.

"Сіеласт-03", "Сіеласт-05" призначені для зняття по­двійних відбитків. Основу відбитка готують із більш твердої маси, а потім уточнюють його деталі, викорис­товуючи більш еластичну масу. Комплект складається з двох паст (щільної і більш рідкої) та каталізатора для їх вулканізації.

"Сіеласт-21"— цс комплект, що містить основну (120 г) і каталізаційну (120 г) пасти, мірні лінійки. За­стосовується так само, як "Сіеласт-69".

Гумоподібні відбиткові маси застосовуються для знят­тя відбитків при виготовленні пластинкових протезів (компресійних, розвантажувальних, функціональних, подвійних), вкладок, півкоронок, жакетних коронок, мостоподібних протезів, ортодонтичних і щелепно-ли­цевих апаратів. Ці матеріали мають і деякі недоліки:

1) при тривалому зберіганні вони можуть самополімеризуватись і стають непридатними до використання;

2) при одержаннівідбитка необхідно створювати пев­
ний тиск, інакше рельєфне відображення шийок зубів
буде неточним.

Зарубіжні фірми випускають такі гумоподібні від­биткові маси: "Силіт", "Ортосил", "Вігален-30" і "Віга-лен-35" (Росія). Це пастоподібні композиції двох видів: високої (основні, або базові, маси) і низької (коригу­вальні маси) в'язкості. Для приготування основної маси дві вихідні маси поміщають на пластинку в рівних об'ємах і змішують протягом ЗО с. Час їх твердіння в ротовій порожнині — 5 — 6 хв. Коригувальні пасти змі­шують на пластині в рівних об'ємах протягом ЗО с. Час їх твердіння в ротовій порожнині — 2 — 3 хв.

Фірми Німеччини випускають численні силіконові відбиткові маси: "Альфасил", "Візил", "Дегуфлекс", "Дентасил", "Ортосил ФФ", "Ортосил Н", "Ксанто-прен", "їїанасил", "Силопласт", "Силософт", "Футор" та ін. Пріоритет застосування автоматичного змішуван­ня двох паст належить канадській фірмі "ЗМ", яка ви­пускає силіконову відбиткову систему "ЗМ Експрес". Час твердіння основної і коригувальної мас — по 6 хв, а швидкотвердіючої маси — 4 хв. Вінілсилоксановий матеріал "ЗМ Експрес" відновлює об'єм після дефор­мації при виведенні з ротової порожнини на 99,84%. Для порівняння, той самий показник у полісульфідних відбиткових масах становить 99,7%, поліефірних 99,6%, а в конденсаційних силіконових матеріалів — 99,34%.

Вінілсиліконовий відбитковии матеріал "Пдросил" ("Аквасил", США) твердіє через 5 — 5,5 хв, має залиш­кову деформацію 0,2 — 0,5%, відносне стискання — 2 — 2,5%. Матеріал "Регосил" (США) призначений для знят­тя оклюзійних відбитків, швидко твердіє (2 — 3 хв). Його усадка становить 0,2%, відносне стискання — 1,3%.

"Імпрессіон паст" (США) — це полісульфідна ма­са для зняття подвійних відбитків, "Пермпластик" (США) — відбиткова маса для вкладок.

Випускаються такі набори силіконових паст багато­цільового призначення: "Дентафлекс" (Чехія), "Коль-текс" (Швейцарія), "Кнетон", "Тевезил" (Німеччина) та ін. Одним із кращих комплектів силіконових відбит­кових мас є японський комплект "Екзофлекс", який міс­тить дві основні пасти (жовту і блакитну). їх змішують до отримання пасти зеленого забарвлення. У цьому ком­плекті є дві пасти для нанесення коригувального шару, дві пасти для шприцевого введення матеріалу в зубо-ясенні кармани і ще дві пасти для одержання функціо­нальних відбитків, а також клейадгезив, уповільнювач, шпателі, шприц. Маса може бути розфасована в по­двійних картриджах для застосування в пістолеті-до-заторі зі змішувальними наконечниками. Вона назива­ється "Екзамікс". У картриджах випускаються також відбиткові маси "Детасил" і "Силософт" (Німеччина). Останніми роками був винайдений новий еластичний відбитковии матеріал на основі наповненого вінілсилок-санового каучуку, який твердіє без виділення побічних продуктів: "Вігален-30" і коригувальний "Вігален-35". При виготовленні металокераміки базисний відбиток роблять "Вігаленом-30", а для його корекції повторно вводять у ротову порожнину одержаний відбиток, але вже з добавкою "Вігалену-35", що забезпечує чітке ві­дображення під'ясенного уступу зуба.

Тіоколові відбиткові маси. Основу їх складають меркаптани — полісульфідні каучуки, що містять сір­ку. Вони здатні вступати в реакцію з оксидами металів і утворювати еластичну відбиткову масу.

Харківський завод медичних пластмас і стоматоло­гічних матеріалів випускає тіоколові відбиткові маси "Тіодент" і "Тіодент М". "Тіодент" — це комплект із двох паст — основної (чорного кольору) і пасти-ката-лізатора (білого кольору). Приблизний склад основної пасти такий: полісульфідний каучук — 75%, діоксид титану — 19,5%, оксид магнію — 5%, ізоамілацетат — 0,5%; паста-каталізатор: діоксид свинцю — 79%, сір­ка — 17%, дибутилфталат — 4%. До складу каталіза­тора можуть входити рицинова олія та ароматизатори. Перед застосуванням чорну і білу пасти змішують у пропорції 4:1. Певну кількість обох паст видавлюють із туб на скло і старанно переміщують до утворення гомо­генної маси. Суміш кладуть у перфоровану відбиткову ложку і вводять у ротову порожнину. Період вулкані­зації триває 5 — 8 хв. Ступінь еластичності маси зале­жить від пропорції, в якій було взято чорну і білу пасти. Чим менше чорної пасти, тим більша еластичність маси. Час структурування (вулканізації) залежить від темпе­ратури і вологості навколишнього середовища. Якщо під час розмішування паст додати до них 1 — 2 крап- лі води, час схоплювання значно скорочується, а дода­вання 1—2 крапель олеїнової кислоти сповільнює цей процес.

"Тіодент М" виготовлений на основі тіоколового ка­учуку з додаванням наповнювачів і каталізаторів. Скла­дається з двох паст: жовтої та білої. Відрізняється від інших відбиткових матеріалів тим, що практично не дає усадки. При цьому він еластичний. Він має вулканізу­ючу систему (дифенілгуанідин — окисник), яка дозво­ляє регулювати час вулканізації, змінюючи співвідно­шення паст. Для приготування відбиткової маси жовту і білу пасти змішують на склі (у пропорції, зазначеній в інструкції) до отримання однорідної маси. Спосіб за­стосування такий самий, як і маси "Тіодент".

"Тіодент" і "Тіодент М" можна застосовувати для зняття відбитків у будь-яких випадках. Особливо ефек­тивне їх застосування за наявності конвергуючих зубів. Ці маси використовують при виготовленні вкладок і півкоронок, для перебазування протезів. Переваги тіоколових відбиткових мас такі: висока пластичність, ко­роткий час схоплювання, висока еластичність після твер­діння, незначна усадка (див. табл. 4), постійність об'єму і форми при зберіганні, термостійкість. Недоліками їх є темний колір основної пасти "Тіоденту" і неприємний запах. При тривалому зберіганні паста втрачає гомо­генність, бо її компоненти, які мають велику густину (діоксиди титану, свинцю та ін.), осідають на дно туби, а компоненти пасти з малою густиною зосереджують­ся у верхній її частині — паста стає непридатною до використання. Щоб паста знову стала гомогенною, її треба струшувати на вібраційному столику протягом 5-Ю хв.

Із зарубіжних полісульфідних матеріалів в Україні застосовують "Пермапласик" (Німеччина) і "КОЕ-флекс" (СІНА). Поліефірні відбиткові матеріали випускають у вигляді пасти (основної і каталізаторної). Основна паста — це поліефір із помірно низькою молекулярною масою. Наповнювач — кремнезем, пластифікатор — глі-кольетерофосфат. Паста-каталізатор містить дихлорбен- зенсульфонат (як зшивагент і наповнювач). Окрема ту­ба містить пластифікатор (октилфталат) і наповнювач (метилцелюлоза). В основну і каталізаторну пасти мо­жуть додаватися барвники. Поліефірні пасти також мо­жуть бути високої і низької в'язкості. Каучук утворюєть­ся внаслідок іонної полімеризації.

Основою матеріалу є співполімер тетрагідрофурану та етиленоксиду. Реакція полімеризації більш екзотер­мічна, ніж в інших гумоподібних матеріалах (темпера­тура підвищується на 4 °С). Найчастіше застосовують такі поліефірні матеріали, як "Поліджет", "Імпрегам", "Пермодайн".

Термопластичні відбиткові маси. До термопластич­них відбиткових мас відносять багатокомпонентні ком­позиції різних речовин (віск, парафін, стеарин, гута­перча та ін.) із термопластичними властивостями, тобто здатністю розм'якшуватися під час нагрівання і тверді­ти під час охолодження. Для надання необхідних влас­тивостей у вихідну масу вводять наповнювачі (оксид цинку, тальк, крейду, пемзу та ін.) і коригувальні ре­човини — це природні та синтетичні смоли (каніфоль і її похідні, шелак, ацетилцелюлоза, поліефірні смоли), які надають масі певної твердості після її охолоджен­ня. Для поліпшення кольору, смаку і запаху в термо­пластичні відбиткові маси додають барвники та арома­тичні речовини (ванілін).

Термопластичні маси повинні відповідати таким ви­могам: 1) розм'якшуватися за такої температури, за якої не виникають опіки тканин ротової порожнини; 2) на­бувати доброї пластичності і не бути липкими в межах "робочих" температур; 3) твердіти за температури тро­хи вищій, ніж температура ротової порожнини; 4) у роз­м'якшеному стані бути гомогенними; 5) легко обробля­тись інструментами.

Масу розм'якшують у воді відповідної температури, зазначеної в інструкції. Недостатнє розм'якшення маси утруднює її застосування, а перегрівання веде до під­вищення клейкості маси, випаровування деяких компо­нентів і погіршення її якості. Перегрівання термопластичної маси під час звільнення моделі від відбитка спричинює дифузію маси в поверхневі шари гіпсу, за­барвлює модель у колір маси і значно утруднює роз­криття моделі.

Відбиткові термопластичні маси можуть бути одно­разового та багаторазового застосування. Одноразові від­биткові маси при повторному застосуванні втрачають пластичність, окремі їх компоненти випаровуються.

Маса Кєрра складається з гутаперчі, тальку, краплаку, стеаринової і масляної кислот. За кімнатної тем­ператури це тверда речовина коричневого кольору. Роз­м'якшується за температури 70 °С. Застосовується при виготовленні вкладок і півкоронок, для зняття функціо­нальних відбитків за методом Щрота. Усадку маси під час твердіння відбитка невелика.

Медичною промисловістю випускаються термоплас­тичні відбиткові маси: № 1 —№ 4, "Акродент", "Дента-фоль", "Ортокор", "Стомапласт", "Стене".

Термопластичні відбиткові маси № 1—№ 4. їх ос­нову складає каніфоль.

Для надання масі необхідної пластичності, збільшен­ня або зменшення температурного інтервалу розм'як­шення до маси додають різну кількість додаткових ком­понентів (віск, парафін, тальк, церезин). Усі ці маси містять індиферентний барвник і ванілін, які надають їм приємного кольору, запаху і смаку. Кожна маса від­різняється складом і якісними показниками, тому вони і застосовуються для різних цілей. Так, маси № 1 і № 2 використовують для зняття відбитків із беззубих щелеп, маса Л^г° 3 — при виготовленні вкладок, півко­ронок та ін.

Маси можна застосовувати повторно, оскільки під час стерилізації вони не втрачають своїх фізико-хіміч-них властивостей. Стерилізують їх в емальованій посу­дині за температури 100 — 120 °С протягом 5 — 7 хв, по­стійно і ретельно перемішуючи (для рівномірного на­грівання маси).

Маса "Стенс-02" названа за ім'ям автора. Склад її такий: каніфоль — 32%, парафін — 6%, бджолиний віск — 5%, оксид цинку — 3%, гліцерин — 4%, тальк — 46%, каучук — 3,95%, барвник — 0,1%. Випускається у вигляді круглих дисків рожевого кольору діаметром 75 мм. Розм'якшується за температури 50 — 60 °С.

В.Н. Трегубов, М.З. Штейнгарт і А.М. Мишнев (1999) наводять інший склад цієї маси: каніфоль сос­нова — 36%, парафін нафтовий — 12,98%, церезин — 5,5%, дибутилфталат — 0,5%, тальк — 42%, барвник жиророзчинний — 0,02%. Розм'якшується за темпера­тури 45 — 55 °С, твердіє за температури 35 — 37 °С.

Основний недолік "Стенсу" — необоротна дефор­мація відбитка при виведенні його з ротової порожни­ни. "Стене" використовують у тих випадках, коли ве­лика точність відбитка не обов'язкова (відбитки для контрольних моделей в ортодонтії, виготовлення інди­відуальних ложок, закріплення воскових прикусних ва­ликів тощо).

Під час стерилізації деякі складові компоненти "Стен­су" за температури 100 °С випаровуються, і він втрачає свої основні властивості, погано твердіє в ротовій по­рожнині, стає негомогенним.

Описані вище термопластичні маси застосовують об­межено через деформацію відбитків при виведенні їх із ротової порожнини.

"Акродент-02" розроблений і випускається Харків­ським заводом медичних пластмас і стоматологічних ма­теріалів. Складається з гірського воску, каніфолі, ди-бутилфталату, каоліну, оксиду цинку, етилцелюлози, рицинової олії і барвника. Має підвищену пластичність, дозволяє отримати більш точні відбитки, ніж "Стене". Розм'якшується за температури 55 — 60 °С, твердіє про­тягом 3 — 7 хв. Для кращого твердіння рекомендується охолодити відбиток водою температури близько 20 °С.

Застосовується для зняття анатомічних відбитків без­зубих щелеп, жувальних поверхонь зубних рядів (до­поміжні моделі), в ортодонтії, щелепно-лицевому про­тезуванні. Випускається в комплектах (4 прямокутні пластинки із закругленими краями). Маса однієї плас­тинки 50 г.

"Стомопласт" складається з каніфолі, поліефірної смоли ПН-1, рицинової олії, ваніліну і барвника. Вигід­но відрізняється від інших термопластичних мас. Має низьку температуру розм'якшення (35 — 37 °С) і високу пластичність. При знятті відбитка чинить мінімальний тиск на прилеглі тканини, які зберігають свій фізіоло­гічний стан у момент формування відбитка. Рекомен­дується для зняття функціональних відбитків беззубих щелеп.

"Дентафоль" випускається Харківським заводом ме­дичних і стоматологічних матеріалів. Складається з плас­тифікованих смол рослинного походження і полімерів. Розм'якшується за температури 50 — 55 °С, а за темпе­ратури 60 °С стає рідким. Випускається в комплектах із двох пластмас. Перша маса випускається у вигляді валиків (15 шт.), виготовлених на основі каніфолі. Ці валики застосовують для формування країв індивіду­альної ложки, зняття відбитків у під'язиковій ділянці. Друга маса (основна) призначена для зняття функціо­нальних компресійних відбитків. Обидві маси розфасо­вані в металевий посуд, що дозволяє розігрівати їх на вогні.

Розігріту до рідкого стану масу пензликом наносять тонким шаром на всю поверхню індивідуальної відбиткової ложки і вводять до ротової порожнини. За темпе­ратури ротової порожнини (37 °С) маса твердіє не пов­ністю, тому модель відливають зразу ж після одержан­ня відбитка. Коли відливка моделі відкладається, то від­биток треба помістити^ в холодну воду, оскільки маса "Дентафоль" текуча і при зберіганні відбитка в тепло­му приміщенні можлива його деформація.

"Ортокор" — високопластичний відбитковий мате­ріал, виготовлений на основі природних каніфольних смол і ацетилцелюлози. Розм'якшується за температу­ри 60 °С. При тривалому перебуванні в ротовій порож­нині (до 24 год) він не втрачає високої пластичності. Це дозволяє застосовувати його для ретельного і трива­лого формування функціональних відбитків.

"Ортокор" випускається у вигляді окремих пласти­нок, вкритих з обох боків поліетиленовою плівкою. Ма­са однієї упаковки — 200 г. Застосовується для оформ­лення країв протеза (при їх корекції за результатами функціональних проб), перебазування базисів протезів. Має низьку температуру твердіння, тому відбиток (про­тез) необхідно виводити з ротової порожнини пацієнта дуже обережно. "Ортокор" не застосовують для одер­жання компресійних функціональних відбитків.

Перед застосуванням із пластинки "Ортокору" зні­мають поліетиленову плівку. Пластинку підігрівають над пальником, кладуть на індивідуальну ложку чи ба­зис протеза і вводять у ротову порожнину пацієнта. Під час виконання різних функцій (жування, ковтання та ін.) формуються поверхня і краї протеза. Протез з уточненими краями дуже обережно виводять із ротової порожнини, звільняють від залишків "Ортокору", гіп­сують у кювету зворотним способом так, щоб лінія роз­криття кювети була на 1 — 2 мм нижча від краю проте­за. Потім за загальноприйнятою технологією заміню­ють "Ортокор" на базисну пластмасу.

Термопластична відбиткова маса "МСТ-02" випус­кається у вигляді пластинок темно-блакитного кольо­ру. Розм'якшується за температури 50 — 60 °С, втрачає пластичність за температури 20 — 25 °С протягом 3 хв. Застосовується для зняття функціональних відбитків беззубих щелеп і перебазування протезів на беззубих щелепах.

Термопластична відбиткова маса "МСТ-03" випус­кається у вигляді зелених паличок і призначена для одер­жання відбитків порожнин під вкладки або для зняття відбитка мідним кільцем.

Крім описаних вище відбиткових матеріалів іноді можуть застосовуватись інші матеріали. Вивчається мож­ливість використання для зняття відбитків різноманіт­них високополімерних сполук штучних і природних смол. У ряді випадків як відбиткові матеріали застосо­вують самотвердіючі пластмаси (при перебазуванні про­тезів або їх лагодженні). З огляду на це деякі стоматологи виділяють групу відбиткових матеріалів, які само-полімеризуються.

Зарубіжними фірмами випускаються такі термоплас­тичні відбиткові маси: "Адгезаль" (Росія), "Ксантаген" і маса Керра (Німеччина). Воли аналогічні масам МСТ-02 і МСТ-03. У США випускається термопластичний ма­теріал "Ікзект", "Імпрешн Компаунд".

Доведено, що відбиткові матеріали неоднаково здав­люють слизову оболонку протезного поля: альгінатні — на 20%, силіконові, тіоколові й цинкоксидевгенольні — від 40 до 60%, термопластичні — до 80%. Найкращими масами вважають ті, які при отриманні відбитка здав­люють слизову оболонку на 50% від її компресійних можливостей. Для отримання відбитків беззубих ще­леп за звичайних умов кращими матеріалами вважають "Сіеласт", "Тіодент", "Дептол".

Матеріали для виготовлення моделей. Для виготовлення ортопедичної конструкції необхідно одер­жати позитивне відображення рельєфу тканин протез­ного поля і прилеглих ділянок (відтворених за відбит­ком моделі). Зазвичай моделі відливають із медичного гіпсу. Іноді такі моделі не відповідають вимогам техно­логічного процесу, бо вони недостатньо міцні, крихкі і легко піддаються стиранню. Щоб зробити поверхню гіпсової моделі більш міцною, її кип'ятять протягом 5 — 10 хв у 10 — 30% водному розчині бури або змочу­ють 2 — 3 рази гарячим насиченим розчином бури, нано­сячи його тампоном на поверхню моделі. Можна зміц­нити поверхню моделі (наприклад, музейної), покри­ваючи її розчином стиролу в акриловому мономері, зви­чайним меблевим лаком чи побутовою фарбою.

Міцну модель, яка витримує кип'ятіння за темпера­тури до 120 °С, можна отримати зі звичайного зуботех-нічного гіпсу, коли додати до нього 4% суміші тартрату калію і натрію 0,2 — 0,4% тетраборату натрію. Таку суміш замішують більш густо, що також підвищує міцність моделі при мінімальному кри­сталізаційному розширенні.

Гіпсову модель підвищеної міцності можна вигото­вити заповненням зліпка високоміцним гіпсом (марму­ровим, автоклавованим, супергіпсом). В окремих ви­падках потрібні моделі великої міцності (більшої, ніж гіпсові). За цих умов виготовляють моделі з амальга­ми, цементу (фосфат-цементу, "Еркодонту") та металеві (легкоплавкі сплави, цинк, амальгама) або комбіновані.

Зазвичай з амальгами і цементу виготовляють неве­ликі моделі одного чи двох зубів. Металеві моделі за­стосовують для штампування металевих базисів при ви­готовленні знімних пластинкових протезів, іноді — в незнімному протезуванні (коронки, півкоронки).

Комбіновані моделі виготовляють із двох матері­алів: окремі ділянки моделі (найчастіше препаровані зуби) — з міцного гіпсу (супергіпс, мармуровий гіпс), металу, амальгами або цементу, а основну масу моде­лі — зі звичайного гіпсу. Останнім часом для виготов­лення комбінованих моделей застосовують також самотвердіючі пластмаси. Розроблено спосіб зміцнення гіп­сових моделей покриттям їх поверхонь тонким шаром металу шляхом гальванопластики та ін.

Цементні моделі застосовують для виготовлення про­тезів із пластмаси (коронки, вкладки, мостоподібні про­тези). Для виготовлення цементної моделі використо­вують цементи, які складаються з порошку і рідини.

Для виготовлення комбінованих моделей викорис­товують легкоплавкі олов'янисті розплавлені сплави, якими заповнюють ділянки відбитків, де розміщені опор­ні зуби. Іншу частину відбитка заповнюють звичайним гіпсом.

Комбіновану модель із протезним полем із самотвер-діючої пластмаси можна виготовити, покриваючи від­биток тонким шаром пластмаси тістоподібної консис­тенції. Потім, не чекаючи дозрівання і полімеризації пластмаси, основу моделі відливають зі звичайного гіп­су. Такі моделі застосовують при виготовленні бюгель-них протезів.

Металізовані комбіновані моделі. Моделі з абсолютно гладенькою і твердою поверхнею можна виготовити методом гальванічного покриття відбитка шаром металу (зазвичай застосовують мідь), завтовшки 0,5 мм. Потім відбиток заливають основною моделю-ізальною масою. Такі моделі служать для виготовлення півкоронок, вкладок, знімних протезів, а також для ви­готовлення електролітичним методом базису протеза із золота.

Нині широко застосовують методи лиття металевих сплавів (нержавіюча сталь, КХС та ін.) на вогнетрив­ких моделях, зокрема при виготовленні високоточних складних ортопедичних конструкцій із високою чисто­тою поверхні. Вогнетривкі моделі виготовляють із різних модифікацій оксиду кремнію, здатних під час нагріван­ня розширюватися, з додаванням до них зв'язувальних речовин на основі фосфатів або силікатів (див. розділ "Формувальні матеріали").

 

Запитання для самопідготовки

1. Що таке відбиток? Його призначення.

2. Види відбитків. Вимоги до матеріалів, з яких одер­жують відбитки.

3. Чому зубному техніку необхідні знання про відбит­кові матеріали?

4. Класифікація відбиткових матеріалів. Наведіть при­клади.

5. Кристалізуючі відбиткові матеріали. їх переваги та недоліки, основні властивості.

6. Гіпс. Способи добування медичного гіпсу. Його ви­ди і застосування.

7. Технологія застосування гіпсу в ортопедичній сто­матології. Речовини, що прискорюють і уповільню­ють твердіння гіпсу.

8. Що таке моделі? їх види (класифікація). Методи зміцнення моделей.

9. Суть процесу кристалізації гіпсу. Фактори, які впли­вають на цей процес.

10.Фази кристалізації гіпсу.

11.В якій фазі кристалізації гіпсу відкривають моделі? Через який час після замішування гіпсу?

12.Евгенолцинкові відбиткові матеріали. їх переваги та недоліки.

13.Еластичні відбиткові матеріали. їх характерна особ­ливість.

14.Гідроколоїдні маси. їх склад, властивості й призна­чення.

15.Альгінатні відбиткові матеріали. Суть процесу ге-леутворення. Властивості альгінатних мас, особли­вості їх застосування, переваги та недоліки.

16.Гумоподібні відбиткові маси. їх види, основні влас­тивості, застосування, переваги і недоліки.

17.Силіконові й вінілсиліконові відбиткові маси. Їх представники.

18.Тіоколові (полісульфідні) відбиткові маси. їх за­стосування, переваги та недоліки.

 

19. Термопластичні (поліефірні) відбиткові маси. Їх склад, види і застосування.

 

 

Моделювальні матеріали

Після того як лікар вибрав конструкцію протеза чи апарата, зубний технік розпочинає її виготовлення. Спочатку з допоміжних пластичних матеріалів він ви­готовляє модель. Точність моделі перевіряють у рото­вій порожнині пацієнта. Потім матеріал, з якого виго­товлена майбутня конструкція, замінюють на основний (метал, пластмаса, фарфор, композит або їх комбіна­ція). Пластичні матеріали, які використовують для ви­готовлення моделей ортопедичних конструкцій, нази­вають моделювальними.

В ортопедичній стоматології моделювальні матеріали поділяють на воскові, гіпсові й металеві.

Слід вибирати моделювальні матеріали, які дають можливість створити найточнішу форму при найменших затратах праці, Ці матеріали повинні відповідати таким вимогам: 1) бути нешкідливими при застосуванні в ро­товій порожнині й при роботі з ними в зубопротезній лабораторії; 2) мати хороші пластичні властивості в пев­ному температурному інтервалі (41—55 °С), які зале­жать від конкретних виробничих умов; 3) мати власти­вість нашаровуватися на модель; 4) мати малу усадку (не більше ніж 0,1 —0,15% від об'єму на кожний градус під час охолодження від 90 до 0 °С), щоб виготовлені репродукції не змінювалися при твердінні; 5) набувати достатньої пружності й твердості по завершенні проце­су моделювання для забезпечення стійкості форми ре­продукції в ротовій порожнині; 6) при розм'якшенні в стадії розплавлення зберігати гомогенну структуру маси; 7) не мати неприємного смаку, запаху і кольору; 8) не мати зольного залишку при спалюванні та осаду при виплавленні; 9) мати колір, відмінний від кольору моделі, а при видаленні не забарвлювати модель.

Більшість моделювальних матеріалів, які застосову­ють у стоматологічній практиці, являють собою суміші або композиції різних восків. Склад і властивості ком­позицій визначаються відповідним добором їх компо­нентів (залежно від виробничого призначення).

Останнім часом як моделювальні матеріали запро­поновані деякі полімери у вигляді стандартних загото­вок, що значно спрощує і прискорює моделювання.

Воски — це різні органічні речовини, фізичні влас­тивості яких подібні до таких у бджолиному воску. Вони складаються переважно зі складних ефірів вищих жир­них кислот і спиртів.

Класифікують воски залежно від їх походження: тваринні — бджолиний, стеарин, ланолін; рослинні — канделільський,карнаубський, японський; мінераль­ні — монтановий, озокерит, парафін, церезин; синтетич­ні — поліетиленові, поліоксіетиленгліколеві, воскові ефіри тощо.

Бджолиний віск виділяють бджоли у вигляді тонень­ких лусочок, що утворюють стільники. Він складається з органічних кислот (пальмітинова, церотинова, мелі-синова), ефірів жирних кислот і спиртів. Віск одержу­ють кип'ятінням у воді стільників. Оскільки густина воску менша від густини води, він спливає на поверх­ню. Після води твердий віск витягують і вибілюють на сонці, розкатавши в тонкі листи. Промислове очищен­ня воску здійснюється окисшовачами (двохромовокис­лий калій, пероксид водню), які вводять у розплавле­ний віск. Після вибілювання віск стає світлим, більш міцним, пластичним і менш ламким.

Густина очищеного воску становить 0,95 — 0,97 г/см³, температура розм'якшення — 37 — 38 °С, температура кипіння — 236 °С. Під час охолодження твердість вос­ку підвищується, а за низьких температур він стає крих­ким. Коефіцієнт лінійного розширення воску різний за різних температур: в інтервалі від 6 до ЗО °С він до­рівнює 3-Ю'⁴, за більш високих температур він підвищується. Це одна з негативнихйого властивостей, яка проявляється при виготовленні високоточних деталей. Віск добре розчиняється в жиророзчинниках: бензині, ефірі, хлороформі.