В межах Південної Америки чітко виділяються два великих природних регіони: рівнинно-плоскогірний Схід з добре вираженою природною зональністю й Анди зі специфічною висотною поясністю. В кожному регіоні виділяються фізико-географічні області.
На сході материка області відповідають великим формам рельєфу, які, як правило, розташовані в межах одної-двох однотипних природних зон. Так, рівнини (льянос) Оріноко – високотрав’яні савани з галерейними лісами вздовж річок. Амазонія – величезна плоска заболочена низовина з густою мережею повноводних річок, покрита багатими за видовим складом багатоярусними вологими екваторіальними лісами. Бразильське нагір’я утворилось на щитах Південно-Американської платформи, вкрито саванами (кампос) субекваторіального і тропічного поясів.
Пампа – плоска рівнина; в природних умовах – субтропічний степ з родючими ґрунтами, зараз –сильно змінена людиною, яка створила тут сільськогосподарські ландшафти полів і пасовищ. Патагонія – високі рівнини, вкриті злаковими напівпустелями й сухими степами помірного поясу.
В Андах природні області відрізняються одна від одної особливостями рельєфу й характерним набором висотних поясів. Так Північні Анди характеризуються переважно гірською структурою, що складається з трьох головних хребтів. Тут багато діючих й згаслих вулканів. Яскраво виражений гілейно-парамосний тип висотної поясності екваторіального й субекваторіального поясів.
Центральні Анди – витягнулись від 5 до 28о пд.ш. Це найширший відрізок гірської системи; лежить в тропічному поясі. Тут знаходяться і пустеля Атакама, і сухі гірські ландшафти, і напівпустельні ландшафти – пуни.
В Південних Андах висота гір значно нижча. Зі збільшенням кількості опадів поступово зростає склад рослинності в природних зонах на узбережжі Тихого океану й структура висотних поясів в горах. Вже на висоті 2000-2500 м в Південних Андах розташований пояс гірських лугів, а далі йде пояс вічних снігів і льодовиків, з характерним низьким розміщенням снігової лінії й великими масивами сучасного зледеніння.
Різкі розходження у макрорельєфі Південної Америки обумовили її розподіл на плоскогірний та рівнинно-плоскогірний поза-андійський Схід із закономірностями горизонтальної природної зональності і гірський андійський Захід з висотною зональністю, спектри якої специфічні для кожного природного поясу.
У межах поза-андійського Сходу виділяються природні райони:
· Льянос-Оріноко - рівнини;
· Амазонія - низинна рівнина в екваторіальному поясі;
· Гвіанське плоскогір'я;
· Бразильське плоскогір'я - з піднятими цокольними рівнинами та висотами;
· Внутрішні рівнини - акумулятивні рівнини в тектонічному прогині між Бразильським плоскогір'ям і Андами з віссю уздовж рр. Парагвай і Парана, від 10 до 39° пд. ш.;
· Пампинські сьєри і Передкордильєри - країна гірських складчато-брилових масивів;
· Патагонія - плоскогір'я з помірним континентальним кліматом у "дощовій тіні" Анд, транзитними ріками, напівпустельною рослинністю і ґрунтами.
У межах андійського Заходу виділяються природні райони:
· Карибські Анди - сильно розчленовані хребти з субекваторіальним кліматом;
· Північно-Західні Анди - система розбіжних хребтів, що чергуються з глибокими тектонічними западинами;
· Екваторіальні Анди - складаються в основному з двох ланцюгів гір, западина між якими заповнена продуктами діяльності численних вулканів;
· Перуанські Анди (до 14°30' пд. ш.) - ряд рівнобіжних хребтів і високих внутрішніх плоскогір'їв, глибоко розчленованих каньйонами рік;
· Центральні Анди (до 28° пд. ш.) - найширша і складна частина Анд;
· Субтропічні Анди (до 41°30' пд. ш.) - складаються з подвійних Головних і Берегових Кордильєр;
· Патагонські Анди - найпівденніший відрізок Анд.
