а) природним боковим б) природним комбінованим
в) штучним загальним г) штучним комбінованим
173. Штучне освітлення, яке є обов’язковим для всіх виробничих приміщень і призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей та руху транспорту, називається:
а) робочим; б) аварійним; в) евакуаційним; г) охоронним.
174. Освітлення, яке здійснюється завдяки світильникам, розміщеним у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5м над підлогою), є:
а) природним боковим; в) штучним загальним;
б) природним комбінованим; г) штучним місцевим.
175. Штучне освітлення, яке використовується для продовження роботи у випадках раптового відключення основного освітлення у виробничих приміщеннях, називається:
а) робочим; б) аварійним; в) евакуаційним; г) охоронним.
176. Штучне освітлення, що влаштовується вздовж меж території підприємства, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом, називається:
а) робочим б) аварійним в) евакуаційним г) охоронним
177. Штучне освітлення, призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення, називається:
а) робочим б) аварійним в) евакуаційним г) охоронним
178. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника отруєння всього організму, належать до групи:
а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;
в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин
179. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок, належать до групи:
а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;
в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин
180. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника алергійні реакції, належать до групи:
а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;
в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин
181. Хімічні речовини, що здатні викликати у працівника зміни спадкової інформації організму, належать до групи:
а) мутагенних речовин; б) загальнотоксичних речовин;
в) подразнюючих речовин; г) сенсибілізуючих речовин
182. Негативна дія пилу на організм людини проявляється:
а) порушенням розумової працездатності; б) болями в кистях та передпліччі;
в) погіршенням слуху; г) розростанням сполучних тканин у легенях
183. Шкідливість виробничого пилу обумовлена його здатністю викликати такі професійні захворювання як:
а) афонії та лярингіти; б) пневмоконіози;
в) променеву хворобу; г) кесонову хворобу.
184. Пилу може здійснювати на людину:
а) фіброгенну дію; б) канцерогенну дію;
в) гостронаправлену дію; г) алергійну дію.
185. У виробничих приміщеннях зі значним виділенням пилу вікна рекомендується мити не рідше:
а) 1 разу нарік; б) 2 разів на рік; в) 4 разів на рік; г) 12 разів на рік.
186. У виробничих приміщеннях з незначним виділенням пилу вікна рекомендується мити не рідше:
а) 1 разу нарік; б) 2 разів на рік; в) 4 разів на рік; г) 12 разів на рік.
187. При вібраційній хворобі виникають патологічні зміни:
а) кісткових тканин та суглобів; б) клітин статевої системи;
в) органу слуху; г) дихальної системи.
188. Особливо шкідливими для людини є вібрації з частотами, близькими до частот власних коливань тіла людини, більшість котрих знаходиться в межах:
а) від 1 до 5 Гц; б) від 6 до 30 Гц; в) від 35 до 55 Гц; г) від 60 до 300 Гц.
189. Метод зниження вібрацій, що реалізується шляхом перетворення енергії механічних коливань коливної системи в теплову енергію за рахунок використання в якості конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям (пластмас, метало гуми тощо) - це:
а) зниження вібрації в джерелі її виникнення; б) вібродемпферування;
в) віброгасіння; г) віброізоляція.
190. Метод зниження вібрацій, що полягає у зниженні передачі коливань від джерела збудження до об’єкта, що захищається, шляхом введення в коливну систему додаткового пружного зв’язку, який запобігає передачі енергії від коливної основи до людини, - це:
а) зниження вібрації в джерелі її виникнення; б) вібродемпферування;
в) віброгасіння; г) віброізоляція.
191. В ідчуття безладного поєднання звуків різної частоти та інтенсивності – це:
а) вібрація; б) шум; в) музика; г) ультразвук.
192. Коливання в повітрі, рідкому або твердому середовищах з частотою менше 16 Гц – це:
а) вібрація; б) шум; в) інфразвук; г) ультразвук.
193. Високий рівень інфразвуку у робочому приміщенні викликає у людини порушення функцій перш за все:
а) дихальної системи; в) вестибулярного апарату;
б) серцево-судинної системи; г) опорно-рухового апарату.
194. Під впливом електромагнітних полів та випромінювань радіочастотного діапазону у працівника може розвинутися:
а) вібраційна хвороба; б) променева хвороба;
в) радіохвильова хвороба; г) декомпресійна хвороба.
195. Під впливом іонізуючих випромінювань у працівника може розвинутися:
а) вібраційна хвороба; б) променева хвороба;
в) радіохвильова хвороба; г) декомпресійна хвороба.
196. Для нейтралізації дії лугу, який потрапив на шкіру, необхідно застосувати:
а) 2-4% розчин нашатирного спирту; б) 2-4% розчин азотної кислоти;
в) 2-4% розчин марганцевокислого калію; г) 2-4% розчин борної кислоти.
197. Для нейтралізації дії кислоти, яка потрапила на шкіру, необхідно застосувати:
а) 2-4% розчин нашатирного спирту; б) 3% розчин питної соди;
в) 2-4% розчин марганцевокислого калію; г) 2-4% розчин борної кислоти.
198. Якщо отрута (за винятком кислот чи лугів) потрапила у шлунково-кишковий тракт, то її видалення із організму потерпілого найкраще досягається шляхом:
а) полоскання горла відваром трав; б) промивання шлунка;
в) постановки очисної клізми; г) використання протигазу.
199. Якщо відомо, що отруєння виникло внаслідок потрапляння у шлунок кальцинованої соди, то до прибуття лікаря необхідно:
а) протерти потерпілому ротову порожнину сухою серветкою; б) промити потерпілому шлунок;
в) поставити потерпілому очисну клізму; г) напоїти великою кількістю рідини.
200. Для виведення отрути, що всмокталась в організм та виводиться із нього лише сечею, застосовують:
а) вживання великої кількості рідини; б) вдихання парів нашатирного спирту;
в) вживання 3-5 таблеток активованого вугілля; г) вживання проносних засобів.
201. Кисневе голодування тканин настає в організмі людини внаслідок отруєння:
а) чадним газом; б) аміаком; в) хлором; г) парами ацетону.
202. При потраплянні на шкіру та слизові оболонки людини фосфорорганічних речовин їх змивають:
а) 3% розчином нашатирного спирту; б) 3% розчином питної соди;
в) 3% розчином борної кислоти; г) 3% розчином гідроксиду натрію.
203. Викликати блювання протипоказано:
а) при отруєннях грибами; б) при отруєннях кальцинованою содою;
в) при отруєнні неякісною їжею; г) при отруєнні лікарськими речовинами.
204. Для затримки всмоктування та захисту слизової оболонки шлунка від пероральної отрути застосовують такі обволікальні речовини, як:
а) карболен; б) молоко; в) активоване вугілля; г) білу глину.
205. При пероральних отруєннях речовинами, що добре розчиняються у жирі (фосфор, анілін) протипоказано використання в якості обволікальних засобів:
а) яєчного білка; б) олії та молока; в) киселю та рідкого крохмалю; г) вівсяного відвару.
206. При отруєннях інгаляційними отрутами перш за все:
а) потерпілому промивають шлунок;
б) потерпілого видаляють із зони зараження отруйними речовинами;
в) потерпілому вводять протиотруйні препарати;
г) у потерпілого викликають блювання, подразнюючи йому корінь язика.
207. Лікарські засоби, що запобігають дії отрути або усувають її з організму називають:
а) вакциною; б) сироваткою;
в) еліксиром; г) антидотом.
208. У випадку непритомності потерпілого при отруєннях фосфорорганічними сполуками необхідно:
а) розпочати штучну вентиляцію легень;
б) дати потерпілому нюхати ватку, змочену нашатирним спиртом;
в) промити потерпілому шлунок;
г) одягнути на потерпілого протигаз.
Електробезпека
209. Травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги - це:
а) психотравма; б) електротравма;
в) біотравма; г) хімічна травма.
210. Явище, котре характеризується сукупністі електротравм, що виникають та повторюються в аналогічних виробничих, побутових умовах та ситуаціяї - це:
а) електричний знак; б) профзахворюваність;
в) пожежна безпека; г) електротравматизм.
211. Опіками окремих ділянок тіла та нагріванням кровоносних судин, нервів, серця проявляється:
а) механічна дія струму на організм людини;
б) електролітична дія струму на організм людини;
в) термічна дія струму на організм людини;
г) біологічна дія струму на організм людини.
212. Розшаруванням та розривом тканин тіла проявляється:
а) термічна дія струму на організм людини;
б) біологічна дія струму на організм людини;
в) електролітична дія струму на організм людини;
г) механічна (динамічна) дія струму на організм людини.
213. Електролітична дія струму на організм людини проявляється через:
а) опіки окремих ділянок тіла;
б) подразнення та збудження живих тканин організму;
в) розклад органічної рідини;
г) розшарування та розриви тканин.
214. Розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин та нервової тканини, переломи кісток внаслідок дії електричного струму на організм, в більшості випадків є наслідком:
а) різких судомних скорочень м’язів тіла;
б) нагрівання до високої температури тканин тіла;
в) розкладу органічних рідин, в тому числі і крові;
г) порушення внутрішніх біологічних процесів організму.
215. Запалення зовнішніх оболонок очей, що розвивається через 4-8 годин після ультрафіолетового опромінення, - це:
а) електричний знак; в) електричний опік; б) електрофтальмія; г) електрометалізація.
216. Проникнення в шкіру частинок металу внаслідок його розбризкування та випаровування під дією струму, - це:
а) електричний знак; в) електричний опік; б) електрофтальмія; г) електрометалізація.
217. Чітко окреслена пляма діаметром 1-5 мм сірого або блідо-жовтого кольору, що з’являється на поверхні шкіри людини під дією електричного струму, - це:
а) електричний знак; в) електричний опік; б) електрофтальмія; г) електрометалізація.
218. Збудження живих тканин електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів і може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця, - це:
а) електричний знак; в) електричний опік;
б) електроофтальмія; г) електричний удар.
219. Явище хаотичних різночасових скорочень волокон серцевого м’язу, які настають внаслідок проходження через тіло людини (на шляху рука-рука або рука-нога) змінного струму силою більше 50мА та частотою 50Гц протягом кількох секунд, - це:
а) систола серця; б) діастола серця;
в) фібриляція серця; г) зупинка серця.
220. Для І ступеню електричного удару характерно:
а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;
в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;
г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
221. Для ІІ ступеню електричного удару характерно:
а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;
в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;
г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
222. Для ІІІ ступеню електричного удару характерно:
а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;
в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;
г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
223. Для ІV ступеню електричного удару характерно:
а) судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
б) судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;
в) втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;
г) клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
224. Своєрідна важка нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення електричним струмом, що супроводжується глибокими розладами кровообігу, дихання, обміну речовин - це:
а) електричний знак; б) електричний шок;
в) електричний опік; г) електрометалізація шкіри.
225. Опір тіла проходженню електричного струму, при порізах чи подряпинах рогового шару шкіри:
а) стає меншим; в) не змінюється;
б) стає більшим; г) урівноважується.
226. Постійний струм у порівнянні зі змінним струмом є:
а) в 4-5 разів безпечнішим; в) у 2-3 рази небезпечніший;
б) однаковим за силою враження; г) неможливим для порівняння.
227. Опір шкіри в місці проходження електричного струму, при зростаннях сили струму зі зростанням часу його дії:
а) стає меншим; в) не змінюється; б) стає більшим; г) урівноважується.
228. Напруга між двома точками ланки струму, котрі знаходяться одна від одної на віддалі кроку і на котрих одночасно стоїть людина, - це:
а) напруга дотику; в) напруга тіла;
б) крокова напруга; г) психічна напруга.
229. Зі збільшенням ширини кроку крокова напруга:
а) зменшується; в) не змінюється; б) зростає; г) спадає.
230. Шар діелектрика або конструкція, виконана з діелектрика, котрим вкривається поверхня струмоведучих частин, або котрим струмоведучі частини відділяються одна від одної, - це:
а) електричне блокування; в) захисне заземлення;
б) електрична ізоляція; г) захисне вимкнення.
231. Електрична ізоляція запобігає протіканню струмів через неї і захищає людину від електротравмування завдяки:
а) малому опору; в) великому опору;
б) великій міцності; г) малій міцності.
232. Для зниження небезпеки ураження струмом працівників, які працюють з переносними електроінструментами використовується такий захисний захід як:
а) огроджувальні пристрої;
б) електричне блокування;
в) розташування струмоведучих частин на недосяжній висоті;
г) використання знижувальних трансформаторів.
233. Навмисне електричне з’єднання з землею або її еквівалентом металевих частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою, - це:
а) захисне заземлення; б) захисне занулення;
в) захисне вимкнення; г) загальмовування.
234. Навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих частин електрообладнання, які можуть опинитися під напругою, - це:
а) захисне заземлення; б) захисне занулення;
в) захисне вимкнення; г) захисне гальмування.
235. До ізолювальних електрозахисних засобів відносяться:
а) тимчасові переносні заземлення, переносні попереджувальні плакати;
б) діелектричні рукавиці, боти та калоші, гумові килимки;
в) запобіжні пояси та страхувальні канати, драбини, кігті;
г) переносні ширми, бар’єри, щити, клітки.
236. До огороджувальних електрозахисних засобів відносяться:
а) покажчики напруги, ізольовані ручки монтерського інструменту;
б) діелектричні рукавиці, боти та калоші, гумові килимки;
в) запобіжні пояси та страхувальні канати, драбини, кігті;
г) переносні ширми, бар’єри, щити, клітки.
237. Допоміжними електрозахисними засобами є:
а) покажчики напруги, ізольовані ручки монтерського інструменту;
б) діелектричні рукавиці, боти та калоші, гумові килимки;
в) запобіжні пояси та страхувальні канати, драбини, кігті;
г) переносні ширми, бар’єри, щити, клітки.
238. При наданні першої медичної допомоги ураженому електрострумом працівнику у першу чергу необхідно:
а) викликати швидку медичну допомогу;
б) відновити прохідність дихальних шляхів;
в) здійснити штучне дихання та непрямий масаж серця;
г) безпечно усунути вплив на організм потерпілого ушкоджуючих факторів.
239. Якщо струмоведуча частина лежить на землі, то пересуватися, виносячи ураженого електрострумом працівника із зони розтікання струму, без засобів захисту необхідно:
а) широкими кроками; б) малими перебіжками;
в) не відриваючи ноги одна від одної; г) повзком або стоячи на чотирьох кінцівках.
240. Заходи спрямовані на відновлення життя людини, яка перебуває в стані клінічної смерті – це:
а) операція; б) іммобілізація;
в) реанімація; г) транспортування.
241. Перед початком здійснення реанімаційних заходів необхідно перевірити у потерпілого:
а) наявність документів; б) наявність свідомості;
в) наявність дихання та серцебиття; г) наявність електрометалізації шкіри.
242. Першим етапом серцево-легеневої реанімації є:
а) штучна вентиляція легень; б) звільнення дихальних шляхів;
в) зовнішній масаж серця; г) проведення лікувальних заходів.
243. При відсутності дихання штучну вентиляцію легень дорослим проводять із частотою:
а) 12-16 разів на хвилину; б) 20-22 рази на хвилину;
в) 60-70 раз на хвилину; г) 100-120 раз на хвилину.
244. Для проведення серцевої реанімації дорослим, той хто надає допомогу розміщує складені долоні рук на:
а) на верхній третині грудини потерпілого; б) на середній третині грудини потерпілого;
в) на нижній третині грудини потерпілого; г) не має значення на якій частині грудини.
245. Непрямий масаж серця дорослим проводять із частотою:
а) 12-16 натискувань за хвилину; б) 20-30 натискувань за хвилину;
в) 60-70 натискувань за хвилину; г) 100-120 натискувань за хвилину.
246. Якщо реанімаційні заходи виконують двоє, то один здійснює штучне дихання, а другий – зовнішній масаж серця із частотою:
а) на 1 вдування повітря роблять 4-5 натискувань на грудину;
б) через кожні 15 натискань на грудину роблять 2-3 вдування повітря;
в) на 5 вдувань повітря роблять 14-15 натискувань на грудину;
г) через кожні 60 натискань на грудину роблять 20 вдувань повітря.
247. Якщо реанімаційні заходи виконує одна особа, то штучне дихання й зовнішній масаж серця здійснюють із частотою:
а) на 1 вдування повітря роблять 4-5 натискувань на грудину
б) через кожні 15 натискань на грудину роблять 2-3 вдування повітря
в) на 5 вдувань повітря роблять 14-15 натискувань на грудину
г) через кожні 60 натискань на грудину роблять 20 вдувань повітря
